Рішення

від 16.11.2020 по справі 912/755/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 рокуСправа № 912/755/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції справу

за позовом: Фермерського господарства "Дрозди"

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1

та ОСОБА_2

про визнання права постійного користування на земельну ділянку

Представники:

від позивача - адвокат Богданова М.Г., ордер КР№67875 від 12.11.2019 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - участі не брали.

від третьої особи - участі не брали.

від третьої особи - ОСОБА_2 , особисто (в режимі відеоконференції).

Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Дрозди" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання за Фермерським господарством "Дрозди" права постійного користування на земельну ділянку 40,00 га (яка складається з земельних ділянок площею 21,9 га та площею 18,1 га), розташованої на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 державним актом на право постійного користування землею серії Б № 052070 від 05.03.1993, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за №4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до законодавства, яке було чинним на час реєстрації Фермерського господарства "Дрозди", обов`язковою передумовою для набуття фермерським господарством правосуб`єктності було передбачено одержання земельної ділянки. Позивач звертає увагу на те, що п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, який передбачає обов`язкове переоформлення права власності або права оренди земельної ділянки, Конституційним Судом України визнаний неконституційним, що свідчить про те, що громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі.

Ухвалою від 25.02.2020 постановлено відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.03.2020.

13.03.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд залишити позовні вимоги без задоволення в повному обсязі за фактом передачі однієї із спірних земельних ділянок в користування ОСОБА_1 , а також обґрунтовуючи тим, що чинним законодавством не передбачена можливість набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами, отже підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою чинне законодавство не містить (а.с. 32-38).

23.03.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про подовження процесуального строку на надання відповіді на відзив та прийняти до розгляду відповідь на відзив позивача (а.с. 80).

23.03.2020 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням на території України карантину (а.с. 67).

23.03.2020 засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на відзив, в якій з аргументами відзиву позивач не погоджується з підстав відсутності рішення суду, чи будь-якого іншого органу щодо вилучення із користування позивача земельної ділянки, також позивач в добровільному порядку не відмовлявся від постійного користування земельною ділянкою, судове рішення у відношення ФГ "Дрозди" про примусове припинення прав на земельну ділянку не приймалось, що засвідчує про користування земельними ділянками на законних підставах (а.с. 69-73).

Ухвалою від 24.03.2020 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання призначене на 25.03.2020, не відбудеться та постановлено про дату наступного підготовчого засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою.

Ухвалою від 27.07.2020 підготовче засідання у справі призначено на 19.08.2020.

19.08.2020 на електрону адресу суду надійшло від позивача клопотання про залучення до матеріалів справи постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі 922/989/18 (а.с. 96-97).

Ухвалою від 19.08.2020 заяву позивача Фермерського господарства "Дрозди" про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив залишено без задоволення; за ініціативою суду продовжити позивачу встановлений судом процесуальний строк на подання відповіді на відзив до фактичного її подання (23.03.2020); усне клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання з метою уточнення предмету позову від 19.08.2020 задоволено; підготовче засідання відкладено на 16.09.2020.

14.09.2020 на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, з підстав включення для продажу (оренди) на земельних торгах спірні земельні ділянки Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 96 від 24.01.2018 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах", отже виданням наказу всупереч вимогам земельного законодавства відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння своїм майном, що є підставою визнання його недійсним (а.с. 124-125).

Ухвалою від 16.09.2020 заяву позивача про зміну предмету позову від 10.09.2020 прийнято до розгляду; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ; встановлено відповідачу у строк до 22.09.2020 надати суду копію договору оренди, укладеного з громадянином ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3524685800:02:000:9061; надано третій особі право подати власні письмові пояснення щодо позову та відзиву; встановлено строк для подання пояснень - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; підготовче засідання відкладено на 07.10.2020.2020.

25.09.2020 засобами електронного зв`язку від позивача на виконання вимог ухвали суду від 16.09.2020 надійшов лист з додатками, а саме: договір оренди землі від 27.05.2019 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачається, що останньому передана в оренду земельна ділянка, яка пов`язана з предметом спору у даній справі.

Ухвалою від 07.10.2020 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ; постановлено позивачу у строк до 13.10.2020 надіслати позовну заяву та додані до неї документи на адресу третьої особи, докази направлення надати до суду; відповідачу у строк до 13.10.2020 надіслати відзив та додані до нього документи на адресу третьої особи, докази направлення надати до суду; встановити строк для подання пояснень - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; підготовче засідання відкладено на 15.10.2020.

12.10.2020 надійшов лист від позивача в якому на виконання вимог ухвали суду надано докази направлення позовної заяви з додатками (а.с. 166).

15.10.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про неможливість здійснення поштових направлень та просить суд продовжити строки виконання ухвали від 07.10.2020 (а.с. 173).

15.10.2020 до суду від третьої особи надійшли пояснення, в якому на думку останнього право користування земельною ділянкою площею 40,00 га не припинилось, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню (а.с. 177-178).

Ухвалою суду від 15.10.2020 клопотання відповідача від 15.10.2020 про продовження строку виконання ухвали від 07.10.2020 залишено без задоволення; за ініціативою суду продовжено відповідачу строк для подання доказів направлення відзиву у справі третім особам до 19.10.2020.

Ухвалою суду від 15.10.2020 закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті на 19.10.2020; визначено резервну дату судового розгляду по суті на 02.11.2020; визнано участь відповідача у судовому засіданні обов`язковою.

Протокольною ухвалою, враховуючи відсутність інформації щодо належного повідомлення учасників справи про дату та час судового засідання, на підставі ч.2 ст.216 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до резервної дати, визначеної ухвалою суду від 15.10.2020, а саме 02.11.2020.

22.10.2020 на адресу суду від відповідача надійшов лист, яким повідомлено про виконання вимог ухвали суду від 16.10.2020 та направлено відзив з усіма додатками на адресу третьої особи (а.с. 203).

Протокольною ухвалою від 02.11.2020 господарський суд, враховуючи закінчення часу відведеного для розгляду даної справи, та на підставі ч.2 ст.216 ГПК України, оголосив перерву до 16.11.2020.

У судовому засіданні 16.11.2020 брав участь представник позивача, який підтримав позовні вимоги повністю та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 16.11.2020 не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду, що підтверджується підписом представника у судовому засідання 02.11.2020 (а.с. 227).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 в судовому засіданні 16.11.2020 участі не брав.

Органом поштового зв`язку повернуто конверти з вкладенням (ухвали від 07.10.2020, 15.10.2020, 02.11.2020) з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою", які направлялись на адресу третьої особи, зазначену в Договорі оренди землі від 07.11.2019 (а.с. 54-61).

Частиною 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки ухвали у даній справі направлялись на адресу зазначеною в Договорі оренди землі від 07.11.2019.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи доводи заперечень, які викладено відповідачем у відзиві на позов та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

Відповідно до Державного акту на право користування землею серія Б №052070 від 05.03.1993, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №4, гр. ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Онуфріївської районної (міської) ради народних депутатів було надано в постійне користування земельну ділянку площею 40,00 га, розташовану на території Омельницької сільської ради, призначення якої - ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 7-8).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер та згідно свідоцтва про право на спадщину виданого державним нотаріусом Онуфріївської державної нотаріальної контори від 03.09.2015 спадкоємець ОСОБА_2 отримав спадщину після свого батька.

Відповідно до положень Статуту ФГ "Дрозди", затвердженого ОСОБА_2 та зареєстрованого приватним нотаріусом Онуфріївської районної нотаріальної контори Оніщенко А.А. в реєстрі за №454 (далі - Статут), Господарство створене з метою отримання прибутку шляхом вирощування та виробництва сількогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності (п. п. 3.1.), господарство діє в умовах самоокупності. Всі витрати Господарство покриває за рахунок власних доходів (п. п. 6.2.), право володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у власності фермерського господарства, здійснює Господарство (п.8.1), до земель Господарства належать землі, що є у приватній власності засвідчені відповідним державним актом на право приватної власності на землю; землі що є у безстроковому користуванні фермерського господарства відповідно до державного акту на право користування землею серія Б №052070 (п.8.2).

Наведені обставини також підтверджуються наявною у матеріалах справи Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 6).

За твердженням позивача, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не визнає права постійного користування земельною ділянкою за ФГ "Дрозди", в той час позивач зазначає, що є законним користувачем земельної ділянки, також приписи норм права, які визначають зміст права постійного користування, обумовили законні очікування позивача на те, що земельна ділянка, яка була надана у постійне користування з метою створення селянського фермерського господарства та здійснення ним господарської діяльності, буде використовуватись саме для цієї мети увесь час існування селянського фермерського господарства.

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10.08.2018 №544-ДК видано наказ про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охороною земель шляхом проведення перевірки земельних ділянок кадастрові номери 3524685800:02:000:9061 та 3524685800:02:000:9062, розташованих на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (а.с. 39).

21.08.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, за участю сільського голови Омельницької сільської ради проведено обстеження земельних ділянок, які знаходяться за межами населеного пункту с. Омельник на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та винесено Акт обстеження земельної ділянки з зазначенням про відсутність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки (а.с. 40-43).

21.08.2018 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки зазначив, що в ході перевірки встановлено, що земельні ділянки загальною площею 39,9978 га ріллі, використовує ФГ "Дрозди" в особі в.о. голови ОСОБА_3 без правовстановлюючих документів чим порушено виоги ч. 1 ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (а.с. 44-45).

Протоколом про адміністративне правопорушення від 21.08.2018 №544-ДК/0212П/07/01-18 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, встановлено, що 21.08.2018 на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області ФГ "Дрозди" використовує земельні ділянки кадастрові номери 3524685800:02:000:9061 та 3524685800:02:000:9062 та заподіяно шкоду на суму 58 414, 75 грн, що є порушенням ч. 1 ст. 116, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про державний контроль а використанням та охороною земель". У зв`язку з чим постановлено визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення (а.с. 46-47).

Як повідомлено відповідачем у відзиві на позовну заяву Головним управлінням здійснено продаж права оренди спірних земельних ділянок шляхом проведення аукціону та за результатами їх проведення 07.11.2019 між Головним управлінням та переможцем аукціону ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524685800:02:000:9062, площею 21,8979 га.

З підстав наведеного та вважаючи порушеними свої права постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 3524685800:02:000:9061 та 3524685800:02:000:9062, ФГ "Дрозди" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 р. та 2001 р.), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача) (далі - Закон №2009-XII), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей (ст. 47 ЗК України 1990 року).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону №2009-XII, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України у редакції 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону №2009-XII у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Відповідно до ст. 17 Закону №2009-XII володіння, користування та розпорядження майном здійснювалося членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що з метою використання спірної земельної ділянки (державний акт на право постійного користування землею від Б №052070 від 05.03.1993) за цільовим призначенням - ведення селянського (фермерського) господарства - спірна земельна ділянка передана громадянином України ОСОБА_2 до створеного ФГ "Дрозди".

Згідно із ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції на момент створення ФГ "Дрозди") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції на момент створення ФГ "Дрозди") користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції на момент створення ФГ "Дрозди") право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції на момент створення фермерського господарства " Дрозди") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Тобто законодавством, чинним на момент створення фермерського господарства "Дрозди", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерського господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ст. 55 Господарського кодексу України.

З аналізу приписів ст. ст. 1, 5, 7, 8 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Згідно ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Зі змісту положень ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Згідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону станом на момент смерті громадянина ОСОБА_2 ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності, співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (ч. 2 ст. 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що на момент смерті засновника фермерського господарства "Дрозди" громадянина ОСОБА_2 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Крім того, Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, у справах N 6-20859св07, N 6-13576св07, N 6-14879св07, N 6-20275св07 зазначав, про те, що за змістом норм чинного на той час законодавства, після державної реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи, обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює саме господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна ділянка.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001 на момент смерті громадянина ОСОБА_2 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 01.01.2002) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення фермерського господарства "Дрозди" так і до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

У разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Відповідна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Після отримання громадянином ОСОБА_2 . Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та державної реєстрації Фермерського господарства "Дрозди" саме фермерське господарство набуло права та обов`язки землекористувача.

При цьому господарський суд зауважує, що зі смертю ОСОБА_2 , якому спірні земельні ділянки були надані в оренду згідно державного акту на право користування землею Б№052070 від 05.03.1993, таке право не є таким що припинилось. Зазначене випливає з того, що з моменту передачі земельних ділянок до створеного фермером фермерського господарства, як юридичної особи, відбулась заміна землекористувача у відносинах, щодо яких виник спір, а саме, фізична особа - фермер вибув зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце у спірних правовідносинах землекористування зайняло створене фермерське господарство, як землекористувач. При цьому засновник юридичної особи та сама юридична особа, тісно пов`язані між собою тим, що є зв`язок між правосуб`єктністю, як фізичної особи та її, як засновника юридичної особи (рішення у справах "Фурман проти Росії" (Furman v. Russia), заява N 5945/04, п. 19, від 5 квітня 2007 року, "Ґраберска проти Колишньої Югославської Республіки Македонія" (Graberska v. "the former Yugoslav Republic of Macedonia"), заява N 6924/03, п. 41, від 14 червня 2007 року, та "Гумбатов проти Азербайджану" (Humbatov v. Azerbaijan), заява N 13652/06, п. 21, від 3 грудня 2009 року).

Як встановлено за наявними матеріалами справи ФГ "Дрозди" здійснювало користування оспорюваними земельними ділянками, що є об`єктом права постійного користування згідно з Державним актом, виданим на ім`я голови, з часу його створення. ФГ "Дрозди" набуло право на користування земельною ділянкою, це право відповідач не втратив з прийняттям Земельного Кодексу України в чинній редакції (яка передбачає необхідність переоформлення права постійного користування), ні зі смертю ОСОБА_2 .

Державний акт на право постійного користування землею серії Б№052070 від 05.03.1993 є чинним, у судовому порядку не скасований.

Оспорювана земельна ділянка не вилучалась з користування ФГ "Дрозди".

Рішення суду, відповідача чи будь-якого іншого уповноваженого органу про вилучення із користування ФГ "Дрозди" земельної ділянки або про примусове припинення прав на земельну ділянку не приймались.

Позивачем у добровільному порядку визначеному ст. 142 Земельного кодексу України не здійснювалась відмова від постійного користування спірною земельною ділянкою.

Незважаючи на вказані обставини та норми права відповідачем спірну земельну ділянку площею 40,0 га включено для продажу (оренди) на земельних торгах Наказом Головного управління від 24.01.2018 №96 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" (а.с. 126).

Вищевказаним рішенням відповідач позбавив права постійного користування землею ФГ "Дрозди". В наслідок виставлення земельних ділянок на торги оспорювані земельні ділянки перебувають в оренді у інших осіб, що підтверджується Договором оренди землі від 07.11.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 , Договором оренди землі від 27.05.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_2 , відповідно до яких передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 3524685800:02:000:9062, земельну ділянку кадастровий номер 3524685800:02:000:9061 (а.с. 54-61, 139-142).

Вирішуючи питання про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення лише в порядку, з підстав і умов передбачених ст.ст. 140-149 Земельного кодексу України (п. 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18).

З оспорюваного наказу Головного управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області вбачається, що його видано із посиланням на ст. 122 Земельного кодексу України, яка регламентує повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначають землі сільськогосподарського призначення та порядок їх використання та повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Тобто зазначені приписи земелнього законодавства України не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Як уже зазначалося, підстави припинення права користування земельною ділянкою закріплені ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001, на момент смерті ОСОБА_2 ), серед яких добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Такі висновки та норми права викладено Верховним судом у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 справа №922/989/18.

З вищезазначених обставин оспорюваний наказ не може вважатися таким, що виданий на підставі закону, оскільки діяльність ФГ "Дрозди" на момент видачі спірного наказу не припинялась. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

Господарський суд прийшов до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградської області, видаючи наказ № 96 від 24.01.2018 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах", діяло всупереч вимогам закону, а саме ст. 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення ФГ "Дрозди" права використання земельної ділянки його засновника внаслідок припинення права постійного користування цією земельною ділянкою.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина третя статті 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).

Поняття "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) ст. 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява N 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява N 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні "Щокін проти України" від 14.10.2010 (Shtokin v. Ukraine, заяви N 23759/03 та N 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

За таких обставин оспорюване рішення не може вважатися таким, що прийняте на підставі закону, оскільки діяльність ФГ "Дрозди" на момент видачі спірного наказу не припинилася. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області діяло всупереч вимогам закону, а саме ст. 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення ФГ "Дрозди" права користування земельною ділянкою, у разі смерті його засновника.

Виданням оспорюваного наказу всупереч вимогам земельного законодавства відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння своїм майном в порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, що є підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає за належне, визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 96 від 24.01.2018 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" та визнати за Фермерським господарством "Дрозди" право постійного користування земельною ділянкою 40,00 га.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Враховуючи викладені обставини справи, наведені норми законодавства, правові позиції Верховного Суду, господарський суд позов визнає правомірним та обґрунтованим і задовольняє останній із наведених вище підстав. Доводи відповідача, наведені у відзиві, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи.

Згідно норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 165, 173, 232-233, 236-238, 240-242, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством "Дрозди" (28114, Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Омельник, вул. Воровченка, 43, код ЄДРПОУ 23097083) право постійного користування земельною ділянкою 40,00 га, (яка складається з земельних ділянок площею 21,9 га кадастровий номер: 3524685800:02:000:9062 та площею 18,1 га кадастровий номер: 3524685800:02:000:9061), розташованої на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 державним актом на право постійного користування землею серії Б № 052070 від 05.03.1993, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за №4.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 96 від 24.01.2018 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах".

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ідентифікаційний код 39767636) на користь Фермерського господарства "Дрозди" (28114, Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Омельник, вул. Воровченка, 43, код ЄДРПОУ 23097083) витрати зі сплати судового збору в сумі 6 306,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 30.11.2020 о 09:30 год.

Засідання провести в приміщенні господарського суду Кіровоградської області за адресою: м. Кропивницький, вул. В. Чорновола, 29/32, зал судових засідань № 204.

Зобов`язати Фермерського господарства "Дрозди" у строк до 23.11.2020 подати суду докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат із доказами їх направлення відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити учасникам судового процесу, а саме :

позивачу - Фермерському господарству "Дрозди" на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2;

відповідачу - Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області на електронну пошту: kirovohrad@land.gov.ua;

ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дата складення повного рішення 09.12.2020.

Суддя Л.С. Вавренюк