Рішення

від 07.12.2020 по справі 913/155/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Справа № 913/155/19

Провадження №19/913/155/19

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області (вул. ім. Д.І. Менделєєва, 65, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) в інтересах держави в особі Новодружеської міської ради Луганської області (вул. Миру, 23, м. Новодружеськ, м. Лисичанськ, Луганська область, 93193)

до Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича ( АДРЕСА_1 )

про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 30 990 грн 70 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т .В .

Секретар судового засідання - Сокрута Н .М .

У засіданні брали участь :

від прокуратури - Кадацька Д.М ., прокурор Харківської обласної прокуратури , на підставі наказу № 3223к від 26.11.2020.;

від позивача - представник не прибув ;

від відповідача - представник не прибув

ВСТАНОВИВ :

Заступник керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Новодружеської міської ради Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича про стягнення коштів у розмірі 30 990 грн 70 коп .

Позовні вимоги заявника обґрунтовані тим , що Фізична особа - підприємець Анопченко Дмитро Вікторович , всупереч вимогам чинного законодавства , здійснює використання земельної ділянки , яка розташована за адресою : вул . Миру , 16а , м . Новодружеськ , Луганська область , без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та його державної реєстрації , при цьому не сплачуючи орендну плату за землю . З огляду на це , на підставі ст .1212 Цивільного кодексу України Лисичанською місцевою прокуратурою Луганської області за період з 03.10.2017 по 10.12.2018 нараховані до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою на суму 30 990 грн 70 коп .

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.04.2019 повернуто позовну заяву № 1889 від 25.03.2019 та додані до неї документи заступнику керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України .

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення , ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.04.2019 залишено без змін .

Постановою Верховного суду від 20.08.2020 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено ; скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.04.2019 у справі № 913/155/19, справу передано до Господарського суду Луганської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі .

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.09.2020 підтверджено підстави представництва заступником керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Новодружеської міської ради Луганської області заявленим позовним вимогам , відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 26.10.2020.

Ухвалою суду від 26.10.2020 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 09.11.2020.

Ухвалою суду від 09.11.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 23.11.2020.

Ухвалою суду від 23.11.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 07.12.2020.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 07.12.2020 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

20.02.2006 між Новодружеською міською радою (орендодавець, позивач) та ОСОБА_1 (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого, орендодавець на підставі рішення №200 від 23.12.2005 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування магазину по продажу продовольчих товарів та літнього майданчику, яка знаходиться за адресою: вул. Мира, 16/а, м. Новодружеськ, Луганська область.

Кадастровий номер земельної ділянки: 4411870400:07:002:0006 (п.1.1 договору, в редакції додаткової угоди від 30.03.2015).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0504 га, у т.ч. капітальна одноповерхова - 0,0257 га; під проїздами, проходами, площадками - 0,0247 га (п.2 договору).

Земельна ділянка вільна від будівель та споруд (п.3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.01.2017 становить: на період експлуатації - 281 054 грн 15 коп. (п.5 договору, у редакції додаткової угоди від 15.02.2017).

Договір укладено на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (п.15 договору).

Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п.35 договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.41 договору).

Договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №040640600009 від 26.07.2006.

17.02.2006 між сторонами підписано Акт прийому - передачі земельної ділянки, відповідно до якого, орендодавець згідно договору передав в оренду, а орендар прийняв земельну ділянку площею 0,0504 га.

Рішенням Новодружеської міської ради №178 від 24.04.2012 поновлено договір оренди землі №040640600009 від 26.07.2006 на 5 років.

На підставі зазначеного рішення, 27.04.2012 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою, зокрема, п.8 викладено у наступній редакції: Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію .

Додаткова угода зареєстрована в державному реєстрі земель Управлінням Держкомзему у м. Лисичанськ, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за №441180004000247 від 03.10.2012.

У зв`язку з тим, що відповідач відповідно до умов п.8 договору не повідомив про намір поновити договір оренди на новий строк, термін дії договору закінчився 03.10.2017.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4402593172018 від 18.09.2018 земельна ділянка, кадастровий номер 4411870400:07:002:0006, розташована за адресою: вул. Миру, 16а, м. Новодружеськ, Луганська область, площею 0,0504 га, на праві оренди землі належить Анопченко Д.В., дата державної реєстрації речового права - 26.07.2006.

Рішенням Новодружеської міської ради №188 від 21.09.2018 продовжено фізичній особі - підприємцю Анопченко Дмитру Вікторовичу термін оренди землі строком на 5 років шляхом надання в оренду земельної ділянки та укладання договору оренди землі в новій редакції, по земельній ділянці площею 0,0504 га, наданої для розташування магазину по продажу продовольчих товарів та літнього майданчику за адресою: вул. Миру, 16 а, м. Новодружеськ, Луганська область, 93193, кадастровий номер 4411870400:07:002:0006; попередній договір оренди землі №040640600009 від 25.07.2006 визнано таким, що втратив чинність.

08.10.2018 між Новодружеською міською радою (орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Анопченком Дмитром Вікторовичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого, орендодавець на підставі рішення №188 від 21.09.2018 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0504 га, кадастровий номер 4411870400:07:002:006, для розташування магазину з продажу продовольчих товарів та літнього майданчику, яка знаходиться за адресою: вул. Мира, 16а, м. Новодружеськ, Луганська область.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №149868704 від 17.12.2018 зазначений договір оренди землі зареєстровано 11.12.2018.

08.01.2019 позивач направив на адресу відповідача лист №28 від 08.01.2019, в якому просив в добровільному порядку протягом місяця сплатити збитки в загальному розмірі 30 990 грн 70 коп., з яких: 9 815 грн 94 коп. за період з 03.10.2017 по 01.03.2018; 15 349 грн 72 коп. за період з 02.03.2018 по 01.10.2018; 5 825 грн 04 коп. за період з 02.10.2018 по 10.12.2018.

У листі №958/9/12-32-50-06 від 30.01.2019 Головне управління ДФС у Луганській області зазначило, що у зв`язку з неподанням Анопченком Д.В. звітності за 2016, 2017 та 2018 роки, умовні втрати місцевого бюджету складають 70 776 грн 15 коп., у т.ч.:

- за 2016 рік у сумі 22 684 грн 67 коп.;

- за 2017 рік у сумі 24 045 грн 74 коп.;

- за 2018 рік у сумі 24 045 грн 74 коп.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Суд враховує, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79 1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18, в яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Новодружеська міська рада Луганської області просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Верховний суд неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

Стосовно здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог за період з 03.10.2017 по 10.12.2018, враховуючи положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", суд зазначає, що обґрунтованість вказаного розрахунку підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.02.2016 №31-28-0.2-335/2-16 та від 20.09.2018 №18-12-0.29-310/164-18, а також листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 №22-28-0/22-443/2-17 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель".

Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Ураховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Новодружеської міської ради Луганської області до Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 30 990 грн 70 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Новодружеської міської ради Луганської області (вул. Миру, 23, м. Новодружеськ, м. Лисичанськ, Луганська область, 93193, код ЄДРПОУ 33751788) заборгованість в сумі 30 990 грн 70 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Луганської області (вул. Б. Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 02909921) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 921 грн 00 коп. та апеляційної скарги в сумі 1 921 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 3 842 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 09.12.2020.

Суддя Т.В. Косенко