Рішення

від 08.12.2020 по справі 908/2270/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/166/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 Справа № 908/2270/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Коцар А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/2270/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамасто ЛТД» , ідентифікаційний код юридичної особи 35421608 (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 13, кв. 14)

до відповідача: Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» , ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)

про стягнення 96061,20 грн,

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Кущ Є.Є., посвідчення №731 від 27.02.20, ордер серії АР № 1026513 від 20.10.2020;

від відповідача: Якушев С.О.,посвідчення ЗП001448 від 30.10.2017 ордер серії ЗП № 047505 від 08.01.2019

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 04.09.2020 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамасто ЛТД» вих. б/н б/д (вх. № 2460/08-07/20 від 04.09.2020) до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення збитків у розмірі 96061,20 грн.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2020 справу № 908/2270/20 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.09.2020 у даній справі позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2020 у справі №908/2270/20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2270/20. Присвоєно справі номер провадження 34/166/20. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Підготовче засідання призначено на 22.10.2020 о 10 год. 20 хв.

13.10.2020, у встановлений строк, до канцелярії суду від відповідача у справі надійшов відзив б/н від 12.10.2020 про відмову у позові повністю з доданими документами та доказами направлення іншій стороні у справі.

21.10.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами направлення відповідачеві та заява про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача та призначення справи до слухання.

В судовому засіданні 22.10.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу «Акорд» .

Суд відкрив підготовче засідання у справі 908/2270/20. Перевірив явку представників сторін. Представник позивача не з`явився. Відводів складу суду не заявлено.

Суд оголосив про надходження відзиву та відповіді на відзив та прийняття їх до розгляду та частково задовольнив заяву позивача щодо проведення судового засідання 22.10.2020 за відсутності уповноваженого представника позивача.

Представник відповідача відповів на запитання суду.

За наслідками судового засідання, у зв`язку з тим, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання у справі № 908/2270/20 на 10.11.2020 о 12 год. 00 хв.

03.11.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача та призначення справи до слухання.

В судовому засіданні 10.11.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу «Акорд» .

Суд продовжив підготовче засідання у справі №908/2270/20. Перевірив явку представників сторін. Представник відповідача не з`явився. Відводів складу суду не заявлено.

Суд оголосив про надходження клопотання відповідача та частково задовольнив клопотання відповідача щодо проведення судового засідання за відсутності уповноваженого представника.

Представник позивача підтримав позов та повідомив суд про надання всіх документів до справи.

За наслідками судового засідання, у зв`язку з тим, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання у справі № 908/2270/20 на 24.11.2020 о 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 24.11.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу «Акорд» .

Суд продовжив підготовче засідання у справі №908/2270/20. Оголосив склад суду. Відводів складу суду не заявлено. Перевірив явку представників сторін.

Суд оголосив про прийняття документів у справі до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив про надання всіх доказів, не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Представник відповідача заперечив проти позову та зазначив про надання всіх доказів, не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 08.12.2020 о 14 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 24.11.2020 закрито підготовче провадження, справу № 908/2270/20 призначено до розгляду по суті на 08.12.2020 о 14 год. 20 хв.

В судовому засіданні 08.12.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу «Акорд» .

Представник позивача підтримав позов, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач вказує, що 19.03.2019 між відповідачем (АТ КБ Приватбанк ) та позивачем (ТОВ Адамасто ЛТД ) укладено кредитний договір на суму у 100000,00 грн, поручителем за яким виступив директор підприємства ОСОБА_1 . У зв`язку з простроченням сплати позичальником платежів за договором відповідач надіслав позивачу претензію вих. №30.1.0.0/2-J3JZPKUB0R599 від 13.06.2019. За наслідками розгляду претензії, як вказує позивач, сторони домовились про повне дострокове погашення боргу до кінця 2019 року, проте дана домовленість не була оформлена письмово. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2019 відкрито провадження у справі №908/1780/19 за позовом АТ КБ Приватбанк до ТОВ Адамасто ЛТД та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 19.03.2019. З урахуванням попередньої домовленості сторін про погашення боргу ТОВ Адамасто ЛТД не брало у судовому розгляді справи №908/1780/19. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.10.2019 у справі №908/1780/19 частково задоволено позов АТ КБ Приватбанк та стягнуто солідарно з ТОВ Адамасто ЛТД та ОСОБА_1 91666,00 грн заборгованості за кредитом, 477,74 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, та 3600,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії. Ці події ТОВ Адамасто ЛТД не відслідковувало та продовжувало самостійно сплачувати кредитну заборгованість. Як вказує позивач, у жовтні 2019 року половину кредитної заборгованості вже було сплачено, а до кінця 2019 року заборгованість була погашена повністю. Про стягнення заборгованості за судовим рішенням позивач дізнався 03.01.2020 після арешту рахунків позивача на підставі наказу, виданого 05.11.2019 у справі №908/1780/19. Примусове виконання рішення було закінчено 06.01.2020 у зв`язку з примусовим списанням з рахунку позивача суми заборгованості за судовим рішенням. Позивач вказує, що при виконанні судового рішення не було враховано, що 13.12.2019 сума заборгованості була повністю сплачена боржником, що призвело до повторного стягнення однієї і тієї ж суми боргу. Також вказує, що в результаті приховання від виконавця фактичних обставин справи відповідач сприяв неправомірному збільшенню суми виконавчого збору, яка склала 9574,37 грн, тоді як за підрахунком позивача сума судового збору мала бути не більше 5379,99 грн, тобто сума надмірно сплаченого виконавчого збору становить 4194,38 грн. Оскільки при списанні коштів не було враховано самостійно сплачені боржником суми, ТОВ Адамасто ЛТД звернулося до АТ КБ Приватбанк з листом №08/01 від 08.01.2002, у якому просило перерахувати на рахунок позивача надмірно отримані кошти в сумі 91866,82 грн., проте листом вих. №20.1.0.0.0/7-200109/821 від 28.01.2020 позивача було повідомлено про відмову повернути кошти. Позивач вважає, що внаслідок цілеспрямованої винної бездіяльності відповідача позивачу завдано збитків, які полягають у повторно стягнутій з позивача сумі боргу та надмірно сплаченій позивачем сумі виконавчого збору, що загалом складає 96061,20 грн (91866,82 грн + 4194,38 грн).

Представник відповідача заперечив проти позову. Вказував на неправильний спосіб захисту, обраний позивачем в даному випадку, та відсутність складу збитків.

У відзиві на позов відповідач з позовними вимогами не погодився, просив суд у задоволенні позову відмовити. Відповідач погодився з тим, що протягом розгляду справи №908/1780/19 позивач здійснював часткове погашення заборгованості перед банком за послугою КУБ , проте заперечив щодо погашення цієї заборгованості в повному обсязі станом на 13.12.2019. Вказує, що лише 11.01.2020 відбулося повне погашення боргу за послугою КУБ , коли були списані в примусовому порядку грошові кошти за наказом у справі №908/1780/19 в сумі 3876,92 грн, які були спрямовані в сумі 96,99 грн - на погашення заборгованості за тілом кредиту, в сумі 744,44 грн - на погашення заборгованості за процентами та в сумі 3035,49 грн - на погашення заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії. Крім того, відповідач вказує, що на час розгляду справи №908/1780/19, а також на час примусового списання коштів у січні 2020 року у позивача була наявна заборгованість перед відповідачем не тільки за кредитним договором б/н від 19.03.2019 за послугою КУБ , але й за договором б/н від 20.03.2019 за послугою гарантовані платежі та за договором б/н від 27.07.2017 за послугою кредитний ліміт , встановлений на поточний рахунок підприємства. Відповідач зауважив, що відповідно до резолютивної частини рішення суду у справі №908/1780/19 не зазначено, за яким договором стягується заборгованість, а тому списання коштів, на думку відповідача, було правомірним через наявність у позивача заборгованості за всіма трьома договорами. Крім того, вся списана сума коштів надійшла на один рахунок банку для погашення кредитної заборгованості. Як вказує відповідач, подвійного списання чи стягнення коштів за одним кредитним договором не було, оскільки кошти були розподілені банком за трьома договорами в такому порядку:

1) Повне погашення заборгованості позивача за кредитним договором б/н від 19.03.2019 за послугою КУБ : сума в розмірі 96,99 грн спрямована на погашення заборгованості за тілом кредиту, 744,44 грн - на погашення заборгованості за процентами та 3035,49 грн - на погашення заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії. Всього за розрахунком відповідача 11.01.2020 у примусовому порядку за наказом у справі №908/1780/19 за послугою КУБ погашено 3876,92 грн.

2) Повне погашення заборгованості позивача за кредитним договором б/н від 27.07.2017 за послугою кредитний ліміт : сума в розмірі 68117,68 грн спрямована на погашення заборгованості за тілом кредиту, 3726,67 грн - на погашення заборгованості з пені та 1301,21 грн - на погашення заборгованості з комісії. Всього за розрахунком відповідача 11.01.2020 у примусовому порядку за послугою кредитний ліміт погашено 73145,56 грн.

3) Часткове погашення заборгованості позивача за кредитним договором б/н від 20.03.2019 за послугою гарантовані платежі : сума в розмірі 12405,86 грн спрямована на погашення заборгованості за тілом кредиту, 3589,02 грн - на погашення заборгованості за процентами та 2726,38 грн - на погашення заборгованості з пені. Всього за розрахунком позивача 11.01.2020 у примусовому порядку за послугою гарантовані платежі погашено 18721,26 грн.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що правомірно розподілив отримані кошти позивача в межах примусового стягнення коштів за виконавчим провадженням та спрямував їх на погашення заборгованості позивача за трьома договорами на загальну суму 95743,74 грн. Відповідач вважає, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення, необхідного для стягнення з відповідача збитків. У зв`язку з цим відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив на голосив на тому, що відповідач у відзиві на позов підтвердив факт використання стягнутих з позивача грошових коштів на власний розсуд, тобто привласнив грошові кошти, що є неправомірним, та є підставою для стягнення з відповідача збитків на користь позивача в розмірі завданої майнової шкоди.

За наслідками судового засідання 08.12.2020 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд, -

УСТАНОВИВ:

19.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАСТО ЛТД» та фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором б/н від 19.03.2019 в загальному розмірі 96174,69 грн, яка складається з: 91666,00 грн - заборгованість за кредитом, 477,74 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 3600,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 430,95 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.10.2019 у справі №908/1780/19 даний позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАСТО ЛТД» та фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» , 91666,00 грн заборгованості за кредитом, 477,74 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 3600,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАСТО ЛТД» на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 956,20 грн судового збору. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 956,19 грн судового збору.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судове рішення у справі №908/1780/19 прийнято у спорі між тими ж сторонами, не було оскаржено та набрало законної сили, тому обставини, встановлені даним судовим рішенням, не підлягають доведенню знову при розгляді даної справи.

У справі №908/1780/19 судом встановлено такі обставини.

19.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «АДАМАСТО ЛТД» в особі ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» . Відповідно до цієї заяви ТОВ «АДАМАСТО ЛТД» (Клієнт) підписанням цієї Заяви на підставі ст. 634 ЦК України приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Умови), що розміщені на сайті ПАТ КБ «Приватбанк» (позивача у справі) pb.ua, а також прийняв на себе всі зобов`язання, зазначені в цих Умовах.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору АТ КБ «Приватбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, засновник (учасник) ТОВ «АДАМАСТО ЛТД» згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) 18.03.2019 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено договір поруки № POR1552920206294, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «АДАМАСТО ЛТД» (боржником) зобов`язань за угодами-приєднання до: розділу 3.2.8 «Кредит КУБ» Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 1) по сплаті: процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно Угоди 1 - перші 6 місяців 1,8 % від суми кредиту щомісяця, починаючи з 7-го місяця - 1,6 % від суми кредиту щомісяця, за користування кредитом згідно пп. 3.2.8.5.3 Угоди 1 - 4 % від суми кредиту щомісяця (пп. а) п. 1.1.1 договору поруки); кредиту в розмірі 100000,00 грн (пп. б) п.1.1.1 договору поруки).

19.03.2019 на підставі кредитного договору № б/н від 19.03.2019 банком перераховано на поточний рахунок клієнта кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн.

Клієнтом повернення кредитних коштів здійснено одноразово в сумі 8334,00 грн, у зв`язку із чим станом на 26.06.2019 загальний залишок заборгованості клієнта за наданим кредитом (тілом кредиту) становив 91666,00 грн, з яких: 16665,99 грн - залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом і 75000,01 грн - залишок поточної заборгованості за наданим кредитом, що підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи розрахунком заборгованості та випискою за рахунком № НОМЕР_1 .

21.06.2019 банк звернувся клієнта і поручителя з претензією вих. № 30.1.0.0/2-J3JZPKUB0R599 від 13/06.2019, в якій вимагав негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором б/н від 19.03.2019. Вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 91666,00 грн не була погашена, суд у справі №908/1780/19 прийняв рішення від 07.10.2019 про задоволення позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАСТО ЛТД» та ОСОБА_1 солідарно 91666,00 грн заборгованості за кредитом. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 430,95 грн пені, оскільки сторони не обумовили в письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

05.11.2019 на виконання судового рішення у справі №908/1780/19 видано відповідні накази.

10.12.2019 приватним виконавцем Шавлуковою З.А. відкрито виконавче провадження ВП №60852421 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05.11.2019 №908/1780/19 про стягнення заборгованості в сумі 95743,74 грн.

Постановою приватного виконавця від 27.12.2019 накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в сумі 105688,11 грн.

06.01.2020 виконавче провадження закрито у зв`язку із стягненням суми боргу повністю з боржника та перерахуванням грошових коштів на розрахункові рахунки стягувача.

Відповідно до виписки АТ Укрсиббанк по рахунку ТОВ Адамасто ЛТД за 03.01.2020 приватним виконавцем стягнуто з рахунку позивача 105688,11 грн.

09.01.2020 ТОВ Адамасто ЛТД звернулося до АТ КБ «Приватбанк» з листом вих. №08/01 від 08.01.2020 про повернення на рахунок товариства грошових коштів у сумі 91866,82 грн, посилаючись на те, що боржник самостійно погасив борг і заборгованість боржника на момент стягнення складала всього 3876,92 грн.

У відповідь на даний лист АТ КБ «Приватбанк» надіслав ТОВ Адамасто ЛТД лист вих. 20.1.0.0.0/7-200109/821 від 28.01.2020 про відмову повернути грошові кошти, оскільки грошові кошти були зараховані в погашення заборгованості клієнта перед банком.

За розрахунком позивача сума переплати банку складає 96061,20 грн, з яких 4194,38 грн - сума надмірно сплаченого виконавчого збору, а 91866,82 грн - сума переплати за кредитним договором, що складається з 91569,01 грн - переплата за тілом кредиту та 564,51 грн - переплата щомісячної комісії з урахуванням заборгованості за відсотками в сумі 266,74 грн.

Позивач вказує, що при виконанні судового рішення не було враховано, що 13.12.2019 сума заборгованості була повністю сплачена боржником, що призвело до повторного стягнення однієї і тієї ж суми боргу. Також вказує, що в результаті приховання від виконавця фактичних обставин справи відповідач сприяв неправомірному збільшенню суми виконавчого збору, яка склала 9574,37 грн, тоді як за підрахунком позивача сума судового збору мала бути не більше 5379,99 грн, тобто сума надмірно сплаченого виконавчого збору становить 4194,38 грн. Позивач вважає, що внаслідок цілеспрямованої винної бездіяльності відповідача позивачу завдано збитків, які полягають у повторно стягнутій з позивача сумі боргу та надмірно сплаченій позивачем сумі виконавчого збору, що загалом складає 96061,20 грн (91866,82 грн + 4194,38 грн).

На підставі вказаних обставин позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 96061,20 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке.

Спірні правовідносини є господарськими та регулюються нормами законодавства, що визначають порядок відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, підставою для відшкодування збитків, завданих порушенням господарських зобов`язань, є господарське правопорушення, яке містить усі необхідні елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправну поведінку, яка полягає в порушенні зобов`язаною стороною господарського зобов`язання, понесення управленою стороною збитків (витрат), наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Відповідно до змісту позовних вимог в даній справі, предметом позову є стягнення переплати на виконання судового рішення у справі у справі №908/1780/19.

Як установлено судовим рішенням у справі №908/1780/19, клієнтом повернення кредитних коштів здійснено одноразово в сумі 8334,00 грн, у зв`язку з чим станом на 26.06.2019 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становив 91666,00 грн, з яких: 16665,99 грн - залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом і 75000,01 грн - залишок поточної заборгованості за наданим кредитом.

Таким чином, в судовому рішенні відображено лише одну часткову оплату кредиту в сумі 8334,00 грн. Ця оплата згідно з розрахунком відповідача, який доданий до відзиву в даній справі, була здійснена 19.04.2019.

Після цього згідно з розрахунком відповідача позивачем були здійснені добровільні оплати в рахунок погашення тіла кредиту 08.07.2019 в сумі 16665,99 грн, 07.10.2019 в сумі 24999,99 грн та 13.12.2019 в сумі 49903,03 грн, а 11.01.2020 було примусово стягнуто приватним виконавцем 96,99 грн.

Отже, при винесенні судом рішення від 07.10.2019 у справі №908/1780/19 не були враховані в оплату боргу по тілу кредиту платежі, що були здійснені 08.07.2019 та 07.10.2019 на загальну суму 41665,98 грн. Після винесення судового рішення позивачем оплачена вся сума заборгованості за тілом кредиту: 13.12.2019 в сумі 49903,03 грн, а 11.01.2020 було примусово стягнуто приватним виконавцем 96,99 грн.

Також судовим рішенням у справі №908/1780/19 встановлено, що за період з 20.05.2019 по 26.06.2019 за відсотковою ставкою 48% річних на прострочену суму заборгованості відповідачу нараховані відсотки за користування кредитом, за якими простроченими є 477,74 грн.

В судовому рішенні у справі №908/1780/19 не відображено оплат процентів, що також збігається з наданим відповідачем розрахунком заборгованості за послугою КУБ , відповідно до якого 19.06.2019 нараховано проценти на залишок простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 333,31 грн, 20.06.2019 - в розмірі 11,11 грн, а 08.07.2019 нараховано проценти в розмірі 399,98 грн за 18 днів, звідси за 6 днів проценти складають 133,32 грн (399,98 грн. / 18 днів х 6 днів). Отже, станом на 26.06.2019 розмір процентів складав 477,74 грн. (333,31 грн + 11,11 грн + 133,32 грн), як відображено в рішенні суду у справі №908/1780/19.

Після цього як відображено в розрахунку відповідача, позивачем були сплачені проценти 08.07.2019 в сумі 744,40 грн, 07.10.2019 в сумі 1600,00 грн, а 11.01.2020 приватним виконавцем було примусово стягнуто 744,44 грн, всього оплачено 3088,84 грн.

Отже, при винесенні судом рішення від 07.10.2019 у справі №908/1780/19 не були враховані оплати, що були здійснені 08.07.2019 та 07.10.2019 на загальну суму 2344,40 грн.

Таким чином, на момент винесення судового рішення заявлені до стягнення проценти були повністю сплачені. Із наданого відповідачем розрахунку вбачається, що банк зарахував сплачені відповідачем кошти у сумі 2611,10 грн (3088,84 грн. - 477,74 грн), які відображені в розрахунку банку як оплата процентів, в рахунок сплати процентів, які продовжували нараховуватися банком за період з 27.06.2019 по 08.12.2019 за послугою КУБ .

Крім того, з рішення суду у справі №908/1780/19 вбачається, що на підставі пунктів 3.2.8.3.2, 3.2.8.9 Умов та п. 1.4 Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» за період з 05.11.2018 по 05.05.2019 банком нараховані відсотки у вигляді щомісячної комісії, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 3600,00 грн.

Із наданого відповідачем розрахунку вбачається, що сума заборгованості зі сплати комісії в розмірі 3600,00 грн обліковувалася станом на 20.06.2019. Після цього позивачем було сплачено комісію 08.07.2019 в сумі 3600,00 грн, 03.09.2019 в сумі 2339,59 грн, 07.10.2019 в сумі 3060,41 грн, 02.12.2019 в сумі 1764,51 грн та примусово стягнуто 11.01.2020 суму 3035,49 грн, всього на суму 13800,00 грн.

Таким чином, на момент винесення судового рішення від 07.10.2019 у справі №908/1780/19 заявлені до стягнення проценти у вигляді комісії були повністю оплачені. Решта сплачених позивачем коштів у сумі 10200,00 грн (2339,59 грн + 3060,41 грн + 1764,51 грн + 3035,49 грн), які відображені в розрахунку банку як оплата комісії, зараховані банком в оплату комісії, нарахованої за період 19.07.2019 по 08.12.2019.

Враховуючи викладене, всього банком зараховано в оплату послуг за договором б/н від 19.03.2019 (послуга КУБ ) понад суми, що стягнуті судовим рішенням у справі №908/1780/19, грошові кошти в сумі 12811,10 грн, з них примусово стягнуті приватним виконавцем кошти в сумі 3876,92 грн.

У той же час, як встановлено судом, 03.01.2020 приватним виконавцем стягнуто з рахунку позивача більшу суму - 105688,11 грн (стягувана сума за наказом з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження), що вбачається зі змісту постанови приватного виконавця від 27.12.2019, якою накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в сумі 105688,11 грн.

За поясненням відповідача, частина стягнутих приватним виконавцем з рахунку позивача коштів в сумі 73145,56 грн була зарахована за твердженням відповідача в оплату заборгованості позивача за кредитним договором б/н від 27.07.2017 за послугою кредитний ліміт , а частина коштів у сумі 18721,26 грн - в рахунок часткового погашення заборгованості позивача за кредитним договором б/н від 20.03.2019 за послугою гарантовані платежі .

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Під час розгляду справи №908/1780/19 боржник не надавав суду доказів сплати ним заборгованості за кредитним договором б/н від 19.03.2019 за послугою КУБ , оскільки розраховував на врегулювання питань сплати заборгованості між ним і банком. За таких обставин у суду були відсутні підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження примусовому виконанню підлягають рішення на підставі наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 6 ст . 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Перерахування грошових коштів відповідачу в межах виконавчого провадження було здійснено на законній підставі, оскільки стягнення спірних сум відбувалось на підставі судового рішення у справі №908/1780/19, яке набрало законної сили, на підставі виданого на виконання цього рішення наказу від 05.11.2019 в межах виконавчого провадження з примусового виконання даного наказу.

Боржник не надав приватному виконавцю відомостей про сплачені в рахунок виконання судового рішення кошти. У зв`язку з цим у приватного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

Суми винагороди та витрат виконавчого провадження були розраховані приватним виконавцем у порядку, встановленому ч. 2 ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 42, ч. 3 ст. 45 Закону України Про виконавче провадження , виходячи з суми, що підлягала примусовому стягненню за наказом, тому підстави для їх перерахунку відсутні.

Враховуючи викладене, відсутній склад господарського правопорушення, необхідний для стягнення збитків, оскільки відсутня протиправна поведінка відповідача, а грошові кошти на виконання судового рішення були списані з рахунку відповідача в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , тобто правомірно.

Отже, позивач не довів правових підстав для стягнення з відповідача суми переплати за судовим рішенням у справі №908/1780/19 в розмірі 96061,20 грн як збитків.

За таких обставин суд відмовляє позивачу в позові про стягнення з відповідача збитків у розмірі 96061,20 грн, оскільки складу збитків судом не встановлено. Суд також не може оцінити суми переплати за судовим рішенням як безпідставно набуті відповідачем кошти, оскільки дані кошти були стягнуті з відповідача на відповідній правовій підставі (судове рішення та наказ у справі №908/1780/19).

Щодо доводів позивача про те, що відомості про сплату боржником грошових коштів мали бути надані суду та приватному виконавцю банком, суд зазначає, що обов`язок доведення обставин, на які посилається сторона, в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України покладається саме на сторону, яка посилається на відповідні обставини. Тобто саме позивач мав доводити перед судом та приватним виконавцем факт виконання ним судового рішення в добровільному порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається зі змісту відзиву на позов та розрахунку до нього, відповідач не вважав стягнуті в примусовому порядку спірні грошові кошти переплатою та зараховував їх у рахунок поточних нарахувань за кредитним договором та в оплату заборгованості позивача за іншими кредитними послугами.

Доводи відповідача про зарахування стягнутих приватним виконавцем коштів в рахунок оплати заборгованості за іншими кредитними послугами ( кредитний ліміт та гарантовані платежі ) судом не приймаються, оскільки стягнення коштів відбувалось на підставі рішення суду у справі №908/1780/19, за яким стягувалась заборгованість за кредитною послугою КУБ . Відповідно до змісту описової частини судового рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2019 у справі №908/1780/19 судом розглядались та були задоволені частково позовні вимоги про стягнення заборгованості саме за послугою КУБ , а тому посилання відповідача на те, що в резолютивній частині рішення не зазначено, за якими саме послугами стягнуто заборгованість є безпідставними.

Доказів оскарження позивачем дій та рішень приватного виконавця з приводу виконання рішення суду у справі №908/1780/19 суду також не надано.

Разом із тим суд зазначає, що належний спосіб захисту прав позивача в даному випадку не є матеріально-правовим, який може бути застосований судом при розгляді даної справи, а є процесуальним, що може бути реалізований позивачем шляхом звернення до господарського суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині сплачених за судовим рішенням сум в межах розгляду справи №908/1780/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

У разі визнання наказу у справі №908/1780/19 таким, що не підлягає виконанню, в частині сплачених позивачем сум, відпадуть правові підстави вважати спірні кошти такими, що сплачені на виконання судового рішення, а тому у позивача з`явиться можливість доводити в судовому порядку в окремому позовному провадженні безпідставність набуття банком грошових коштів понад суми, що стягнуті судовим рішенням у справі №908/1780/19.

При розгляді даної господарської справи суд не може здійснювати оцінку судового рішення та виданого на його підставі наказу як таких, що не підлягають виконанню. Права позивача підлягають захисту в інший встановлений судом спосіб, який не може бути застосований судом в межах розгляді даної судової справи.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір за позовом у розмірі 2102,00 грн покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 09.12.2020.

Суддя А.О. Науменко