Постанова

від 02.12.2020 по справі 198/673/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 198/673/17

провадження № 61-15812св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю,

Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство Сонячне ,

відповідачі : ОСОБА_1 , селянсько-фермерське господарство НАІР ,

третя особа - Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства Сонячне на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2017 року фермерське господарство Сонячне (далі - ФГ Сонячне ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , селянсько-фермерського господарства НАІР (далі - СФГ НАІР ), третя особа - Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 квітня 2011 року між ФГ Сонячне та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, за умовами якого останній передав фермерському господарству в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0128, розташовану на території Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, строком на 10 років.

10 лютого 2012 року вказаний договір зареєстровано відділом Держкомзему Юр`ївського району Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний запис у Державному реєстрі земель № 122680004000454.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті ОСОБА_1 успадкувала та оформила речові права на належну померлому земельну ділянку, кадастровий номер 1225955100:04:001:0128, після чого 10 лютого 2016 року уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з СФГ НАІР строком на 7 років, речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 березня 2016 року.

Позивач вважав, що договір оренди землі від 10 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ НАІР , порушує його право користування земельною ділянкою, яке виникло на підставі договору, укладеного 25 квітня 2011 року між позивачем та ОСОБА_2 , оскільки такий договір не розірвано, строк його дії не закінчився, а перехід права власності на земельну ділянку до відповідача у порядку правонаступництва майна померлої особи згідно з чинним законодавством не є підставою для зміни умов або розірвання договору в односторонньому порядку.

На підставі викладеного, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0128, розташованої на території Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, укладений 10 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та СФГ НАІР , речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 березня 2016 року.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0128, розташованої на території Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, укладений 10 лютого

2016 року між ОСОБА_1 та селянсько-фермерським господарством НАІР , речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 березня 2016 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як новий власник земельної ділянки, маючи об`єктивну можливість дізнатись про наявність договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Сонячне , не пересвідчившись в строках його дії, не припинивши та не розірвавши у встановленому порядку цей правочин, уклала інший договір оренди цієї ж земельної ділянки.

Спірний договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та СФГ НАІР , є недійсним відповідно до положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України у зв`язку з тим, що він суперечить цьому кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Повторна передача земельної ділянки в оренду іншому орендарю не відповідає як звичаям ділового обороту, так і принципам розумності та справедливості.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірний договір оренди земельної ділянки за своїм змістом не містить пунктів, які б суперечили цивільному законодавству, вчинений особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, бажали настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором. Спірний договір був укладений у письмовій формі, як передбачено законодавством, а право оренди зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання його недійсним.

Оскільки спірний договір зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором, а тому підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_1 та

СФГ НАІР , на які посилається позивач, не узгоджуються з вимогами чинного цивільного законодавства та не підлягають задоволенню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 серпня 2019 року фермерське господарство Сонячне подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 липня

2019 року в справі № 198/673/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У вересні 2019 року справа № 198/673/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній постанові апеляційного суду відсутні будь-які посилання на те, що укладання та реєстрація договору оренди землі в період дії раніше укладеного та зареєстрованого договору оренди на одну і ту ж земельну ділянку є порушенням умов договору, прав орендаря, з яким договір укладено раніше, та вимог чинного законодавства.

Висновки апеляційного суду зводяться виключно до аналізу форми та змісту оспорюваного правочину, при цьому не містять мотивування щодо найважливішого аргументу стосовно того, що цей договір укладено в період чинного раніше укладеного договору, строк дії якого закінчується 10 лютого

2022 року.

Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доказам у справі, а саме: розписці ОСОБА_1 , відповідно до якої відповідач, як спадкоємець земельної ділянки ОСОБА_2 , отримала від ФГ Сонячне 5 000,00 грн в рахунок орендної плати, що свідчить про її обізнаність щодо укладеного раніше договору оренди земельної ділянки. Крім того, у судовому засіданні відповідач також визнала факт обізнаності про наявність чинного договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Сонячне . Судом не досліджено копію витягу ДЗК зі спадкової справи приватного нотаріуса Юр`ївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Григор`євої О. Л., який відповідач особисто замовляла для оформлення спадщини, та в якому міститься інформація про те, що земельна ділянка перебуває в оренді позивача із 10 лютого 2012 року строком на 10 років.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ФГ Сонячне , а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивовано безпідставністю та необґрунтованістю доводів скарги та законністю оскаржуваної постанови. При цьому посилається на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у справі № 198/67/17, якою визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Сонячне , що свідчить про відсутність підстав, якими мотивовано позовні вимоги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 25 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ФГ Сонячне укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, розташовану на території Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, строком на 10 років, про що відділом Держкомзему Юр`ївського району Дніпропетровської області 10 лютого 2012 року зроблено відповідний запис № 122680004000454 в Державному реєстрі земель (а.с. 7-9, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (орендодавець) помер. Вказана обставина сторонами не заперечується.

Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі № 14 та виданого 27 січня

2016 року приватним нотаріусом Григор`євою О. Л., успадкувала земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0128, розташовану на території Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області та зареєструвала право власності на вказане майно, номер запису про право власності 13066619 (а.с. 12-13, т. 1).

10 лютого 2016 року ОСОБА_1 уклала з селянським фермерським господарством НАІР строком на 7 років договір оренди землі, предметом якого є успадкована нею земельна ділянка. Речове право за орендарем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 березня 2016 року, номер запису про інше речове право 13797594 (а.с. 10-13, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ

№ 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору оренди землі.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

Звертаючись до суду із позовом у справі, що переглядається, ФГ Сонячне просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0128, розташованої на території Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, укладений 10 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та СФГ НАІР , речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 березня 2016 року. При цьому позивач, як на правову підставу позову, посилався на те, що спірна земельна ділянка перебуває в нього в оренді на підставі договору оренди від 25 квітня 2011 року, укладеного між ФГ Сонячне та ОСОБА_2 . Таким чином, укладено та зареєстровано два договори оренди стосовно однієї і тієї ж земельної ділянки, а тому, договір, укладений пізніше (під час дії іншого договору) має бути визнано недійсним, оскільки він порушує право першого орендаря.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження

№ 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що у справі

№ 198/67/17 у лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФГ Сонячне , третя особа - головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Сонячне .

У вказаній справі судами встановлено, що ОСОБА_2 (орендодавець) не підписував спірний договір, не погоджував його умов, що підтверджено висновком посмертної судової почеркознавчої експертизи.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження

№ 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням того, що у справі № 198/67/17 встановлено факт не підписання ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між ним та ФГ Сонячне , договір оренди землі, який є предметом спору у цій справі, не порушує права позивача.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

З огляду на зазначене, позовні вимоги ФГ Сонячне не підлягають задоволенню, оскільки укладання договору оренди земельної ділянки, який є предмет розгляду у цій справі, не порушує права позивача, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи правові підстави відмови в задоволенні позову, викладені у цій постанові, посилання касаційної скарги на неврахування та не дослідження апеляційним судом доказів у справі є безпідставними, оскільки факт укладання спірного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та СФГ НАІР

не порушує законні права та інтереси позивача.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року в справі № 198/673/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи те, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 липня

2019 року підлягає залишенню без змін, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 , 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Сонячне залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров