Рішення

від 07.12.2020 по справі 620/4301/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/4301/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, що оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 03 вересня 2020 року № 125;

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, станом на день встановлення інвалідності.

Свої вимоги мотивує тим, що у зв`язку із встановленням йому 19.03.2020 при первинному огляді ІІІ групи інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини, він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей (в редакції, чинній на момент отримання позивачем інвалідності).

Ухвалою судді від 09.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, з таких підстав.

ОСОБА_1 з 2015 року проходив військову службу у Збройних силах України, безпосередньо брав участь у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у період з 25 січня 2015 року по 07 травня 2015 року, що підтверджується довідкою військової частини - польова пошта НОМЕР_1 №9478 від 18 вересня 2015 року (а.с. 11).

Згідно наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 позивача виключено з особового складу військової частини

Довідкою № 7475 від 05 серпня 2015 року військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (а.с. 10) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), встановлено, що під час виконання завдань антитерористичної операції близько 14.30 годин 07 травня 2015 року, поблизу населеного пункту Луганське Артемівського району Донецької області ОСОБА_1 потрапив під мінометний обстріл з боку незаконних збройних формувань, внаслідок чого отримав: множинні сліпі осколкові поранення правої гомілки та правої ступні, перебував у тверезому стані, підстава: наказ командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 12 червня 2015 року №1997.

Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0003693 від 30.09.2015 (а.с. 6) позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 20 % (двадцять відсотків).

Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3319 від 28 листопада 2019 року (а.с. 9) визначено, що поранення, захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

19 березня 2020 року позивач був оглянутий медико-соціальною експертною комісією, якою вперше йому встановлена III група інвалідності, поранення, захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою Чернігівською обласною МСЕК серії 12 ААБ № 674844 від 19.06.2019 (а.с. 8), якою інвалідність встановлена з 19.03.2020 по 01.04.2021, дата чергового переогляду встановлена 19 березня 2021 року.

За період з моменту отримання інвалідності відповідачем жодних грошових виплат позивачу здійснено не було.

Для вирішення питання виплати одноразової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщини, позивач звернувся до Коропського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою, надав копії необхідних документів, які були надіслані до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призначення та виплати мені одноразової грошової допомоги.

Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у свою чергу повідомив позивача, що його документи відпрацьовані і направлені до Міністерства оборони України для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

22 вересня 2020 року позивач отримав у Коропському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 125 від 03 вересня 2020 року (а.с. 13), в якому комісія прийшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності; групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, тому комісія вважає, що немає підстав для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

У відповідності до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі 750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 807/15426/18, від 26 жовтня у справі № 820/2504/18, від 09 листопада 2018 року справа №759/5707/16-а.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0003693 від 30.09.2015, яка первинно підтверджує втрату позивачем працездатності. ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати працездатності 30.09.2015, отже до цих правовідносин застосовується законодавство, що діяло станом на цю дату.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ (у редакції, чинній станом на момент встановлення позивачу ступеню втрати працездатності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача, підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності було те, що ОСОБА_1 ступінь втрати працездатності змінено на групу інвалідності понад дворічний термін, що, в силу приписів абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку № 975 є підставою для відмови у призначенні такої допомоги.

З даного приводу, варто зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 липня 2020 року у справа № 240/10153/19, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 (справа №825/1380/18) та інших, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII:

(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014 року;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 року чи після).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи вищевказаний висновок до обставин справи, суд звертає увагу на те, що встановлення 20 % ступеню втрати позивачем працездатності відбулося 30.09.2015, а огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено 3 групу інвалідності, відбувся 19.03.2020. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Отже, суд доходить висновку, що МО України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відповідно правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Отже, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналіз наведених положень дає підстави суду дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи та дослідивши норми права, якими урегульовано спірні правовідносини, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 000340022) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 грудня 2020 року.

СуддяД.В. Лобан