Постанова

від 09.12.2020 по справі 822/4219/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2020 року

Київ

справа №822/4219/14

адміністративне провадження №К/9901/6331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

заяву Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про перегляд постанови Вищого адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі 822/4219/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд (судді: Лосєв А.М., Бившева Л.І., Ланченко Л.В.) до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 року № 0000112201, від 23.07.2013 року № 0000112201,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалбуд (далі - позивач, ТОВ Універсалбуд ) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, Славутська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2013 № 0000112201 та від 23.07.2013 № 0000112201.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, позов задоволено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2015 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі № 822/4219/14 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Славутської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 26 березня 2013 року № 0000112201 та відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року залишено без змін.

Славутська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулася до Верховного Суду України про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 11.11.2015 у справі № 822/4219/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з підстав, передбачених пунктами 1,5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві відповідач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.12.2014, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 та постанову Вищого адміністративного суду України від 11.11.2015 та відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

За правилами п. 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а п. 5 частини першої вказаної статті передбачено, що таким мотивом є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

В якості підстав для перегляду судового рішення за пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. На підтвердження зазначеного надає копії судових рішень цього ж суду від 08.09.2016 у справі № 805/86/13-а, від 17.058.2016 у справі № 802/4132/15-а, від 10.08.2016 у справі № 826/2916/14, прийнятих за подібних обставин та предмета спору.

В якості підстави про перегляд за пунктом п`ятим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом надано копію судового рішення Верховного Суду України від 04.10.2016 у справі № 810/7161/14 правовій позиції якого, на думку заявника, не відповідає судове рішення про перегляд якого він просить.

Податковим органом на адресу суду були надіслані додаткові пояснення, в яких відповідач посилається на надання неналежної оцінки судами попередніх інстанцій доказам. Однак встановлення фактичних обставин справи не входить в межі перегляду рішень судів попередніх інстанцій Верховним Судом.

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012. За наслідками перевірки складено акт № 240/22/32987115 від 18.03.2013.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Універсалбуд вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток на суму 4 516 332 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000112201 від 26.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4 601 320 грн., з яких за основним платежем 4 516 332 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84 988 грн. 00 коп.

Позивач, не погодившись із викладеними у акті перевірки висновками, звернувся зі скаргами до органів Міністерства доходів і зборів України. Як наслідок, рішенням про результати розгляду повторної скарги від 04.07.2013 скасоване податкове повідомлення - рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ № 0000112201 від 26.03.2013 в частині донарахованого перевіркою податку на прибуток через неврахування підприємством у податковій звітності результатів попередньої перевірки (акт від 28.02.2012 року №178/23/32987115) та у відповідній частині штрафну санкцію. З урахуванням цього, Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000112101 від 23.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4 518 991 грн. 00 коп., в тому числі 4 434 003 грн. 00 коп. за основним платежем та 84 988 грн. 00 коп. за штрафними санкціями.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.

У справі, що розглядається суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що фактичне виконання господарських зобов`язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача. Крім того, посилання податкового органу на покази ОСОБА_1 (засновника ТОВ Оллерус-Буд ), ОСОБА_2 (засновника ТОВ Проммаст-стандарт ), ОСОБА_3 (засновника ТОВ Респект-2000), які стверджували, що реєстрували вказані підприємства без наміру здійснювати фінансово-господарські операції, не були прийняті судом до уваги, оскільки рішення суду, що набрало законної сили, та яким би встановлювались відповідні обставини відповідачем не надано, а власне покази окремих осіб не можуть свідчити про безтоварність здійснених правочинів за умови підтвердження таких господарських операцій належним чином оформленими первинними документами.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 08.09.2016 у справі 805/86/13-а, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасника поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованим контрагентом, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично суди визнали доведеним той факт, що позивачем було створено штучну видимість здійснення господарських операцій з названим контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активу у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

У справі № 802/4132/15-а Вищий адміністративний суд України, погодився з рішенням суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вказавши, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту і витрат за відсутності факту придбання товару. Установлені у рамках кримінального провадження обставини щодо непричетності директора ТОВ Зеленецьке ОСОБА_4 до фактичної діяльності останнього та використання ОСОБА_5 ТОВ Зеленецьке для номінального оформлення безтоварних операцій виключають добросовісність податкової вигоди, на яку претендує платник по взаємовідносинам зі спірним контрагентом.

У справі № 826/2916/14 Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що суди надали неправильну юридичну оцінку посиланням Інспекції на матеріали кримінальних справ, у ході яких встановлено факти реєстрації спірних контрагентів на підставних осіб, які заперечили свою причетність до фінансово-господарської діяльності очолюваних ними суб`єктів господарювання та до підписання від їх імені первинних документів. Докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв`язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій. Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

В постанові Верховного Суду України від 04.10.2016 у справі № 810/7161/14 викладено правовий висновок стосовно того, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Водночас, у вказаній справі Верховний Суд України не ухвалив рішення по суті позовних вимог, рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивно дослідження всіх доказів у справі та надання їм належної оцінки. Крім того, Верховним Судом України зазначено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року засновника і директора ТОВ Білдінг-Індастрі визнано винним у пособництві фіктивному підприємництву придбанні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Білдінг-Індастрі з метою прикриття незаконної діяльності. Цим вироком встановлено, що невстановлені слідством особи, які діяли від імені ТОВ Білдінг-індастрі , з метою прикриття незаконної діяльності, документально оформили фіктивні фінансово-господарські операції із ДП Укрспирт щодо купівлі-продажу кукурудзи, на підставі яких ДП Укрспирт перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ Білдінг- індастрі кошти в сумі 114180 000 грн та безпідставно сформувало податковий кредит з ПДВ.

Тобто, у заяві про перегляд судового рішення податковим органом порушується питання про різне застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарських операцій, на підставі яких формувалися витрати та податковий кредит, а також про підтвердження/непідтвердження платниками податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

У справі, що розглядається, суди вказали на безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних рішень, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ Оллерус-Буд , ТОВ Проммаст-стандарт , ТОВ Респект-2000 фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами, а придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

При цьому, судами відхилено посилання податкового органу на фіктивність контрагентів позивача, неможливість ведення ними господарської діяльності та наявність взаємоузгоджених дій, спрямованих на формування неправомірної податкової вигоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про доступ до судових рішень цим Законом регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно частиною 1, 5 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України "Про державну таємницю".

Судом встановлено, що вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16.05.2017 (дата набрання законної сили 11.04.2018) у справі 679/1864/14-к ОСОБА_6 (директор ТОВ Універсалбуд ) визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 212 КК України і виправдано за відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення. Вказаним вироком встановлено реальність господарських операцій позивача з ТОВ Оллерус-Буд , ТОВ Респект-2000 , ТОВ Проммаст-стандарт .

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що такі рішення були ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв`язку з чим не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.

Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями на які робиться посилання, вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку (позивачу) сформувати витрати та податковий кредит за такими господарськими операціями, а в порівняних рішеннях - як такі, що не давали для цього підстав.

Наведене вище дає можливість дійти до висновку, щодо не підтвердження висновків податкового органу про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права та неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про перегляд постанови Вищого адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі 822/4219/14 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко