Постанова

від 09.12.2020 по справі 380/1170/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1170/20 пров. № А/857/12524/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Гулик А.Г.,

час ухвалення рішення - 16.09.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 18.09.2020 року,

в с т а н о в и в :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1), Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач 2) про зобов`язання відповідача 2 повторно направити до відповідача 1 документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності; визнання протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не розгляду по суті матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності позивачу згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 (далі - Порядок № 850); зобов`язання відповідача 1 прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу з урахуванням правової оцінки суду, наданої судом у рішенні, про права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку № 850; зобов`язання відповідача 1 у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про його виконання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України Про міліцію та Порядком № 850. Зобов`язано відповідача 1 повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі установлення ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України Про міліцію та Порядком № 850 та прийняти відповідне рішення. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача 2 повторно направити до відповідача 1 документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що п. 15 Прикінцевих положень Закону України Про Національну поліцію поширюється виключно на тих працівників, яким інвалідність встановлена до 07.11.2015 року. Уряд чітко визначив, що виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України. У Державному бюджеті України видатки на забезпечення діяльності Державної служби охорони та структурних підрозділів для Міністерства внутрішніх справ України додатково не передбачені.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом відповідача 2 від 22.04.2014 року № 104о/с позивача звільнено з посади водія спеціальної групи затримання Червоноградського міського відділення УДСО при ГУМВС України у Львівській області.

Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 17.04.2014 року № 258 військово-лікарської комісії ГУМВС України у Львівській області встановлено, що захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 311281 від 25.06.2019 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 011003 від 25.06.2019 року позивачу встановлено 45% втрати працездатності. Крім цього, комісія встановила, що причиною втрати професійної працездатності є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

25.06.2019 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії відповідача 2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Ліквідаційна комісія відповідача 2 19.08.2019 року склала висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України Про міліцію від 20.12.1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565), в якому вказано, що відповідно до п.п. 2 п. 3 Порядку № 850, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з подією, що сталася: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Сума призначеної одноразової грошової допомоги складає 288150,00 грн. Раніше виплачена сума 0,00 грн.

Листом від 13.09.2019 року № 15/2-3583 Департамент фінансово-облікової політики відповідача 1 повідомив, що вказані документи повернуто без розгляду та прийняття рішення. Крім цього, зазначено, що одноразова грошова допомога колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснюватися Департаментом поліції охорони Національної поліції України, як правонаступником з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування, за рахунок власних джерел надходження.

Листом від 30.10.2019 року № 12/3-30 відповідачем 2 повернуло позивачу документи для призначення одноразової грошової допомоги .

Вирішуючи спір колегія суддів виходить з наступного.

До набрання чинності Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580), тобто до 07.11.2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону № 565 та Порядком № 850.

Відповідно до ст. 23 Закону № 565 у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2,3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 7,8,9 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580, Закон № 565 визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580 право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565 відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом № 580 і, виходячи з положень якого, обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на відповідача 1.

П. 14 Порядку № 850 визначає вичерпний перелік випадків, за яких позивачу може бути відмовлено у призначенні і виплаті грошової допомоги. За змістом вказаної норми призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

З аналізу матеріалів справи, відповідач 1, як на підставу для неможливості призначення одноразової грошової допомоги і проведення її виплати, посилався на відсутність видатків на забезпечення діяльності Державної служби охорони у Державному бюджеті України для Міністерства внутрішніх справ, а також на те, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватися поліцією охорони за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом для Національної поліції України.

Проте, названі відповідачем 1 підстави неможливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги не передбачені у п. 14 Порядку № 850, який, як зазначено вище, встановлює вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні такої допомоги.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що згідно нормами Порядку № 850 за наслідками розгляду наданих документів відповідач 1 повинен прийняти рішення про виплату одноразової допомоги або про відмову у проведенні такої виплати, можливості ж повернення документів без прийняття відповідного рішення (що має місце у розглядуваному випадку) чинним законодавством не передбачено.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, щодо його відповідності критеріям, які пред`являються та закріплені у ст. 2 КАС України. Однак, відповідач 1 у даному випадку не досліджував за встановленою Порядком № 850 процедурою подані позивачем документи й не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками вирішення питання стосовно призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги, яке може бути предметом оскарження.

Таким чином, відповідач 1 вчинив протиправну бездіяльність щодо невиконання вимог чинного законодавства в частині неприйняття жодного рішення за наслідками розгляду документів позивача.

Враховуючи те, що відповідачем 1 не перевірялись надані позивачем документи, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати відповідача 1 повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку № 850, із врахуванням висновків даного рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 380/1170/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 09 грудня 2020 року