Постанова

від 08.12.2020 по справі 826/5947/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/5947/18

адміністративне провадження № К/9901/5554/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2018 (суддя Аверкова В.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 (Головуючий суддя Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 826/5947/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мірта Україна

до Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Мірта Україна (далі - позивач, ТОВ Мірта Україна ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року № 00008451402, № 00008461402, № 0058611402 та №0058631406.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2018, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.11.2017 № 00008451402 та податкове повідомлення-рішення від 13.11.2017 № 00008461402. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з ТОВ Міра-Електронікс є такими, що фактично не відбулися та оформленні лише документально для отримання товариствами податкової вигоди. Такі доводи податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході досудового слідства в кримінальному провадженні № 32015100080000125 внесеного до ЄРДР 20.10.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, встановлено, що невстановлені слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрували на підставних осіб суб`єкти підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ Міра-Електронік . Крім того, податковий орган посилається на порушення позивачем вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, а саме: не збільшено фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 % вартості придбаних товарів у LUCK IN INTARNATIONAL LIMITED LTD (Гонконг) TERTEK TRADING S.A. (Республіка Панама), у результаті чого занижено показники р.03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємства Різниці, які виникають відповідно до Кодексу (+, -) на загальну суму 2 164 941 грн за 2015 рік.

Позивач надав суду відзив на касаційну скаргу, в якому проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Позивачем рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалися, а відтак в межах доводів касаційної скарги колегія суддів перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.08.2017 по 18.09.2017 (термін проведення перевірки продовжувався з 12.09.2017 по 18.09.2017 на підставі наказу від 11.09.2017 № 8904), на підставі направлень від 29.08.2017 №1049/269-15-14-02-05. № 1050/26-15-14-02-05, № 1946/26-15-14-06-04. № 3094/26-15-14-03-02, № 5355/26-15-14-09, згідно з абзацом 2 пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану графіка проведення виїзних перевірок платників податків за ІІІ квартал 2017 року, на підставі наказу від 04.08.2017 № 7442 посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Мірта Україна з питань дотримання податкового законодавства за період з 08.01.2014 по 30.06.2017, валютного - за період з 08.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.01.2014 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 25.09.2017 № 385/26-15-14-02-05/39045583 та встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 660 809 грн, в тому числі по періодам: 2014 рік - 1 048 052 грн, 2015 рік - 612 757 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ всього у сумі 1 371 046 грн, в тому числі по періодам: березень 2014 року - 683 грн, квітень 2014 року - 1017 грн, жовтень 2014 року - 325 545 грн, грудень 2014 року - 557 138 грн, січень 2015 року - 60 081 грн, березень 2015 року - 205 523 грн, квітень 2015 року - 31 188 грн, травень 2015 року - 106 343 грн, листопад 2015 року - 83 528 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 13.11.2017 прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 00008451402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 922 822 грн, в тому числі 1 660 809 грн - за основним платежем та 262 013 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 00008461402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 611 682 грн, в тому числі 1 369 346 грн - за основним платежем та 342 336 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких частково погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з такого.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться, зокрема, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктами 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має право на заняття наступними видами діяльності: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (основний); Код КВЕД 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; Код КВЕД 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення.

Між Мірта Україна (Покупець) та ТОВ Міра-Електронікс (Постачальник) укладено Договір поставки №01-03/02 від 03 лютого 2014 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товари народного споживання. Найменування, ціна, кількість, асортимент товару обумовлюються у видаткових накладних, які узгоджуються сторонами попередньо та є невід`ємною частиною даного договору. Постачальник зобов`язаний здійснювати поставку товару за адресою, вказаною покупцем у заявці на поставку на умовах DDP згідно правил ИНКОТЕРМС у редакції 2010 року.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: видаткові накладні на поставку товарів за умовами договору поставки №01-03/02 від 03 лютого 2014 року, які формувались на підставі відповідних замовлень позивача (т.1, а.с.196-272), з яких вбачається, що позивачу в рамках укладеного договору постачались електротовари; товарно-транспортні накладні (т.1,а.с.273-345), з яких вбачається, що перевізником ТОВ Торговий дім Міст Експрес на замовлення ТОВ Міра-Електронікс перевозився товар, вантажоодержувачем якого є позивач з переадресуванням вантажу контрагентам позивача, за вказаними позивачем адресами, що обумовлено договором поставки №01-03/02 від 03 лютого 2014 року, а також товарно-транспортні накладні (т.1, а.с.346-349) на підтвердження поставки товарів від позивача до контрагента ПрАТ Нова Лінія , що є також підтвердженням використання товарів з метою здійснення власної господарської діяльності шляхом продажу товару, придбаного позивачем у ТОВ Міра-Електронікс .

На підтвердження виконання позивачем зобов`язань за договором поставки № 01-03/02 від 03 лютого 2014 року до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень на загальну суму 5 861 900,00 грн.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ Міра-Електронікс (Постачальник) укладено Договір поставки № 01-02/03 від 02 березня 2015 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму на узгоджених договором умовах. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у видаткових накладних. Поставка товарів здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), ФРАНКО ЗАВОД, місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою смт Ворзель, вул. Ковельська, 10. Найменування, ціна, кількість, асортимент товару обумовлюються у видаткових накладних, які погоджуються сторонами попередньо і є невід`ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: видаткові накладні на поставку товарів за умовами договору поставки №01-02/03 від 02 березня 2015 року, які формувались на підставі відповідних замовлень позивача, з яких вбачається, що позивачу в рамках укладеного договору постачались електротовари.

У зв`язку з наявністю у позивача (сторона 1) заборгованості перед ТОВ Міра-Електронікс (сторона 2) було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30 червня 2015 року, за умовами якої сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів: за договором поставки №01-03/02 від 03 лютого 2014 року, відповідно до якого у сторони 1 перед стороною 2 наявна заборгованість у сумі 2 340 175,75грн, за договором поставки №01-02/03 від 02 березня 2015 року, відповідно до умов якого у сторони 2 перед стороною 1 наявна заборгованість у розмірі 2 340 175,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (зберігач) та ТОВ Міра-Електронікс (поклажедавець) укладено договір зберігання №Х-01/14 від 01 грудня 2014 року, відповідно до умов якого зберігач зобов`язаний зберігати майно, передане йому поклажедавцем та повернути цю річ в цілості, предметом якого є товари народного споживання, передані згідно переліку, вказаному у відповідних накладних (актах) про передачу. Адреса складу: смт Ворзель, вул. Ковельська, 10. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи копії актів надання послуг зі зберігання товару.

Крім того, наявність у позивача складських приміщень для зберігання придбаного у ТОВ Міра-Електронікс товарів підтверджується долученим до матеріалів справи договором №14/12-01В від 25 листопада 2014 року, укладеним між позивачем та ТОВ Головбудсервіс-К , та додатковими угодами від 01 лютого 2015 року, від 25 грудня 2015 року, від 25 грудня 2016 року, від 11 січня 2017 року до вказаного договору, згідно умов якого позивачу передано у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 2086 кв.м та 32,1 кв.м, розташовані за адресою Київська обл., смт Ворзель, вул. Ковельська, 10. Вказані приміщення передані позивачу згідно актів здачі-приймання нежитлового приміщення від 01 грудня 2014 року, від 19 лютого 2015 року, 24 липня 2015 року, 28 липня 2015 року, 15 вересня 2015 року.

Таким чином, з метою здійснення господарської діяльності позивачем в рамках укладених з ТОВ Міра-Електронікс договорів придбавало електротовари для подальшого продажу їх контрагентам-покупцям.

Зазначені документи у сукупності містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в повній мірі підтверджують здійснення позивачем господарських операцій в межах власної господарської діяльності, дозволяють ідентифікувати контрагентів і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відтак наявними в матеріалах справи первинними документами в повній мірі підтверджено фактичне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ Міра-Електронікс . Податковим органом не доведено факту фіктивності контрагента позивача. Відомості про наявність вироків, якими б посадових осіб ТОВ Міра-Електронікс було визнано винними у вчинення кримінального правопорушення, відсутні. Відсутні в матеріалах справи і копії протоколів допиту посадових осіб товариства, з яких би вбачалося, що останні заперечують свою причетність до діяльності підприємства. Податковим органом не досліджувалося ким підписувалися первинні документи. Витяги з кримінальних проваджень, на які є посилання в акті перевірки не підтверджують причетність певних осіб (із зазначенням прізвищ та посадового становища) до діяльності контрагента позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу витрат по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Визнаючи безпідставними висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977-р Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, до такого переліку входить, зокрема, Республіка Панама, Особливий адміністративний район Китаю Гонконг (ЄС). Отже у відповідача були відсутні підстави для застосування до вищевказаних господарських операцій положення підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, оскільки Республіка Панама, Особливий адміністративний район Китаю Гонконг (ЄС) включені до відповідного переліку Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року, а наступним звітним роком є 2016.

Відповідно до підпункту 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пункті 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов`язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (пункт 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України).

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку (в редакції Закону станом на 01.01.2016).

З урахуванням змін, внесених Законом України від 15 липня 2015 року № 609-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансферного ціноутворення (далі - Закон № 609-VIII; набрав чинності з 13 серпня 2015 року), підпункт 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою для визнання господарських операцій контрольованими необхідним є одночасне виконання наступних умов:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Разом із цим, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 609-VIII визначено, що формування звіту про контрольовані операції та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону.

Таким чином, для всіх господарських операцій, передбачених підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і підпунктом 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та здійснених платниками податків з 01 січня до 31 грудня 2015 року, вартісний критерій визначається відповідно до норм підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України в редакції Закону № 609-VIII.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем товар придбавався у нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Однак, судом апеляційної інстанції не було надано правової оцінки вказаному епізоду. Рішення суду апеляційної інстанції зводиться виключно до підтвердження факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ Мірта-Електронікс . При цьому, з апеляційної скарги податкового органу вбачається, що вказаний епізод був доводом апеляційної скарги. В податковому повідомленні-рішенні та висновках акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України. Такі доводи містить і касаційна скарга податкового органу.

З акту перевірки та розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.11.2017 № 00008451402 судом встановлено, що сума донарахувань з податку на прибуток по вказаному епізоду складає 389 689,12 грн за основним платежем. Штрафні санкції в цій частині податковим органом не застосовувалися.

Отже рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2017 № 00008451402 в частині основного платежу на суму 389 689,12 грн з направленням справи на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 скасувати в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2017 № 00008451402 в частині основного платежу на суму 389 689,12 грн.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі № 826/5947/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко