Постанова

від 15.03.2021 по справі 620/4301/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4301/20 Головуючий у І інстанції Лобан Д.В.

Суддя-доповідач Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, що оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 03 вересня 2020 року № 125;

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, станом на день встановлення інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що у зв`язку із встановленням йому 19.03.2020 при первинному огляді ІІІ групи інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини, він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні, заявленим у позовній заяві. Крім того, Позивачем наголошено на тому, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову з причин встановлення йому інвалідності понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, дійшов хибного висновку про правомірність дій Міністерства оборони України в межах спірних правовідносин.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 2015 року проходив військову службу у Збройних силах України, безпосередньо брав участь у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у період з 25 січня 2015 року по 07 травня 2015 року, що підтверджується довідкою військової частини - польова пошта НОМЕР_1 № 9478 від 18 вересня 2015 року.

Згідно наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Позивача виключено з особового складу військової частини.

Довідкою № 7475 від 05 серпня 2015 року військової частини - польова пошта НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), встановлено, що під час виконання завдань антитерористичної операції близько 14.30 годин 07 травня 2015 року, поблизу населеного пункту Луганське Артемівського району Донецької області ОСОБА_1 потрапив під мінометний обстріл з боку незаконних збройних формувань, внаслідок чого отримав: множинні сліпі осколкові поранення правої гомілки та правої ступні, перебував у тверезому стані, підстава: наказ командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 12 червня 2015 року № 1997.

Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0003693 від 30.09.2015 (а.с. 6) Позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 20 % (двадцять відсотків).

Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 3319 від 28 листопада 2019 року визначено, що поранення, захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

19 березня 2020 року Позивач був оглянутий медико-соціальною експертною комісією, якою вперше йому встановлена III група інвалідності, поранення, захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою Чернігівською обласною МСЕК серії 12 ААБ № 674844 від 19.06.2019, якою інвалідність встановлена з 19.03.2020 по 01.04.2021, дата чергового переогляду встановлена 19 березня 2021 року.

За період з моменту отримання інвалідності Відповідачем жодних грошових виплат Позивачу здійснено не було.

Для вирішення питання виплати одноразової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщини, Позивач звернувся до Коропського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою, надав копії необхідних документів, які були надіслані до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призначення та виплати мені одноразової грошової допомоги.

Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у свою чергу повідомив Позивача, що його документи відпрацьовані і направлені до Міністерства оборони України для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

22 вересня 2020 року Позивач отримав у Коропському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 125 від 03 вересня 2020 року, в якому комісія прийшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п. 4 ст. 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності; групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, тому комісія вважає, що немає підстав для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Вважаючи відмову Відповідача протиправною, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення Позивачу 20 % ступеню втрати працездатності відбулося 30.09.2015, а огляд, за наслідками якого Позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, відбувся 19.03.2020. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, Позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

У відповідності до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі 750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 807/15426/18, від 26 жовтня у справі № 820/2504/18, від 09 листопада 2018 року справа №759/5707/16-а.

Судом першої інстанції при розгляді справи вірно вказано, що відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0003693 від 30.09.2015, яка первинно підтверджує втрату Позивачем працездатності, Позивачу первинно встановлено ступінь втрати працездатності 30 вересня 2015 року, отже до цих правовідносин застосовується законодавство, що діяло станом на цю дату.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ (у редакції, чинній станом на момент встановлення Позивачу ступеню втрати працездатності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Підставою для відмови Позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності було те, що ступінь втрати працездатності було змінено на групу інвалідності понад дворічний термін, що, в силу приписів абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та п.8 Порядку № 975 позбавляє Позивача права на призначення такої допомоги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 липня 2020 року у справа № 240/10153/19, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа № 295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII:

- право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

- передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014 року;

- зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 року чи після).

Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що встановлення 20 % ступеню втрати Позивачем працездатності відбулося 30.09.2015, а огляд, за наслідками якого Позивачу було встановлено 3 групу інвалідності, відбувся 19.03.2020, тобто понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко