Постанова

від 03.12.2020 по справі 922/1974/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. Справа № 922/1974/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю:

прокурора - Трофіменко О.О. (наказ № 316/к від 16.11.2020)

відповідача-1 - не з`явився

відповідача-2 - адвоката Гіль Є.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН №5156 від 30.08.2018, ордер серія АХ №1009827 від 02.10.2020)

відповідача-3 - адвоката Гіль Є.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН №5156 від 30.08.2018, ордер серія АХ №1009826 від 02.10.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків (вх. № 2451 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у справі № 922/1974/19 (суддя Пономаренко Т.О.; повне рішення складено 25.08.2020 ) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у справі № 922/1974/19 (суддя Пономаренко Т.О.; повний текст додаткового рішення складено 25.08.2020 )

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави (64100, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Соборна, 20)

до :

1) Олексіївської сільської ради Первомайського району Харківської області (64110, Харківська область, Первомайський район, с. Олексіївка, вул. Центральна, 18; код ЄДРПОУ: 04398519) - правонаступник Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області,

2) Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) ,

3) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова (юридична адреса: 64150,Харківська обл., Первомайський р-н, с. Закутнівка; адреса для листування: 61058, м. Харків, вул. Сумська, б. 49, 3-й поверх, оф. 5-2; код ЄДРПОУ: 00707231)

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

20.06.2019 Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою (вх. №1974/19 від 24 червня 2019 року) до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова про:

-визнання незаконним та скасування рішення сесії Берецької сільської ради №9 від 27.12.2013, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду для ведення фермерського господарства;

-визнання незаконним та скасування рішення сесії Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області № 2 від 17.09.2014 Про передачу земельної ділянки в оренду в межах села Берека Первомайського району Харківської області та встановлення розміру орендної плати;

-визнання недійсним укладеного 20.02.2015 між Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 9,4 га, яка розташована в межах Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки територіальній громаді Берецької сільської ради в особі Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області;

-визнання недійсним укладеного 10.06.2015 між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 9,4 га, яка розташована в межах Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 та скасування його державної реєстрації;

-повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 територіальній громаді Берецької сільської ради в особі Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області.

Поряд із цим прокуратура у позовній заяві просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити їх.

Також прокуратура просить стягнути судовий збір з відповідачів пропорційно.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що передача спірної земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства відбулася з порушенням порядку, передбаченого Земельним кодексом України та Законом України Про фермерське господарство , що є підставою для визнання незаконними та скасування відповідних рішень Берецької сільської ради та недійсними укладених у подальшому договорів оренди та суборенди зазначеної земельної ділянки.

Також прокурор зазначив, що його звернення до суду в цих правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органу виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання права власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві. Порушення інтересів держави прокурором обґрунтовано обставинами порушення органами місцевого самоврядування порядку розгляду заяв про надання земельної ділянки в оренду, передбаченого статтею 7 Закону України Про фермерські господарства . Прокурор вважає, що наведені у позові обставини є прямим порушенням інтересів держави у розумінні статті 23 Закону України Про прокуратуру та є підставою для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова про визнання незаконним та скасування рішень сесії Берецької сільської ради №9 від 27.12.2013 та №2 від 17.09.2014, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.02.2015, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, укладеного 10.06.2015, та повернення земельної ділянки. Повернуто позовну заяву та додані до неї документи.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року, ухвалу господарського суду Харківської області від 26.06.2019 по справі №922/1974/19 скасовано. Справу №922/1974/19 направлено до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

При розгляді справи ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма Україна Нова , заперечуючи проти позову, заявили про застосування позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі № 922/1974/19 задоволено клопотання в.о. керівника Первомайської місцевої прокуратури Травкіна Р. про заміну учасника справи його правонаступником (вх.№15587 від 08.07.2020). Замінено відповідача Берецьку сільську раду Первомайського району Харківської області його правонаступником - Олексіївською сільською радою Первомайського району Харківської області. Залучено до участі у справі відповідачем Олексіївську сільську раду Первомайського району Харківської області (64110, Харківська область, Первомайський район, с. Олексіївка, вул. Центральна, 18; код ЄДРПОУ: 04398519).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у справі № 922/1974/19 у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Олексіївської сільської ради Первомайського району Харківської області, Фізичної особи ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки - відмовлено. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 19 серпня 2020 року об 12:45.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, тому здійснення прокуратурою представництва інтересів держави у цій справі є правомірним.

Водночас рішення місцевого господарського суду у даній справі мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову прокурора, оскільки право оренди спірної земельної ділянки набуте громадянином ОСОБА_1 з дотриманням з боку орендаря вимог закону, оскільки до заяви про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки були додані усі необхідні документи та виконані всі потрібні для цього вимогу, тому сільською радою й було прийнято рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки.

Поряд із цим, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив зокрема з того, що законом не забороняється членам фермерського господарства орендувати чи володіти іншими земельними ділянками, а доводи прокурора щодо умислу ОСОБА_1 отримати землю для СТОВ Агромірфи Україна Нова за спрощеною процедурою (без проведення земельних торгів) та відсутності намірів у ОСОБА_1 використовувати землю за призначенням є припущеннями; прокурором не доведено порушення інтересів держави, а тому з огляду на практику ЄСПЛ задоволення позовних вимог у даній справі суперечитиме відповідним висновкам ЄСПЛ і становитиме непропорційне втручання у право ОСОБА_1 та СТОВ АФ Україна Нова на мирне володіння майном.

17.08.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова було подано заяву (вх.№18845 від 17.08.2020) про ухвалення додаткового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Первомайської місцевої прокуратури Харківської понесених судових витрат на загальну суму 10134,68 грн.

Разом з тим, 17.08.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області представником Фізичної особи ОСОБА_1 було подано заяву (вх.№18846 від 17.08.2020) про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач-2 просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Первомайської місцевої прокуратури Харківської понесені судові витрати на загальну суму 115,44 грн.

19.08.2020 Господарським судом Харківської області ухвалено додаткове рішення у справі № 922/1974/19, яким задоволено заяву представника Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. Стягнуто з Первомайської місцевої прокуратури Харківської області на користь Фізичної особи ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 115 грн. 44 коп. Стягнуто з Первомайської місцевої прокуратури Харківської області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10134 (десять тисяч сто тридцять чотири) грн. 68 коп.

Керівник Харківської обласної прокуратури із даними рішеннями суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що ухвалені у даній справі рішення підлягають скасуванню, у зв`язку з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ст. ст. 22, 93, 122- 124, 134, 186 Земельного кодексу України, ст. 1, 2, 7 та 8 Закону України Про фермерське господарство ) і процесуального права (ст. ст. 76-79, 86, 236 ГПК України), а також неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у справі № 922/1974/19 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у справі № 922/1974/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора; судові витрати відшкодувати на користь прокуратури за рахунок відповідачів; справу розглядати за участю представника прокуратури. Разом з цим прокурор заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження згідно частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав для задоволення апеляційної скарги прокурор посилається на те, що Берецька сільська рада Первомайського району Харківської області, ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма Україна Нова діяли недобросовісно та грубо порушили норми чинного законодавства щодо платних засад землекористування, внаслідок чого СТОВ Агрофірма Україна Нова набуло в користування земельну ділянку без проведення земельних торгів. Крім того, вказану земельну ділянку СТОВ Агрофірма Україна Нова набуло в суборенду не від Фермерського господарства, а від фізичної особи - ОСОБА_1 , що є порушенням статті 14 Закону України Про фермерське господарство .

Прокурор вважає, що судом першої інстанції проігноровано та не застосовано відповідну практику ЄСПЛ, яка тлумачить відповідні випадки та регулює механізм правомірності втручання у права на мирне володіння майном, а також залишено поза увагою обставини, з якими прокурор пов`язує власне недійсність спірного договору оренди та суборенди.

На переконання прокурора в цьому випадку позбавлення набувача права користування земельною ділянкою, шляхом скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірних договорів недійсними, скасування їх державної реєстрації та повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність, є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого порушення, а також пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує суспільний і публічний інтерес , ґрунтується на розумних підставах і не є непропорційним втручанням у захищене ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції право на мирне володіння майном. На необхідність визначення справедливої рівноваги між інтересами суспільства і конкретної особи звертав увагу і Верховний Суд України у постанові від 18.10.2013 у справі № 6-92цс13 за позовом прокурора про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та її повернення.

Прокурор стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано висновків Верховного суду України, викладених у постанові від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16 та Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 469/777/16-ц, де Суд зокрема вказав, що громадянин може використати право на отримання земельної ділянки державної власності лише один раз, а додаткового земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Фізичною особою від органу виконавчої влади (розпорядника земель державної власності сільськогосподарського призначення) фактично отримано земельні ділянки не для ведення (створення) фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності, оскільки являється засновником підприємства та мав у власності та користуванні земельні ділянки, які міг використовувати для товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, Верховним Судом встановлено, що фізична особа не мала правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду, була обізнана про можливість допущення правових порушень з боку публічної влади (Управління), отримала земельні ділянки поза конкурсом, без обґрунтування розмірів земельних ділянок та їх кількості. Прокурором наголошено, що ОСОБА_1 є засновником ФГ Подолівське та вже отримував в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Також прокурор зазначає, що офіційні тексти чинного законодавства є публічними та загальнодоступними, а тому ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг знати, що право на отримання земельної ділянки поза конкурсом виникає у особи лише один раз, а спірна земельна ділянка вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки відповідача під час набуття земельних ділянок у користування під обґрунтований сумнів.

Ухвалою суду від 05.10.2020 поновлено Керівнику Харківської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції у даній справі. Відкрито апеляційне провадження у справі № 922/1974/19 та призначено її до розгляду на 10.11.2020 об 11:30 год. Встановлено іншим учасникам справи строк до 19.10.2020 (включно) для подання до суду відзивів на апеляційну скаргу. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у справі № 922/1974/19 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у справі № 922/1974/19 до закінчення розгляду справи апеляційним господарським судом. Явку учасників справи у судове засідання вирішено визнати необов`язковою.

19.10.2020 СТОВ Агрофірмою Україна Нова у встановлені судом строки надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9943), в якому відповідач-3 в цілому погоджується із висновками суду першої інстанції по суті спору та зазначає, що втручання органів прокуратури у діяльність органів місцевого самоврядування з реалізації ними власних (самоврядних) повноважень із загальними посиланнями на порушення прав та охоронюваних інтересів Олексіївської сільської територіальної громади (як правонаступника Берецької сільської територіальної громади) Первомайського району Харківської області, грубо порушує гарантії місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та Європейською Хартією місцевого самоврядування.

Разом із цим відповідач-3 стверджує, що прокурор, з урахуванням наданих йому законом повноважень, мав можливість і був зобов`язаний отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання земельної ділянки у межах встановленого законом строку позовної давності, оскільки починаючи з вересня 2014 року у прокурора були усі правові підстави і можливості з`ясувати обставини та звернутися з відповідним позовом в порядку господарського судочинства в межах строку позовної давності, що прокурором з невідомих причин зроблено не було.

Також відповідач-3 зауважує, що при ухваленні додаткового рішення від 19.08.2020 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Водночас в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції скаржником взагалі не наведено доводів, яких саме порушень норм матеріального та процесуального права припустився суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення, що не відповідає вимогам апеляційної скарги, наведеним у пункті 5 частини другої статті 258 ГПК України.

Відповідач-3 просить залишити оскаржувані прокурором рішення суду першої інстанції у цій справі без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Первомайської місцевої прокуратури Харківської області на користь відповідача-3 понесені судові витрати. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем-3 надано орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач-3 поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи на суму 10200,00 грн., що включають:

-вартість представництва інтересів відповідача-3 у Східному апеляційному господарському суді в сумі 10000,00 грн.

-орієнтовну суму поштових витрат у справі - 200,00 грн.

На підтвердження вже понесених витрат з надання правничої допомоги відповідачем-3 надано копію платіжного доручення № 9096221 від 05.10.2020 на суму 10000,00 грн.

19.10.2020 фізичною особою ОСОБА_1 у встановлені судом строки надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9944), в якому доводи відповідача-2 за змістом та наведеними підставами є повністю аналогічними аргументам, викладеним відповідачем-3 у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 9943 від 19.10.2020). Відповідач-2 просить залишити оскаржувані прокурором рішення суду першої інстанції у цій справі без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Первомайської місцевої прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем-2 надано копію ордеру серії АХ № 1009827 від 02.10.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5156 від 30.08.2018; орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (орієнтовну суму поштових витрат у справі - 200,00 грн.).

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу від відповідача-1 не надходив. У судовому засіданні 10.11.2020 оголошено перерву до 03.12.2020 о 11:00.

Представник Олексіївської сільської ради Первомайського району Харківської області в судове засідання 03.12.2020 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №6102253659512.

Відповідно до частин другої та третьої статей 120, 270 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

В судове засідання 03.12.2020 з`явилися прокурор та представник відповідачів-2 та 3, які надали усні пояснення у справі.

Представник відповідачів-2 та 3 адвокат Гіль Є.В. у судових дебатах повідомив суду, що ним буде надано суду уточнений розмір понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, з поданням відповідних доказів у порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні прокурора та уповноваженого представника відповідачів-2 та 3, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції, підтверджується в ході апеляційного розгляду справи і не оспорюється її учасниками, 03.12.2013 Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,4 га для ведення фермерського господарства із земель, розташованих в межах населеного пункту для подальшої передачі в оренду (том 1 аркуш справи 219).

Обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 послався на те, що своїм правом на отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства безоплатно він не скористався та є єдиним членом фермерського господарства. До заяви ним надано такі документи: викопіювання з кадастрової карти (плану), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01.01.2013); копію паспорта громадянина України; копію Довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та копію трудової книжки (том 1 аркуші справи 220-224).

За результатами розгляду даної заяви, рішенням ХХХІІ сесії Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області VІ скликання №9 від 27.12.2013 громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,4 га - рілля (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення), з метою надання в оренду для ведення фермерського господарства (том 1 аркуш справи 225).

21.05.2014 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9,4 га (рілля), розташованої на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області (в межах населеного пункту), з метою надання її в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства . А саме заявник просив надати йому в оренду терміном на 49 років земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 9,4 га з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 (том 1 аркуш справи 226). До заяви надано проєкт землеустрою (том 1 аркуші справи 227-235).

Рішенням ХХХVІ сесії Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області VІ скликання від 18.06.2014 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування (на умовах оренди) гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 9,4 га ріллі, що розташована на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області для створення та ведення фермерського господарства (том 1 аркуш справи 236).

Рішенням ХХХІХ сесії Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області VІ скликання від 17.09.2014 прийнято рішення за № 2 про передачу зазначеної земельної ділянки в оренду та встановлено розмір орендної плати у сумі 16759,94 грн (том 1 аркуш справи 237).

Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області із заявою, в якій просив переглянути розмір орендної плати за відповідну земельну ділянку (том 1 аркуш справи 239).

Рішенням ХХХХІІІ сесії Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області VІ скликання від 12.01.2015 прийнято рішення № 12 про внесення змін до рішення №2 від 17.09.2014. Пункт 2 рішення № 2 викладено у наступній редакції: Встановити орендну плату в розмірі 8379,97 грн. на рік, що становить 5 % від річної нормативної грошової оцінки, яка становить 167599,36 грн (том 1 аркуш справи 238).

На підставі вказаних вище рішень, 20.02.2015 між Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 загальною площею 9,4 га, яка знаходиться в межах населеного пункту, а саме: с. Берека, на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області строком на 5 років (том 1 аркуші справи 240-241).

Згідно з пунктами 5, 6 Договору оренди землі від 20.02.2015 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту станом на 01.01.2015 становить 209331,60 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Договір оренди землі від 20.02.2015 укладено на 5 років (з урахуванням ротації культур згідно з проєктом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 Договору оренди землі від 20.02.2015).

У відповідності до пункту 9 Договору оренди землі від 20.02.2015 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, шо станом на 01.01.2015 становить 10466,58 грн.

Пунктами 13, 14 Договору оренди землі від 20.02.2015 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання - виробництва сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цей договір, згідно з пунктом 39 набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Спірний Договір оренди землі від 20.02.2015 підписано повноважним представником орендодавця та ОСОБА_1 (орендарем).

20.02.2015 сторонами Договору було укладено та засвідчено підписами акт передачі та прийому земельної ділянки в натурі. В цьому Акті зазначено, що земельна ділянка передається в оренду до моменту отримання громадянином правовстановлюючого документу на земельну ділянку згідно із чинним законодавством, але не більше ніж на 49 років (том 1 аркуш справи 242).

Актом від 20.02.2015 сторонами Договору було погоджено межі спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства (том 1 аркуші справи 243-244).

23.03.2015 право оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства зареєстровано реєстраційною службою Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області за № 9154649, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 35364928. У витязі зазначено, що строк дії оренди становить 5 років з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду) (том 1 аркуш справи 245-248).

Ураховуючи зазначені умови, договір оренди спірної земельної ділянки від 20.02.2015 діє до 23.03.2020. Доказів пролонгації даного договору матеріали справи не містять.

18.05.2015 Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області погоджено передачу ОСОБА_1 земельної ділянки із кадастровим номером 6324581001:00:010:0015 згідно пункту 28 Договору оренди землі від 20.02.2015 в суборенду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна Нова (том1 аркуш справи 249).

10.06.2015 ОСОБА_1 спірну земельну ділянку площею 9,4 га передано в суборенду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна Нова згідно договору суборенди землі № б/н, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 1 аркуш справи 251).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом про визнання незаконними і скасування рішень Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області №9 від 27.12.2013, № 2 від 17.09.2014, визнання недійсними договору оренди землі від 20.02.2015 та договору суборенди № б/н від 10.06.2015, скасування державної реєстрації цих договорів та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 9,4 га з кадастровим номером 6324581001:00:010:0015, яка розташована на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області (в межах населеного пункту), державі в особі Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, обґрунтував вимоги тим, що зазначена сільська рада при передачі в оренду громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності порушила вимоги статей 122-124, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 8, 14 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо порядку надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

При цьому, прокурор послався на те, що:

-у встановленому законом порядку для відповідної процедури надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства при зверненні із заявою про надання в оренду спірної земельної ділянки не підтверджено наявності у громадянина ОСОБА_1 необхідної матеріально-технічної бази для її обробітку;

-Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 не перевірено можливість самостійно ним чи працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці, враховуючи, що останній належним чином не обґрунтував перспектив діяльності вказаного фермерського господарства;

- ОСОБА_1 є засновником ФГ Подолівське , тому після державної реєстрації останнього (06.06.2012), дане фермерське господарство має право на отримання земельної ділянки виключно, як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Разом із тим, прокурор у позовній заяві наголосив, що незважаючи на реєстрацію ОСОБА_1 06.06.2012 Фермерського господарства Подолівське , дії з передачі спірної земельної ділянки в суборенду 10.06.2015 були здійснені ОСОБА_1 , як фізичною особою, що також є порушенням вимог статті 14 Закону України Про фермерське господарство , оскільки лише фермерське господарство як юридична особа може передавати земельну ділянку в суборенду.

Крім того, прокурором у позові вказано, а відповідачами у справі не спростовано, що на момент звернення ОСОБА_1 до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, між ним, як головою Фермерського господарства Подолівське та Барвінківською райдержадміністрацією на підставі розпоряджень останньої, а саме: (1) від 08.06.2012 № 298 про надання дозволу ФГ Подолівське на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 386,508 га за межами населених пунктів на території Григорівської сільської ради Барвінківського району для ведення фермерського господарства; (2) від 19.12.2012 № 606 про затвердження вищевказаної документації із землеустрою та передачу в оренду ФГ Подолівське для ведення фермерського господарства земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 386,508 га за межами населених пунктів на території Григорівської сільської ради Барвінківського району для ведення фермерського господарства терміном на 49 років, - 28.12.2012 було укладено низку договорів оренди земельних ділянок, які передано Фермерському господарству Подолівське для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, які в подальшому були передані в суборенду СТОВ Барвінківська .

При цьому рішенням Господарського суду Харківської області від 23.02.2015 у справі № 922/5943/14, яке набрало законної сили, визнано незаконними та скасовано вищезазначені розпорядження голови Барвінківської районної державної адміністрації від 08.06.2012 № 298 та від 19.12.2012 № 606, а також визнано недійсними 6 договорів оренди землі від 28.12.2012, укладених між Барвінківською райдержадміністрацією та Фермерським господарством Подолівське ; визнано недійсними 6 договорів суборенди землі від 28.12.2012, що укладені між Фермерським господарством Подолівське та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма Барвінківська .

Також Первомайською місцевою прокуратурою в ході вивчення питання законності використання земель на території Первомайського району Харківської області встановлено, що до моменту спірного звернення ОСОБА_1 до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області із заявою від 03.12.2013 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, Первомайською райдержадміністрацією за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 02.11.2012 прийнято розпорядження №524, яким надано дозвіл останньому на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та надання їх в оренду для ведення фермерського господарства, розташованих в територіальних межах Одрадівської сільської ради Первомайського району та 19.12.2012 № 634, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та надання їх в оренду для ведення фермерського господарства, розташованих в територіальних межах Берецької та Киселівської сільських рад Первомайського району та їх нормативної грошової оцінки.

В подальшому на підставі вищевказаних розпоряджень Первомайської РДА, ГУ Держземагенством у Харківській області протягом 2014 року прийнято 7 Наказів про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 158,0579 га з кадастровими номерами: №6324586000:09:000:0013, №6324586000:03:000:0026, №6324584500:08:000:0076, №6324584500:05:000:0102, №6324584500:05:000:0100, №6324584500:08:000:0075, №6324584500:07:000:0089, та у 2017 році ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийнято 3 накази про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 48,6913 га з кадастровими номерами: № 6324581000:11:000:0035, № 6324581000:10:000:0086 та № 6324584500:02:00:0054. Потім всі вище перелічені земельні ділянки, які розташовані в Первомайському районі, ОСОБА_1 знову передано в суборенду СТОВ АГРОФІРМА Україна Нова , що на думку прокурора також свідчить про відсутність у ОСОБА_1 наміру самостійно займатися обробітком земельних ділянок.

Отже, звертаючись до суду із даним позовом, прокурор вважає, що отримання ОСОБА_1 значної площі земельних ділянок для ведення фермерського господарства спрямоване на штучне збільшення земельного банку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів, що передбачено статтями 124, 134 Земельного кодексу України (у відповідній редакції).

Також місцевою прокуратурою встановлено, що відповідно до записів з копії аркушів трудової книжки, наданої ОСОБА_1 до заяви від 03.12.2013 на адресу Берецької сільської ради, він з 10.11.2010 по 30.11.2011 займав посаду президента СТОВ Агрофірма Україна Нова , з 06.12.2012 по 10.04.2013 займав посаду радника з розвитку аграрного напрямку СТОВ Агрофірма Барвінківська , що демонструє відсутність наміру ОСОБА_1 самостійно обробляти земельні ділянки та вести особисто фермерське господарство, а є свідченням дій в інтересах інших сільськогосподарських товариств.

Прокурор наполягає, що оскаржувані ним у судовому порядку рішення сільської ради прийняті з порушенням вимог чинного земельного законодавства, тому як наслідок, спірний договір оренди землі укладено всупереч встановленої процедури набуття права оренди на земельну ділянку з метою ведення фермерського господарства, а отже підлягає визнанню недійсним.

Відповідач-2 та 3, не спростували повідомлені прокурором обставини щодо набуття ними спірної земельної ділянки в оренду, але заперечуючи проти позову, зазначали, що прокурором не обґрунтовано підстав протиправності рішень сільської ради та укладених на їх підставі договорів оренди та суборенди, а прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо , до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень . У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18 ).

Доводи прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави, які є порушеними, полягають в тому, що Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області не було дотримано вимог законодавства щодо виділення земельних ділянок для створення фермерського господарства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 , а в подальшому в суборенду СТОВ АФ Україна Нова земельної ділянки без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території. Оскільки держава відповідно до Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність і має своїм головним обов`язком утверджувати та забезпечувати права і свободи людини, тому Олексіївська сільська рада Первомайського району Харківської області (Берецька сільська рада Первомайського району Харківської області) зобов`язана відповідально ставитися до виконання своїх обов`язків та реалізації державної політики у визначених сферах управління. Звернення прокурора у цій справі до суду спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органів виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливості рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Ураховуючи, що першочерговим по відношенню до вирішення спору по суті є встановлення обставин наявності або відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цьому спорі, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру та статті 53 ГПК України належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

При вирішенні спору по суті суд першої інстанції в якості основної підстави для відмови у позові послався на положення Земельного кодексу України, Закону України Про фермерське господарство , статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та дійшов висновку про добросовісне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в оренду, що підтверджується і самим прокурором, який у позовній заяві зазначив, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області вимог законодавства . Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 уклав договір оренди та своєчасно сплачує орендну плату, тому інтереси суспільства та держави дотримані, адже до бюджету надходили кошти від орендної плати, що свідчить про дотримання справедливого балансу між реалізацією приватного права та інтересами держави.

При цьому місцевим господарським судом зазначено, що виникненню права оренди у ОСОБА_1 слугувала та передувала активна участь у такому процесі Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, уповноваженої розпоряджатися землями комунальної власності, тому право оренди набуте законним шляхом у порядку, встановленому законом. Відповідальність за порушення процедури розгляду заяви та перевірки її відповідності вимогам статті 7 Закону України Про фермерське господарство не може покладатися на особу, яка розраховувала на її належність і легітимність, отже, у цьому випадку визнання незаконними та скасування рішень сільської ради та визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, призведе до непропорційного втручання в право ОСОБА_1 та СТОВ АФ Україна Нова на мирне володіння майном. Оскільки порушення інтересів держави прокурором обґрунтовано обставинами порушення органами державної влади порядку розгляду заяв про надання земельної ділянки в оренду, передбаченого статтею 7 Закону України Про фермерське господарство , суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність прокурором порушення інтересів держави, що мало наслідком відмову в задоволенні позовних вимог у частині визнання незаконними та скасування відповідних рішень сільської ради, визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації останнього.

При цьому, ухвалюючи рішення в частині відмови у позові про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним, суд першої інстанції також встановив, що передачі спірної земельної ділянки в суборенду передувало волевиявлення органу місцевого самоврядування, як власника майна, щодо надання дозволу на передачу земельної ділянки в суборенду, а також дотримання процедури передачі земельної ділянки в суборенду орендарем, визначену умовами договору від 20.02.2015 (пункт 28). У зв`язку із цим позовні вимоги про визнання недійним договору суборенди та похідні вимоги прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку Берецькій сільській раді також залишені без задоволення.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування строків позовної давності, оскільки прокурором не доведено яким чином та чиї саме інтереси, за захистом яких прокурор звернувся до суду, були порушені.

Переглянувши в апеляційному порядку оскаржуване рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що хоча місцевий господарський суд і правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, але у позові належить відмовити ураховуючи такі причини та мотиви, а також правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові колегії суддів Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) містяться такі правові висновки, а саме:

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 Земельного кодексу України. Цей порядок полягає в такому:

-зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки;

-відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні);

-за замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

-відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки;

-передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди.

До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини : сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку.

Етапи цих переговорів такі.

Звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу.

У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій ).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку . Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

Також у постанові колегії суддів Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначено, що звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою .

Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.

Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності . Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони…

Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду…

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод…

Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно з законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Поряд із цим, згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-ІV Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради . У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проєкту відведення земельної ділянки. Проєкт відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону…

Метою розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України Про землеустрій проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок...

Розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат .

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) та те, що договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди і цей момент не пов`язується з моментом прийняття рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та рішення про передання в оренду земельної ділянки , такі рішення не є правовстановлюючими документами, а тому позовні вимоги про визнання їх незаконними та про їх скасування не відповідають належному способу захисту.

Тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, вирішуючи дану справу, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сесії Берецької сільської ради №9 від 27.12.2013, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду для ведення фермерського господарства, та про визнання незаконним та скасування рішення сесії Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області № 2 від 17.09.2014 Про передачу земельної ділянки в оренду в межах села Берека Первомайського району Харківської області та встановлення розміру орендної плати не можуть бути задоволені, але з мотивів, зазначених колегією суддів вище, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду.

Що стосується позову прокурора в іншій частині вимог, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

-земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

-земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності ;

-земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди .

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 135 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Частина друга статті 134 Земельного кодексу України у чинній редакції (зі змінами, внесеними Законом України від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів ) не передбачає можливості передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів.

Поряд із цим частина друга статті 134 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлювала, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Водночас, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства , що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз . Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №376/331/16-ц, за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

У постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, висновками у якій прокурором також обґрунтовано наявність підстав заявлених позовних вимог, наведено правовий висновок про те, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У цій справі колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що сільською радою не було дотримано вимог законодавства щодо виділення спірної земельної ділянки саме для створення фермерського господарства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 , а в подальшому в суборенду СТОВ АФ Україна Нова земельної ділянки без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону).

Так, як свідчать матеріали справи, 06.06.2012, тобто до моменту прийняття рішення Берецькою сільською радою про передачу спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства та укладення договору оренди з ОСОБА_1 , вже було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ФГ Подолівське , засновником якого є ОСОБА_1 (том 1 аркуш справи 253). При цьому, у 2012 році громадянин ОСОБА_1 вже звертався до Первомайської райдержадміністрації із заявами про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та надання їх в оренду для ведення фермерського господарства, на підставі чого в подальшому Первомайською райдержадміністрацією були видані розпорядження від 02.11.2012 №524 та від 19.12.2012 № 634 та укладені з ОСОБА_1 10 договорів оренди земельних ділянок. В подальшому, всі ці земельні ділянки, які розташовані в Первомайському районі, громадянин ОСОБА_1 передав в суборенду СТОВ АГРОФІРМА Україна Нова .

Зазначене вище свідчить про недотримання Берецькою сільською радою під час процедури надання спірної земельної ділянки комунальної власності для ведення фермерського господарства вимог законодавства, яке регулює такі правовідносини, а саме: положень статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство та статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (у відповідній редакції), у тому числі щодо реалізації громадянином ОСОБА_1 права на отримання земельної ділянки не на конкурентних засадах (поза процедурою земельних торгів).

Отже, колегія суддів визначає, що місцевий господарський суд не врахував, що отримання спірної земельної ділянки в оренду з метою ведення фермерського господарства, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124, 134 Земельного кодексу України, оскільки на час звернення ОСОБА_1 до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області із заявою від 03.12.2013 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності, та на час прийняття оскаржуваних рішень і укладення спірного договору оренди від 20.02.2015 Фермерське господарство Подолівське (код ЄДРПОУ 38072134), засновником якого є ОСОБА_1 , вже набуло статусу юридичної особи, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 аркуш справи 253).

Таким чином, повторне звернення ОСОБА_1 у грудні 2013 року до сільської ради із заявою про відведення спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та в подальшому укладення договору оренди спірної земельної ділянки на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам і свідчить про невідповідність оспорюваних договорів оренди та суборенди загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Вказане також свідчить про порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади у спірних правовідносинах, оскільки дії Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області при передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду із порушенням частини другої статті 124 Земельного кодексу України, тобто без проведення земельних торгів, призвели до визначення розміру орендної плати, яку отримує місцевий бюджет, виключно на договірних засадах, а не за результатами аукціону.

До того ж, рішенням Берецької сільської ради № 12 від 12.01.2015 за результатами розгляду листа ОСОБА_1 зменшено орендну плату за спірним договором оренди землі з 10% до 5 % від нормативної грошової оцінки землі. При цьому у разі передачі вказаної земельної ділянки відповідно до вимог частини другої статті 124 Земельного кодексу України розмір орендної плати, який міг би бути запропонований учасниками, законодавчо необмежений.

Підтримуючи рішення про відмову у задоволенні позову, але при цьому з`ясовуючи чи існує і в чому полягає суспільний інтерес у спірному майні, що дозволяє дійти висновку про наявність у держави, в особі прокурора, необхідності після укладення договору оренди спірної земельної ділянки у 2015 році та договору суборенди у 2016 році, втручатись у майнові права ОСОБА_1 та СТОВ АФ Україна Нова , які використовували земельну ділянку і своєчасно сплачували орендну плату, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям . ЄСПЛ констатує порушення ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано .

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Рішеннями ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі Стретч проти Сполученого Королівства та від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу належного урядування при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип належного урядування не встановлює абсолютної заборони на витребування майна на користь держави, якщо майно вибуло у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу належного урядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності , при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини . Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації прав на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

При цьому, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі Трегубенко проти України ).

Крім того, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції ЄСПЛ розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були, зокрема правомірні очікування / законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.).

Відповідно до частини другої статті 5 Господарського кодексу України конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема і забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, на що направлені, в т.ч., і положення вищевказаних статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах. Визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пунктів б , ґ статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 - ОСОБА_1, вже отримавши в оренду за позаконкурсною процедурою земельні ділянки для створення і ведення фермерського господарства на їх основі, знову звернувся до сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності і знову саме поза конкурсом, що, відповідно до вищевказаних правових висновків, веде в тому числі до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. При цьому колегія суддів констатує, що іншого фермерського господарства, аніж ФГ Подолівське , громадянином ОСОБА_1 створено не було.

Ураховуючи зазначене вище, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у позові у відповідній частині саме з огляду на практику ЄСПЛ, оскільки, допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для втручання у право мирного володіння майном шляхом його вилучення , враховуючи, що такі порушення сталися не з вини приватного учасника цивільного обороту (орендаря) , є помилковими.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист право на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність та поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Як уже зазначалося, відповідно до положень земельного законодавства (Земельного кодексу України, Закону України Про фермерське господарство ), які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства громадянин міг використати один раз. Додатково земельні ділянки громадяни або фермерські господарства могли отримувати лише на конкурентних засадах шляхом участі у торгах.

При цьому офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів є публічними та загальнодоступними у зв`язку з чим набувач землі (ОСОБА_1) не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття права користування спірною земельною ділянкою під обґрунтований сумнів.

Таким чином, набувач спірної земельної ділянки не міг законно набути право користування нею. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими.

З огляду на викладене висновки суду першої інстанції про те, що позбавлення набувача спірних земельних ділянок його майнових прав є непропорційним втручанням у вказані права, є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Що стосується строків позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, прокурор у позовній заяві просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити їх, посилаючись на те, що про незаконність оспорюваних рішень Первомайській місцевій прокуратурі стало відомо за результатами моніторингу даних Публічної кадастрової карти України на офіційному веб-сайті та, у подальшому, вивченням питання щодо правомірності передачі Берецькою сільською радою Первомайського району Харківської області у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, розташованих на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області для ведення фермерського господарства, отриманням інформації від 23.11.2017 та копій документів від Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури від 18.09.2012 № 5288-VІ до Закону України Про прокуратуру було внесено зміни, відповідно до яких нагляд за додержанням і застосуванням законів здійснюється прокуратурою шляхом проведення перевірок за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб. Крім цього, прокурор посилається на те, що прийняті Берецькою сільською радою рішення відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації не розміщено на офіційному веб-сайті сільської ради, оскільки його не створено (що підтверджується листом Борецької сільської ради від 22.03.2018 № 02-20\84). За результатами проведеного прокуратурою пошуку офіційного сайту Берецької сільської ради в мережі Інтернет, відповідних посилань не встановлено, що також унеможливило вивчити законність прийнятих радою рішень, а тому органи прокуратури не мали реальної можливості довідатися про встановлені порушення впродовж строку позовної давності. Лише 23.03.2018 місцевою прокуратурою до Первомайського міськрайонного суду Харківської області подано позовну заяву про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди, суборенди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації, повернення земельної ділянки територіальній громаді Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду від 28.11.2018 у справі № 632/529/18 закрито провадження у справі за позовом прокурора, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського. З огляду на викладене, прокурор вважає, що строк позовної давності органами прокуратури пропущено з поважних причин, а тому останній підлягає поновленню.

На противагу наведеним прокурором доводам, відповідачами-2 та 3 були подані заяви про застосування строків позовної давності (том 2 аркуші справи 189-191, 193-195), в обґрунтування яких відповідачі зазначили, що принаймні з вересня 2014 року органи прокуратури, як єдина централізована система, могли дізнатися про відповідні порушення (незаконне надання спірної земельної ділянки в орендне користування) та звернутися до компетентного суду у межах встановленого законом строку позовної давності. Однак жодних доводів щодо неможливості довідатися про стверджувані у цій справі порушення прокурором не наведено. При цьому подання до Первомайського районного суду Харківської області відповідної позовної заяви та закриття провадження у справі № 632/529/18 не свідчить про переривання перебігу строку позовної давності, який на момент звернення прокурора до суду загальної юрисдикції вже сплив.

Прокурор надав заперечення на заяву відповідачів-2 та 3 про застосування позовної давності до позовних вимог у даній справі (том 2 аркуші справи 230-232), в яких зазначив, що причини пропуску строку позовної давності в даному випадку пов`язані з обставинами, що залежать не тільки і не стільки від прокурора, а й з обставинами, які знаходяться поза межами його контролю, зокрема, з фактом прийняття Первомайським міськрайонним судом Харківської області відповідної позовної заяви та її розгляду судом впродовж певного строку до закриття провадження у справі 632/529/18.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

З викладеного вбачається, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, необхідно з`ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес особи, з метою захисту якого подано позов до суду. Відсутність порушення такого права чи інтересу є підставою для відмови в позові з підстави його необґрунтованості. І лише за умови дійсного порушення права або охоронюваного законом інтересу особи та одночасного спливу строку позовної давності, про що зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, в позові необхідно відмовити у зв`язку зі закінченням вказаного строку за відсутності поважних причин пропуску позовної давності.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися про таке порушення або загрозу порушення чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17.

Враховуючи вимоги статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційної інстанції, з`ясовуючи обставини справи, пов`язані з визначенням початку перебігу та закінчення строку позовної давності за вимогами, що є предметом позову, а також обставини справи пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи чи прокурора бути обізнаними щодо порушення інтересів держави, встановила таке.

Як свідчать матеріали справи, відомості про прийняття спірних рішень про передачу земельних ділянок для ведення фермерського господарства та укладення спірного договору оренди земельної ділянки від 20.02.2015 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.03.2015.

Отже ці відомості були публічними та доступними саме з цього часу, тому в органів прокуратури, починаючи з 24.03.2015 були всі правові підстави і можливості з`ясувати обставини та звернутися з відповідним позовом до компетентного суду.

У справі, що розглядається, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що 23.03.2018, тобто в межах позовної давності, прокурор звернувся за захистом порушеного права до Первомайського міськрайонного суду із позовом до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна Нова про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди, суборенди земельної ділянки територіальної громади Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області (справа № № 632/529/18) і Первомайським міськрайонним судом Харківської області було відкрито провадження у даній справі.

Проте ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28.11.2018 закрито провадження у справі № 632/529/18 (провадження № 2/632/674/18), оскільки судом встановлено, що даний спір віднесено до господарської юрисдикції.

Зазначена ухвала прокурором не оскаржувалася та набула чинності.

Матеріалами справи підтверджується, що незважаючи на те, що з 28.11.2018 прокурору стало відомо про підвідомчість даного спору Господарському суду Харківської області, прокурор звернувся до господарського суду лише 20.06.2019, про що свідчить штамп на поштовому конверті (том 1 аркуш справи 88).

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості , а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Враховуючи викладене, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності .

Згідно висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17, від 11.09.2018 у справі № 904/191/18, від 11.12.2018 у справі № 917/100/17, від 11.12.2019 у справі №924/1236/17, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19, в разі подання позову з недодержанням правил підсудності і наступного саме закриття провадження у справі, а не відмови або повернення позову, подання такого позову перериває перебіг позовної давності.

За змістом статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим .

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини , зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції ) від 16.12.1992).

Частиною п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів вважає, що у спірному випадку перебіг строку позовної давності розпочався 24.03.2015 та на момент звернення прокурора до Господарського суду Харківської області із позовом у даній справі сплинув.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, з огляду на факт закриття провадження у справі Первомайським міськрайонним судом Харківської області 28.11.2018 та звернення Заступника керівника прокурора Первомайської місцевої прокуратури із даною позовною заявою через 6,5 місяців після того, як прокурор дізнався, що даний спір відноситься до господарської юрисдикції, без обґрунтування причин зволікання із зверненням до господарського суду із даним позовом і не підтвердженням прокурором доводів про поважність причин пропуску строку позовної давності, неможливості або утруднення такого звернення з об`єктивних причин протягом тривалого часу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав вважати поважними наведені прокурором причини пропуску позовної давності, що має наслідком відмову у поновленні строку позовної давності та відмову у задоволенні позову у відповідній частині саме з підстав пропуску строку позовної давності.

Колегією суддів апеляційної інстанції при розгляді цієї справи також враховується, що причини пропуску строку позовної давності в даному випадку пов`язані з обставинами, що повністю залежали від прокурора і знаходились в межах контролю органів прокуратури.

У спірному випадку подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності і з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції конкретних обставин справи, не може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення прокурора до суду за захистом порушеного права.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, такий висновок повністю відповідає фактичним обставинам справи, наведеним вище положенням ЦК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усталеній практиці Європейського суду з прав людини щодо позовної давності, принципам справедливості, добросовісності і розумності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання спірних договорів оренди та суборенди недійсними, а також позовні вимоги прокурора, спрямовані на скасування державної реєстрації права оренди відповідачів-2, 3 та повернення спірної земельної ділянки сільській раді, не можуть бути задоволені, але з мотивів пропуску позовної давності, наведених у цій постанові судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною другою статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин та враховуючи, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи не призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду від 12.08.2020, яким вирішено спір по суті, слід залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові, а апеляційну скаргу прокурора на дане рішення - без задоволення.

Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув та задовольнив заяви відповідачів-2 та 3 про відшкодування витрат на правничу допомогу, належним чином та у достатньому обсязі дослідив наявні докази, а тому не порушив право на справедливий суд та принцип збалансованості всіх учасників судового процесу, тому додаткове рішення від 19.08.2020 є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова надав суду: копію платіжного доручення №626 від 16.03.2020 на суму 10000,00 грн., копію платіжного доручення №2887 від 14.08.2020 на суму 134,68 грн., копію договору про надання правової допомоги №20/16 від 10.03.2020, копію додатку до договору про надання правової допомоги №20/16 від 10.03.2020, копію акту виконаних робіт до договору на загальну суму 10134,68 грн., а також копії поштових квитанцій та накладних.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката представник Фізичної особи ОСОБА_1 надав суду: копію договору про надання правової допомоги №20/19 від 21.04.2020, копію додатку до договору про надання правової допомоги №20/19 від 21.04.2020, копію акту виконаних робіт до договору на загальну суму 115,44 грн., а також копії поштових квитанцій та накладних.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані представником відповідачів-2 та 3 документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Тому враховуючи характер спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на виконання робіт, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви представника Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Україна Нова про стягнення з позивача (прокурора) витрат на професійну правничу допомогу.

В свою чергу колегія суддів, керуючись нормами статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідачів-2 та 3 в контексті положення пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано визначився, що заявлений відповідачами розмір витрат на правничу допомогу відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції прокурором взагалі не наведено доводів про те, які саме порушення були допущені судом при ухваленні додаткового рішення, тоді як місцевим господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені докази у справі та прийняте законне і обґрунтоване додаткове рішення, у зв`язку з чим правових підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги в цій частині колегія суддів не знаходить.

Оскільки доводи прокурора, що викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга Керівника Харківської обласної прокуратури задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у справі № 922/1974/19 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у справі № 922/1974/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у справі № 922/1974/19 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у справі № 922/1974/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Харківську обласну прокуратуру.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 08.12.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко