Постанова
від 25.11.2020 по справі 615/1101/17
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 615/1101/17

провадження № 61-3827св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАН-ВСП ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Заповіт ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН-ВСП на рішення Валківського районного суду Харківської області від 11 червня 2019 року у складі судді Токмакової А. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Бровченка І. О., Бурлаки І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАН-ВСП (далі - ТОВ ЛАН-ВСП ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Заповіт (далі - ТОВ Агрокомплекс Заповіт ) про розірвання договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим.

Позовна заява ТОВ ЛАН-ВСП мотивована тим, що 23 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП укладений договір оренди землі б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ ЛАН-ВСП земельну ділянку площею 7,3545 га, кадастровий номер 6321287000:03:000:0148.

Пунктом 8 договору оренди передбачено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 43 договору оренди договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі від 23 липня 2005 року зареєстрований у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ЦДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2006 року за № 040668800066.

До закінчення строку дії договору оренди землі, а саме 10 січня 2015 року, між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП за взаємною згодою укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 23 липня 2005 року, якою внесені зміни до договору оренди землі - продовжено строк дії договору оренди землі на 10 років та збільшено розмір орендної плати.

Отже, ТОВ ЛАН-ВСП скористалось своїм переважним правом, передбаченим пунктом 8 договору оренди землі від 23 липня 2005 року та статтею 33 Закону України Про оренду землі , а ОСОБА_1 , підписавши додаткову угоду, прийняла та погодила пропозицію щодо поновлення договору оренди землі на новий строк.

05 травня 2017 року представником ТОВ ЛАН-ВСП подана заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та додаткової угоди від 10 січня 2015 року до договору оренди землі, проте ТОВ ЛАН-ВСП відмовлено у реєстрації у зв`язку з тим, що речове право на спірну земельну ділянку вже зареєстровано.

Так, як стало відомо ТОВ ЛАН-ВСП , 24 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Заповіт укладений договір оренди землі б/н на земельну ділянку площею 7,3545 га, кадастровий номер 6321287000:03:000:0148, яка вже знаходиться в оренді ТОВ ЛАН-ВСП . Цей договір зареєстровано державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко О. В. 25 квітня 2017 року за № 35064814.

З урахуванням зазначеного, ТОВ ЛАН-ВСП просило визнати недійсним договір оренди б/н від 24 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Заповіт , на земельну ділянку площею 7,3545 га, кадастровий номер 6321287000:03:000:0148, зареєстрований 25 квітня 2017 року державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко О. В., та скасувати його державну реєстрацію, а також визнати договір оренди землі від 23 липня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП , поновленим на умовах додаткової угоди від 10 січня 2015 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 11 червня 2019 року у задоволенні позову ТОВ ЛАН-ВСП до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс Заповіт про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 24 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Заповіт , на земельну ділянку площею 7,3545 га, кадастровий номер 6321287000:03:000:0148, зареєстрований 25 квітня 2017 року державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко О. В., та скасування його державної реєстрації, відмовлено.

Додатковим рішенням Валківського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2019 року виправлено описку в рішенні Валківського районного суду Харківської області від 11 червня 2019 року у справі № 615/1101/17 за позовом ТОВ ЛАН-ВСП до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс Заповіт про розірвання договору оренди землі.

Ухвалено вважати вірним у вступній частині рішення зазначення предмета позовних вимог: розірвання договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим .

У задоволенні позову ТОВ ЛАН-ВСП до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс Заповіт про визнання поновленим договору оренди землі від 23 липня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП , на земельну ділянку площею 7,3545 га, кадастровий номер 6321287000:03:000:0148, на умовах додаткової угоди, укладеної від 10 січня 2015 року, відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ ЛАН-ВСП залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ ЛАН-ВСП , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установивши, що строк дії договору оренди землі від 23 липня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП , сплинув 31 січня 2016 року, оскільки додаткова угода від 10 січня 2015 року, укладена між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП до договору оренди землі від 23 липня 2005 року не була зареєстрована відповідно до закону, а оспорюваний договір оренди землі від 24 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Заповіт , зареєстрований державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко О. В. 25 квітня 2017 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди землі від 23 липня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП , дійшов висновку про те, що переважне право позивача на поновлення договору оренди землі від 23 липня 2005 року не порушено, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 24 квітня 2017 року, укладеного між відповідачами, та відповідно відсутні підстави для визнання поновленим договору оренди землі від 23 липня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У лютому 2020 року ТОВ ЛАН-ВСП подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ТОВ ЛАН-ВСП мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що переважне право позивача на укладення договору оренди землі не було порушено.

Суди не врахували, що своє бажання продовжити договір оренди земельної ділянки позивач висловив завчасно, уклавши з ОСОБА_1 10 січня 2015 року додаткову угоду до договору оренди, згідно з якою строк дії договору оренди продовжено ще на 10 років, тобто до 10 січня 2025 року.

Отже, позивач скористався своїм переважним правом, передбаченим пунктом 8 договору оренди землі від 23 червня 2005 року та статтею 33 Закону України Про оренду землі , а ОСОБА_1 , підписавши додаткову угоду до договору оренди землі від 23 червня 2005 року, прийняла та погодила пропозицію позивача щодо поновлення договору оренди землі на новий строк.

Умови додаткової угоди виконувались сторонами договору з 2015 року.

У 2016-2017 роках позивач продовжував користування спірною земельною ділянкою, а ОСОБА_1 отримувала належну їй орендну плату, передбачену додатковою угодою від 10 січня 2015 року.

24 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Заповіт укладений договір оренди земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача, чим порушено право позивача на продовження оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 23 липня 2005 року зі змінами та доповненнями, внесеними у січні 2015 року.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину шосту статті 33 Закону України Про оренду землі , не врахували, що після закінчення дії основного договору оренди землі позивач протягом 2016-2017 років продовжував користуватись зазначеною земельною ділянкою, а ОСОБА_1 не направляла будь-яких заперечень щодо припинення договірних відносин та повернення їй земельної ділянки.

Крім того, в діях ОСОБА_1 щодо укладення з ТОВ Агрокомплекс Заповіт договору оренди землі вбачається недобросовісна поведінка.

Також заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 693/1604/15-ц (провадження № 61-26421св18) та постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 015090 від 06 грудня 2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 7,3545 га, кадастровий номер 6321287000:03:000:0148, що розташована на території Сидоренківської сільської ради, КСП Заповіти Ілліча , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

23 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП укладений договір оренди землі площею 7,3545 га, кадастровий номер 6321287000:03:000:0148.

Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що договір укладений на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі не менше 1,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням податку на прибуток у сумі 974 грн.

Орендна плата вноситься щорічно до 01 жовтня (пункт 11 договору оренди).

Згідно з пунктом 43 договору оренди договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі від 23 липня 2005 року зареєстрований у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ЦДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2006 року за № 040668800066.

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору оренди землі б/н від 23 липня 2005 року, 02 лютого 2006 року орендодавець передав орендарю у користування земельну ділянку розміром 7,3545 га.

10 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 23 липня 2005 року, якою внесені зміни до договору оренди землі, а саме: продовжено строк дії договору оренди землі на 10 років та збільшено розмір орендної плати.

12 травня 2017 року ТОВ ЛАН-ВСП відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6321287000:03:000:0148, у зв`язку з тим, що речове право на вказану земельну ділянку вже зареєстровано.

24 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Заповіт укладений договір оренди землі площею 7,3545 га, кадастровий номер 6321287000:03:000:0148, зареєстрований державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко О. В. 25 квітня 2017 року за № 35064814.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі , у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20).

У справі, що переглядається, установлено, що своє бажання про продовження договору оренди землі ТОВ ЛАН-ВСП висловило завчасно, уклавши 10 січня 2015 року з ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди землі від 23 липня 2005 року, згідно з якою внесені зміни до договору оренди землі, а саме: продовжено строк дії договору оренди землі на 10 років та збільшено розмір орендної плати.

01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказаним законом передбачено виключно державну реєстрацію права, а не державну реєстрацію правочинів, що діяла у цій сфері до 01 січня 2013 року.

Державна реєстрація права оренди за додатковою угодою, яка укладена 10 січня 2015 року між ТОВ ЛАН-ВСП та ОСОБА_1 , не зареєстровано відповідно до закону.

Натомість право оренди за оспорюваний договір оренди землі від 24 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Заповіт , зареєстровано державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко О.В. 25 квітня 2017 року за № 35064814, тобто після закінчення строку дії договору оренди землі від 23 липня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП .

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вимогами частин другої, третьої, п`ятої статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Установивши, що переважне право позивача на поновлення договору оренди землі від 23 липня 2005 року не порушено, строк дії договору оренди від 23 липня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАН-ВСП , закінчився 31 січня 2016 року, право користування земельної ділянки площею 7,3545 га, кадастровий номер 6321287000:03:000:0148, набуте відповідачем ТОВ Агрокомплекс Заповіт на законних підставах, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 24 квітня 2017 року, укладеного між відповідачами.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що оспорюваним договором оренди землі порушено переважне право ТОВ ЛАН-ВСП на поновлення договору оренди землі від 23 липня 2005 року.

Верховний Суд не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, а тому не заслуговують на увагу посилання у касаційній скарзі на постанову Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Посилання ТОВ ЛАН-ВСП як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 693/1604/15-ц (провадження № 61-26421св18) та від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН-ВСП залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 11 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Ю. В. Черняк

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення25.11.2020
Оприлюднено10.12.2020
Номер документу93405044
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —615/1101/17

Постанова від 25.11.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коломієць Ганна Василівна

Ухвала від 28.10.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коломієць Ганна Василівна

Ухвала від 24.04.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сердюк Валентин Васильович

Ухвала від 03.03.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сердюк Валентин Васильович

Постанова від 15.01.2020

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Маміна О. В.

Постанова від 15.01.2020

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Маміна О. В.

Ухвала від 10.12.2019

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Маміна О. В.

Ухвала від 29.11.2019

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Маміна О. В.

Ухвала від 05.11.2019

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Маміна О. В.

Рішення від 22.10.2019

Цивільне

Валківський районний суд Харківської області

Токмакова А. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні