Рішення

від 01.12.2020 по справі 914/1654/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020р. справа № 914/1654/18

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Іванчук С.В., суддів Король М.Р. та Коссак С.М., секретар судового засідання Пукач М.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Тропак» , м.Львів

про стягнення заборгованості.

Ціна позову - 27194,79грн.

За участю представників:

від позивача: Савко Наталія Володимирівна, Стефанишин Ольга Богданівна - представники;

від відповідача: не викликався;

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів до Приватного підприємства «Тропак» про стягнення заборгованості в розмірі 27194,79грн., з якої 27164,73грн. - основний борг та 30,06грн. - пеню.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 09.10.2018р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.10.2018р. продовжено строк розгляду підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 13.11.2018р. Ухвалою суду від 13.11.2018р. відкладено підготовче засідання на 20.11.2018р. Ухвалою суду від 20.11.2018р. провадження у справі №914/1654/18 зупинено до повернення матеріалів даної справи з експертизи.

21.01.2019р. через канцелярію суду за вх.№97 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист від 16.01.2019р. №6049 разом із повідомленням №6049 про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи у даній справі разом з матеріалами справи №914/1654/18.

Ухвалою суду від 28.01.2019р. провадження у справі №914/1654/18 поновлено та підготовче засідання призначено на 05.02.2019 р. Ухвалою суду від 05.02.2019 року призначено колегіальний розгляд справи №914/1654/18 у складі трьох суддів. На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області та згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.02.2019р., проведено автоматизований розподіл та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Іванчук С.В., суддя Король М.Р. та суддя Петрашко М.М. Ухвалою суду від 07.02.2019 року прийнято справу №914/1654/18 до розгляду колегіально у складі головуючої судді Іванчук С.В., суддів Король М.Р. та Петрашко М.М. та підготовче засідання призначено на 06.03.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2019р. провадження у справі №914/1654/18 зупинено до повернення матеріалів даної справи з експертизи.

19.08.2019р. через канцелярію суду за вх.№958 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист від 12.08.2019р. №7804:7806/19-32про залишення ухвали без виконання разом з матеріалами справи №914/1654/18, у зв`язку із неоплатою.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Петрашка М.М., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 23.09.2019р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого замість судді Петрашка М.М. в склад колегії введено суддю Галамай О.З. Ухвалою суду від 23.09.2019 року прийнято справу №914/1654/18 до розгляду колегіально у складі головуючої судді Іванчук С.В., суддів Король М.Р. та Галамай О.З., провадження у справі №914/1654/18 поновлено, підготовче засідання призначено на 22.10.2019р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2019р. замінено Фонд державного майна України по Львівській області залучивши правонаступника регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та відкладено підготовче засідання на 19.11.2019р. Ухвалою суду від 19.11.2019 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 11.12.2019р. Ухвалою суду від 11.12.2019р. провадження у справі №914/1654/18 зупинено до повернення матеріалів даної справи з експертизи.

В канцелярію суду за вх.№20872/20 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист №150/151/20-32 про залишення ухвали без виконання разом з матеріалами справи №914/1654/18, у зв`язку із несплатою вартості експертизи.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Галамай О.З., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 13.07.2020р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого замість судді Галамай О.З. в склад колегії введено суддю Коссака С.М. Ухвалою суду від 13.07.2020р. прийнято справу №914/1654/18 до розгляду колегіально у складі головуючої судді Іванчук С.В., суддів Король М.Р. та Коссак С.М., провадження у справі №914/1654/18 поновлено, враховуючи продовження карантинних заходів, розумні строки розгляду, продовжено строк розгляду підготовчого провадження у справі та підготовче засідання призначено на 15.09.2020р. Ухвалами суду від 22.09.2020р., від 26.10.2020р. розгляд справи відкладався на 17.11.2020р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.11.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судове засідання на 01.12.2020р.

В судове засідання 01.12.2020р. представники позивача явку забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили позов задоволити. Від позивача подано відповідь на відзив за вх.№4468/18 від 20.11.2018р., пояснення за вх.№33009/20 від 17.11.2020р.

В судове засідання 01.12.2020р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив. Причини неявки не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень, поштовою рекомендованою кореспонденцією №7901413582310, №7901413582302, №7901413582299. Від відповідача подано відзив на позовну заяву за вх.№43398/18 від 13.11.2018р.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно із ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно із ч. 2 ст. 9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи. Згідно із ч. 1 ст. 10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. В силу ст. 11 цього Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі "Інтернет").

Відтак, у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження юридичної особи відповідача станом на дату прийняття рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу надіслано ухвали Господарського суду Львівської області поштовою рекомендованою кореспонденцією на адреси зазначені у позовній заяві, спірному договорі та у витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, а також ухвали суду надсилались на адреси засновника юридичної особи відповідача Тропак Т.М. згідно інформації із ЄДР ЮО, ФОП та ГФ та представника відповідача Назарко А.Р. , зокрема ухвала суду від 17.11.20р.скерована рекомендованою кореспонденцією 7901413582299, отримана 26.11.20р. Відтак, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання. Отже, враховуючи вимоги ч.7 ст.120 та ч.7 ст.242 ГПК України, відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судових засідань.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов`язковою, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в порушення умов договору оренди нерухомого державного майна №10 від 31.01.2018р. відповідачем орендна плата за користування об`єктом оренди в повному обсязі не вносилась та відповідачем допущено заборгованість, яка відповідно до розрахунку становить 27164,73грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, за прострочення оплати позивач нарахував відповідачу згідно із п.3.7. договору пеню в розмірі 30,06грн.

У відповіді на відзив за вх.№4468/18 від 20.11.2018р. позивач зазначає, що регіональне відділення Фонду державного майна України не наділено правом виступати орендодавцем земельних ділянок. Предметом договору оренди є нерухоме майно, а саме: будівля заправочної станції "А-Г' з площадкою гаражного господарства "Г', що не має нічого спільного з земельною ділянкою. Позивач зазначає, що при укладенні договору оренди від 31.01.2018 №10 сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, що підтверджується підписами та мокрими печатками обох сторін договору. Станом на даний час, у регіонального відділення відсутня інформація щодо оспорювання дійсності договору оренди від 31.01.2018р. №10.

У відзиві на позовну заяву за вх.№43398/18 від 13.11.2018р., відповідач зазначає, що договір оренди нерухомого державного майна №10 від 31.01.2018р. не містить інформації про надання «Тропак» права користування. Відповідач стверджує, що підпис на договорі оренди нерухомого державного майна від 31 січня 2018 року № 10, акті прийому-передачі державного майна, згідно договору від 31 січня 2018 р №10 датованому 31 січня 2018 року, договорі про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 31.01.2018 №10 від 12 березня 2018 року, акті прийому-передачі державного нерухомого майна, згідно договору від 31.01.2018 р. №10 та договору про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 31.01.2018 р. № 10 від 12.03.2018 року датованому 13 березня 2018 року не належить директору ПП «Тропак» ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що в період з 29.01.2018р. по 02.02.2018р. та з 12.03.2018р. по 15.03.2018р. директор ПП «Тропак» ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні згідно із наказами №11/01 від 29 січня 2018р., №05/03 від 12.03.2018р. З огляду на вказане відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Обставини, встановлені судом .

31.01.2018р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступник регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) (орендодавець), в особі начальника Копача Миколи Ігнатовича, який діє на підставі положення про регіональне відділення ФДМУ по Львівській області, затвердженого наказом ФДМУ №3607 від 02.10.2012р., та Приватним підприємством «Тропак» (орендар), в особі генерального директора Тропака Михайла Мар`яновича, який діє на підставі Статуту, затвердженого зборами засновників Приватного підприємства "ТРОПАК" укладено договір №10 оренди нерухомого державного майна.

Відповідно до п.1.1 договору №10 від 31.01.2018р. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю заправочної станції «А-1» , загальною площею 22,1кв.м. з площадкою гаражного господарства «І» , загальною площею 14715,0кв.м. за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, вул. Курортна, буд.117а, що перебуває на балансі Державного підприємства "Екотрансенерго" (далі - Балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2017 року і становить за незалежною оцінкою 4257500 грн. без ПДВ.

За умовами п. 1.2 договору №10 від 31.01.2018р. майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта приймання-передавання майна (п.2.1 договору №10 від 31.01.2018р.).

Положеннями пункту 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору №10 від 31.01.2018р. встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2017 року 55 927,24 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - січень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди грудень 2017 року на індекси інфляції за січень - 2018 року. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекси інфляції за період з базового місяця по перший місяць оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Згідно із п.3.6. договору №10 від 31.01.2018р. орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: Одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача - 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, рахунку -31114092702002 (код 22080300); 30% на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.7. договору №10 від 31.01.2018р. передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу, у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За умовами п. 5.3 договору оренди №10 від 31.01.2018р. орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.3., 10.6. договору оренди №10 від 31.01.2018р. договір укладено строком на 2 роки 264 дні і діє з 31 січня по 29 січня 2021р. включно. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Реорганізація Орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.

Актом прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору від 31.01.2018р. №10 позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне ; нерухоме майно - будівлю заправочної станції "А-1", загальною площею 22,1 кв. м з площадкою гаражного господарства I , загальною площею 14715,0 кв. м (далі Майно) за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, вул. Курортна, буд.117а, що перебуває на балансі Державного підприємства "Екотрансенерго" (далі - Балансоутримувач). Акт підписано від обох сторін та підписи скріплено печатками сторін.

12.03.2018р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступник регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) (орендодавець), в особі начальника Копача Миколи Ігнатовича, який діє на підставі положення про регіональне відділення ФДМУ по Львівській області, затвердженого наказом ФДМУ №3607 від 02.10.2012р., та Приватним підприємством «Тропак» (орендар), в особі генерального директора Тропака Михайла Мар`яновича, який діє на підставі Статуту, затвердженого зборами засновників Приватного підприємства "ТРОПАК" укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 31.01.2018р. №10.

Даним договором сторони дійшли згоди п. п. 1.1., 1.2., 3.1. договору від 31.01.2018р. №10 викласти пункти договору в наступній редакції: п.1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю заправочної станції "А-1", загальною площею 22,1 кв. м. з площадкою гаражного господарства "І", загальною площею 4 530,0 кв. м (далі майно) за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, вул. Курортна, буд.117а, що перебуває на балансі Державного підприємства «Екотрансенерго» . Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2017 року і становить за незалежною оцінкою 1343544,85 грн. без ПДВ. П. 1.2. майно передається в оренду з метою розміщення гаражу і обслуговування власного транспорту. П. 3.1 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786(зі змінами) (далі - Методика) становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2018 року 17 913,77 грн. Орендна плата згідно даного договору про внесення змін до договору оренди від 31.01.2018 №10 сплачується з 09.02.2018р.

Актом прийому-передачі державного нерухомого майна від 13.03.2018р. згідно договору від 31.01.2018р. №10 та договору про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 31.01.2018р. №10 відповідач передав, а балансоутримувач прийняв майно - будівлю заправочної станції А-1, загальною площею 22,1 кв. м з площадкою гаражного господарства І , загальною площею 4 530,0 кв. м (далі Майно) за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, вул. Курортна, буд.117а. В акті зазначено, що передача вищезгаданого майна проводиться на підставі зупинення договору оренди №10 від 31.01.2018р., та договору про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 31. 01. 2018 р. №10 від 12.03.2018 року. Акт підписано від ПП «Тропак» (орендар, відповідач) та ДП «Екотрансенерго» (балансоутримувач) із скріпленням підписів печатками сторін.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач оплати орендних платежів не здійснив внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з 31 січня 2018р. по 13 березня 2018р. Розрахунок проведених нарахувань долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що підпис на договорі оренди нерухомого державного майна від 31 січня 2018 року № 10, акті прийому-передачі державного майна, згідно договору від 31 січня 2018 р №10 від 31 січня 2018 року, договорі про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 12 березня 2018 року, акті прийому-передачі державного нерухомого майна, від 13 березня 2018 року не належить директору ПП «Тропак» ОСОБА_1 .

В підтвердження заперечень відповідача, щодо підписання вказаних документів не директором ПП «Тропак» ОСОБА_1 , доказів до справи не долучено, призначені судом за клопотаннями відповідача почеркознавчі експертизи, відповідачем не оплачено. Як вбачається із договорів та актів прийому-передачі, які є предметом розгляду, на даних документах підписи зі сторони відповідача скріплені печатками, доказів втрати печатки не подано, доказів фальсифікації печатки та підписів на документах, що є предметом розгляду, суду не надано .

Обставини, про які зазначає відповідач, по суті є критеріями оспорюваного правочину, тобто такого, недійсність якого законом прямо не встановлена, однак допускається можливість визнання правочину недійсним в судовому порядку, що не спростовується та не заперечується сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Станом на момент розгляду справи доказів визнання недійсним вказаних правочинів в судовому порядку відповідачем не надано. Відтак, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди нерухомого державного майна від 31 січня 2018 року № 10, акт прийому-передачі державного майна від 31 січня 2018 року, договір про внесення змін від 12 березня 2018 року до договору, акт прийому-передачі державного нерухомого майна від 13 березня 2018 року, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення/припинення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Заперечення відповідача, щодо перебування у відрядженні директора у м. Києві у момент укладення договорів, що підтверджується долученими наказами №11/01 від 29 січня 2018р., 05/03 від 12.03.18р., 04/10 від 08.10.18р., №12/10 від 29.10.18р., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не долучено доказів фактичного перебування ОСОБА_1 у відрядженнях. Також, як вбачається із змісту долучених наказів про відрядження, вони підписані у першу добу відрядження директора, визначену у даних наказах . Відтак, ваховуючи зазначені обставини в сукупності, долучені накази не є належними та достатніми доказами в підтвердження існування обставин про які зазначає відповідач.

До матеріалів справи долучено звіт про незалежну оцінку будівлі заправочної станції «А-1» , загальною площею 22,1кв.м. з площадкою гаражного господарства «І» , загальною площею 14715,0кв.м. за адресою: Львівська область, Яворівський район, с.Новий Яр, вул.Курортна, буд.117а, для розрахунку орендної плати, станом на 31.07.2017р.

Оцінка спірного об`єкта нерухомості згідно вказано звіту про незалежну оцінку, проведена на підставі трьохстороннього договору №236/17 від 18.08.2017р. про надання послуг з оцінки майна (об`єкта оренди), укладеного з Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області (замовник), Приватним підприємством «Тропак» (платник) та ФОП Крилошанський Ю.Є. (суб`єкт оціночної діяльності). Копію трьохстороннього договору надання послуг з оцінки майна (об`єкта оренди) №236/17 від 18.08.2017р. долучено до матеріалів справи. Вказаний договір підписаний сторонами із скріпленням підписів печатками, зокрема підписаний стороною платника за договором №236/17 від 18.08.2017р. генеральним директором ПП «Тропак» Тропак М.М. Факт підписання даного договору №236/17 від 18.08.2017р. відповідачем не заперечується.

Як вбачається із п.5.2 трьохстороннього договору №236/17 від 18.08.2017р. про надання послуг з оцінки майна (об`єкта оренди) платник перераховує на рахунок СОД суму договору у розмірі 100%, що становить 3580грн. без ПДВ. На виконання даного договору №236/17 від 18.08.2017р ПП`Тропак здійснено оплату в розмірі 3580грн, що підтверджується копією виписки з рахунку від 19.09.2007р, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 789 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. У статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів оплати заборгованості по орендній платі не представлено, відтак заборгованість з орендної плати відповідача перед позивачем становить 27164,73грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до 3.7. договору №10 від 31.01.2018р., орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу, у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Так, згідно із п. 3.7. договору №10 від 31.01.2018р., позивач за період з 01.02.2018р. по 13.03.2018р. помісячно нарахував відповідачу пеню у розмірі 30,06грн. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань пені суду не надано та доказів в спростування наведених обставин суду не подано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві обставини, що є предметом доказування у справі, визнаються судом встановленими та доведеними та позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства «Тропак» (79038, м.Львів, вул.Медової Печери, 36/21, ідентифікаційний код 19331745) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 42899921) 27164,73грн. - заборгованості з орендної плати, 30,06грн. - пені та 1762,00грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 08.12.2020р.

Головуючий суддя С.В. Іванчук

суддя М.Р. Король

суддя С.М. Коссак