Постанова

від 09.12.2020 по справі 360/2479/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року справа №360/2479/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника позивача Прокопенкова А.В., розглянув у відкритому судовому засідання в режимі відео конференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 р. у справі № 360/2479/20 (головуючий І інстанції О.В. Ірметова) за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНТ ПРОМ ЛТД про стягнення коштів за податковим боргом, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Луганській області (далі позивач, податковий орган, ГУДПС) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНТ ПРОМ ЛТД (далі відповідач, ТОВ ГРАНТ ПРОМ ЛТД ), в якому просило: стягнути кошти за податковим боргом у загальній сумі 43 606,94 грн, в тому числі з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ суми податкової заборгованості з ПДВ 37 808,94 грн та накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ ПРОМ ЛТД".

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року позов задоволено частково, а саме суд: стягнув з ТОВ "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" кошти за податковим боргом у загальній сумі 43 606,94 грн з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника, в з розрахунку в системі електронного адміністрування ПДВ суму податкового боргу з ПДВ у розмірі 37 808,94 грн., який належить платнику податків. В решті позовних вимог відмовив.

Позивач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, може здійснюватися без урахування норми п. 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1398 та п.94.2 ст.94 ПК України. Апелянт зазначає, що норма пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання , зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Позивачем були надані матеріали, що входять до предмету доказування, а саме докази відсутності у відповідача майна для погашення боргу, що не заперечувалось судом першої інстанції. Зазначає, що висновки суду про передчасність звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності є безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" зареєстровано в якості юридичної особи з 08.02.2017, місцезнаходження: 92114, Луганська область, Троїцький район, село Лантратівка, вул. Піонерська, буд. 10, перебуває за основним місцем обліку в Троїцькій ДПІ Сватівського управління Головного управління ДПС у Луганській області, як платник податків та зборів з 05.06.2018 (а.с. 58, 75).

Податковий борг з податку на додану вартість у сумі 37808,94 грн. відповідачу нараховано:

- у зв`язку з несплатою узгодженого податкового повідомлення-рішення №0045761207 від 23.11.2017 на суму 10000,00 грн. по строку сплати 07.12.2017, винесеного на підставі акту №14939/26-15-12-07-20/41137699 від 09.11.2017 про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН ТОВ "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" за січень - вересень 2017 року (а.с. 12). Дані камеральної перевірки ТОВ "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" свідчать про несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за січень - вересень 2017 року, чим порушено п.201.10 ст.201 ПКУ (а.с. 13).

- у зв`язку з несплатою узгодженого податкового повідомлення-рішення №0700501206 від 10.10.2018 на суму - 26618,94 грн. по строку сплати 08.11.2018, винесеного на підставі акту №15951/26-15-12-06-16/41137699 від 19.09.2018 року про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН ТОВ "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" за 2017-2018 роки (а с. 14). Дані камеральної перевірки ТОВ "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" свідчать про несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2017-2018 роки, чим порушено п.201.10 ст.201 ПКУ (а.с. 18).

- у зв`язку з несплатою узгодженого податкового повідомлення-рішення №0509801213 від 10.08.2018 року на суму 170,00 грн. по строку сплати 23.11.2018, винесеного на підставі акту №7670/26-15-12-13-20 від 14.06.2018 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" за березень 2018 року (а.с. 20). Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасне подання ТОВ "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2018 року, чим порушено вимоги п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п.203.1 ст.203 ПКУ (а.с. 22).

- у зв`язку з несплатою узгодженого податкового повідомлення-рішення №0811951213 від 08.11.2018 на суму 1020,00 грн. по строку сплати 29.12.2018, винесеного на підставі акту №22834/26-15-12-13-20 від 12.10.2018 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" за квітень 2018 року (а.с. 25). Дані камеральної перевірки свідчать про неподання ТОВ "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2018 року, чим порушено вимоги п.п.49.18.1 п.49.18, п.49.2 ст.49 та п.203.1 ст.203 ПКУ (а.с. 27).

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем в судовому порядку не оскаржувались.

Згідно з довідки податкового боргу з податку на додану вартість та зворотного біку облікової картки ПДВ відповідача сума податкового боргу, а саме штрафних санкцій складає 37 808,94 грн (а. с. 6-11).

Відповідно до довідки податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств та зворотного біку облікової картки відповідача сума податкового боргу, а саме штрафних санкцій складає 5 798,00 грн (а. с. 29-32).

Відповідно до статті 59 ПК України ГУ ДФС у Луганській області було надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ю" від 19.06.2018 № 119365-17, конверт повернуто без вручення (а.с. 56, 57).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, суд першої інстанції виходив того, що підставою для застосування арешту коштів є рішення суду, яке набрало законної сили. В даному випадку дана вимога є передчасною, оскільки на підставі даного рішення податковий орган може звернутися до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податку, у разі не виконання рішення суду відповідачем.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача податкового боргу не оскаржувалося.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із п.95.1, 95.2 ст.95 ПК України (в редакції, чинній на час звернення контролюючого органу до суду із даним позовом) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для виникнення податкового боргу, відповідачем в судовому порядку не оскаржувались, та є узгодженим. З огляду на те, що вищевказані узгоджені грошові зобов`язання не сплачені в установлені законом строки, така сума заборгованості набула статусу податкового боргу.

Відповідачем не надано будь-яких пояснень та заперечень щодо факту узгодженості таких грошових зобов`язань та щодо їх не сплати.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в п.94.1 ст.94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п.94.2 ст.94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п.94.2 ст.94 ПК України .

Згідно із п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України, за наявності умов, встановлених п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми п.94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові 06 лютого 2020 року у справі № 826/8691/16, від 24 квітня 2020 року у справі №802/2067/15-а, від 04 червня 2020 року у справі №802/1937/16-а.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення позову, не звернув увагу на зміст правового регулювання, встановленого підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, та зробив помилковий висновок про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти відповідача нормами пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

При цьому, такий висновок суду не призвів до неправильного вирішення спору по суті.

Суд зазначає, що зазначене право для податкового органу не є абсолютним та обмежується правовими підставами для такого звернення.

Для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, необхідно встановити наявність/відсутність сукупності підстав, а саме: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Враховуючи наведене, за умови відсутності/недостатності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, зміст наведених норм свідчить, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків за винятком випадків, прямо передбачених чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, податковому органу для доведення наявності підстав для звернення до суду із позовом згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України необхідно довести відповідно до приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, податковому органу необхідно вжити всі можливі заходи щодо встановлення наявного у платника податків майна, щоб встановити відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, саме у розмірі, який відповідає розміру податкового боргу в даному випадку в розмірі 43606,94 грн.

Відповідні обставини мають бути встановлені станом на час судового розгляду, а не за період часу, що передує виникненню податкового боргу.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом на підтвердження відсутності у відповідача майна та недостатності його вартості для погашення суми податкового боргу надано до матеріалів справи інформацію від головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області щодо відсутності в Єдиному реєстрі для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо - будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів від 08.05.2020 щодо зареєстрованої сільськогосподарської (будівельної) техніки за відповідачем, довідку ТСЦ МВС № 4441 РСЦ МВС в Луганській області від 04.06.2020 про відсутність в Єдиному державному реєстрі МВС України за відповідачем зареєстрованих транспортних засобів, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про відсутність за відповідачем майна та обтяжень.

Також, податковим органом надано відомості про банківські рахунки відповідача, із яких вбачається, що за відповідачем відкрито 2 рахунки у банківських установах, а саме у АТ КБ ПРИВАТБАНК № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . (а.с.59)

Разом з тим, зі змісту положень ПК України вбачається, що способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом є податкова застава (п.п.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України).

Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави;

Відповідно до п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.89.8 ст.89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Зміст наведених норм свідчить, що з моменту виникнення у платника податків податкового боргу виникає податкова застава, як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання, не сплаченого у строк.

При цьому, контролюючий орган з метою встановити наявне у платника податків майно, на яке поширюється право податкової застави, складає опис такого майна.

Таким чином, відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу, як підстава для звернення до суду із позовом згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України має бути доведена не лише наявністю інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про зареєстровані (зняті з обліку) транспортні засоби, про відсутність таких відомостей, а й передбаченими законодавчо способами, оскільки можливим є наявність у платника податків достатнього для погашення податкового боргу майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, але інформація про яке в зазначених реєстрах відсутня.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів щодо відсутності/недостатності у відповідача майна для погашення податкового боргу.

Податковим органом не було надано жодного підтвердження про здійснення всіх достатніх заходів щодо встановлення наявності/відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення боргу, відтак, звернення з таким позовом до суду є передчасним.

Таким чином, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках платника податків.

Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 р. у справі № 360/2479/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 р. у справі № 360/2479/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України .

Повне судове рішення складено 09 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

І.В. Геращенко