Рішення
від 27.11.2020 по справі 160/6707/20
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року Справа № 160/6707/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С

за участі секретаря судового засідання Терентенко О.О.

за участі: представника позивача Бондаря Д.В.

представника відповідача Гламаздіна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 19 червня 2020 року звернулося Акціонерне товариство ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем 24 лютого 2020 року за № 0001145014, № 0001085014, № 0001125014, № 0001095014, № 0001065014, № 0001055014, № 0001115014.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/6707/20, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року задоволено клопотання Акціонерного товариства ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ , замінено відповідача в адміністративний справі № 160/6707/20 на Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

До суду 04 вересня 2020 року від Офісу великих платників податків Державної податкової служби надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Також відповідачем до суду 13.10.2020 надано доповнення до відзиву на позовну заяву.

06.10.2020 позивачем до суду надано заперечення на відзив на позовну заяву.

23 жовтня 2020 року та 28 жовтня 2020 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби до суду надано додаткові письмові пояснення.

30.10.2020, 17.11.2020, 27.11.2020 АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ також надано до суду додаткові пояснення.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, доводи учасників справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у період з 30 вересня 2019 року по 16 січня 2020 року було проведено документальну планову виїзну перевірку Акціонерного товариства ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (код ЄДРПОУ 00191454) за період з 01.01.2015 по 30.06.2019 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (з урахуванням ст. 102 Податкового кодекс України) та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2019, за результатами якої складено Акт № 10/28-10-50-14-12-00191454 від 23.01.2020.

Перевіркою встановлено порушення, допущені платником податків, а саме:

1) п.7, п. 10 МСБО 18 Дохід , п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п . 135.1 ст. 135, пп. 140.4.2 п. 140.2 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України з урахуванням положень пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодекс України, ст. 1, 3, 4, 9, 11, 12 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Розділ 4 Концептуальної основи фінансової звітності, що була ухвалена Радою МСБО у вересні 2010 року, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1324462346,00 грн., у тому числі: за 2015 рік - 46305044,00 грн; за 2016 рік - 162803427,00 грн. (I квартал 2016 року - 16623743,00 грн., півріччя 2016 року - 45538650,00 грн., 3 квартали 2016 року - 77409349,00 грн.); за 2017 рік - 368778013,00 грн. (I квартал 2017 року - 81996974,00 грн., півріччя 2017 року - 175774014,00 грн., 3 квартали 2017 року - 270376906,00 грн.); за 2018 рік - 578174327,00 грн. (I квартал 2018 року - 115535541,00 грн., півріччя 2018 року - 260788859,00 грн., 3 квартали 2018 року - 384756001,00 грн.); півріччя 2019 року - 168401535,00 грн. (I квартал 2019 року - 74607380,00 грн.);

2) п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, абз. б п. 185.1 ст. 185, абз. г п. 186.2.1 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 190.2 ст. 190, п. 201.1 ст. 201, п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 29915,00 грн., у тому числі по періодах: за вересень 2016 року - 454,00 грн., грудень 2016 року - 695,00 грн., березень 2017 року - 220,00 грн., травень 2017 року - 222,00 грн., лютий 2018 року - 447,00 грн., березень 2018 року - 277,00 грн., червень 2018 року - 18903,00 грн., липень 2018 року - 97,00 грн., лютий 2019 року - 4300,00 грн., березень 2019 року - 4300,00 грн.;

3) п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено факт відсутності реєстрації податкової накладної протягом граничного строку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 18903,00 грн.;

4) п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму орендної плати: на 18953,82 грн. (місцезнаходження земельної ділянки - ГУ ДПС у Тенопільській області (Заліщицький район) у тому числі: за січень 2017 року на 7943,76 грн., за лютий 2017 року на 7943,76 грн., за березень 2017 року на 3066,30 грн.; на 76111,25 грн. (місцезнаходження земельної ділянки - ГУ ДПС у Дніпропетровській області (м. Павлоград), в тому числі: за липень 2018 року на 7210,98 грн., за серпень 2018 року на 13780,06 грн., за вересень 2018 року на 13780,06 грн., за жовтень 2018 року на 13780,06 грн., за листопад 2018 року на 13780,06 грн., за грудень 2018 року на 13780,03 грн.;

5) абзац а пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, а саме невизначено суму штрафу по уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок) за 2017 рік № 9033429761 від 06.03.2017. Встановлено заниження штрафу у сумі 117,80 грн. (місцезнаходження земельної ділянки ГУ ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця).

6) Порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік: за місцезнаходженням об`єкту оподаткування - Офіс великих платників податків ДПС (Дарницький район міста Києва - стаття платежу 51, КОАТУУ 8036300000); за місцезнаходженням об`єкту оподаткування - ГУ ДПС у Дніпропетровській області (м. Павлоград);

7) ст.ст. 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю № 15-93 від 19.02.1993 та п. 1 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами № 319/94 від 18.06.1994, в результаті чого станом на 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, 01.04.2018, 01.07.2018, 01.10.2018, 01.01.2019, АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ недостовірно відобразило прострочену дебіторську заборгованість у сумі 115500,00 дол. США за імпортним контрактом, укладеним з АТ Казвторчермет , Республіка Казахстан № 172 від 04.02.2013 в п. 13 розділу II Фінансові вкладення Декларацій про валютні цінності, доходи та майна, що належать резиденту та знаходяться за межами України невірно, внаслідок чого порушило порядок декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту та знаходяться за межами України;

8) п. 51.1 ст. 51 та пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та пункту 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015, а саме підприємством надано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (за формою 1ДФ) за III, IV квартали 2015 року та за I, II, III квартали 2018 року з недостовірними даними про платника податку, які призвели до зміни платника податку;

9) пп. 1-1 п. 1 постанови Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 та п. 53 р. V Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017, а саме перевищення ліміту заліку готівки в касі на загальну суму 12116,92 грн.

На підставі висновків акту відповідачем 24 лютого 2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001145014, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 1324462346,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 639078651,00 грн.; № 0001085014, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 29915,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7478,75 грн.; № 0001125014, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 76111,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19027,84 грн.; № 0001095014, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 18953,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4738,46 грн.; № 0001065014, яким до АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1020,00 грн.; № 0001055014, яким до АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1020,00 грн.; № 0001115014, яким до АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту та знаходяться за межами України, та/або пені у сумі 2720,00 грн.

АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, проте рішенням про результати розгляду скарг № 1846116/99-00-08-05-06-02 від 05.06.2020 ДПС України залишено без задоволення скаргу позивача та без змін податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП ДПС від 24.02.2020 за №№ 0001145014, 0001085014, 0001115014, 0001055014, 0001065014, 0001095014, 0001125014.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, такими, що порушують права та законні інтереси позивача, АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ звернулося з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд встановив наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001145014 від 24.02.2020, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 1324462346,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 639078651,00 грн.

Так, перевіркою повноти визначення доходу за період з 01.01.2015 по 30.06.2019 встановлено його заниження АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ на суму 7358124145,00 грн., у тому числі 7357687371,00 грн. за рахунок отримання платником податків ТМЦ (металобрухту) від невстановленої особи та 436775,00 грн. задекларованих позивачем на підставі взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ризикового сектору економіки - ТОВ Укртехнобуд , ТОВ БК ІНТЕРБУД , ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО (у розділі 3.1.2.2 Податковий кредит податковим органом наведено взаємовідносини позивача з вказаними контрагентами).

Також, в ході перевірки, податковим органом встановлено, що постачальниками металобрухту на адресу АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ були: ТОВ АСАМІР ЛТД, ТОВ ВТОРМЕТ , ТОВ ДП ВТОРМЕТ , ТОВ БАЛКЕР , ТОВ МАСТЕР-ГРУП , ТОВ УКР МЕТ , ТОВ КИЇВЕКСПРОММЕТ , ПП УКРСПЕЦСОЮЗ , ТОВ ПРОМІНВЕСТ ГРУП , ТОВ ФЕРРОГРУПП , ТОВ УБДИЗЕЛЬ , ТОВ ІЗМАЇЛМЕТСЕРВІС , ТОВ ПФК СОДРУЖЕСТВО , ТОВ КВАЗАРД КОРПОРЕЙШН , ТОВ ВТОРМЕТ КОНСАЛТІНГ , ТОВ ТОРГОВА ГРУПА ІНВЕСТ-ПРОЕКТ , ТОВ КОМПАНІЯ МЕТ-ІНВЕСТ , ТОВ ІТАЛ-ДНІПРО , ТОВ СПЕЦ ІНВЕСТ , ТОВ ПРОГРЕСС-МЕТ , ТОВ ПРИНЦ ТУРКІ ГРУП , ТОВ МАРКЕТ ІНВЕСТ , ТОВ ЕЛІТМЕТ , ТОВ А-СТІЛЛ , ТОВ УКР-МЕТ АЛЬЯНС , ТОВ МЕТАЛ УКРАЇНИ 2000 , ТОВ ДНЕПР МЕТ , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ВТОРМЕТСЕРВІС , ТОВ ЛОМТРЕЙД , ТОВ СТАРТ ЛАЙТ , ТОВ ЕЛІАС ГРУП , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ІНФОКАР , ТОВ ПРОФІМЕТ , ТОВ СТАНДАРТ КОМПЛЕКТ , ТОВ КОМПАНІЯ ПРОМСНАБ , ТОВ МТК УКРАЇНА , ТОВ ТД МЕТТРЕЙД , ТОВ САН НІТРО , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ СТАЛЬПОСТАЧ , ТОВ КОМПАНІЯ МЕТТЕК , ТОВ МЕТАЛВІТ , ТОВ ВФК МЕГА , ТОВ РОЗВИТОК-СВ , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА НАВІМЕТ , ТОВ АРГО КАПІТАЛ , ТОВ КАРСАА , ТОВ ТЕХІНВЕСТ ПРОЕКТ , ТОВ УКРСЛАВРЕСУРС , ТОВ ІТАЛ УКРАЇНА , ТОВ МІДАС-МЕТАЛ-ІНВЕСТ , ТОВ УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ ЛТД , ТОВ ЕКОТРЕЙД-ТМ , ТОВ ПРАЙД-КОМПАНІ , ТОВ КОМЕРЦАЛЬЯНС , ТОВ ОПТОВА БАЗА ВТОРСИРОВИНА , ТОВ КОМПАНІЯ ВТОРСПЛАВ , ТОВ ПРОМІНДУСТРІЯ , ТОВ ДУКАТ М , ПП КАССІС ЛЮКС (ПП КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ПРОМІНСТРУМЕНТ ), ПП НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ МЕТІНВЕСТ ПЛЮС , ТОВ МЕТАЛОЛОМ-ТРЕЙД .

За висновком відповідача у акті перевірки, отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (далі по тексту - ТМЦ) від контрагентів-постачальників документально не підтверджується, оскільки перевіркою встановлені факти невідповідності первинних документів, наданих до перевірки, вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що не дозволяє АТ ІНТЕРПАЙП ДІПРОВТОРМЕТ формувати на їх підставі дані бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні представник відповідача також зазначив, що встановлені перевіркою обставини свідчать про нереальність господарський операцій АТ ІНТЕРПАЙП ДІПРОВТОРМЕТ з контрагентами-постачальниками металобрухту та неможливість їх реального здійснення з огляду на відсутність у постачальників основних засобів, трудових ресурсів та невідповідність первинних документів вимогам Закону України Про металобрухт , а також наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів-позивача.

На думку податкового органу, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) металобрухту та складено первинні документи всупереч чинному законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність, оскільки укладені між АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ та вищевказаними контрагентами договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, перевіркою встановлені факти не підтвердження фізичного переміщення брухту в обсягах, зазначених у первинних документах.

Контролюючий орган зазначає, що встановлені перевіркою факти щодо введення в обіг брухту невідомого походження в обсягах, зазначених в первинних документах та відображення в подальшому АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ в регістрах бухгалтерського обліку, первинних документах, фінансової та податкової звітності, не спростовує використання брухту в якості сировини у виробництві, проте, на думку відповідача, вказує на внесення недостовірних даних платником податків до бухгалтерського обліку щодо вище наведених контрагентів.

За висновком податкового органу АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ фактично металобрухт отримано безоплатно від невстановлених осіб, а в бухгалтерському обліку підприємства оприбуткування та розрахунки по ним відображено за первинними документами, до яких внесено недостовірні відомості за нереальними господарськими операціями.

Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх необґрунтованими, оскільки поставка металобрухту підтверджується належними первинними документами, складеними у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні та Закону України Про металобрухт на підставі яких підприємством правомірно відображено господарські операції у бухгалтерському обліку.

Також, позивач зазначає, що помилки допущенні при оформленні деяких первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції за умови, що має місце фактичний рух активів чи зміни у власному капіталі або зобов`язаннях підприємства.

Факт використання АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ отриманого товару - брухту чорних металів у господарській діяльності підприємства не ставиться під сумнів та не спростовується податковим органом, при цьому позивачем до перевірки було надано акти приймання брухту чорних металів, які є єдиним документом, що складається за наслідками вказаних операцій в силу приписів Закону України Про металобрухт .

Також, позивач звертає увагу, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення податкового законодавства, останнє тягне за собою негативні наслідки саме щодо особи, яка його допустила, так само, сам по собі факт порушення кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій.

Розглядаючи даний спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування податком на прибуток підприємств є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 року застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань (п. 5 Положення).

Згідно із п. 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Підпунктом 9.4 пункту 9 Положення визначено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 18 Дохід (МСБО 18), а саме в пункті 7 визначено, що дохід - це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.

Пунктом 10 МСБО 18 Дохід передбачено, що сума доходу, яка виникає в результаті операції, як правило, визначається шляхом угоди між суб`єктом господарювання та покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка має бути отримана з урахуванням суми будь-якої торговельної знижки чи знижки з обсягу, що надаються суб`єктом господарювання.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню (п. 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід ).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ було укладено договори поставки брухту та відходів чорних металів - з ТОВ АСАМІР ЛТД № 17/0442 від 14.06.2017; з ТОВ ВТОРМЕТ № 16/0224 від 20.12.2016 та № 19/2615 від 19.11.2018; з ТОВ ДП ВТОРМЕТ № 14/0096 від 01.03.2018, № 961 від 16.11.2016, № 599 від 01.12.2015, № 1013К від 01.12.2016; з ТОВ БАЛКЕР (типові договори поставки, перелік яких наведений у додатку № 11 до акту); з ТОВ МАСТЕР-ГРУП № 253 від 25.05.2015 та № 694 від 30.08.2016; ТОВ УКР МЕТ (типові договори поставки, перелік яких наведений у додатку № 11 до акту); з ТОВ КИЇВЕКСПРОММЕТ № 17/2632 від 01.06.2018, № 19/0411 від 01.06.2018, № 18/1068 від 09.08.2018, № 18/1072 від 09.08.2018, № 19/0338 від 12.11.2018, № 363 віл 26.04.2016, № 548 від 02.11.2015; з ПП УКРСПЕЦСОЮЗ № 453 від 02.06.2016 та № 16/0100 від 20.12.2016; з ТОВ ПРОМІНВЕСТ ГРУП № 156 від 18.02.2016; з ТОВ ФЕРРОГРУПП № 1007XCE від 01.12.2016, № 1008ХМИ від 18.11.2016, № 1009ХЛ від 30.11.2016, № 1010ХЛИ від 29.11.2016, № 1030ХБ від 01.12.2016, № 1031ХБА від 16.12.2016, № 1032ХКД від 16.12.2016, № 1048ХР від 26.12.2016, № 1049НМ від 23.12.2016, № 17/1253 від 03.01.2017, № 14 від 13.01.2016, № 14 від 03.01.2017, № 17 від 13.01.2016, № 17/1254 від 01.06.2017, № 211ХАА від 02.03.2016, № 17/1255 від 03.01.2017, № 32ХА від 01.01.2017, № 33П від 01.01.2017, № 482 від 07.06.2016, № 1070ХМ від 27.12.2016, № 108П2 від 02.02.2016, № 11 від 13.01.2016, № 12 від 13.01.2016, № 12 від 13.01.2017, № 13 від 13.01.2016, № 483 від 07.06.2016, № 50ХАИ від 13.06.2016, № 52 ХБ від 13.01.2016, № 53ХКР від 13.01.2016, № 54ХА від 13.01.2016, № 568 від 18.07.2016, № 865ХАС від 19.10.2016, № 867ХАБ від 19.10.2016, № 906ХЧ від 26.10.2016; з ТОВ УБДИЗЕЛЬ № 17/2255 від 18.08.2017, № 17/0875 від 18.08.2017, № 19/0044 від 01.12.2017, № 19/0047 від 01.12.2017, № 17/1886 від 01.12.2017, № 17/1888 від 01.12.2017, № 17/1890 від 01.12.2017, № 17/1891 від 01.12.2017, № 17/1892 від 01.12.2017, № 17/1893 від 01.12.2017, № 19/0046 від 01.12.2017, № 19/0049 від 01.12.2017, № 17/1896 від 01.12.2017, № 17/2101 від 20.12.2017, № 19/0045 від 28.12.2017, № 18/1497 від 01.11.2018, № 19/0517 від 05.12.2018, № 19/0814 від 03.12.2018, № 19/0813 від 03.12.2018, № 17/1904 від 03.02.2017; з ТОВ ІЗМАЇЛМЕТСЕРВІС (типові договори поставки, перелік яких наведений у додатку № 11 до акту), з ТОВ ПФК СОДРУЖЕСТВО № 879 від 20.12.2016, № 129 від 04.05.2016, № 387 від 04.05.2016, № 113 від 08.02.2016; з ТОВ КВАЗАРД КОРПОРЕЙШН (типові договори поставки, перелік яких наведений у додатку № 11 до акту); з ТОВ ВТОРМЕТ КОНСАЛТІНГ № 149В від 17.02.2016, № 215 від 04.03.2016, № 216 від 04.03.2016, № 398ХА від 20.04.2017, № 807 від 20.12.2016, № 808 від 20.12.2016, № 397П від 20.04.2017; з ТОВ ТОРГОВА ГРУПА ІНВЕСТ-ПРОЕКТ № 665 від 22.12.2015; з ТОВ КОМПАНІЯ МЕТ-ІНВЕСТ (типові договори поставки, перелік яких наведений у додатку № 11 до акту); з ТОВ ІТАЛ-ДНІПРО (типові договори поставки, перелік яких наведений у додатку № 11 до акту); з ТОВ СПЕЦ ІНВЕСТ (типові договори поставки, перелік яких наведений у додатку № 11 до акту); з ТОВ ПРОГРЕСС-МЕТ (типові договори поставки, перелік яких наведений у додатку № 11 до акту); з ТОВ ПРИНЦ ТУРКІ ГРУП № 345 та № 346 від 20.04.2016; з ТОВ МАРКЕТ ІНВЕСТ № 312 від 10.07.2015; з ТОВ ЕЛІТМЕТ № 1006Ц від 06.12.2016, № 17/1431 від 01.10.2017, № 17/1428 від 01.10.2017, № 17/1429 від 01.10.2017, № 17/1430 від 01.10.2017, № 17/1431 від 01.10.2017, № 17/1432 від 01.10.2017, № 17/1433 від 01.10.2017, № 17/1558 від 01.11.2017, № 17/1724 від 24.11.2017, № 17/1725 від 24.11.2017, № 17/0900 від 22.02.2017, № 17/0907 від 27.02.2017, № 265 від 25.05.2015, № 266 від 25.05.2015, № 276Ж від 28.03.2016, № 17/0400 від 12.05.2017, № 16/0060 від 20.12.2016, № 16/0058 від 20.12.2016, № 17/0917 від 20.01.2017; з ТОВ А-СТІЛЛ № 277 від 03.03.2017, № 17/2392 від 03.03.2017, № 17/2394 від 01.04.2017; з ТОВ УКР-МЕТ АЛЬЯНС № 583 від 01.01.2017, № 66 від 02.02.2016, № 7113 від 07.09.2016, № 713 НК від 07.09.2016, № 1092 від 20.12.2016; з ТОВ МЕТАЛ УКРАЇНИ 2000 № 17/2036 від 08.11.2017, № 18/0409 від 01.03.2018, № 18/0406 від 01.03.2018; з ТОВ ДНЕПР МЕТ (типові договори поставки, перелік яких наведений у додатку № 11 до акту); з ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ВТОРМЕТСЕРВІС № 17/0059 від 01.01.2017, № 17/0058 від 01.01.2017, № 17/0056 від 01.01.2017, № 275В від 01.03.2017, № 295А від 13.03.2017, № 334КЕ від 01.04.2017, № 3853 відс12.04.2017, № 856 від 10.10.2016, № 857 від 10.10.2016, № 1050 від 26.12.2016; з ТОВ ЛОМТРЕЙД № 611 від 01.08.2016 та № 211; з ТОВ СТАРТ ЛАЙТ № 18/0866 від 21.06.2018, № 18/0867 від 20.06.2018, № 18/1540 від 26.11.2018, № 18/1616 від 06.11.2018, № 18/1796ПП від 10.12.2018; з ТОВ ЕЛІАС ГРУП № 19/1868 від 17.04.2019; з ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ІНФОКАР № 17/2337 від 01.06.2017, № 17/2336 від 01.06.2017, № 17/2335 від 01.06.2017, № 17/2333 від 01.06.2017, № 17/2334 від 01.06.2017, № 17/2331 від 01.06.2017, № 17/1740 від 01.06.2017, № 17/0394 від 01.06.2017, № 17/1682 від 16.11.2017, № 17/1684 від 16.11.2017, № 17/1685 від 16.11.2017, № 17/1686 від 16.11.2017, № 17/1931 від 11.12.2017, № 17/1934 від 11.12.2017, № 18/0131 від 25.01.2018, № 18/0292 від 01.02.2018; з ТОВ ПРОФІМЕТ № 18/0237 від 09.02.2018; з ТОВ СТАНДАРТ КОМПЛЕКТ № 19/1573 від 01.03.2019, № 19/2679 від 12.10.2018, № 19/2680 від 01.03.2019, № 19/2697 від 29.10.2018; з ТОВ КОМПАНІЯ ПРОМСНАБ № 19/1476 від 05.03.2019; з ТОВ МТК УКРАЇНА № 03-11/18ПП від 03.11.2018, № 25-06/18 від 25.06.2018, № 22-06/18 від 22.06.2018; з ТОВ ТД МЕТТРЕЙД № 18/1633 від 19.11.2018, № 19/0264 від 13.07.2018, № 19/1594 від 19.11.2018; з ТОВ САН НІТРО № 18/1199-ПП від 13.09.2018, № 18/1200 від 13.09.2018, № 18/1444 від 01.11.2018, № 18/1745ПП від 07.12.2018, № 18/1768 від 07.12.2018, № 23/11-2018 від 23.11.2018; з ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ СТАЛЬПОСТАЧ № 10-2018-ПП від 10.10.2018; з ТОВ КОМПАНІЯ МЕТТЕК (типові договори поставки, перелік яких наведений у додатку № 11 до акту); з ТОВ МЕТАЛВІТ № 19/1764 від 04.04.2019; з ТОВ ВФК МЕГА типові договори за №№ 103, 17/1443, 17/1447, 17/1467, 17/1492К, 17/2119-КН, 17/2461ДНЕ, 17/2513ЗАП, 18/0512В, 18/1475Ж, 40П; з ТОВ РОЗВИТОК-СВ № 18/0235ДНЕ від 01.02.2018; з ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА НАВІМЕТ № 18/0516 від 28.03.2018; з ТОВ АРГО КАПІТАЛ № 18/0957 від 16.07.2018; з ТОВ КАРСАА № 1 від 01.01.2015 та № 12 від 08.01.2015; з ТОВ ТЕХІНВЕСТ ПРОЕКТ № 283 від 09.04.2014; з ТОВ УКРСЛАВРЕСУРС № 18/0237 від 01.04.2018, № 261 від 25.05.2015, № 18/0546 від 01.04.2018, № 19/4184 від 01.04.2018; з ТОВ ІТАЛ УКРАЇНА № 603 від 25.07.2016, № 44 від 01.01.2017, № 18/1546 від 13.11.2018; з ТОВ МІДАС-МЕТАЛ-ІНВЕСТ № 394 від 19.08.2015, № 395 від 19.08.2015, № 396 від 19.08.2015, № 448ХА від 01.09.2015, № 454ВТ від 07.09.2015, № 457ВН від 10.09.2015, № 467ВЛ від 14.09.2015, № 484ХМ від 21.09.2015, № 485ХЧ від 21.09.2015; з ТОВ УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ ЛТД № 17/0551 від 20.06.2017; з ТОВ ЕКОТРЕЙД-ТМ (типові договори поставки); з ТОВ ПРАЙД-КОМПАНІ № 625 від 04.08.2016 та № 626 від 04.08.2016; з ТОВ КОМЕРЦАЛЬЯНС № 834 б/д; з ТОВ ОПТОВА БАЗА ВТОРСИРОВИНА № 81 від 13.02.2015 та № 82 від 13.02.2015; з ТОВ КОМПАНІЯ ВТОРСПЛАВ № 415 від 25.08.2015; з ТОВ ПРОМІНДУСТРІЯ № 394 від 01.05.2016; з ТОВ ДУКАТ М № 353 від 27.07.2015; з ПП КАССІС ЛЮКС (ПП КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ПРОМІНСТРУМЕНТ ) № 113КР від 20.01.2017, № 108 від 20.01.2017, № 115А від 20.01.2017, № 112Ч від 20.01.2017, № 116Д від 20.01.2017, № 17/1293ПА від 25.09.2017; з ПП НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ МЕТІНВЕСТ ПЛЮС № 631 від 31.10.2014; з ТОВ МЕТАЛОЛОМ-ТРЕЙД № 18/0895 від 02.07.2018, № 18/1190-О від 12.09.2018, № 18/2011 від 20.11.2018, № 19/1384 від 22.02.2019.

За умовами укладених договорів постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити брухт і відходи чорних металів - метали чорні вторинні за видами та якістю, що передбачені ДСТУ 4121-2002 та вимогами, зазначеними у договорах, специфікаціях чи додатках до договору.

Суд встановив, відповідач не спростував належними доказами, що вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій та правомірності відображення їх результатів у бухгалтерському обліку АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ до перевірки та до суду надано первинні документи, які були складені на виконання договорів поставки брухту і відходів чорних металів, а саме: специфікації, акти приймання металів чорних (вторинних), акти оприбуткування товару (металобрухту), товарно-транспортні накладні (далі по тексту - ТТН), залізничні накладні, сертифікати якості на металобрухт, посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну небезпечність, акти про походження металобрухту, документи про якість лому і відходів чорних металів, протоколи радіаційного контролю транспортного засобу та вантажу.

Розрахунки між суб`єктами господарювання за поставлені ТМЦ проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та про що зазначається в акті перевірки.

Надаючи оцінку первинним документам, які надані позивачем, суд вказує на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в редакції, чинній на час складання первинних документів, що досліджуються у цій справі, відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати суб`єкта господарювання, який приймав участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із частиною 2 статті 9 вказаного Закону встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Частиною восьмою статті 9 Закону передбачено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1 та пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 05.061995 року за № 168/704, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин.

Згідно із пунктом 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 160/3055/19 висловлено правову позицію, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Також, Верховний Суд у вказаній постанові звертає увагу та враховує те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 805/686/17-а, від 12 липня 2019 року у справі № 808/109/18, від 9 липня 2019 року у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

У цій справі відносини виникли у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту, і регулюються також Законом України Про металобрухт №619-ХІV від 05.05.1999 року.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України Про металобрухт , документи у сфері роботи з металобрухтом - документи, що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам і правилам, вибухову, пожежну, екологічну та радіаційну безпеку;

металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів;

власник металобрухту - юридична або фізична особа, яка володіє, користується і розпоряджається належним їй металобрухтом у межах, визначених законом;

операції з металобрухтом - заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов`язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що порядок здійснення господарських операцій з металобрухтом врегульований спеціальним законом, яким встановлено обов`язкове складання суб`єктами господарювання актів приймання металобрухту, який, в свою чергу, має містити найменування юридичної особи, кількість та джерело походження металобрухту.

Судом встановлено, шо АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ до перевірки та до суду надало акти приймання металобрухту, які складені по всім контрагентам-постачальникам металобрухту та, які в своїй більшості, містять всі обов`язкові реквізити, визначені статтею 4 Закону України Про металобрухт , а саме: інформація щодо партії брухту, яка приймається, дані щодо постачальника та отримувача металобрухту, найменування брухту за ДСТУ 4121-2002, маса брутто та маса нетто, відсоток засміченості нешкідливими домішками, ціну та загальну вартість металобрухту, результати радіаційного контролю, які в своїй сукупності дають можливість встановити зміст та обсяг господарської операції.

Крім того, акти приймання металобрухту суміщені з посвідченнями про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність брухту металів чорних (вторинних).

Контролюючий орган зазначає, що надані позивачем акти приймання металобрухту не містять визначення джерела походження металобрухту.

Тобто, відповідач вважає, що в актах приймання металів чорних (вторинних) вказано джерело походження товару - амортизаційний брухт, проте не вказано де, коли та у якої юридичної особи утворилися вказані метали (відсутні відомості про власника товару), що, на думку відповідача, свідчить про нереальність виконання операцій.

Проте, суд не може погодитись з таким твердженням податкового органу, оскільки відповідно до аналізу положень ЗУ Про металобрухт та ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в редакції, що діє на час виникнення спірних правовідносин, зазначення джерела походження металобрухту, такого, зокрема, як амортизаційний брухт, є достатнім.

Більш того, Законом України Про металобрухт не визначено обов`язку щодо зазначення у вказаних актах такої інформації, як де, коли та у якої юридичної особи утворилися вказані метали.

При цьому, Законом України Про металобрухт визначено, які саме відомості мають містити акти приймання металобрухту.

Щодо посилань відповідача, що в актах приймання металобрухту складених по взаємовідносинах з ТОВ ПРОМІНВЕСТ ГРУП , ТОВ ПРИНЦ ТУРКІ ГРУП , ТОВ КОМПАНІЯ ПРОМСНАБ , ТОВ ПРАЙД-КОМПАНІ , ПП НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ МЕТІНВЕСТ ПЛЮС джерело походження металобрухту визначено, як амортизаційний брухт та технологічні відходи (непоправний брак, залишки від виробництва та обробки металів та деталі списаного обладнання), проте вид діяльності вказаних підприємств не передбачає їх отримання, то суд також знаходить їх необґрунтованими, оскільки вказані обставини не доведені жодними належними та достатніми доказами.

Наведення податковим органом в акті перевірки визначення поняття амортизаційний брухт відповідно до енциклопедичного словника по металургії жодним чином не спростовує можливості утворення певних технологічних відходів за результатами господарської діяльності вказаних підприємств, якими можуть бути навіть металеві частини побутової техніки, які вийшли з використання.

Разом з тим, суд знаходить обґрунтованими доводи позивача, що посадові особи податкового органу не наділені повноваженнями та не володіють спеціальними знаннями щодо визначення можливості чи неможливості утворення певним підприємством амортизаційного брухту в процесі його виробничої діяльності.

Щодо тверджень податкового органу, що є деякі акти приймання металобрухту в яких взагалі не вказано джерело походження товару, то суд вважає, що певний недолік в деяких актах приймання металобрухту не може вважатися єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Суд зазначає, що такі акти як первинні документи із певними недоліками, дають можливість дослідити рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій) та не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарської операції.

При цьому, суд наголошує, що на виконання Закону України Про металобрухт , позивачем, з урахування специфіки своєї господарської діяльності, було надано до перевірки акти приймання металобрухту по всім контрагентам та господарським операціям з ними, що є основною умовою вказаного Закону і деякі недоліки не спростовують їх відповідність первинним документам, які використовуються у бухгалтерському обліку.

Окрім того, суд оцінює первинні документи у їх сукупності.

Так, на підтвердження фактичного руху придбаного металобрухту АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ надано товарно-транспорті накладні та залізничні накладні.

Разом з тим, податковий орган зазначає, що ТТН мають недоліки в оформленні, які не дають можливості встановити фактичний шлях перевезення та можливість здійснення господарських операцій, а саме по взаємовідносинам з ТОВ ВТОРМЕТ , ТОВ БАЛКЕР , ПП УКРСПЕЦСОЮЗ , ТОВ ФЕРРОГРУПП , ТОВ УБДИЗЕЛЬ , ТОВ ІЗМАЇЛМЕТСЕРВІС , ТОВ ПФК СОДРУЖЕСТВО , ТОВ КВАЗАРД КОРПОРЕЙШН , ТОВ ВТОРМЕТ КОНСАЛТІНГ , ТОВ КОМПАНІЯ МЕТ-ІНВЕСТ , ТОВ ІТАЛ-ДНІПРО , ТОВ СПЕЦ ІНВЕСТ , ТОВ ЕЛІТМЕТ , ТОВ МЕТАЛ УКРАЇНИ 2000 , ТОВ ДНЕПР МЕТ , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ВТОРМЕТСЕРВІС , ТОВ СТАРТ ЛАЙТ , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ІНФОКАР , ТОВ СТАНДАРТ КОМПЛЕКТ , ТОВ КОМПАНІЯ ПРОМСНАБ , ТОВ УКР МЕТ , ТОВ КИЇВЕКСПРОММЕТ , ТОВ А-СТІЛЛ , ТОВ ПРОМІНВЕСТ ГРУП , ТОВ УКР МЕТ , ТОВ ФЕРРОГРУПП , ТОВ МТК УКРАЇНА , ТОВ ТД МЕТТРЕЙД , ТОВ САН НІТРО , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ СТАЛЬПОСТАЧ , ТОВ КОМПАНІЯ МЕТТЕК , ТОВ КАРСАА , ТОВ МІДАС-МЕТАЛ-ІНВЕСТ , ТОВ ЕКОТРЕЙД-ТМ , ПП КАССІС ЛЮКС (ПП КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ПРОМІНСТРУМЕНТ ), ПП НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ МЕТІНВЕСТ ПЛЮС .

Так, відповідачем під час перевірки встановлено, що окремі ТТН містять ряд ідентичних недоліків, деякі лише окремо визначені, а саме: не зазначено дату та час навантаження товарів; не заповнено поля відпуск за довіреністю вантажоодержувача: серія, №, від, виданою , кількість місць , навал маса брутто , усього відпущено на загальну суму ; не зазначено вулицю, будинок, складське приміщення; супровідні документи на вантаж , усього відпущено на загальну суму ; бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника) (ПІБ, посада і підпис), відпуск дозволив (ПІБ, посада) .

Суд не погоджується з доводами суб`єкта владних повноважень стосовного того, що вказані обставини унеможливлюють встановлення фактичного руху товару та свідчать про не підтвердження позивачем фізичного переміщення металобрухту в обсягах, зазначених в первинних документах, виходячи з наступного.

Відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 11.1 глави 11 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, можливість оформлення суб`єктом господарювання товарно-транспортної накладної без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, визначена самими Правилами, за умови певної інформації, що надає можливість однозначно ідентифікувати вантаж та зміст господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що надані позивачем до перевірки ТТН містять всі необхідні та достатні реквізити та відомості, що дають можливість ідентифікувати вантаж з відповідними поставками металобрухту згідно з договорами, укладеними позивачем з контрагентами-постачальниками та з яких можливо встановити фактичний рух товару в обсягах, зазначених в інших первинних документах.

При цьому, податковим органом не заперечується факт поставки позивачу металобрухту, який використовувався ним в подальшому у виробництві в якості сировини, а також факт оплати позивачем таких товарів.

Посилаючись в акті перевірки на не підтвердження позивачем фізичного переміщення металобрухту в обсягах, зазначених в первинних документах, відповідач не зазначив, у чому саме полягає невідповідність чи суперечливість зазначених у ТТН обсягів товару та наведених в інших первинних документах (актах оприбуткування, приймання металобрухту тощо), а також не надав жодних належних та достатніх доказів, на підтвердження вказаних обставин, що свідчить про безпідставність доводів відповідача.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на сформовану судову практику, що склалася в аналогічних правовідносинах.

Так, у постанові від 24 травня 2019 року у справі № 826/7423/16 та у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Більш того, Верховний Суд вказав на те, що товарно-транспортні накладні на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

У постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 804/5374/17 Верховний Суд виклав аналогічні висновки та зазначив, що доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Крім того, в акті перевірки, в обґрунтування нереальності господарських операцій з постачання металобрухту, відповідач посилається на те, що у наданих ТОВ МАСТЕР-ГРУП , ТОВ ЕЛІАС ГРУП , ТОВ СТАНДАРТ КОМПЛЕКТ , ТОВ МЕТАЛВІТ , ТОВ А-СТІЛЛ сертифікатах якості на метали чорні вторинні не зазначено походження брухту чорних металів ДСТУ 4121-2002, у наданих сертифікатах якості ТОВ ВТОРМЕТ КОНСАЛТІНГ , ТОВ ТОРГОВА ГРУПА ІНВЕСТ-ПРОЕКТ , ТОВ ПРИНЦ ТУРКІ ГРУП , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ВТОРМЕТСЕРВІС , ТОВ УКР-МЕТ АЛЬЯНС , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА НАВІМЕТ , ТОВ АРГО КАПІТАЛ , ТОВ ТЕХІНВЕСТ ПРОЕКТ , ТОВ УКРСЛАВРЕСУРС , ТОВ КОМЕРЦАЛЬЯНС , ТОВ КОМПАНІЯ ВТОРСПЛАВ , ТОВ ПРОМІНДУСТРІЯ , ТОВ МЕТАЛОЛОМ-ТРЕЙД переважно вказується невідповідний вид брухту щодо оприбуткованого виду ДСТУ 4121-200, що свідчить про пересорт металобрухту, надані ТОВ АСАМІР ЛТД, ТОВ РОЗВИТОК-СВ , ТОВ ПРОФІМЕТ , ТОВ АРГО КАПІТАЛ , ТОВ ТЕХІНВЕСТ ПРОЕКТ ТОВ УКРСЛАВРЕСУРС , ТОВ КОМЕРЦАЛЬЯНС сертифікати якості одноособово підписані директором підприємств, при цьому по взаємовідносинам ТОВ УКР МЕТ ТОВ МАРКЕТ ІНВЕСТ , ТОВ ФЕРРОГРУПП ТОВ ІТАЛ-ДНІПРО , ТОВ МЕТАЛ УКРАЇНИ 2000 , ТОВ ТД МЕТТРЕЙД , ТОВ СТАРТ ЛАЙТ , ТОВ САН НІТРО , ТОВ КОМПАНІЯ МЕТТЕК , ТОВ ІТАЛ УКРАЇНА , ТОВ ПРАЙД-КОМПАНІ , ТОВ ОПТОВА БАЗА ВТОРСИРОВИНА , ТОВ ДУКАТ М , ПП НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ МЕТІНВЕСТ ПЛЮС , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ІНФОКАР , ТОВ КАРСАА взагалі відсутні сертифікати якості.

Однак, суд не визнає обгрунтованими такі доводи суб`єкта владних повноважень, оскільки наявність недоліків в оформленні сертифікатів якості (відповідності), так само і їх відсутність не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, суд зазначає, що такі документи, як сертифікати якості (відповідності) не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції.

Така правова позиція сформована Верховним Судом та відображена, зокрема, у постанові від 20 березня 2020 року у справі № 813/1872/13-а.

Також, необґрунтованими суд знаходить посилання податкового органу на безтоварність господарських операцій з постачання металобрухту, оскільки ТОВ АСАМІР ЛТД, ТОВ РОЗВИТОК-СВ , ТОВ ПРОФІМЕТ , ТОВ АРГО КАПІТАЛ , ТОВ ТЕХІНВЕСТ ПРОЕКТ , ТОВ УКРСЛАВРЕСУРС , ТОВ КОМЕРЦАЛЬЯНС , ТОВ ПРОФІМЕТ , ТОВ РОЗВИТОК-СВ , ТОВ ПФК СОДРУЖЕСТВО , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ВТОРМЕТСЕРВІС , ТОВ ПРОФІМЕТ , ТОВ КОМПАНІЯ ПРОМСНАБ , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА НАВІМЕТ , ТОВ УКР-МЕТ АЛЬЯНС контрольні заміри вибухонебезпечності, хімічної та радіаційної небезпечності зроблені одноособово - директорами вказаних підприємств. Посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність ТОВ ПРОМІНВЕСТ ГРУП завірені відповідальним представником ОСОБА_2, тобто особою, яка не є працівником та кваліфікація якої не встановлена, а ТОВ МТК УКРАЇНА взагалі підписані невстановленою особою - ОСОБА_1 .

Проте, суд вказує на те, що посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність жодним чином не спростовують факту реальності господарських операцій, оскільки такі посвідчення видаються безпосередньо на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам, стандартам вибухобезпечності, радіаційної та хімічної безпеки тощо. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Окрім того, відповідно до статті 6 Закону України Про металобрухт суб`єкти господарювання, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.

Згідно із п. 5.1 Національного стандарту України Метали чорні вторинні ДСТУ 4121 -2002, затвердженого Наказом Держстандарту України від 30.09.2002 року №516, металобрухт, що надходить або відвантажують з підприємств, повинен проходити обов`язковий радіаційний контроль, контроль щодо вибухобезпечності та хімічної забрудненості. Кожен транспортний засіб з металобрухтом потрібно супроводжувати документом щодо радіаційної безпеки, вибухо- та хімічної безпечності. Форму посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту наведено у додатку Г.

Пунктом 7.2 Національного стандарту України Метали чорні вторинні ДСТУ 4121 - 2002 також передбачено, що кожну партію металобрухту потрібно супроводжувати посвідченням про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність згідно з додатком Г.

Згідно із додатком Г Національного стандарту України Метали чорні вторинні ДСТУ 4121 - 2002, в якому наведена форма посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів, посвідчення складають у двох примірниках та підписуються відповідальними представниками підприємства-постачальника. Один примірник з накладною направляють як обов`язковий супроводжувальний документ одержувачеві, другий - залишають у відправника.

Таким чином, саме на суб`єкта господарювання, який здійснює реалізацію металобрухту, є відправником товару покладено обов`язок щодо здійснення радіаційного контролю, контролю щодо вибухобезпечності та хімічної забрудненості металобрухту та складення відповідного посвідчення, а тому позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення податкової вигоди у зв`язку із допущенням постачальниками певних недоліків в оформленні вказаного посвідчення.

Крім того, податковим органом не спростовано жодними доказами, що особи, які здійснювали контрольні заміри вибухобезпечності, хімічної та радіаційної безпечності та засвідчили своїми підписами посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів, зокрема, від імені ТОВ ПРОМІНВЕСТ ГРУП та ТОВ МТК УКРАЇНА не наділені відповідними повноваженнями та не є відповідальними представниками підприємств-постачальників.

Також, податковий орган зазначає, що перевіркою контрагентів позивача: ТОВ МАСТЕР-ГРУП , ТОВ ПРОМІНВЕСТ ГРУП , ТОВ ЕЛІТМЕТ , ТОВ А-СТІЛЛ , ТОВ МЕТАЛ УКРАЇНИ 2000 , ТОВ СТАРТ ЛАЙТ , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ІНФОКАР , ТОВ СТАНДАРТ КОМПЛЕКТ , ТОВ КОМПАНІЯ ПРОМСНАБ , ТОВ САН НІТРО , ТОВ КАРСАА , ТОВ ДУКАТ М , ПП КАССІС ЛЮКС (ПП КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ПРОМІНСТРУМЕНТ ), встановлено неможливість здійснення вказаними підприємствами заготівлі, переробки та металургійної переробки брухту металів (чорних) вторинних та їх невідповідність вимогам спеціалізованого підприємства встановленим Законом України Про металобрухт у зв`язку з відсутністю реєстрації підприємствами відповідного виду діяльності.

Проте, такі доводи відповідача спростовуються відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якими основним видом діяльності вказаних підприємств є: 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом (основний).

Також, до зареєстрованих видів діяльності вказаних підприємств, зокрема, також відноситься: 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устатковання; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

Перевіркою встановлено, що відповідно до даних ІС Податковий блок , ЄРПН податковим органом було проведено аналіз ланцюгів постачання товарів та співставлення даних щодо придбання/продажу контрагентами товарів (робіт, послуг) та з`ясовано, що постачальники не мали можливості здійснювати постачання у зв`язку з відсутністю трудових/матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, відсутності законного джерела походження ТМЦ.

Також, перевіркою встановлено, що контрагенти-постачальники не мали можливості здійснювати заготівлю, переробку та металургійну переробку брухту металів чорних (вторинних), оскільки не відповідають вимогам спеціалізованого підприємства відповідно до Закону України Про металобрухт про що свідчить недостатність фізичних можливостей, відсутність пунктів заготівлі, майданчиків для зберігання металобрухту та відсутністю основних засобів, а відтак неможливо підтвердити реальність господарських операцій в частині реалізації металобрухту за номенклатурними видами.

Суд не може погодитися з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Нормою статті 1 Закону України Про металобрухт наведено наступні визначення: операції з металобрухтом - заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів;

спеціалізовані підприємства (суб`єкти господарювання всіх форм власності) - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку.

Вимоги до суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом містяться у статті 5 цього Закону. Так суб`єкти господарювання, які здійснюють заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту, повинні мати кваліфікованих спеціалістів, відповідне устаткування, засоби екологічної безпеки. Перелік обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам або спеціалізованому металургійному переробному підприємству, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної промислової політики, при здійсненні операцій з металобрухтом у порядку, встановленому законодавством.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом, повинні забезпечити контроль за вибуховою, пожежною, екологічною та радіаційною безпекою відповідно до законодавства.

Пунктом 3 Переліку обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам або спеціалізованому металургійному переробному підприємству при здійсненні операцій з металобрухтом, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 524 від 29.03.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 585/28715, визначено перелік обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству для провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки металобрухту чорних металів, а саме:

брухтопереробне обладнання, яке забезпечує згідно з технологічною необхідністю подрібнення, або пакетування, або сепарацію, або механічну чи вогневу різку, або інше спеціальне обладнання для відокремлення та вилучення брухту чорних металів, у тому числі металевої складової зі шлаків чи шламів;

вантажопідйомне обладнання, яке забезпечує можливість переміщення брухту, його розвантаження або завантаження у транспортні засоби та пройшло технічний огляд у встановленому законодавством порядку;

ваги, повірені в установленому законодавством порядку;

засіб вимірювальної техніки, що використовується при здійсненні радіаційного контролю, повірений у встановленому законодавством порядку.

Однак, посилаючись на невідповідність контрагентів-постачальників позивача вимогам спеціалізованого підприємства, відповідач не надав жодних належних та достатніх доказів, які підтверджують відсутність в останніх відповідного устаткування, зокрема, ваг, засобів вимірювальної техніки, вантажопідйомного обладнання, при цьому такі обставини неможливо встановити лише з АІС Податковий блок та ЄРПН.

Також, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган виходив з того, що згідно аналізу податкових звітностей контрагентів-постачальників, у тому числі по ланцюгу постачання, встановлено, що їх діяльність має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а саме відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції. Окрім того, у контрагентів-постачальників відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості, зокрема, недостатня кількість працівників, тоді як статутна діяльність потребує більшої кількості працівників, відсутня інформація про земельні ресурси та про наявні транспортні засоби, відсутні власні та орендовані склади майданчики для збору та зберігання металобрухту тощо.

Так само, на підставі аналізу АІС Податковий блок , АС Аудит та ЄРПН, відповідач дійшов висновку, що товари по ланцюгу постачання не придбавалися або відсутнє підтвердження обсягу поставок.

Суд погоджується з доводами відповідача, що можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів, з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань, прямо передбачена Податковим кодексом України.

Проте, суд зазначає, що наявна в інформаційних базах ДПС інформація не може бути доказом в розумінні процесуального закону щодо реальності господарських операцій.

Висновки відповідача щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентами позивача не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 804/1984/16, суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № П/811/3228/14.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Також, суд вважає за необхідне дослідити надані позивачем листи контрагентів-постачальників, зокрема, ТОВ УКР-МЕТ АЛЬЯНС , ліквідатора ТОВ ВКФ ВТОРМЕТСЕРВІС , ТОВ СТАНДАРТ КОМПЛЕКТ , ТОВ МЕТАЛ УКРАЇНИ 2000 , ліквідатора ТОВ ПРОФІМЕТ , ТОВ САН НІТРО , ТОВ ТД МЕТТРЕЙД , ТОВ Компанія ПРОМСНАБ , ТОВ СПЕЦ ІНВЕСТ , ТОВ ПРОФІМЕТ якими вказані суб`єкти господарювання повідомили, що мають відповідні ресурси, як власні, так і залучені на відповідних договірних умовах, зокрема, виробничі потужності, транспортні засоби, орендовані приміщення та майданчики, достатню кількість працівників тощо.

Так, ТОВ ТД МЕТТРЕЙД у відповіді на запит позивача Про надання інформації № 896 від 23.08.2019 зазначено, що земельна ділянка та необхідні виробничі потужності орендуються, навантаження металобрухту, як правило, здійснюється за місцезнаходженням брухту підприємств-контрагентів, очистка та сортування брухту не проводиться.

ТОВ БАЛКЕР також надано лист від 03.09.2019 з поясненнями та первинним документами, а саме: договір суборенди нежитлового приміщення (офіс) № 3-2019 від 22.01.2019, договір оренди виробничого майданчика № Б-02/К від 01.08.2017, договір оренди виробничого обладнання № Б-2017-01 від 01.08.2017, акти прийому-передачі майна в оренду. Також підприємство зазначило, що станом на 2019 рік кількість працівників становить 111 осіб, що є достатнім для здійснення господарської діяльності.

Так, за договором оренди № Б-02/К від 01.08.2017 у користуванні ТОВ БАЛКЕР перебуває: земельна ділянка з твердим покриттям, площею 1000 кв.м, залізнична колія, яка примикає до ст. Лелековка Одеської залізниці, ваги автомобільні електронні - Hottinger, офісне приміщення, комплексна трансформаторна підстанція, приміщення - виробничий майданчик, який розташований в м. Кіровограді, селище Нове, вул. Ливарна, 14В.

На підставі договору оренди виробничого обладнання № Б-2017-01 від 01.08.2017 ТОВ БАЛКЕР користується автонавантажувачами марки Fuchs модель MHL 350 Terex та гідравлічною машиною для пресування металобрухту марки AL-JON 580CL.

У додаткових поясненнях від 23.10.2020 представник відповідача зазначив, що вказані первинні документи не спростовують встановлені перевіркою факти здійснення ТОВ БАЛКЕР діяльності, спрямованої на введення в обіг брухту чорних металів невідомого походження. Так, в ході перевірки у період листопад 2017 року, лютий-жовтень 2018 року, квітень-червень 2019 року не встановлено такого місця відвантаження металобрухту (у провізних документах дана адреса відвантаження відсутня), як м. Кіровоград, селище Нове, вул. Ливарна, 14В.

Перевіряючи вказані доводи відповідача, судом встановлено, що за вказаною адресою знаходиться офісне приміщення, що підтверджується договором № Б-2017-01 від 01.08.2017. При цьому, відповідачем самостійно зазначено, що відвантаження металобрухту, згідно провізних документів здійснювалося зі ст. Нікополь, ст. Скороходова, ст. Ахтирка, ст. Київ-Петровка, ст. Індустріальна, ст. Городище, ст. Кам`янець-Подільський, ст. Супруновка, ст. Почайна, ст. Суми, ст. Вінниця, ст. Рясна II, ст. Одеса-Застава I, ст. Умань, за відсутністю будь-яких договорів оренди майданчиків, розташованих у вказаних місцях. Також, відповідач не спростував тієї обставини, що жодні первинні документи вказаного контрагента-позивача не досліджувалися під час перевірки.

Так, зокрема, відповідач зазначає, що згідно із ІС Податковий блок у ТОВ БАЛКЕР відсутні власні склади, майданчики для збору та зберігання металобрухту, проте, матеріалами справи підтверджується наявність таких у користуванні на підставі договорів оренди, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача та не встановлення під час перевірки об`єктивних обставин щодо наявності чи відсутності засобів для ведення господарської діяльності вказаним контрагентом.

Також, за висновком відповідача, неможливо підтвердити фактичне відвантаження металобрухту та його постачання позивачеві з урахуванням місця і часу, з огляду на те, що відправлення відбувалося з 3 і більше станцій, а також враховуючи незначну кількість працюючих ТОВ БАЛКЕР та його постачальників.

Однак, такі висновки спростовуються тим, що відповідач самостійно заначив чисельність працюючих ТОВ БАЛКЕР , яка у 2017 році склала - 40 осіб, у 2018 році - 95 осіб, у 2019 році - 99 осіб. Відповідачем не доведено жодними доказами, що вказана кількість працівників є недостатньою, а тому такі висновки є лише припущеннями.

Крім того, суд зазначає, що у випадку встановлення податковим органом порушень податкового законодавства ТОВ БАЛКЕР , негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, тобто важливим є дотримання принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування.

ТОВ УБДІЗЕЛЬ також надано лист з поясненнями до якого додано: договір оренди № 1/10-16 від 20.10.2016, відповідно до якого орендар прийняв у строкове платне користування виробничий майданчик площею 1000 кв.м з твердим бетонним покриттям, вантажопідіймальний кран (консольно-козловий кран ККК-16), автомобільна вагова РС30Ш13А з метою використання для заготівлі та переробки металобрухту чорних металів; договір № 09-05/18У від 02.01.2018 про відповідальне зберігання та перевезення брухту чорних металів; договір оренди від 01.01.2019.

Доводи відповідача в частині наданих ТОВ УБДІЗЕЛЬ документів зводяться до недоведеності реальності операцій вказаного підприємства з третіми особами, тоді як вказані відносини не є предметом дослідження даної адміністративної справи, а тому суд не може встановлювати факти порушення третіми особами чи контрагентами позивача податкового законодавства.

ТОВ СПЕЦ ІНВЕСТ до листа-відповіді долучено: договір суборенди нежитлового приміщення № 01/11/18-КС від 01.11.2018, договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів № 26-ТЕ від 17.12.2018, договір про надання послуг № 17167-прибут від 21.12.2017 та протокол погодження договірної ціни з ПАТ Українська залізниця щодо переробки великогабаритних вантажів та надання площі майданчика у тимчасове користування, навантажувально-розвантажувальних робіт, перевезення вантажів, а також надано заявки на надання послуг. Також надано договір оренди нежитлового комплексу № 080716/1 від 08.07.2016, договір про надання станційних послуг по станціях Дніпровського відділення філії ЦТС Ліски ПАТ Укрзалізниця , договір купівлі-продажу брухту чорних металів № 01/02/2017-Л від 01.02.2017, укладений з ТОВ Глорія Фінанс .

У спростування наданих доказів відповідач посилається на те, що проведений аналіз ЄРПН показав відсутність взаємовідносин ТОВ СПЕЦ ІНВЕСТ з ТОВ ІПК КАМЕТ щодо оренди приміщень та майна, а також з ТОВ Східтранс щодо отримання експедиторських послуг.

Проте, суд зазначає, що вказані обставини стосуються взаємовідносин ТОВ СПЕЦ ІНВЕСТ з третіми особами та не можуть бути підставою для визнання нереальними господарських операцій позивача.

ТОВ ІТАЛ-ДНІПРО також надало у відповідь на запит позивача первинні документи, що стосуються господарської діяльності вказаного підприємства, а саме: договір оренди єдиного майнового комплексу № 16-1/05 від 29.04.2016, договір оренди нежитлового приміщення № 3 від 01.01.2019 з актом прийому-передачі нежитлового приміщення, договір перевезення вантажу № 60утл/18 від 25.04.2018, штатний розпис підприємства.

Крім того, ТОВ ІТАЛ-ДНІПРО надано акти обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств, їх приймальних пунктів та приймальних пунктів спеціалізованих металургійних переробних підприємств (брухт чорних металів) № 5/17 № 6/17, складені Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 08 лютого 2017 року.

Відповідно до вказаних актів ТОВ ІТАЛ-ДНІПРО відповідає вимогам Закону України Про металобрухт та Переліку обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам або спеціалізованому металургійному переробному підприємству при здійсненні операцій з металобрухтом, оскільки в останнього наявне брухтопереробне, вантажопідйомне, вагове обладнання та обладнання для проведення радіаційного контролю. Також, обстеженням встановлено наявність орендованих земельних ділянок (виробничих площ).

Необгрунтованими є доводи відповідача щодо відсутності інформації про придбання ТОВ ІТАЛ-ДНІПРО послуг з оренди приміщення та наявності у ТОВ НВП Євроспецтехнологія , яке є орендодавцем за договором оренди № 16-1/05 від 29.04.2016 нежитлової нерухомості за адресою: м. Дніпро, вул. Байкальська, 9/25 у розмірі 33,0 кв. м, що не відповідає розміру орендованої земельної ділянки за договором оренди, оскільки вказані обставини встановлені відповідачем лише на підставі відомостей, що містяться в АІС Податковий блок та ЄРПН, при цьому жодних первинних документів у спростування наданих позивачем доказів, податковим органом не надано.

Щодо ТОВ МЕТАЛ УКРАЇНИ 2000 , то в матеріалах справи міститься такий самий акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств, їх приймальних пунктів та приймальних пунктів спеціалізованих металургійних переробних підприємств (брухт чорних металів) № 70/17 від 30 жовтня 2017 року, складений Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, згідно із яким ТОВ МЕТАЛ УКРАЇНИ 2000 , на підставі договору оренди № 392015 від 01.11.215 користується земельною ділянкою загальною площею 1500 кв.м з метою зберігання та переробки металобрухту, а також обстеженням встановлено наявність брухтопереробного, вантажопідйомного, вагового обладнання та обладнання для проведення радіаційного контролю. За висновком робочої групи спеціалізоване підприємство ТОВ МЕТАЛ Україна 2000 відповідає вимогам Закону України Про металобрухт та Переліку обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам або спеціалізованому металургійному переробному підприємству при здійсненні операцій з металобрухтом.

Доводи відповідача, що вказані акти обстеження свідчать лише про наявність ресурсів у підприємства, а не факт здійснення фізичного руху металобрухту у перевіряємому періоді, є безпідставними, оскільки визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Щодо наданих позивачем, в обґрунтування реальності господарських операцій та правомірності їх відображення в бухгалтерському обліку, рішень Господарського суду Дніпропетровської області та Господарського суду Запорізької області у справах №№: 904/3916/18, 904/3913/18, 904/3912/18, 904/6349/19, 904/1738/19, 904/2259/19, 904/874/19, 904/871/19, 904/1737/19, 908/727/19, 904/876/19, 904/925/19, 904/947/19, 904/933/19, 904/949/19, 904/4620/19, 904/948/19, 904/955/19, 904/929/19, 904/937/19, 904/930/19, 904/943/19, 904/2248/19, 904/926/19, 904/953/19, 904/931/19, 904/936/19, 904/945/19, 904/952/19, 904/2167/19, 904/924/19, 904/5205/19, 904/5271/19, 904/4621/19 відповідач зазначив, що останні не можуть спростовувати встановлені перевіркою факти.

Однак, суд зазначає, що у вказаних господарських справах судами досліджувалися первинні документи та встановлювався зміст і обсяг, а також факт виконання господарських операцій щодо поставки металобрухту, за договорами, укладеними АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ з ТОВ АСАМІР ЛТД, ТОВ ДНЕПР МЕТ , ТОВ ЕЛІАС-ГРУП , ТОВ ВКФ НАВІМЕТ , ТОВ ВКФ ІНФОКАР , ТОВ А-СТІЛЛ , ТОВ ФЕРРОГРУПП , ТОВ СТАНДАРТ КОМПЛЕКТ , ТОВ ТД МЕТТРЕЙД , що також є важливим для встановлення об`єктивних обставин справи.

В матеріалах справи також міститься довідка Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ Виробничо-комерційна фірма ІНФОКАР (код ЄДРПОУ 41110326) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (код ЄДРПОУ 00191454) за період 01.07.2017 по 31.12.2017 № 59363/04-36-14-05/41110326, складена Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 05 жовтня 2018 року, відповідно до якої звіркою ТОВ ВКФ ІНФОКАР встановлено відображення у податковому обліку господарських операцій із ПАТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ з урахуванням їх виду, обсягу та розрахунку за період, що звірявся.

Крім того, звіркою ТОВ ВКФ ІНФОКАР встановлено наявність первинних документів та наданих реєстрів первинних документів по здійсненим фінансово-господарським операціям із ПАТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ , їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період 01.07.2017 по 31.12.2017.

Суд не знаходить обґрунтованими доводи представника відповідача, що в наданій довідці не досліджено джерело походження товару та ланцюг постачання, тобто не встановлено хто є виробником товару металобрухту, оскільки контролюючим органом досліджувалися всі первинні документи та жодних зауважень чи недоліків у формуванні бухгалтерського обліку не встановлено.

При цьому, суд не приймає до уваги надані позивачем листи від ТОВ МЕТ-ХОЛДІНГ та ТОВ ПРОМРЕСУРС 2014 , оскільки господарські взаємовідносини позивача з вказаними підприємствами не були предметом дослідження під час перевірки та не є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Відхиляє суд і надану позивачем довідку Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ ФЕРРОГРУПП (код ЄДРПОУ 33446725) щодо документального підтвердження господарських відносин при реалізації товарів (робіт, послуг) на адресу ПАТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 та ПАТ ДНІПРОВАЖМАШ за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 № 29/04-36-14-17/33446725 від 30 травня 2017 року, оскільки представник відповідача обґрунтовано заначив, що зустрічною звіркою встановлено відображення ТОВ ФЕРРОГРУПП в податковому обліку взаємовідносини з ПАТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ за період з 01.01.2016 по 30.09.2016, тоді як предметом розгляду в даній справі є реальність господарських операцій вчинених у жовтні - грудні 2016 року, січні 2017 року, травні 2017 року, червні та липні 2017 року.

Як ще на одну підставу правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковий орган посилається на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів-постачальників позивача, а саме: ТОВ ПРОМІНДУСТРІЯ , ТОВ КОМПАНІЯ ВТОРСПЛАВ , ТОВ ФЕРРОГРУПП , ТОВ АСАМІР ЛТД, ТОВ ДУКАТ М , ТОВ БАЛКЕР , ТОВ ОПТОВА БАЗА ВТОРСИРОВИНА , ТОВ ПРАЙД-КОМПАНІ , ТОВ МАСТЕР ГРУП , ТОВ УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОПАНІЯ ЛТД , ТОВ ІЗМАЇЛМЕТСЕРВІС , ТОВ КВАЗАРД КОРПОРЕЙШН , ТОВ УКР МЕТ , ТОВ ВТОРМЕТ КОНСАЛТИНГ , ТОВ ТОРГОВА ГРУПА ІНВЕСТ-ПРОЕКТ , ТОВ ІТАЛ-ДНІПРО , ТОВ МІДАС МЕТАЛ-ІНВЕСТ , ТОВ КОМПАНІЯ МЕТТЕК , ТОВ МЕТАЛ УКРАЇНИ 2000 , ТОВ ДНЕПР МЕТ , ТОВ ПРОГРЕС МЕТ , ТОВ РОЗВИТОК СВ , ТОВ ВКФ НАВІМЕТ , ТОВ КАРСАА , ТОВ ТЕХІНВЕСТ ПРОЕКТ , ТОВ ПРОФІМЕТ , ТОВ КОМПАНІЯ МЕТ-ІНВЕСТ , ТОВ СПЕЦ ІНВЕСТ , ТОВ МАРКЕТ ІНВЕСТ , ТОВ УКР МЕТ АЛЬЯНС , ТОВ ЕЛІАС-ГРУП , ТОВ ВКФ ВТОРМЕТСЕРВІС , ТОВ ЛОМТРЕЙД , ТОВ АГРО КАПІТАЛ , ТОВ КОМПАНІЯ ПРОМСНАБ , ТОВ ВФК МЕГА , ТОВ ВКФ ІНФОКАР , ТОВ ІТАЛ УКРАЇНА , ПП НВК МЕТІНВЕСТ ПЛЮС .

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, судом встановлено та представником відповідача під час судового розгляду справи неодноразово підтверджено відсутність вироків, винесених відносно контрагентів позивача чи їх посадових осіб у кримінальних провадженнях, на які посилається податковий орган в акті перевірки.

Крім того, судом встановлено, що по ряду кримінальних проваджень наявні лише процесуальні судові рішення, такі як ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів, про відмову у наданні доступу до речей та документів, про скасування арешту тощо. Також встановлено, що більшість кримінальних проваджень стосується третіх осіб, в яких контрагенти позивача згадуються лише як суб`єкти господарювання з якими вчинялися правочини.

Факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємства. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить у собі встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Саме такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 620/846/19.

Подібні правові висновки зазначені Верховним Судом і у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/9569/18. Так, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Відтак, необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Вказана позиція також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, підводячи підсумок щодо реальності здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, аналізуючи надані позивачем під час перевірки первинні документи, суд вважає за необхідне врахувати наступні висновки Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № П/811/3228/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такі ж висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 826/6245/18, а саме: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

При цьому, суд зазначає, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Крім того, суд вважає за необхідне надати оцінку постановам Верховного Суду, наданим представником відповідача, які на думку останнього підлягають обов`язковому застосуванню, оскільки стосуються подібних правовідносин у справах щодо господарських операцій з металобрухтом, а саме: від 07 жовтня 2019 року у справі № 1540/4792/18, від 05 травня 2020 року у справі № 826/14426/16, від 07 травня 2020 року у справі № 825/2/13-а, як на правові позиції

Так, у справі № 1540/4792/18 судами встановлено ненадання позивачем до перевірки актів приймання металобрухту, якими за звичаями ділового обороту опосередковується спірний вид господарської операції, а тому відсутні підстави стверджувати про реальний характер здійснених поставок.

Товариством не надавалися товарно-транспортні/залізничні накладні або будь-які інші документи, що підтверджують транспортування брухту металу від постачальників, так само, як і документи щодо приймання, сортування, складування, зберігання брухту металу.

Таким чином, у вказаній справі підприємством до перевірки взагалі не було надано первинних документів, які є обов`язковими в силу приписів Закону України Про металобрухт .

У справі № 826/14426/16 підприємство-позивач здійснювало господарську діяльність у сфері виробництва дорогоцінних металів, виробництва ювелірних і подібних виробів, оптової торгівлі відходами та брухтом, оптової торгівлі металами та металевими рудами, та інше.

При цьому, судами було встановлено ненадання супровідних документів на отриманий товар, паспортів, сертифікатів якості, неможливість встановлення інформації про осіб, що завантажували та розвантажували товар, відсутність протоколів погодження вмісту дорогоцінних металів та інформації про визначення масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах за результатами аналізів, а також неможливість встановлення за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між Товариством та його задекларованими постачальниками та непідтвердження обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.

Тобто в даному випадку підприємством взагалі здійснювався інший специфічний різновид діяльності. Крім того, податковим органом заперечувалося фактичне надходження товару та його використання у господарській діяльності, що є важливою обставиною при вирішенні справи.

Щодо справи № 825/2/13-а, то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постачальник позивача за договором купівлі-продажу металобрухту за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відсутній; у нього немає необхідних умов для здійснення господарських операцій (основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо). За поясненнями фізичних осіб, які значилися працівниками, останні не перебували із вказаною юридичною особою у фактичних трудових відносинах. Крім того, позивачем не було надано до перевірки документів, які б підтверджували транспортування товару від контрагента.

В свою чергу, суд касаційної інстанції зазначив про відсутність у нього права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховним Судом було надано лише оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі.

Таким чином, судом встановлено, що висновки суду в адміністративній справі № 160/6707/20 не суперечать висновкам Верховного Суду у справах № 1540/4792/18, № 826/14426/16, № 825/2/13-а з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі. При цьому суд зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів у цих справах.

З огляду на викладене, аналізуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, враховуючи сукупність викладених обставин, суд у цій справі дійшов висновку, що подані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені ним витрати (оплата вартості придбаного металобрухту) свідчать про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду та як наслідок доводять правомірність визначення об`єкта оподаткування податку на прибуток.

Висновок про нереальність угод з постачання товарів відповідач зробив лише на підставі встановлених ним під час перевірки дефектів оформлення контрагентами - постачальниками певних документів, не підтвердження ланцюга операцій з придбання зазначеними контрагентами позивача поставленого йому в подальшому товару, а також податкової інформації щодо недостатності трудових та матеріально-технічних ресурсів у таких контрагентів.

При цьому, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, відповідачем не доведено наявності в діях сторін мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування неправомірного умислу у позивача чи його контрагентів.

Вказані в акті перевірки висновки, стосовно формування контрагентами позивача штучних показників податкового обліку з метою надання незаконної податкової вигоди, є лише припущеннями посадових осіб відповідача за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку.

Встановлені судом обставини та реальність здійснення вищевказаних господарських операцій не спростовані податковим органом належними та допустимими доказами.

Також, суд зазначає, що правова оцінка господарським взаємовідносинам АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ з ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО , ТОВ БК ІНТЕРБУД , ТОВ Укртехнобуд , знайшла своє відображення у частині надання оцінки правомірності податкового повідомлення-рішення № 0001085014 від 24.02.2020.

Враховуючи вище викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, а відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001145014 від 24.02.2020 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001085014 від 24.02.2020, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 29915,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7478,75 грн., то суд встановив наступне.

Відповідно до акту перевірки № 10/28-10-50-14-12-00191454 від 23.01.2020, податковим органом встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 29915,00 грн., у тому числі по періодах: за вересень 2016 року - 454,00 грн., грудень 2016 року - 695,00 грн., березень 2017 року - 220,00 грн., травень 2017 року - 222,00 грн., лютий 2018 року - 447,00 грн., березень 2018 року - 277,00 грн., червень 2018 року - 18903,00 грн., липень 2018 року - 97,00 грн., лютий 2019 року - 4300,00 грн., березень 2019 року - 4300,00 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що перевіркою відображення показника рядку 7 (6) Декларації Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України встановлено, що платником податків не віднесено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ за червень 2018 року по операції, пов`язаній з отриманням від нерезидента послуг на митній території України у сумі 18903,00 грн. (стр. 53).

Судом встановлено, що між позивачем та нерезидентом-постачальником MEGAREX LTD, Російська Федерація було укладено договір на технічне обслуговування і ремонт техніки № 26-10-2017 МР від 26.10.2017, за умовами якого виконавець бере на себе обов`язки за дорученням замовника здійснювати технічне обслуговування та налаштування параметрів роботи прес ножниць Sierra Т1000, на умовах цього договору, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги.

Згідно із платіжним дорученням № 30929 від 21.06.2018 на суму 3700 євро (по курсу на дату сплати - 113419,24 грн., в т.ч. ПДВ - 18903,00 грн.) позивачем були отримані та оплачені послуги відповідно до вищевказаного договору, проте АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ не задекларувало податкові зобов`язання з ПДВ у рядку 7 (6) Декларації Послуги, отримані від нерезидентів, місце постачання яких визначено на митній території України за послуги отримані від MEGAREX LTD, Російська Федерація.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 ПК України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном, а саме: г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном.

Пунктом 187.8 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до пункту 208.2 статті 208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період (п. 208.3 ст. 208 ПК України).

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок платника податку на додану вартість, у разі отримання послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, здійснити нарахування податку, скласти податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку та включити її до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період.

За приписами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ у позовній заяві не навело жодних доводів у спростування обставин встановлених перевіркою та наведених в акті перевірки щодо не включення позивачем до складу податкових зобов`язань суми ПДВ по взаємовідносинах з нерезидентом-постачальником MEGAREX LTD, датою списання коштів з банківського рахунку платника податку, а оплату послуг отриманих за договором № 26-10-2017 МР від 26.10.2017, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань за червень 2018 року у сумі 18903,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001085014 від 24.02.2020 у вказаній частині.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що в іншій частині податкове повідомлення рішення № 0001085014 від 24.02.2020 є необґрунтованим та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки відповідач вказує на те, що при проведенні перевірки виявлено суб`єктів господарювання - постачальників АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ , які здійснюють операції, що необумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру) та реальність проведення господарської операції по яких підтвердити неможливо, а саме: ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО , ТОВ БК ІНТЕРБУД , ТОВ Укртехнобуд , що призвело до завищення суми податкового кредиту, у періоді, що перевірявся, у розмірі 11012,00 грн.

Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, є передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки фактичне здійснення господарських операцій між АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ та ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО , ТОВ БК ІНТЕРБУД , ТОВ Укртехнобуд підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам закону. Порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами, не є свідченнями нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ з ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО було укладено договір № 18/0611 від 11.06.2018, відповідно до якого постачальник передав у власність покупця продукцію матеріально-технічного призначення, а саме редуктор ГПШ-500-12,5-27У2.

На виконання умов договору поставки ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО були виписані податкові накладні за лютий 2019 року та березень 2019 року, по яким позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ у деклараціях з ПДВ за лютий 2019 року у сумі 4300,00 грн. та березень 2019 року у сумі 4300,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до перевірки також було надано наступні первинні документи: видаткові накладні на редуктор ГПШ-500-12,5-27У2 № 59 від 18 березня 2019 року та № 101 від 03 серпня 2018 року, акт приймання ТМЦ, рахунки на оплату № 27 від 18 лютого 2019 року та № 97 від 03 липня 2018 року, прибуткові ордера, паспорт на поставлений товар, а також платіжні доручення, про що також зазначено в акті перевірки.

Рух товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Оплата поставленого товару здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальнику.

Між ТОВ БК ІНТЕРБУД та позивачем було укладено договір підряду № 18/0223 від 08.02.2018, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати роботи з обладнання майданчика для установки кріогенного обладнання на території замовника, за адресою м. Дніпро, вул. Липова, 1.

На виконання умов договору були виписані податкові накладні за лютий-березень 2018 року, акти приймання виконаних будівельних робіт, рахунки та платіжні доручення, що також зазначено в акті перевірки.

Також, по завершенню виконання робіт за договором № 18/0223 від 08.02.2018 підрядником було надано підсумкові відомості ресурсів та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Оплата послуг здійснювалася у безготівковій формі.

З ТОВ Укртехнобуд позивачем також було укладено договори підряду: № 404 від 27.04.2016, № 370 від 27.04.2016, № 17/1410 від 20.10.2017, за умовами яких підрядник зобов`язується виконати роботи з поточного обслуговування та ремонту електричного обладнання на перенавантажувачах Sennebogen, поточного ремонту та обслуговування електромостових кранів, електричного обладнання на кранах; роботи з капітального ремонту прес-ножниць Akros-1008H.

Підрядником були вписані податкові накладні по фінансово-господарським відносинам за період травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2016 року, січень 2017 року, березень 2018 року.

Також, у межах укладених договорів були складані акти приймання виконаних підрядних робіт та здійснено оплату виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та були надані до перевірки, про що міститься зазначення в акті перевірки. Заборгованість по розрахункам з підрядником відсутня.

Суд встановив, відповідач не спростував належними доказами, що вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд зазначає, що первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд встановив, що складені первинні документи, на виконання вищевказаних договорів підряду, по формі та змісту в повній мірі відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що не спростовано відповідачем.

Таким чином, наявність у позивача відповідних первинних документів як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , обумовлюють правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що з наданого до перевірки паспорту на Редуктор ГПШ-500-12,5-27У2 встановлено, що його виробником є ТОВ РЕМ-ТЕХНОЛОГІЯ , проте за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних виявлено, що у лютому-березні 2019 року та з моменту реєстрації контрагента-постачальника ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО відсутнє придбання реалізованого позивачеві товару, в результаті чого неможливо відстежити походження товару та його фактичного виробника.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ БК ІНТЕРБУД податковий орган зазначає, що на підставі аналізу податкової звітності в АІС Податковий блок встановлено ланцюг формування сумнівного податкового кредиту, а саме перевиставлення послуг з ідентичною номенклатурою по наступному ланцюгу постачання: ТОВ ЮНІВЕЙ СОЮЗ - ТОВ КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП - ТОВ БК ІНТЕРБУД - АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ .

Аналогічні висновки щодо формування сумнівного податкового кредиту за рахунок виставлених ідентичних виконаних робіт (послуг), податковим органом викладено і щодо ТОВ Укртехнобуд .

Спростовуючи такі доводи відповідача суд вказує на те, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Вказана правова позиція також відображена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № П/811/217/17.

Крім того, відповідач посилається на отриману від Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову інформацію щодо ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО , відповідно до якої у вказаного підприємства відсутні власні та орендовані основні засоби, об`єкти оподаткування та земельні ділянки необхідні для ведення господарської діяльності, пов`язаної з реалізацією великої кількості ТМЦ, які мають різноманітні властивості та потребують особливих умов транспортування та зберігання.

На думку податкового органу, вищевказані обставини, незначна кількість працівників, вид діяльності не пов`язаний з виробництвом будь-якого товару унеможливлюють ведення господарської діяльності ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО .

Податковий орган також зазначає про відсутність основних фондів та трудових ресурсів для надання послуг у ТОВ БК ІНТЕРБУД та ТОВ Укртехнобуд .

Проте, суд не знаходить обґрунтованими доводи податкового органу щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентами позивача, адже висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Тобто, такі висновки ґрунтуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів.

Крім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №804/3420/16. Так, з приводу припущень податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними діяльності, яка не передбачена статутом, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відповідачем до суду надано Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ, згідно з якими кількість працівників ТОВ БК Інтербуд за даними звіту 1 ДФ за 1 квартал 2018 року становить 1 особа; ТОВ Укртехнобуд - 2-4 квартали 2016 року - 3 особи, 1 квартал 2017 року - 12 осіб, 2018 - 9 осіб.

Проте, суд знаходить обґрунтованими доводи позивача, що в межах перевірки податковим органом не було досліджено можливість залучення ТОВ БК ІНТЕРБУД та ТОВ Укртехнобуд матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій, не забороненій законом, формі у період надання послуг за договорами.

Щодо не надання АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ до перевірки журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці суд погоджується з доводами позивача, що останній не є первинним документом в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 встановлено порядок навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, а також учнів, курсантів, слухачів та студентів навчальних закладів під час трудового і професійного навчання.

Згідно з п. 6.3 Типового положення вступний інструктаж, зокрема, проводиться: з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу для осіб, які приймаються на роботу відповідно до наказу (розпорядження) роботодавця робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток 5), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Таким чином, відсутність певних записів у журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці щодо проведення інструктажу може свідчити про допущення позивачем вимог чинного законодавства з охорони праці та не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Разом з тим, з метою встановлення фактичного перебування працівників ТОВ БК ІНТЕРБУД та ТОВ Укртехнобуд на території АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ позивачем на вимогу суду, було надано журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та роздруківку з Card Systems , в яких містяться ПІБ, посади, дата та час перебування працівників ТОВ Укртехнобуд на території АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ та проходження вступного інструктажу з охорони праці працівниками ТОВ БК ІНТЕРБУД та ТОВ Укртехнобуд .

Як на підставу для визнання нереальними господарських операцій позивача з ТОВ БК ІНТЕРБУД та ТОВ Укртехнобуд податковий орган також посилається на ненадання до перевірки пропусків виданих працівникам ТОВ БК ІНТЕРБУД та ТОВ Укртехнобуд , що підтверджують факт проходження через контрольно-пропускні пункти АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ для виконання будівельно-монтажних робіт та поточного обслуговування і ремонту електричного обладнання.

З пояснень позивача, суд встановив, що контрольно-пропускна система на АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ побудована таким чином, що має багаторазовий характер, перепустка являє собою пластикову картку, що видається відвідувачам в обмін на документ, що посвідчує особу та підлягає поверненню по закінченню візиту.

Так, в матеріалах справи міститься лист ТОВ БК ІНТЕРБУД № 1 від 26.02.2018 згідно з яким підприємство-підрядник звернулося до позивача з проханням надати дозвіл на вхід на територію АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ своїм працівникам.

ТОВ Укртехнобуд було придбано перепустки для своїх співробітників на територію АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ , що підтверджується рахунками, які містіться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність факту перебування працівників ТОВ БК ІНТЕРБУД та ТОВ Укртехнобуд на території АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ з метою виконання робіт, обумовлених договорами підряду, вказана обставина не спростована відповідачем жодними належними та достатніми доказами.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001085014 від 24.02.2020 підлягає скасуванню у частині, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 11012,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2753,00 грн.

Також судом встановлено, що перевіркою повноти визначення доходу за період з 01.01.2015 по 30.06.2019 встановлено його заниження АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ на суму 436775,00 грн., задекларовану позивачем на підставі взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ризикового сектору економіки - ТОВ Укртехнобуд , ТОВ БК ІНТЕРБУД , ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО .

Встановленні судом обставини свідчать про необґрунтованість таких висновків податкового органу та недоведеність факту заниження позивачем доходу по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками на суму 436775,00 грн. Позивачем правомірно включено до складу витрат, що враховуються при оподаткування податком на прибуток, витрати по взаємовідносинам з ТОВ Укртехнобуд , ТОВ БК ІНТЕРБУД , ТОВ ПРОМРЕСУРС-ДНІПРО .

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001125014 від 24.02.2020, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 76111,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19027,84 грн. суд встановив наступне.

05.01.2010 між АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (орендар) та Павлоградською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки № 041011300001, за умовами якого Павлоградська міська рада передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 1,5719 га, для обслуговування будівель та споруд по заготівлі та обробленню металевих відходів та брухту чорних металів, цільове призначення - УКЦВЗ - 1.11.6 (інша комерційна діяльність), яка знаходиться за адресою: м. Павлоград, вул. Харківська, 18. Кадастровий номер - 1212400000:02:012:0055.

Згідно з п. 4 вказаного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, відповідно до довідки Держкомзему м. Павлоград № 278 від 20.01.2009, становить 4209185,39 грн.

Пунктом 8 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 1/12 частини від 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Павлоградської міської ради, затвердженого рішенням Павлоградської міської ради № 1067-56/V від 24.11.2009.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 9 договору).

Відповідно до п. 11 договору, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни грошової оцінки м. Павлограда, зміни розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації на підставі нормативно-правових актів; зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами.

Додатковою угодою від 06.01.2015 до договору оренди земельної ділянки від 05.01.2010 внесено зміни, а саме: згідно з п. 4 нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу Держземагентства в м. Павлоград Дніпропетровської області за № 859/01-10 від 29.01.2015, становить 9058859,70 грн. Договір поновлено на п`ять років (п. 7 договору).

Згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 190/181-18 від 02.02.2018, наданим Відділом у м. Павлограді міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровські області нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату формування витягу складає 11024049,08 грн. Застосовано коефіцієнт Кф - 2.0 відповідно до наказу Мінагрополітики № 489 від 25.11.2016 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів .

Згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 573/181-19 від 28.01.2019, наданим Відділом у м. Павлограді міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровські області нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату формування витягу - 25.01.2019 складає 16536073,62 грн. Застосовано коефіцієнт Кф - 3.0 відповідно до наказу Мінагрополітики № 489 від 25.11.2016 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів зі змінами від 17.07.2018.

Перевіркою повноти визначення сум орендної плати за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 встановлено порушення АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ п. 289.1 ст. 289 ПК України, в результаті чого занижено суму орендної плати на 76111,25 грн., у тому числі: за липень 2018 року на 7210,98 грн., за серпень 2018 року на 13780,06 грн., за вересень 2018 року на 13780,06 грн., за жовтень 2018 року на 13780,06 грн., за листопад 2018 року на 13780,06 грн., за грудень 2018 року на 13780,03 грн.

В обґрунтування своєї позиції в акті перевірки (ст. 137) податковим органом наведено розрахунки суми орендної плати з урахуванням зміни коефіцієнту Кф - 3.0, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 162 від 27.03.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2018 року за № 432/31884 (набрання чинності 17.07.2018), яким внесено зміни до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Мінагрополітики № 489 від 25.11.2016.

Так, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за період з 17.07.2018 по 31.12.2018: 7611124,30 грн. = 16536073,62:365Ч168, де 16536073,62 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2018 рік із застосуванням Кф 3.0, 365 - кількість днів у 2018 році, 168 - кількість днів за період з 17.07.2018 по 31.12.2018. Отже, сума орендної плати за період з 17.07.2018 по 31.12.2018 складає - 228333,73 грн. (7611124,30 грн. Ч 3%).

Позивач зазначає, що діючим законодавством не передбачено обов`язку платника податку щорічно отримувати витяг щодо нормативної грошової оцінки землі. Такий обов`язок виникає лише в двох випадках: при поданні першої декларації та при затверджені нової грошової оцінки землі.

Також позивач вказує, що АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ не порушувався порядок нарахування плати за землю, оскільки законодавством передбачено лише обов`язок платника податку враховувати величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПК України або індекс інфляції відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України Про оренду землі . Інших видів щорічних перерахунків або уточнень розміру плати за землю, які повинен зробити платник податків, законом не передбачено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до приписів пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За приписами пункту 288.5 вказаної статті ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п. 288.7 ст. 288 ПК України).

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, чинним податковим законодавством прямо передбачено обов`язок платника податків подавати, разом з відповідною декларацією, довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки при поданні першої декларації та надалі лише у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до пп. 14.1.125. п. 14.1 ст. 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України Про оцінку земель у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок визначений статтею 18 вказаного Закону.

Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до статті 20 Закону, за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 23 Закону України Про оцінку земель визначено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із п. 289.2 ст. 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин зацікавленим особам видається витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, при цьому сама технічна документація має бути затверджена відповідним органом місцевого самоврядування у порядку та строки, визначені ст. 271 ПК України.

Крім того, з метою визначення розміру податку за землю та орендної плати, нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення щороку, станом на 1 січня поточного року, індексується.

Також суд зазначає, що пунктом 5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 (із змінами та доповненнями), передбачено відображення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору.

Розмір орендної плати переглядається, зокрема у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності (п.13 Типового договору).

Враховуючи викладене, якщо органи місцевого самоврядування приймають рішення про нову нормативну грошову оцінку землі з урахуванням вимог щодо строку його прийняття та оприлюднення, розмір орендної плати обчислюється із застосовуванням такої нормативної грошової оцінки.

На офіційному сайті ДПС України за посиланням http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/325490.html розміщено інформацію про нормативну грошову оцінку земель (за даними офіційного вебсайту Держгеокадастру). Дані показники наведено відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої відповідними сільськими, селищними, міськими радами. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті податкової служби, діючою на 2018 рік є нормативна грошова оцінка земель, затверджена рішенням Павлоградської міської

ради від 14.02.2012 року за № 492-19/VI Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Павлоград .

Жодного іншого рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Павлоград до суду не надано, відповідно й відсутні підстави щодо надання позивачем довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2018 рік, оскільки відсутній факт затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, судом встановлено, що наказом Мінагрополітики № 489 від 25.11.2016 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства аграрної політики та продовольства № 261 від 23.05.2017, № 162 від 27.03.2018, № 604 від 18.12.2018) затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, яким визначено процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, при цьому визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів здійснюється, зокрема, із застосуванням Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 162 від 27.03.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2018 року за № 432/31884 (набрання чинності 17.07.2018), внесено зміни до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Мінагрополітики № 489 від 25.11.2016, яким змінено розмір Кф з 2.0 на 3.0 (Примітка до Додатку 1 Порядку).

Саме на зміну розміру вказаного коефіцієнта посилається податковий орган, як обґрунтування своєї позиції щодо необхідності обчислення та сплати позивачем орендної плати у збільшеному розмірі починаючи з 17.07.2018.

Проте, суд знаходить необґрунтованими такі висновки податкового органу та зазначає, що вказаний Порядок, на який посилається контролюючий орган в акті перевірки, не передбачає жодних коригувань раніше проведених нормативних грошових оцінок земель, оскільки лише регулює процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, у разі проведення такої оцінки після набуття ним чинності 27.12.2016, не змінює та не скасовує проведені до його прийняття нормативні грошові оцінки населених пунктів, а отже, не може слугувати правовою підставою для отримання платником податків довідок (витягів) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельно ділянки № 190/181-18 від 02.02.2018, наданим Відділом у м. Павлограді міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровські області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату формування витягу складає 11024049,08 грн., тобто для цілей обчислення орендної плати за землю має використовуватися саме вказаний показник.

Крім того, з наданого відповідачем до суду разом з відзивом на позовну заяву від 04.09.2020, листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 11-4-0.10-8816/2-19 від 15.11.2019 судом також встановлено та компетентним органом підтверджено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 1212400000:02:012:0055, розташованої у м. Павлоград, вул. Харківська, 18, становить 11024049,08 (Кф 2,0) та лише починаючи з 2019 року, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить - 16536073,62 та застосовується Кф - 3,0.

Таким чином, застосування податковим органом показника нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 16536073,62 грн. у розрахунку орендної плати, яка підлягає сплаті позивачем починаючи з 17.07.2018 є безпідставним, оскільки вказаний показник визначено станом на 2019 рік, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельно ділянки № 573/181-19 від 28.01.2019, наданим Відділом у м. Павлограді міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровські області, що також самостійно зазначено відповідачем в акті перевірки.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на певну дату лише у зв`язку з внесенням змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Офісом великих платників податків ДПС неправомірно донараховано АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 76111,25 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19027,84 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0001125014 від 24.02.2020 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001095014 від 24.02.2020, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 18953,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4738,46 грн. суд встановив наступне.

АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (орендар) 03 січня 2011 року було укладено договір оренди землі № 36 з Товстенською селищною радою Заліщицького району Тернопільської області (орендодавець), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 1,2371 га, для обслуговування будівель та споруд по заготівлі та обробленню металевих відходів та брухту чорних металів, яка знаходиться за адресою: смт. Товсте, вул. Колійова, 10, Заліщицького району, Тернопільської області.

Відповідно до пункту 5 договору оренди № 36 від 03.01.2011, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 351925,00 грн.

Договір укладено на 5 років (п. 8 договору оренди).

Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 24634,75 грн. в рік.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20 договору).

Пунктом 42 договору визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державна реєстрація договору оренди від 03.01.2011 здійснена 21.04.2011.

Згодом, між Товстенською селищною радою Заліщицького району Тернопільської області та АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ було укладено договір оренди землі № 36 від 06.03.2017 за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, загальною площею 1,2371 га, яка знаходиться за адресою: смт. Товсте, вул. Колійова, 10, Заліщицького району, Тернопільської області.

Згідно з пунктом 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2029462,55 грн.

Договір укладено на 10 років (п. 8 договору).

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 81178,50 грн.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20 договору).

Пунктом 43 договору визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід`ємною частиною договору є акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки здійснена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2017.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 103 від 20.03.2017, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20.03.2017 складає 2029462,55 грн.

Податковий орган зазначає, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 03.01.2011 сплинув 21.04.2016, проте АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ продовжувало користуватися земельною ділянкою до укладення нового договору оренди земельної ділянки, який набув чинності 14.03.2017.

Відповідно, за висновками контролюючого органу, які викладені в акті перевірки, розмір орендної плати визначається наступним чином: з 01.01.2017 по 13.03.2017 у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно з умовами договору оренди від 03.01.2011; з 14.03.2017 по 31.12.2017 у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до умов договору оренди від 06.03.2017.

Також відповідач зазначає, що для з`ясування нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 6122055500:02:001:0104, загальною площею 1,2371 га, яка розташована на території смт. Товсте (вул. Колійова, 10), Заліщицького району, Тернопільської області, податковим органом було направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Листом № 376/105-19 від 30.10.2019 Відділ у Заліщицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повідомив, що станом на 01.01.2017 нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки становить 2029462,55 грн.

Під час перевірки, АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ також було надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.03.2017 відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20.03.2017 складає 2029462,55 грн.

АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ зазначає, що законодавством передбачено обов`язок платника податку враховувати величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПК України або індекс інфляції відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України Про оренду землі , інших видів щорічних перерахунків або уточнень розміру плати за землю, які повинен зробити платник податків, законом не передбачено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території (пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України).

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, сторонами не заперечується, що станом на 01.01.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6122055500:02:001:0104, загальною площею 1,2371 га, яка розташована на території смт. Товсте (вул. Колійова, 10), Заліщицького району, Тернопільської області становить 2029462,55 грн.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 6 Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено істотні умови договору оренди землі, якими є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до приписів статті 21 Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 31 Закону, договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди та є істотними умовами договору, при цьому у випадку закінчення строку договору, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди за умови відсутності заперечень з боку орендодавця договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що у користуванні АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ , на підставі договору оренди земельної ділянки від 03 січня 2011 року перебувала земельна ділянка, загальною площею 1,2371 га, яка знаходиться за адресою: смт. Товсте, вул. Колійова, 10, Заліщицького району, Тернопільської області.

Строк договору оренди від 03.01.2011 закінчився після спливу 5 років, на який його було укладено, а саме у квітні 2016 року, при цьому позивач не заперечує, що продовжував користуватися земельною ділянкою.

Таким чином, в силу приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі , договір оренди від 03.01.2011 вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 9 вказаного договору погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до укладення нового договору оренди земельної ділянки між АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ та Товстенською селищною радою Заліщицького району Тернопільської області від 06.03.2017 (державна реєстрація здійснена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2017) та зміни істотних умов договору в частині відсоткового розміру від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для обчислення орендної плати, позивач зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі, визначеному у договорі оренди від 03.01.2011, тобто 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки яка знаходиться за адресою: смт. Товсте, вул. Колійова, 10, Заліщицького району, Тернопільської області у 2017 році складає 2029462,55 грн., саме від вказаної суми має обчислюватися орендна плата за землю, що перебуває у користування позивача, на умовах та порядку, що визначені у договорах оренди землі, а саме у період: з 01.01.2017 по 13.03.2017 у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно з умовами договору оренди від 03.01.2011; з 14.03.2017 по 31.12.2017 у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до умов договору оренди від 06.03.2017.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС № 0001095014 від 24.02.2020, а тому позовні вимоги АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДФС № 0001065014, яким до АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1020,00 грн. та № 0001055014, яким до АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1020,00 грн. суд встановив наступне.

АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ на праві власності належать будівлі та споруди по вул. Харківська, 18 у м. Павлоград (свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 25.11.2004, серія САА № 286198, видане виконавчим комітетом Павлоградської міської ради на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради № 876 від 24.11.2004).

Граничний термін подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 19.02.2019.

Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік позивачем подано 20.02.2019 за № 9026679705, про що самостійно зазначено останнім та підтверджено матеріалами справи.

Також, судом встановлено, що АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2012 набуло у приватну власність частину нежилого будинку - транспортної дільниці, за адресою: вул. Бориспільська, 7, м. Київ. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена 25.12.2013.

Граничний термін подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 19.02.2019.

Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік позивачем подано 20.02.2019 за № 9026897297, про що самостійно зазначено останнім та підтверджено матеріалами справи.

Податковий орган зазначає, що перевіркою дотримання граничних термінів подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 встановлено порушення АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік за № 9026679705 від 20.02.2019 та за № 9026897297 від 20.02.2019, що стало підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № 0001065014 та № 0001055014, яким до АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1020,00 грн.

Позивач не погоджується та такими висновками відповідача та зазначає, що АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ при визначенні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, скористалося приписами абз. є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

При цьому, позивач зазначає, що дійсно податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік були подані АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ 20.02.2019 за № 9026679705 та № 9026897297.

Однак, листами від 18 березня 2019 року за № 246 та № 247/1 позивач проінформував податкові органи за місцем знаходження об`єктів нерухомості про помилкове подання декларацій, оскільки об`єкти нерухомості по вул. Харківська, 18 у м. Павлоград та по вул. Бориспільська, 7 у м. Київ не відносяться до об`єктів оподаткування згідно пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відповідно й відсутній обов`язок щодо подання податкової звітності.

Суд знаходить обґрунтованими доводи позивача та зазначає, що відповідно до п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Податковим органом не заперечується, що належне АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ вище вказане нерухоме майно є будівлями промисловості на які поширюється дія підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, тобто такі не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно із пунктом 49.2 статті 49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що податкова декларація подається у разу наяності об`єкта оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню.

Відтак, якщо суб`єкт господарювання є власником житлової та/або нежитлової нерухомості та віднесення даного об`єкта до категорій, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, тобто такий об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування, то такий суб`єкт господарювання звільняється від обов`язку подавати податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ до відповідальності та застосування штрафних (фінансових) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , оскільки у останнього був відсутній обов`язок щодо подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по об`єктам нерухомості: будівлі та споруди по вул. Харківська, 18 у м. Павлоград та нежилий будинок - транспортна дільниця за адресою: вул. Бориспільська, 7, м. Київ.

При цьому, про помилкове подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за № 9026679705 та № 9026897297 від 20.02.2019, позивач повідомив податковий орган листами від 18 березня 2019 року за № 246 та № 247/1, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС № 0001065014 та № 0001055014 від 24 лютого 2020 року підлягають скасуванню як такі, що суперечать закону.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001115014 від 24.02.2020, яким відповідачем до АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту та знаходяться за межами України, та/або пені у сумі 2720,00 грн. суд встановив наступне.

В акті перевірки, відповідач зазначає, що позивачем допущено порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту та знаходяться за межами України, оскільки недотримано приписів статей 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю № 15-93 від 19.02.1993, пункту 1 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами № 319/94 від 18.06.1994, адже станом на 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, 01.04.2018, 01.07.2018, 01.10.2018, 01.01.2019 АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ в пункті 13 розділу II Фінансові вкладення Декларацій про валютні цінності, доходи та майна, що належать резиденту та знаходяться за межами України недостовірно відображено прострочену дебіторську заборгованість у сумі 115500,00 дол. США за імпортним контрактом № 172 від 04.02.2013, укладеним з АТ Казвторчермет , Республіка Казахстан.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку з встановленими порушеннями та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю № 15-93 від 19.02.1993, керуючись статтею 3 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства № 734/99 від 27.06.1999, пунктами 2.3 та 3.1 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 542 від 04.10.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 712/4005 від 19.10.1999, пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затверджене Постановою Національного банку України № 49 від 08.02.2000, податковим органом до АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту та знаходяться за межами України, та/або пені у сумі 2720,00 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що порушення полягає у тому, що АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ надало декларації про валютні цінності, доходи та майна, що належать резиденту та знаходяться за межами України, де в пункті 13 розділу II Фінансові вкладення декларацій № 9073193581 від 20.04.2015, № 9153292906 від 20.07.2015, № 9215166965 від 20.10.2015, № 9274098315 від 22.01.2016, № 9049284504 від 05.04.2016, № 9112953779 від 06.07.2016, № 9197504244 від 20.10.2016, № 9260491486 від 10.01.2017, № 9060915375 від 11.04.2017, № 9141352942 від 20.07.2017, № 9211854972 від 20.10.2017, № 9298638345 від 09.02.2018, № 9079882322 від 27.04.2018, № 9164706666 від 08.08.2018, № 9246709195 від 09.11.2018, № 9310158753 від 08.02.2019, задекларувало прострочену дебіторську заборгованість за імпортним контрактом, укладеним з АТ Казвторчермет , Республіка Казахстан № 172 від 04.02.2013 у сумі 115500 з кодом валюти - гривня (980).

За даними бухгалтерського обліку у зворотно-сальдовій відомості позивача по Дебету балансового рахунка 374 Розрахунки за претензіями рахується прострочена дебіторська заборгованість в дол. США (у сумі 115500 дол. США).

У позовній заяві АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ зазначає, що визнає факт наявної помилки у деклараціях, проте не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій та вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001115014 від 24.02.2020, оскільки штрафні санкції можуть бути застосовані до платників податків лише у разі, коли такі платники податків мали на меті приховати валютні цінності та майно, що перебувають за межами України.

Також позивач зазначає, що податковий орган мав в наявності інформацію щодо правовідносин АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ та АТ Казвторчермет , Республіка Казахстан, у тому числі щодо валюти контракту № 172 від 04.02.2013 - дол. США, тобто позивач жодним чином не намагався приховати інформацію про валютні цінності та майно, що перебувають за межами України, навпаки виконувало всі дії щоб уникнути відповідальності за порушення валютного законодавства - звернення до Міжнародного Комерційного Арбітражного Суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом № 08/4951 від 27.12.2013 щодо стягнення з АТ Казвторчермет заборгованості у сумі 115500,00 дол. США і судових витрат та наявність рішення МКАС при Торгово-промисловій палаті України у справі № АС № 7к/2014 від 25.07.2014 на користь АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ .

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення рішення, суд зазначає, що Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю № 15-93 від 19.02.1993, чинний на момент подання відповідних декларацій, установлював режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до статті 9 Декрету, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до приписів статті 10 Декрету, порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, з урахуванням чинного законодавства України.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Пунктом 2 статті 16 Декрету визначено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Тобто, відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю органи державної податкової служби не наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, відповідні санкції застосовуються Національним банком України або підпорядкованими йому установами.

За таких обставин, у відповідача були відсутні повноваження для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 2 ст. 16 Декрету та відповідно, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001115014 від 24.02.2020.

Вказана правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №815/3957/17, від 17 грудня 2019 року у справі №2а-5535/08/1570, від 28 січня 2020 року у справі №822/2840/17, від 11 червня 2020 року у справі №826/14528/16, від 13 жовтня 2020 року у справі №805/1939/17-а, від 17 листопада 2020 року у справі № 2а-6501/08/0970.

Більш того, суд зазначає, що Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю № 15-93 від 19.02.1993 та Положення про валютний контроль, затверджене Постановою Національного банку України № 49 від 08.02.2000 на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення втратили чинність, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для їх застосування з метою притягнення позивача до відповідальності.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що Указом Президента України від 27.06.1999 за № 734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства , зокрема, пунктами 3, 5, контролюючі органи уповноважено застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету.

Разом з тим, слід враховувати правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 07.02.2012 у справі № 21-904во10, відповідно до якого єдиним повноважним органом на застосування передбачених п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю мір відповідальності (фінансові санкції) до резидентів та нерезидентів є Національний банк України.

Положення Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства , яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання ), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №826/8061/13-а, від 24 січня 2019 року у справі №820/3659/16, від 27 лютого 2018 року у справі №802/1619/13-а, від 09 квітня 2019 року у справі №806/2450/16.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи сукупність викладених обставин суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків за № 0001115014 від 24.02.2020 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте поза межами повноважень відповідача.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вище викладене, на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду у розмірі 21020,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 79940 від 17 червня 2020 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 21017,89 грн. підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (вул. Липова, буд. 1, м. Дніпро, 49124, код ЄДРПОУ 00191454) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, буд. 11-г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби № 0001145014 від 24 лютого 2020 року, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби № 0001085014 від 24 лютого 2020 року в частині, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 11012,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2753,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби № 0001125014 від 24 лютого 2020 року, яким АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби № 0001065014 від 24 лютого 2020 року та № 0001055014 від 24 лютого 2020 року, якими до АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби № 0001115014 від 24 лютого 2020 року, яким до АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту та знаходяться за межами України, та/або пені.

У задоволенні позову АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ в іншій частині - відмовити.

Стягнути на користь Акціонерного товариства ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (вул. Липова, буд. 1, м. Дніпро, 49124, код ЄДРПОУ 00191454) документально підтверджені судові витрати у розмірі 21017 (двадцять одна тисяча сімнадцять) грн. 89 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, буд. 11-г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09 грудня 2020 року.

Суддя О.С. Луніна

Дата ухвалення рішення27.11.2020
Оприлюднено10.12.2020

Судовий реєстр по справі —160/6707/20

Постанова від 21.08.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Постанова від 21.08.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 07.08.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 18.07.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 04.07.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 15.06.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Рішення від 16.02.2022

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Єфанова Ольга Володимирівна

Ухвала від 01.12.2021

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Єфанова Ольга Володимирівна

Постанова від 19.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 18.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні