Постанова

від 03.12.2020 по справі 503/1597/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 503/1597/18

провадження № 61-22998св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Кодимська міська рада Одеської області, споживчий кооператив Кодимський центральний районний кооперативний ринок ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кодима , Кодимське районне споживче товариство,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року у складі судді Сердюка Б. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кодимської міської ради Одеської області, споживчого кооперативу Кодимський центральний районний кооперативний ринок , треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кодима , Кодимське районне споживче товариство, про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між Кодимським районним споживчим товариством Одеської облспоживспілки та ОСОБА_1 , посвідченим 14 травня 2008 року приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 805, він набув право власності на таке майно: кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , склад, заготпункт, розташовані на території Кодимського кооперативного ринку, загальною площею 206,9 кв. м, площа земельної ділянки 1000,00 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно зареєстровано Кодимським районним бюро технічної інвентаризації 20 травня 2008 року за реєстраційний номером 23319478.

Рішенням виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області

від 27 лютого 2018 року № 31 присвоєно поштову адресу кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу, заготпункту, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності та знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що оскільки цілісний майновий комплекс Кодимський центральний кооперативний ринок фактично розділено на декілька земельних ділянок в силу передання у власність різним особам будівель і споруд, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 18 грудня

1997 року серія І-ОД № 005159 мав би втратити чинність та бути скасованим компетентним органом місцевої ради, проте таке рішення не приймається, чим і порушується його право на набуття земельної ділянки під належними йому на праві власності будівлями у власність.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, остаточно просив визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою

від 18 грудня 1997 року серія І-ОД № 005159, виданий Кодимському центральному кооперативному ринку, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 14 від 18 грудня 1997 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня

2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що вони є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня

2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, вказавши на відсутність правових підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення у справі Кодимський районний суд Одеської області та Одеський апеляційний суд порушили права та законні інтереси ОСОБА_1 . Зокрема, заявник зазначає, що оскаржені судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, а саме винесені без урахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року в справі № 6-2225цс16.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року до Верховного Суду від споживчого кооперативу Кодимський центральний районний кооперативний ринок надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кодимського районного суду Одеської області.

У березні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 31 січня 1997 року було здійснено державну реєстрацію юридичної особи, яка на даний час має назву Кодимський центральний районний кооперативний ринок , організаційно правова форма Споживчий кооператив , код ЄДРПОУ 01561255.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею, серія І-ОД

№ 005159, виданого Кодимською міською радою Одеської області на підставі рішення виконкому Кодимської міської ради від 26 листопада 1997 року № 561, надано Кодимському центральному кооперативному ринку у постійне користування 1,32 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення будівель і споруд Кодимського центрального кооперативного ринку. Акт зареєстровано 18 грудня 1997 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 14.

Відповідно до Договору купівлі-продажу, укладеного між Кодимським районним споживчим товариством Одеської облспоживспілки та ОСОБА_1 , посвідченим 14 травня 2008 року приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 805, ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно, а саме: кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , склад, заготпункт, які розташовані на території Кодимського кооперативного ринку, загальною площею 206,9 кв. м, площа земельної ділянки 1000,00 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Відчужуване майно належало на праві колективної власності Кодимському районному споживчому товариствуна підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконкому Кодимської міської ради Одеської області від 02 липня 2003 року за № 230. На підставі договору купівлі-продажу право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно зареєстровано Кодимським районним бюро технічної інвентаризації 20 травня 2008 року за реєстраційним номером 23319478.

Рішенням виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області

від 27 лютого 2018 року № 31 присвоєно поштову адресу кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу, заготпункту, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області від 27 лютого 2018 року № 31 з метою впорядкування поштових адрес об`єктів нерухомості, кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу та заготпункту за адресою

АДРЕСА_1 , присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 оформити документацію згідно діючого законодавства.

Згідно інформації із довідки відділу у Кодимському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 06 серпня 2018 року за № 59/169-18, земельна ділянка, на якій розміщені кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , склад та заготпункт, рахується за Кодимським центральним кооперативним ринком.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Установивши, що на час видачі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 18 грудня 1997 року серія І-ОД № 005159, ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, наданій у постійне користування Кодимському центральному кооперативному ринку, а саме: кафе Шашлична , складу, заготпункту, які розташовані на території Кодимського кооперативного ринку, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуваним Державним актом права позивача на час його видачі порушено не було.

Наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 аргументи щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, є безпідставними, оскільки фактичні обставини в справі, яка переглядається, та фактичні обставини у справі № 6-2225цс16 є різними, що виключає можливість їх застосування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги як підстава для скасування оскаржуваних судових рішень зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та є переоцінкою доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Верховний Суд доходить висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанційпостановлені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська