Постанова

від 03.11.2020 по справі 503/1160/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3842/20

Номер справи місцевого суду: 503/1160/17

Головуючий у першій інстанції Сердюк Б. С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 22 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кодіс Груп до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю Кодіс Груп звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у розмірі 66 500 грн.

Позовна заява мотивована тим, що в період з 06.04.2016 року по 16.05.2016 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ Кодіс Груп , маючи одноосібний доступ до корпоративного банківського рахунку товариства, безпідставно та без відповідної первинної документації зняв на власні потреби з рахунку товариства 66 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, у зв`язку із чим завдав матеріальної шкоди товариству.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 22 квітня 2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кодіс Груп задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кодіс Груп грошові кошти в розмірі 21 576 грн. 29 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кодіс Груп сплачений при зверненні до суду судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 547 грн. 30 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 22 квітня 2019 року в частині задоволених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 21 576 грн. 29 коп. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи на 03.11.2020 року на 16-00 г., заяву про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в режимі відеоконференції не подали.

Товариство з обмеженою відповідальністю Кодіс Груп , будучи в розумінні ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи на 03.11.2020 року на 16-00 г., заяву про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в режимі відеоконференції не подало.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Кодіс Груп викликалося за всіма адресами, які зазначало під час розгляду справи в якості поштових, і у всіх випадках судова кореспонденція неодноразово поверталася до апеляційного суду без вручення адресату.

Оскільки, судова кореспонденція про виклик в судове засідання на 03.11.2020 року на 16-00 г., що направлена за юридичною адресою ТОВ Кодіс Груп (згідно Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), повернулася до апеляційного суду з відміткою, що адресат відсутній, дана обставина в розумінні ст. 128 ЦПК України та в контексті з наведеними хронологічними обставинами, апеляційним судом враховується, як така, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки підприємство не отримує судової кореспонденції, у зв`язку з його відсутністю за зареєстрованою юридичною адресою, та не проявляє інтересу до руху справи в апеляційній інстанції протягом 1,5 років після ухвалення рішення судом першої інстанції (не намагається отримати виконавчий лист для примусового виконання рішення, що надало б позивачеві змогу з`ясувати про ненабрання рішенням чинності через подану апеляційну скаргу на рішення районного суду).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно з ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем з загального розміру отриманих з рахунку ТОВ Кодіс Груп 66 500,00 грн., фактично підтверджено належну витрату коштів на суму 44 923 грн. 71 коп., а правомірність витрачання решти коштів - 21 576 грн. 29 коп., не підтверджено, внаслідок чого кошти у розмірі 21 576 грн. 29 коп. є такими, що набуті (збережені) відповідачем без достатньої правової підстави і тому підлягають поверненню і тоді, коли підстава, на якій вони були набуті, згодом відпала.

Проте, погодитися з таким висновком і обґрунтуваннями суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, що:

- ОСОБА_1 з 23.03.2016 року по 26.05.2016 року перебував на посаді директора ТОВ Кодіс Груп , відповідно до наказу №3 від 23.03.2016 року.

- маючи одноосібний доступ до корпоративного банківського рахунку товариства, відповідач, в період з 06.04.2016 року по 16.05.2016 року, зняв з рахунку товариства 66 500,00 грн., що підтверджується випискою по банківській картці, виданій на його ім`я до рахунку ТОВ Кодіс Груп .

- відповідно до договору оренди торгового об`єкта № 421 від 25.03.2016 року, відповідачем була сплачена орендна плата у розмірі 16 200,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 06.04.2016 року, та оплачені комунальні послуги у розмірі 2 082,00 грн. (видатковий касовий ордер від 25.04.2016 року) та 2 284,00 грн. (видатковий касовий ордер від 06.04.2016 року). Окрім цього, відповідачем було придбано товар, що підтверджується накладною № 211 від 26.04.2016 року на суму 10 933,14 грн., накладною №179 від 13.04.2016 року на суму 5 018,52 грн. та накладною № 266 від 30.04.2016 року на суму 8 406,05 грн.

Виходячи з встановлених у справі обставин, спірні правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовані нормами трудового законодавства України.

Згідно з ч. 1-4 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди з посиланням на п.7 ч.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до якої працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків .

При цьому позивач зазначив, що отримання відповідачем коштів з рахунку підприємства підтверджується банківськими документами, в той час, як документальне підтвердження витрат вказаних цих коштів на цілі, пов`язані з роботою підприємства, відсутні, що підтверджується актом ревізії.

Відповідач не заперечував, що дійсно він працював директором ТОВ Кодіс Груп з 22.06.2016 року по 26.05.2016 року і не заперечує, що отримував кошти з банківського рахунку, які витратив на виключно на цілі пов`язані з роботою підприємства.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що ті копії документів про здійснені ним витрати, які залишилася в нього, він надав їх до суду першої інстанції і ці документи були судом прийняті та враховані на суму 44 923 грн. 71 коп. Підтверджуючих документів про решту витрат, зокрема про виплату податків та обов`язкових платежів та заробітної плати працівникам підприємства, у нього немає, оскільки вони залишилися на підприємстві і він заявляв в суді першої інстанції клопотання про їх витребування від ТОВ Кодіс Груп та акцентував при цьому увагу, що акти прийому-передачі документів при його звільненні підприємство не складало.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи, крім тих обставин, які зазначені в рішенні суду першої інстанції, як встановлені, також вбачається, що:

- 14.05.2016 року ОСОБА_1 подав письмову заяву про звільнення з посади директора ТОВ Кодіс Груп за власним бажанням з 21.05.2016 року (а. с. 19);

- згідно з протоколом № 8 Загальних зборів учасників ТОВ Кодіс Груп від 20.05.2016 року, зокрема, ОСОБА_1 виключено зі складу учасників ТОВ Кодіс Груп та вирішено питання про перерозподіл його частки (а. с. 20-21);

- згідно з наказом директора ТОВ Кодіс Груп ОСОБА_1 за № 16 від 21.05.2016 року останній склав з себе повноваження директора даного підприємства (а. с. 23);

- згідно з письмовою заявою ОСОБА_3 від 24.05.2016 року остання просила прийняти її на посаду директора ТОВ Кодіс Груп (а. с. 24);

- згідно з протоколом № 9 Загальних зборів учасників ТОВ Кодіс Груп від 25.05.2016 року вирішено про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Кодіс Груп (а. с. 22);

- згідно з наказом за № 17 від 26.05.2016 року ОСОБА_3 стала на посаду директора ТОВ Кодіс Груп (а. с. 25);

- згідно з доповідною запискою директора ТОВ Кодіс Груп Дробот Т.Г. від 16.06.2016 року остання вказує, що в процесі прийняття первинної документації від колишнього директора ОСОБА_1 виявлені сумнівні операції - зняття готівки з карти у розмірі 66 500 грн., які фактично відсутні, а їх витрата не підтверджується первинними документами, які на підприємстві не виявлені і можуть знаходитися у колишнього директора ОСОБА_1 (а. с. 27);

- згідно з протоколом № 11 Загальних зборів учасників ТОВ Кодіс Груп від 23.06.2016 року вирішено про проведення комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності ТОВ Кодіс Груп (а. с. 28);

- згідно з протоколом № 12 Загальних зборів учасників ТОВ Кодіс Груп від 27.06.2016 року вирішено про проведення комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності ТОВ Кодіс Груп за період з 23.03.2016 року по 25.05.2016 року із затвердженням переліку питань, які підлягають ревізії (а. с. 29);

- відповідно до Акту про результати ревізії від 27.07.2016 року під час аналізу первинної документації не виявлено первинних документів щодо касових операцій, зокрема відсутні приходні касові ордери та видаткові касові ордери, а також касова книга, можливо, вони знаходяться у попереднього директора ОСОБА_1 . Виявлені наступні банківські операції із заняття готівки з карткового рахунку у розмірі 66 500 грн. На період проведення ревізії на підприємстві працювало 4 особи на 0.5 ставки. Щодо витрачання коштів на оплату праці та матеріальне заохочення документально підтверджені дані відсутні. Заробітна плата нараховувалася згідно з окладом, відпускні премії не нараховувалися, трудових угод не виявлено. Податки утримані у повному обсязі і перераховані до бюджету (а. с. 30);

- згідно з протоколом №13 Загальних зборів учасників ТОВ Кодіс Груп від 29.08.2016 року вирішено за результатами ревізії про зняття коштів і їх витрату без документального підтвердження первинними документами вжити заходи про повернення коштів (а. с. 31);

- 03.05.2017 року на адресу ОСОБА_1 направлено претензію про повернення боргу ТОВ Кодіс Груп від 02.05.2017 року (а. с. 7-8).

Згідно з частиною третьою ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В загальному розумінні директор підприємства не є матеріально відповідальною особою.

Про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за одночасного виконання двох умов:

наявність посади, яку працівник обіймає, або роботи, котру він виконує, у Переліку № 447/24;

виконання обов`язків згідно з посадою, виконання роботи відповідно до фаху мають бути безпосередньо пов`язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

Тому наявність посади або роботи в Переліку № 447/24 ще не дає підстави для укладання договору про повну матеріальну відповідність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки. Водночас, зазначеним Переліком не передбачено укладання договору про матеріальну відповідальність з директором та головним бухгалтером.

Разом з директором підприємства можливо укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо йому в установленому порядку (відповідно до робочої інструкції, наказу, розпорядження) передбачається розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт видами робіт, пов`язаними зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

Крім цього, КЗпП України визначено деякі випадки, коли директор нарівні з іншими працівниками можуть притягатися до пов ної матеріальної відповідальності. Так, згідно зі ст. 134 КЗпП України такі особи несуть повну матеріальну відповідальність у разі якщо:

майно та інші цінності одержано працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

такі особи винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Як вже зазначалося, позивач послався в якості правової підстави заявлених вимог про відшкодування шкоди на п. 7 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, який передбачає відшкодування шкоди у повному обсязі у разі її завдання не при виконанні трудових обов`язків. При цьому обґрунтування заявлених вимог зведені до відсутності підтверджуючих документів щодо належності витрат грошових коштів, знятих відповідачем, як керівником ТОВ Кодіс Груп , з карткового рахунку даного підприємства і відсутність їх серед документів, які прийняті новим керівником підприємства.

Проте, довести факт не передачі колишнім директором підприємства новому керівнику первинних бухгалтерських документів, які підтверджують правомірність витрат грошових коштів, знятих колишнім керівником ТОВ Кодіс Груп з карткового рахунку даного підприємства, має саме роботодавець.

Належним доказом такого факту є акт прийому-передачі.

Порядок прийому-передачі документів (справ) при зміні керівника визначені главою 1 розділу XV Правил організації діловодства і архівного зберігання документів в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5.

Акт прийому-передачі документів складають з метою:

зафіксувати перелік статутних та інших важливих документів, які передаються новому керівнику;

констатувати наявність або відсутність документів, які передаються і сам стан справ в організації бухгалтерського обліку.

Апеляційний суд в порядку ст. 367 ч.3 ЦПК України витребував від ТОВ Кодіс Груп акт прийому передачі документів від колишнього керівника підприємства ОСОБА_1 новому керівнику ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю серед доданих до позову документів даного акту і приймаючи до уваги, що таке клопотання заявлялося відповідачем в районному суді і було залишено судом без фактичного задоволення.

Проте, позивачем через недобросовісне виконання своїх процесуальних обов`язків щодо усунення від належної участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції і не отримання судової кореспонденції, зазначені документи, які не були представлені ТОВ Кодіс Груп в суді першої інстанції, також не представлені цим підприємством і в апеляційному суді.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що інвентаризація, на яку посилається позивач виконана не на день звільнення відповідача ОСОБА_1 , а була фактично розпочата через 1 місяць після його звільнення та виготовлена через 2 місяця після зміни керівництва ТОВ Кодіс Груп .

Враховуючи наведене, не можна вважати доведеними вимоги ТОВ Кодіс Груп до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої підприємству, як колишнім директором підприємства.

При таких обставинах, виходячи з тих обґрунтувань, які наведені ТОВ Кодіс Груп у заявленому позові, та виходячи із встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для застосування до спірних правовідносин замість норм трудового законодавства норми ст. 212 ЦК України та не було підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кодіс Груп 21 576 грн. 29 коп .

Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кодіс Груп 21 576 грн. 29 коп. - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у цій частині вимог .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 22 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кодіс Груп 21 576 грн. 29 коп. - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кодіс Груп до ОСОБА_1 в частині стягнення 21 576 грн. 29 коп. - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено: 24.11.2020 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова