Рішення

від 01.12.2020 по справі 917/1247/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020 Справа № 917/1247/20

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська горілчана компанія", вул. Польова, 24, м. Київ, 01135

до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної сотні, 1/23, м. Полтава, 36014;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія", бульвар Чоколівський, будинок 19, м. Київ, 03056

про визнання укладеною додаткової угоди.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники 17.11.2020:

від позивача: Кадурін І.В. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 940 від 28.02.2012, ордер серії АА № 032314 від 27.05.2020);

від відповідача: Біленко Н.О. (довіреність № 1 від 29.05.2020);

від третьої особи : не з`явився;

вільний слухач: ОСОБА_1 .

Представники після перерви 01.12.2020:

від позивача: Кадурін І.В. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 940 від 28.02.2012, ордер серії АА № 032314 від 27.05.2020);

від відповідача: Біленко Н.О. (довіреність № 1 від 29.05.2020);

від третьої особи : не з`явився;

вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавська горілчана компанія" (далі - позивач/ ТОВ "Полтавська горілчана компанія") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - відповідач/ РВ ФДМУ); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (далі - третя особа/ ТОВ "Українська дистрибуційна компанія") про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди № 2-ц/2002Р від 29.12.2002.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.08.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 23.09.2020.

Ухвалою від 23.09.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 20.10.2020.

Ухвалою від 20.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.11.2020.

В судовому засіданні 17.11.2020 судом оголошено перерву до 01.12.2020.

24.11.2020 та 30.11.2020 від позивача надійшли аналогічні листи (клопотання) про залучення до матеріалів справи документів. Оскільки вказані документи надійшли від позивача на стадії розгляду справи по суті, вже після дослідження доказів по справі, суд на підставі ч. 2 та ч. 8 ст. 80 ГПК України не приймає їх до розгляду при прийнятті рішення по справі.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Третя особа у відзиві просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судові засідання 17.11.2020 та 01.12.2020 третя особа чи її представник не з`явилися.

У відзиві від 28.09.2020 (вх. № 10832 від 30.09.2020) третя особа просила суд проводити судові засідання по справі без участі представника ТОВ "Українська дистрибуційна компанія".

Під час розгляду справи по суті представник позивача наполягає на задоволенні позову, представник відповідача проти позову заперечує.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2002 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Полтавській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях (орендодавець за договором) та Закритим акціонерним товариством Полтавський лікеро-горілчаний завод (орендар за договором), було укладено договір оренди № 2-ц/2002Р (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

У відповідності до п. 1.1. Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Полтавський лікеро-горілчаний завод (далі - ЦМК), що підтверджується Актом приймання-передачі ЦМК від 29.12.2002, копія якого наявна в матеріалах справи.

Додатковою угодою № 4 від 06.06.2011 до Договору було змінено орендаря, замість Закритого акціонерного товариства Полтавський лікеро-горілчаний завод всі зобов`язання орендаря за Договором перейшли до Приватного акціонерного товариства Полтавський лікеро-горілчаний завод .

Додатковою угодою № 6 від 24.01.2014 до Договору було змінено орендаря, замість Приватного акціонерного товариства Полтавський лікеро-горілчаний завод всі зобов`язання орендаря за Договором перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський лікеро-горілчаний завод .

Додатковою угодою № 7 від 08.10.2015 до Договору було знову змінено орендаря, замість Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський лікеро-горілчаний завод всі зобов`язання орендаря за Договором перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія .

Копії вказаних додаткових угод до Договору наявні в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що 29 жовтня 2019 року ТОВ Українська дистрибуційна компанія (далі - TOB УДК ) було прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська горілчана компанія (далі - ТОВ ПГК ) шляхом її виділу з TOB УДК .

30.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 1 074 136 0000 088286 про проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ ПГК , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.11.2019.

Також 30.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 1 074 107 0113 043150 про зміни до відомостей про юридичну особу, з якої здійснено виділ, тобто з ТОВ УДК , а саме: зміна даних про розмір статутного капіталу, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.11.2019 (стор. 24 Витягу стосовно ТОВ УДК ).

Враховуючи це позивач стверджує, що законодавчо передбачені вимоги щодо завершення процедури здійснення виділу ТОВ ПГК з ТОВ УДК здійснені.

Відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Відповідно до п. 1 ст. 47 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Згідно розділу 2 Статуту ТОВ ПГК Товариство є юридичною особою з дати його державної реєстрації та може укладати договори та інші угоди (правочини) після державної реєстрації.

Виділення активів та пасивів на ТОВ ПГК підтверджується Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія від 29.10.2019 та Розподільчим балансом станом на 01.10.2019, що є Додатком 1 до рішення єдиного учасника ТОВ УДК від 29.10.2019. За вказаним Розподільчим балансом (код рядка 1001, 1005, 1011, 1101), як зазначає позивач, до ТОВ ПГК передано цілісний майновий комплекс державного підприємства Полтавський лікеро-горілчаний завод ринкова вартість якого згідно Звіту про оцінку майна станом на 01.11.2017 становить 5608740 грн.

Як зазначає позивач, з урахуванням п. 3 ст. 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна , згідно якого амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар, нарахована станом на 01.10.2019 сума невикористаних амортизаційних відрахувань орендарем - ТОВ УДК у розмірі 1013274,12 грн. передана за Розподільчим балансом на ТОВ ПГК (код рядка 1405).

Позивач вказує, що після укладення додаткової угоди до Договору він відповідно до п. 3 ст. 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна матиме право використати амортизаційні відрахування на відновлення орендованих основних фондів.

Позивач зазначає, що з урахуванням того, що ні чинним законодавством України, ні договором оренди цілісного майнового комплексу зі змінами та доповненнями не встановлено обмежень для заміни сторони у зобов`язанні, що виникло та існує на підставі останнього, третя особа звернулась до відповідача листом № 360/05-11 від 05.11.2019, у якому повідомила відповідача про те, що позивач є правонаступником третьої особи, та просила внести зміни до договору оренди № 2- Ц/2002р від 29.12.2002 року цілісного майнового комплексу державного підприємства Полтавський лікеро-горілчаний завод , в частині зміни преамбули договору оренди цілісного майнового комплексу та реквізитів сторін, а саме: замінити ТОВ УДК на виділене ТОВ ПГК , шляхом укладення додаткової угоди до договору. При цьому позивач зазначає, що додаткова угода підписана з боку позивача та третьої особи надавалась для підписання її відповідачем.

Окрім цього, листом № 05/11/19 від 05.11.2019 позивач надав відповідачу свою згоду стати орендарем за Договором та прийняти на себе всі права та обов`язки орендаря за зазначеним договором.

Листом від 13.12.2019 № 11-102-05053 відповідач відмовив у підписанні Додаткової угоди до Договору, посилаючись на те, що зміна орендаря внаслідок правонаступництва можлива лише у випадку реорганізації підприємства, внаслідок якої основне підприємство припинило існування, та запропонувало третій особі передати ЦМК позивачу у суборенду.

24.12.2019 третя особа надала відповідачу лист № 441/12 в якому виклало свої заперечення щодо листа відповідача від 13.12.2019 №11-102-05053 та пояснила відповідачу, що він помилково вважає, що правонаступництво можливе лише у випадку реорганізації підприємства та просила переглянути рішення про відмову від підписання додаткової угоди, а також підписати додаткову угоду.

Листом від 06.03.2020 № 78/03 третя особа знову звернулась до відповідача та знову повідомила про те, що позивач є правонаступником третьої особи, та просила внести зміни до договору оренди № 2-Ц/2002 від 29.12.2002 в частині зміни преамбули договору оренди цілісного майнового комплексу та реквізитів сторін, а саме: замінити ТОВ УДК на виділене ТОВ ПГК , шляхом укладення додаткової угоди до договору та надавала пакет документів підтверджуючих передачу позивачу цілісного майнового комплексу державного підприємства Полтавський лікеро-горілчаний завод .

На зазначений лист відповідач листом № 10-16-7054 від 08.04.2020 знову відмовив третій особі в заміні сторін договору, посилаючись на той факт, що йому не було надано документів, якими підтверджується передача отриманого для оренди майна на баланс іншого підприємства, за розподільчим балансом. Проте, позивач стверджує, що саме розподільчий баланс та Акт приймання-передачі майна згідно розподільчого балансу ТОВ УДК від 01.10.2019 і є документом (переліком майна), який підтверджує передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства Полтавський лікеро-горілчаний завод позивачу.

Позивач, посилаючись на п. 6.1. Договору, згідно якого передбачено право орендаря самостійно визначати напрямки господарської діяльності підприємства в межах, визначених установчими документами (статутом та/або установчим договором/положенням) орендаря та/або юридичної особи чи відокремленого структурного підрозділу, створених на базі переданого в оренду підприємства, наголошує на тому, що орендар, на базі переданого в оренду підприємства, може створювати юридичні особи.

Враховуючи вищезазначене, та те, що позивач, як правонаступник третьої особи за Договором набув права та обов`язки орендаря за Договором, в зв`язку з відмовою відповідача від внесення змін до Договору шляхом підписання додаткової угоди, позивач просить суд визнати додаткову угоду до Договору оренди № 2-ц/2002Р від 29.12.2002 укладеною в наступній редакції:

Додаткова угода ___

до Договору оренди від 29.12.2002 № 2-Ц/2002р

цілісного майнового комплексу державного підприємства

Полтавський лікеро-горілчаний завод

м. Полтава 2020 року

СТОРОНА 1: Юридична особа за законодавством України - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській і Сумській областях, далі за текстом Орендодавець , в особі керівника Дробітько Вадима Павловича, з однієї сторони,

СТОРОНА 2: Юридична особа за законодавством України Товариство з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія (надалі іменується Орендар ) в особі Директора Параяна Володимира Івановича, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, та

СТОРОНА 3: Юридична особа за законодавством України Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська горілчана компанія (надалі іменується Правонаступник ) в особі Директора Лопатіної Вікторії Генріховни, що діє на підставі статуту з третьої сторони, (в подальшому разом іменуються Сторони , а кожна окремо - Сторона ) дійшли до згоди та уклали цю додаткову угоду до Договору оренди від 29.12.2002 № 2-Ц/2002р про наступне:

1. Преамбулу Договору оренди від 29.12.2002 № 2-Ц/2002р. викласти в наступній редакції:

СТОРОНА 1: Юридична особа за законодавством України - Фонд Державного майна України, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській і Сумській областях, далі за текстом Орендодавець , в особі керівника Дробітько Вадима Павловича, з однієї сторони,

СТОРОНА 2: Юридична особа за законодавством України Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська горілчана компанія (надалі іменується Орендар ) в особі Директора Лопатіної Вікторії Генріховни що діє на підставі статуту з іншої сторони, (в подальшому разом іменуються Сторони , а кожна окремо - Сторона ), уклали цей договір про наступне:

2. Розділ 11 Реквізити та підписи сторін Договору викласти у новій редакції:

"СТОРОНА 1. Орендодавець: Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській і Сумській областях Вул. Небесної сотні, 1/23, м. Полтава, 36014 код ЄДРПОУ 42769539

---

В.П. Дробітько СТОРОНА 2. Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська горілчана компанія 01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 12 код ЄДРПОУ 43320078

---

В.Г. Лопатіна"

3. Всі інші умови Договору залишити без змін.

4. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках: Орендодавцю, Орендарю, кожен з яких має однакову юридичну силу.

5 . Дана Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання і діє до остаточного виконання договірних зобов`язань за Договором.

СТОРОНА 1: Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській і Сумській областях Вул. Небесної сотні, 1/23, м. Полтава, 36014 код ЄДРПОУ 42769539

---

В.П. ДробітькоСТОРОНА 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія 03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24 код ЄДРПОУ 37310549

---

В.І. Параян СТОРОНА 3: Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська горілчана компанія 01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 12 код ЄДРПОУ 43320078

---

В.Г. Лопатіна" Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на наступні обставини справи.

Так, відповідач вказує, що відповідно до п. 7.3 Договору орендодавець зобов`язаний у випадку реорганізації орендаря до припинення чинності цього Договору, переукласти цей Договір на таких самих умовах з одним із правонаступників, якщо останній згоден стати Орендарем.

Закон України Про оренду державного та комунального майна не визначає термін реорганізації орендаря та не регламентує порядок вчинення дій у такому випадку.

У той же час ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, згідно наведених норм цивільним законодавством використовується підхід, який передбачає, що під час реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (злиття, приєднання, поділ, перетворення), а підприємство, яке реорганізується, припиняє свою діяльність.

Відповідно до наданих орендарем документів відповідачем встановлено, що ТОВ Полтавська горілчана компанія утворена шляхом виділу з ТОВ Українська дистрибуційна компанія та до новоствореної юридичної особи перейшли частина прав та обов`язків ТОВ Українська дистрибуційна компанія , при цьому останнє підприємство не припинило свою діяльність та фактично може здійснювати повноваження орендаря.

Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частини 1, 2 ст. 109 ЦК України).

Виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього (пункт 1 ст. 47 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Таким чином, відповідач вважає, що виділ не є видом реорганізації або ліквідації юридичної особи, а є видом утворення юридичної особи. Підприємство, яке реорганізується, припиняє свою діяльність, у свою чергу і особа, з якої виділяється нова юридична особа, не припиняється, а продовжує діяти в "усіченій" частині (з активами й пасивами, що не були передані новій юридичній особі). За розподільчим балансом частину майна, прав та обов`язків юридичної особи передають саме новій юридичній особі.

Крім того, умовами п. 6.2 Договору передбачено право орендаря продавати, обмінювати, позичати, іншим чином розпоряджатись матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна підприємства, передавати свої права та обов`язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості підприємства і не порушує інших положень цього договору лише за згодою орендодавця.

Як стверджує відповідач, в порушення п. 6.2 Договору оренди у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях відсутні звернення орендаря з приводу надання згоди щодо передачі отриманого для оренди майна на баланс іншого підприємства.

Також відповідач зазначає, що ним надавались обґрунтовані відповіді (листи від 13.12.2019 № 11-102-05053, від 13.12.2019 № 11-102-05054) на звернення позивача (лист від 05.11.2019 № 05/11/9) та третьої особи (лист від 05.11.2019 № 360/05-11) щодо відмови у підписанні Додаткової угоди до Договору, із зазначенням того, що зміна орендаря внаслідок правонаступництва можлива лише у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, перетворення), внаслідок якої останнє припиняє свою діяльність.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа у відзиві підтримує позовні вимоги позивача у повному обсязі, звертаючи увагу суду на те, що раніше відповідач неодноразово змінював орендаря шляхом укладення додаткових угод до Договору. Третя особа стверджує, що нарахована станом на 01.10.2019 сума невикористаних амортизаційних нарахувань орендарем - ТОВ "УДК" у розмірі 1013274,12 грн. передана за розподільчим балансом на ТОВ "ПГК", яке після укладення додаткової угоди до Договору зможе відповідно до п. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" використати амортизаційні відрахування на відновлення орендованих основних фондів.

Позивач у відповіді на відзив, щодо твердження відповідача стосовно того, що третя особа не зверталася до РВ ФДМУ з приводу надання згоди щодо передачі отриманого для оренди майна на баланс іншого підприємства, посилається на лист третьої особи до відповідача № 360/05-11 від 05.11.2019 про укладення додаткової угоди до Договору, лист позивача № 05/11/19 від 05.11.2019 про свою згоду стати орендарем за Договором та прийняти на себе всі права та обов`язки орендаря за зазначеним договором, а також на листи третьої особи від 24.12.2019 № 441/12 та від 06.03.2020 № 78/03.

Відповідач у запереченнях наполягає на відсутність підстав для підписання ним спірної додаткової угоди і просить суд відмовити у позові повністю.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору, статті 6, 627 ЦК України визначають, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Судом встановлено, що 29.12.2002 між орендодавцем Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Полтавській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях та орендарем Закритим акціонерним товариством Полтавський лікеро-горілчаний завод було укладено договір оренди № 2-ц/2002Р.

Згідно п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Полтавський лікеро- горілчаний завод", склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного станом на 01 грудня 2002 pоку.

Додатковою угодою № 7 від 08.10.2015 до Договору було змінено орендаря, всі зобов`язання орендаря за Договором перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія .

Згідно умов додаткової угоди № 9 від 16.01.2018 до Договору, вказаний Договір діє до 01.01.2023.

Таким чином, на даний час сторонами Договору є РВ ФДМУ по Полтавській області та ТОВ "Українська дистрибуційна компанія".

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивач, посилаючись на те, що він є правонаступником третьої особи (орендаря по Договору) просить суд визнати укладеною додаткову угоду до Договору, згідно якої орендар по Договору змінюється з ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" на ТОВ "Полтавська горілчана компанія".

При цьому, позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що третьою особою було прийнято рішення про створення ТОВ "Полтавська горілчана компанія" шляхом її виділу з ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" та тим, що ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" було передано ТОВ "Полтавська горілчана компанія" по акту приймання-передачі майна згідно розподільчого балансу цілісний майновий комплекс державного підприємства Полтавський лікеро-горілчаний завод .

Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Відповідно до п. 1 ст. 47 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Виділення активів та пасивів на ТОВ ПГК підтверджується Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія від 29.10.2019 та Розподільчим балансом станом на 01.10.2019, що є Додатком 1 до рішення єдиного учасника ТОВ УДК від 29.10.2019. Копія розподільчого балансу наявна в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що за вказаним Розподільчим балансом до ТОВ ПГК передано цілісний майновий комплекс державного підприємства Полтавський лікеро-горілчаний завод ринкова вартість якого згідно Звіту про оцінку майна станом на 01.11.2017 становить 5608740 грн. Враховуючи це твердження, при розгляді справи по суті на стадії дослідження доказів, суд звернувся до представника позивача з проханням прокоментувати та вказати де саме, в якому коді рядка розподільчого балансу зазначено майно майнового комплексу та його передача позивачу. У відповідь, представник зазначив, що в розподільчому балансі орендоване майно не зазначено.

Суд зазначає, що з наданого позивачем розподільчого балансу не можливо встановити чи дійсно йому було передано від третьої особи майно цілісного майнового комплексу ДП "Полтавський лікеро-горілчаний завод". Акт передачі цілісного майнового комплексу від третьої особи до ТОВ ПГК позивачем не надано.

Суд також звертає увагу на те, що, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач у листі від 08.04.20 № 10-16-7054 зазначав, що йому також не було надано документів, якими підтверджується передача отриманого для оренди майна на баланс іншого підприємства, за розподільчим балансом.

Таким чином, позивачем не доведено належними та достатніми доказами той факт, що йому було передано від третьої особи орендований нею цілісний майновий комплекс.

Дослідивши умови Договору судом встановлено, що відповідно до п. 6.1 Договору орендар дійсно має право самостійно визначати і здійснювати напрями господарської діяльності Підприємства в межах, визначених установчим документом (статутом та/або установчим договором/положенням) Орендаря та/або юридичної особи чи відокремленого структурного підрозділу, створених на базі переданого в оренду Підприємства.

Проте, відповідно до п. 6.2 Договору орендар має право продавати, обмінювати, позичати, іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна Підприємства, передавати свої права та обов`язки за цим Договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього Договору, лише за згодою орендодавця.

Також згідно ч. 6.7 Договору орендар має право розпоряджатися або іншим чином передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього Договору, тільки за попередньою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено цим Договором або чинним законодавством України.

Таким чином, передача цілісного майнового комплексу новоствореному підприємству має відбуватися за погодженням відповідача.

Відповідач стверджує, що орендар не звертався до нього за таким погодженням.

Позивач помилково посилається на лист третьої особи до відповідача № 360/05-11 від 05.11.2019 про укладення додаткової угоди до Договору, лист позивача № 05/11/19 від 05.11.2019 про свою згоду стати орендарем за Договором та прийняти на себе всі права та обов`язки орендаря за зазначеним договором, а також на листи третьої особи від 24.12.2019 № 441/12 та від 06.03.2020 № 78/03, стверджуючи те, що це і є зверненням до відповідача за погодженням щодо передачі майна. В судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що до передачі майнового комплексу позивачу звернення до відповідача від третьої особи щодо відповідного погодження передачі майна не було.

Суд зазначає, що позивач вказує про передачу йому від третьої особи майна цілісного майнового комплексу по акту від 30.10.2019, в той час, як перший лист, адресований орендарем орендодавцю датовано 05.11.2020. При цьому, в тексті цього листа вже є посилання на передачу орендарем орендованого майна новоствореному виділеному товариству.

Таким чином, твердження відповідача стосовно того, що орендар розпорядився орендованим майном без погодження з орендодавцем відповідає дійсності.

Окрім цього, відповідач зазначив, що за всіма укладеними додатковими угодами до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства від 29.12.2002, де відбувалась зміна орендаря, була чи зміна найменування юридичної особи (попереднього орендаря) чи його припинення шляхом реорганізації.

Відповідач згоди на укладення додаткової угоди до Договору щодо заміни орендаря з ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" на ТОВ "Полтавська горілчана компанія" не надавав; під час розгляду справи відповідач проти позову про визнання такої додаткової угоди укладеною заперечує. Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди від 29.12.2002 № 2-Ц/2002р цілісного майнового комплексу державного підприємства Полтавський лікеро-горілчаний завод у редакції запропонованій позивачем у позові.

Крім цього, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Представник відповідача не підтвердив факт надсилання йому проекту додаткової угоди. З наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що орендар (чи позивач) у листопаді 2019 року разом з пропозицією внести зміни до Договору направляв відповідачу підписаний примірник відповідної Додаткової угоди.

Таким чином, враховуючи обставини справи, суд вважає позов необґрунтованим та безпідставним. В зв`язку з цим, позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09.12.2020.

Суддя О.С. Семчук