Постанова

від 07.12.2020 по справі 489/4710/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.12.20

22-ц/812/2029/20

Єдиний унікальний номер судової справи 489/4710/19 Головуючий в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

Провадження № 22-ц/812/2029/20

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 грудня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі:

представників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранат-148" - Костенко Л.В. та Костенка С.О.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, яке ухвалене 22 вересня 2020 року в приміщенні Ленінського районного суду м. Миколаєва під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранат-148" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків та платежів , -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранат-148" (далі - ОСББ Гранат-148 ) пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків та платежів.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до Статуту позивача - співвласники будинку приймають участь у витратах по утриманню будинку, прибудинкової території та у витратах по виконаних роботах пов`язаних з експлуатацією та утриманням будинку, а також комунальних платежів.

У зв`язку з цим, власники квартир, в тому числі і відповідач, зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати належні внески й платежі.

Відповідно до затверджених правлінням ОСББ Гранат-148 кошторисів за період з 2016 по 2019 роки, та з огляду на систематичну несплату ОСОБА_1 комунальних послуг та внесків на утримання будинку та прибудинкової території, у останнього утворилася заборгованість, яка станом на 01 серпня 2019 року становить 6 459 гривень 48 копійок. Про суму заборгованості відповідачу повідомлялося багаторазово та була надіслана претензія. Проте, відповідач до теперішнього часу ігнорує висунуті йому вимоги про погашення заборгованості.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з обов`язкових внесків і платежів у розмірі 6 459 гривень 48 копійок; втрати від інфляції у сумі 809 гривень 54 копійок; 3 % річних у розмірі 276 гривень 22 копійок; судовий збір у розмірі 1 921 гривня та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень, а всього - 10 380 гривень 48 копійок.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ Гранат-148 заборгованість з обов`язкових внесків і платежів у розмірі 6 459 гривень 48 копійок; втрати від інфляції у сумі 809 гривень 54 копійок; 3 % річних у розмірі 276 гривень 22 копійок, а всього - 7 545 грн. 24 коп.

Крім того, з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гранат-148 стягнуто судовий збір у розмірі 1 921 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції - без змін, оскільки суд ухвалив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивачем доведено порушення ОСОБА_1 свого обов`язку зі сплати внесків на утримання будинку, в якому знаходиться належне йому на праві власності приміщення, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

За Конституцією України, ст.4,49ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263ЦПКУкраїни та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Рішення суду 1 інстанції у повній мірі відповідає виписаному.

Відповідно до вимог частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - Закон) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, яка створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (частина четверта статті 4 Закону ).

За змістом вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Частинами першою, п`ятою статті 22 Закону передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.

Відповідно до частини першої, шостої статті 13 Закону якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів (частина перша статті 17 Закону).

Згідно статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 332 ЦК України).

Згідно положень статті 22 Закону власники квартир, приміщень зобов`язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об`єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати за відповідними рахунками у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , чинного на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У частині першій статті 19 Закону Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , визначено: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України ).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наявність боргу за житлово-комунальні послуги не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином.

Такі висновки міститься в постановах Верховного Суду (справа №522/2173/14 від 26 лютого 2020 року, справа №755/12038/15-ц від 23 січня 2020 року, справа №755/10638/17 від 16 вересня 2020 року, справа № 210/1958/15-ц від 22 липня 2020 року).

За положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та таке встановлено судом, що 22 травня 2016 року установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 був затверджений статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гранат -148 (а.с. - 104-122) .

11 травня 2016 року було внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про утворення ОСББ Гранат -148 та призначення керівника - ОСОБА_2 (а.с. 29-32).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власником від 24 травня 2017 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.46).

Згідно довідки ОСББ "Гранат-148" від 25 лютого 2019 року, за вищевказаною адресою зареєстровані: власник - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 , онук - ОСОБА_6 онука - ОСОБА_7 .

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників та співвласник зобов`язаний: виконувати: обов`язки, передбачені Статутом об`єднання, рішення статутних органів прийнятих у межах їх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

З кошторису ОСББ "Гранат - 148" за 2016 рік, вбачається, що за рішенням загальних зборів від 22 травня 2016 року, протоколу № 1, розмір внеску за метр квадратний площі для першого поверху кв. 1, кв. 2, кв. 3, кв. 4, кв. 37, кв. 38, кв. 39, кв. 40 становить - 2 грн. 20 коп., з другого поверху по дев`ятий за метр квадратний загальної площі становить - 2 грн. 70 коп. з урахуванням обслуговування ліфтів (а.с. 17).

З кошторису ОСББ "Гранат - 148" за 2017 рік, вбачається, що за рішенням загальних зборів від 13 листопада 2016 року, розмір внеску за метр квадратний площі для першого поверху кв. 1, кв. 2, кв. 3, кв. 4, кв. АДРЕСА_3 , становить - 2 грн. 37 коп., з другого поверху по дев`ятий за метр квадратний загальної площі становить - 2 грн. 99 коп. з урахуванням обслуговування ліфтів (а.с.18-19).

З кошторису ОСББ "Гранат - 148" за 2017 рік, вбачається, що за рішенням загальних зборів від 15 січня 2017 року, розмір внеску за метр квадратний площі для першого поверху кв. 1, кв. 2, кв. 3, кв. 4, кв. АДРЕСА_3 , становить - 2 грн. 70 коп., з другого поверху по дев`ятий за метр квадратний загальної площі становить - 3 грн. 60 коп. електроенергія та обслуговування ліфтів 0 грн. 90 коп. (а.с.20-21).

З кошторису ОСББ "Гранат - 148" за 2018 рік, вбачається, що за рішенням загальних зборів від 09 жовтня 2017 року, розмір внеску за метр квадратний площі для першого поверху кв. 1, кв. 2, кв. 3, кв. 4, кв. АДРЕСА_3 , становить - 3 грн. 00 коп., з другого поверху по дев`ятий за метр квадратний загальної площі становить - 3 грн. 90 коп. з урахуванням обслуговування ліфтів (а.с.22-23).

З кошторису ОСББ "Гранат - 148" за 2019 рік, вбачається, розмір внеску за метр квадратний площі для першого поверху кв. 1, кв. 2, кв. 3, кв. 4, кв. 37, кв. 38, кв. 39, кв. 40. становить - 4 грн. 00 коп., з другого поверху по дев`ятий за метр квадратний загальної площі становить - 5 грн. 00 коп. з урахуванням обслуговування ліфтів (а.с.24-25).

З кошторису ОСББ "Гранат - 148" за 2019 рік, вбачається, що розмір внеску за метр квадратний площі з 01 червня 2019 року для першого поверху кв. 1, кв. 2, кв. 3, кв. 4, кв. 37, кв. 38, кв. 39, кв. 40, становить - 3 грн. 70 коп., з другого поверху по дев`ятий за метр квадратний загальної площі становить - 4 грн. 70 коп. з урахуванням обслуговування ліфтів (а.с.26-28).

У зв`язку з невиконанням свої обов`язків, як співвласника будинку, щодо своєчасного внесення плати на утримання будинку, позивачем неодноразово направлялись повідомлення від 06 червня 2016 року, від вересня 2017 року та від 09 січня 2019 року про наявність заборгованості за утримання будинку (а.с. 15).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Гранат-148" по квартирі АДРЕСА_1 , станом на 01 січня 2019 року складає 6 459 гривень 48 копійок; інфляційних витрат - 809 гривень 54 копійок; 3% річних - 276 гривень 22 копійок.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по внесках за вказаний вище період з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних, та обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги, що він не є членом ОСББ Гранат -148 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах доказами, дослідженими як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Твердження ОСОБА_1 про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як встановлено судом ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо своєчасної сплати (щомісячно) внесків на утримання будинку не виконував, що відповідно до вказаних вище правових норм є підставою для застосування відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Також, вірним є висновок суду про стягнення з відповідача на користь ОСББ Гранат -148 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень.

Так, за положеннями ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрати, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду(ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись статтями 294, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України , колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: П.П. Лисенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 08 грудня 2020 року.