Постанова

від 17.11.2020 по справі 420/4519/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4519/20

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

рішення суду першої інстанції прийнято у

м. Одеса, 13 серпня 2020 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.

секретар судового засідання Колесніков-Горобець І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІІР до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р № 0009500501 від 31.03.2020 року,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДІІР звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми Р від 31.03.2020 року №0009500501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 415 151, 00 грн., в тому числі 943 434, 00 грн. за основним платежем та 471717, 00 грн. штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі хибних висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства. Під час проведення перевірки, підприємством були надані усі документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій у 2019 році з контрагентами-постачальниками, на підставі яких позивачем правомірно формувались валові витрати та податковий кредит. Також, до перевірки були надані документи у підтвердження якості придбаного товару та факти його переміщення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року позовну заяву ТОВ ДІІР задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в одеській області форми Р від 31.03.2020 року №0009500501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1415151,00 грн., в тому числі 943434,00 грн. за основним платежем та 471717, 00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначило про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення у справі та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

У своїх доводах апелянт вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки останнє прийняте правомірно, за порушення приписів податкового законодавства, встановлені у ході проведення перевірки діяльності підприємства позивача. На думку апелянта, господарські операції позивача з контрагентами-постачальниками, а саме: ТОВ ТК Галактика , ТОВ Маркет-Еліт , ТОВ Інда Стрі , ТОВ Дар-88 у спірному періоді не мали реального характеру, у зв`язку із відсутністю у останніх фактичної можливості здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Вказане свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі та відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

05.10.2020 року від ТОВ ДІІР за вхід. № 19325/20 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказав про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити з тих підстав, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку доказам. Відповідачем не наведено фактів, які б спростовували добросовісність платника податків ТОВ ДІІР .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, на підставі направлень, наказу ГУ ДПС в Одеській області від 25.02.2020 №765, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ДІІР , код за ЄДРПОУ 38477260 (далі ТОВ ДІІР ) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальниками: ТОВ Маркет-Еліт , код за ЄДРПОУ 40452863 за період з 01.04.2019 по 30.04.2019, ТОВ ТК Галактика , код за ЄДРПОУ 42600716 за період з 01.05.2019 по 30.06.2019, ТОВ ІндаСтрі , код за ЄДРПОУ 42677862 за період з 01.06.2019 по 30.06.2019 та ТОВ Дар-88 , код за ЄДРПОУ 43010897 за період з 01.09.2019 по 30.09.2019.

За результатом перевірки ГУ ДПС в Одеській області було складено акт від 10.03.2020 року №193/15-32-05-01/38477260.

За даними перевірки встановлено порушення:

п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 943434грн., у тому числі:

квітень 2019 в сумі 305853грн;

травень 2019 в сумі 332944грн;

червень 2019 в сумі 203860грн;

вересень 2019 в сумі 100776грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2020 року №0009500501 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 415 151, 00 грн., в тому числі 943 434, 00 грн. за основним платежем та 471717, 00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, а окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту. До того ж суд першої інстанції зауважив, що відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ ДІІР як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

Таким чином, враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки суд першої інстанції зазначив, що підстави для збільшення ТОВ ДІІР суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість відсутні, у зв`язку із чим дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 31.03.2020 року №0009500501 є протиправним та належить до скасування.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з пп. а) п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, зпридбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, як передбаченопунктом 198.2 статті198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У розумінні п.198.6 ст. 198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних зокрема податковими накладними чи іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті201цьогоКодексу.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм Податкового кодексу України передбачений вичерпний та відповідний перелік документів, на підставі яких платник податків має право на податковий кредит, а саме: зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, митні декларації, інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (транспортні квітки, готельні рахунки, касові чеки, бухгалтерська довідка, складена у відповідності до п. 36 підрозділу 2 розділу XX діючого Кодексу та інше).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

За визначеннямстатті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України №996-XIV, підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом обов`язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з`ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб`єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як визначено підпунктом14.1.36пункту14.1статті14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності достатті 1 Закону України №996-XIV,господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІІР" у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ , ТОВ ТК ГАЛАКТИКА , ТОВ ІНДА СТРІ , ТОВ ДАР-88 .

Взаємовідносини між Позивачем та зазначеними контрагентами відбувались згідно укладених договорів купівлі-продажу продукції, предметом яких була поставка бітуму, мазуту, емульсії, пічного палива, масла, елементів бар`єрного огородження, мастила, тощо.

Так, протягом перевіряє мого періоду між ТОВ ДІІР (покупець) та ТОВ Маркет Еліт (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №7 від 01.04.2017 року, за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання передати, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію, а саме бітум, мазут, емульсію, тощо.

Згідно пп. 2.1, п. 3 вказаного договору, постачання продукції за цим Договором здійснюється узгодженими партіями автомобільним транспортом за усною заявкою покупця.

Продукція вважається зданою продавцем та прийнятою покупцем за якістю згідно акту приймання-передачі товару або сертифікату чи паспорту якості заводу виробника, за кількістю - згідно кількості, зазначеної у видаткових накладних.

Придбана Товариством бітумна емульсія за вказаним Договором, як зауважував позивач у позові, була вироблена на заводі ТОВ Сучасні технології доріг , розташованому у Київській області, м Вишневе, вул. Київська, 29, що підтверджується відповідними паспортами на бітумну емульсію та сертифікатом відповідності.

02.05.2019 року між позивачем (покупець) та ТОВ ТК Галактика (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 7, за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання передати, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію, а саме бітум, мазут, пічне паливо, всі види емульсії, масла, елементи бар`єрного огородження, тощо.

На виконання п. 2.1 вказаного Договору, постачання продукції здійснювалось узгодженими партіями автомобільним транспортом згідно з усною заявкою покупця. У відповідності до п. 3 Договору, продукція вважається зданою продавцем та прийнятою покупцем за якістю згідно сертифікату чи паспорту якості заводу виробника, а за кількістю - згідно кількості, зазначеної у товаросупровідних документах.

Придбана Товариством бітумна емульсія за вказаним Договором, як зауважував позивач у позові, була вироблена на заводі ТОВ Сучасні технології доріг , розташованому у Київській області, м Вишневе, вул. Київська, 29, що підтверджується відповідними паспортами на бітумну емульсію та сертифікатом відповідності.

03.06.2019 року між ТОВ ДІІР (покупець) та ТОВ Інда Стрі (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 20 від 03.06.2019 року, за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання передати, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію, а саме бітум, мазут, пічне паливо, всі види емульсії, мастили, тощо.

Постачання продукції за вказаним Договором здійснювалось узгодженими партіями автомобільним транспортом згідно з усною заявкою покупця (п. 2.1 вказаного Договору).

Згідно з п. 3 Договору, продукція вважається зданою продавцем та прийнятою покупцем за якістю згідно сертифікату чи паспорту якості заводу виробника, а за кількістю - згідно кількості, зазначеної у товаросупровідних документах.

Придбана Товариством бітумна емульсія за вказаним Договором, як зауважував позивач у позові, була вироблена на заводі ТОВ НВП Агрінол , розташованому у Запорізькій області, м. Бердянськ. Вул.. Будівельна, 3А, що підтверджується відповідним сертифікатом відповідності.

01.07.2019 року між ТОВ ДІІР (покупець) та ТОВ ДАР-88 (продавець) укладено договір купівлі-продажу №11, за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання передати, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію, а саме бітум. Мазут, пічне паливо, всі види емульсії, мастили, тощо.

Постачання продукції за вказаним Договором здійснювалось узгодженими партіями автомобільним транспортом згідно з усною заявкою покупця (п. 2.1 вказаного Договору).

При цьому, відповідно до п. 3 Договору, продукція вважається зданою продавцем та прийнятою покупцем за якістю згідно сертифікату чи паспорту якості заводу виробника, а за кількістю - згідно кількості, зазначеної у товаросупровідних документах.

Придбана Товариством бітумна емульсія за вказаним Договором, як зауважував позивач у позові, була вироблена на заводі ТОВ Сучасні технології доріг , розташованому у Київській області, м Вишневе, вул. Київська, 29, що підтверджується відповідними паспортами на бітумну емульсію та сертифікатом відповідності.

Дослідивши зміст вказаних договорів, колегія суддів вважає, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством. Зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

На підтвердження реальності господарських операцій та фактичного виконання за зазначеними договорами було надано видаткові накладні, акти приймання-передачі товарів, рахунки-фактури, платіжні доручення, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення та інші документи.

Перевезення товарів, згідно позову та наданих позивачем документів, відбувалось власними силами ТОВ ДІІР на склад Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера, 29Е, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які містять відомості про пункт навантаження та пункт розвантаження товару, що дає змогу визначити фактичне походження товару, підтвердити його наявність.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що операції з придбання та використання товарів, робіт (послуг) в діяльності платника податків фактично не здійснювались, підприємства контрагенти позивача не є імпортерами реалізованого товару, первинні документи щодо придбання у ТОВ "ТК Галактика", ТОВ "Маркет-Еліт", ТОВ "ІндаСтрі", ТОВ "Дар-88", які стали підставою для оприбуткування ТМЦ на баланс ТОВ ДІІР , придбання яких не підтверджується зібраною податковою та іншою інформацією, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання цих ТМЦ, а тому їх оприбуткування та формування податкового кредиту по взаємовідносинах із зазначеними вище підприємствами, є безпідставними для відображення в бухгалтерському та податковому обліках, позаяк матеріалами справи підтверджено фактичне отримання підприємством позивача товару за спірними договорами купівлі-продажу, відповідно до наданої дослідженої судом первинної документації.

Таким чином апеляційний суд зазначає, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, а окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту.

Вказані досліджені апеляційним судом первинні документи, надані ТОВ ДІІР у повній мірі відображують зміст господарської операції, вартісні і кількісні показники, у тому числі місце постачання товару, виконання робіт (надання послуг), їх вид та об`єми, вартість, та підтверджують пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача; містять відомості про підстави їх складання, підписи уповноважених осіб, необхідні реквізити, що дозволяють встановити їх оформлення на виконання господарських операцій, визначених у змісті вищенаведених договорів.

Виписані контрагентами податкові накладні, містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України та відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та більше того, зареєстровані у ЄРПН.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджується виконання укладених договорів між позивачем та контрагентами.

Встановленими у ході апеляційного розгляду справи обставинами та наявними в матеріалах справи первинними документами спростовуються доводи апелянта про те, що операції що ТОВ "ТК Галактика", ТОВ "Маркет-Еліт", ТОВ "ІндаСтрі", ТОВ "Дар-88" не підтверджуються стосовно: врахування реального часу здійснення операцій;місцезнаходження майна: відсутні власні (орендовані) основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні (орендовані) виробничі активи;наявності кваліфікованого персоналу,наявності документів, що свідчать про якість товару, наявність товарно-транспортних накладних,обрив ланцюга придбання та ін.

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи відповідача визначені в апеляційній скарзі, оскільки такі базуються на підставі інформаційних баз даних ДФС, та дослідження ланцюгу господарської діяльності контрагентів позивача, проте не зазначає доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції які ґрунтуються на наданні оцінки первинним документам, наданих позивачем.

На думку апеляційного суду, податковим органом не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ ДІІР як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.Обставини, зазначені відносно контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

До того ж, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, коли останній виконав усі передбачені законом умови.

Поряд з вказаним, апеляційний вважає за необхідне зазначити, що подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Колегія суддів зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Разом з тим, можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників контрагентів, не є, у даному випадку, підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненими операціями.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України , у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку ().

Крім того, відповідно до рішення Європейський Суд з прав людини від 22.01.2009 року у справі "Булвес АД проти Болгарії", платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбачуваним і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Щодо відсутності у видаткових накладних місця складення, колегія суддів погоджується з твердження позивача, що у розумінні ч. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зазначення місця складення не є обов`язковим реквізитом первинного документу, тому його відсутність не може впливати на статус первинного документа та реальність вчиненої господарської операції, у разі її фактичного здійснення.

Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, представниками відповідача до суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено обставини справи та обґрунтовано зроблено висновок про недоведеність правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

У зв`язку із перебуванням члена колегії суддів судді Димерлія О.О. на лікарняному з 23.11.2020 року по 07.12.2020 року включно, повний текст судового рішення виготовлено та підписано 08 грудня 2020 року.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі №420/4519/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 08 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.