Рішення

від 08.12.2020 по справі 192/1562/20

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1562/20

Провадження № 2/192/1343/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тітової О.О.,

з участю секретаря Чикової О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

пр.позивача ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

3-ї особи ОСОБА_4

пр. 3-ї особи ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смтСолоне Солонянськогорайону Дніпропетровськоїобласті цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про скасування рішення органу виконавчої влади, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки до земель державної власності, 3-і особи на стороні відповідачів фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області - Риженко Марина Сергіївна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про скасування рішення органу виконавчої влади, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки до земель державної власності, 3-і особи на стороні відповідачів фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області - ОСОБА_6 . В позовній заяві просила суд:

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.09.2017 №4-5327/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташованої за межами населеного пункту на території Привільнянської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області;

- визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташованої за межами населеного пункту на території Привільнянської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області, зареєстровану за ОСОБА_3 22.06.2018 державним реєстратором ОСОБА_6 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1586875612250;

- зобов`язати ОСОБА_3 повернути у володіння та користування держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташовану за межами населеного пункту на території Привільнянської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області, а Головне управління

Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийняти від ОСОБА_3 земельну ділянку шляхом підписання актів прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що проживає в домоволодінні АДРЕСА_1 , має 4 корови, телицю та 2 телят, які разом з худобою інших жителів випасала на пасовищі біля села.

Протоколом загальних зборів жителів с.Привільне від 08.06.2011 р., було оформлено рішення жителів села щодо обрання ОСОБА_1 - позивача уповноваженою особою від групи громадян у кількості 24 чоловік для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки на умовах оренди для випасання великої рогатої худоби.

11 липня 2011 року позивач від імені жителів с.Привільне звернулась до Солонянської райдержадміністрації з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 60 га, для передачі в оренду для випасання худоби. Дозвіл був отриманий, на замовлення ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був виконаний і 19.02.2012 переданий до Солонянської райдержадміністрації для направлення до юридичного відділу для аналізу щодо відповідності до вимог чинного законодавства. Будь-яке рішення по проекту землеустрою прийнято не було, як пояснив розробник проекту землеустрою рішення не приймалось через зміни у законодавстві. Кадастровий номер пасовищу не був присвоєний і воно продовжувало використовуватись позивачем та жителями села для випасання худоби. В той час повноваження щодо земель державної власності від райдержадміністрації переходили до Головних управлінь Держгеокадастру.

В жовтні 2018 року позивачу стало відомо, що фізична особа підприємець ОСОБА_4 зорав пасовище, а у березні 2019 року засіяв його соняшником, внаслідок чого було порушено право позивача випасати худобу. Зазначає, що ОСОБА_4 10.08.2018 уклав договір оренди спірної земельної ділянки з відповідачем ОСОБА_3 , після чого її зорав, що на думку позивача підтверджує факт порушення її права саме в жовтні 2018 року. До жовтня 2018 року право позивача не порушувалось. Позивач та деякі жителі с.Привільне усно звертались до сільського голови, посадових осіб райдержадміністрації та райради, поліції та прокуратури району з проханням вирішити проблему жителів села, більшість яких мають худобу. Однак, позитивних результатів для жителів села не наступило.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що вже зверталась з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування його рішення про надання фізичним особам у приватну власність 48 земельних ділянок загальною площею 96,0 га. На підставі її заяви, ухвалою Солонянського районного суду від 08.09.2020 позов залишений без розгляду. Однак, під час розгляду справи відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру надано суду 48 наказів про затвердження документації із землеустрою та надання у власність 48 особам земельних ділянок площею по 2,0 га кожному, в тому числі і оскаржуваний наказ, яким у власність відповідача ОСОБА_3 надана земельна ділянка площею 2,0 га, з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043. Вказана земельна ділянка надана відповідачу як пасовище.

Вважає, що дії Головного управління Держгеокадастру суперечать вимогам ст.ст. 22, 23, 34, 121 ЗК України.

Зазначала, що земельні ділянки, які використовуються для сінокосіння і випасання худоби не можуть передаватись у приватну власність, а можуть тільки орендуватись. Не розумно і не позбавляти селян пасовища, на якому жителі села Привільне споконвіків випасали худобу, від чого отримували необхідні для їх існування продукти харчування.

Головне управління Держгеокадастру, як державний орган управління, діючий від імені держави, повинно було офіційно попередити через засоби масової інформації, або іншим доступним способом, жителів с.Привільне про необхідність вирішення питання про укладення договору оренди пасовища та встановити строк для зверненням до нього з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення пасовища, і поставити умову, що у випадку закінчення строку звернення, пасовище буде передане учасникам АТО. При таких обставинах питання оренди пасовища жителями с.Привільне було б вирішено обов`язково і в найкоротші строки.

Позивач не заперечує проти отримання у власність землі учасниками АТО, однак категорично заперечує передачу у власність земель пасовищ, на яких жителі села споконвіків випасали худобу.

Також вказувала,що ФОП ОСОБА_4 самовільно зораві засіявпасовище соняшником,чим змінивцільове призначенняземельної ділянкиз пасовищана ріллю,тому відповіднодо ст.21ЗК України єпідстави длявизнання недійснимиугод щодоземельних ділянок та притягнення винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель до відповідальності.

Посилалась на те, що порушено її право брати в оренду пасовище і випасати худобу на ньому, тому вона вважає дії відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо передачі у приватну власність земель пасовища незаконними. Крім того відповідач не звернувся до суду з позовами про визнання недійсними договорів оренди у зв`язку з і зміною цільового призначення земельних ділянок, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду.

Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року за клопотанням представника третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ОСОБА_5 підготовче судове засідання проведено в режимі відеоконференції з приміщення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті та витребувано з Солонянського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу №203/4152/19 за позовом ОСОБА_1 .

Представником ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_5 суду надані письмові пояснення в яких представник зазначає, що в розпорядженні № Р-660/0/4-12 від 11.12.2012, яке отримала позивач не зазначено, що ОСОБА_7 уповноважена особа від групи громадян жителів с Привільне, не зрозуміло для кого земельна ділянка, протокол від 08.06.2011 року не зазначений. Позивачем не додано проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 60 га на підтвердження її дій. Згідно відповіді Солонянської районної державної адміністрації, проект землеустрою до 01.01.2013 року не подавався, договір оренди бажаної земельної ділянки з уповноваженою особою Привільнянської територіальної громади так і не укладався, а оскільки з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли від райдержадміністрації до органів Держгеокадастру, то позивачем не подано клопотання про надання земельної ділянки в оренду до органів Держгеокадастру.

Протягом 7 років мешканці с. Привільне користувались земельною ділянкою, але не цікавились про оформлення оренди. Правової норми,яка бпередбачала обов`язокГоловного управлінняДержгеокадастру вДніпропетровській областіобговорювати своїрішення тапояснювати їх,не існує.ГУ Держгеокадаструв Дніпропетровськійобласті дієв нормахчинного законодавства,тим пачеземельні ділянкинадавалися учасникамАТО тавідповідно довимог Земельногокодексу Українита Положенняпро Головнеуправління Держгеокадаструу Дніпропетровськійобласті.Саме Гомуловнеуправлінню Держгеокадаструу Дніпропетровськійобласті надано повноваження розпоряджуватися землями сільськогосподарського призначення державної власності на підставі чинного законодавства. Не існує норми, що дозволяє громадянам втручатися в діяльність держаних органів, окрім підстав, що викликають сумнів. Земельні ділянки були надані учасникам АТО за їх заявою в порядку першочерговості на підставі ст.ст. 15, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308.

В подальшому було належне оформлення земельних ділянок, відповідно до чинного законодавства та зареєстровано право власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі наказу відповідача про надання права власності на земельну ділянку. Спірна земельна ділянка, окрім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, має проект землеустрою, шо забезпечує еколого - економічне обґрунтування та впорядкування угідь та має цільове призначення - рілля, окрім цього є агрохімічний паспорт поля земельної ділянки. Жодних підстав щодо припинення права власності на земельну ділянку немає. 03.06.2019 була проведення перевірка дотримання вимог земельного законодавства та складений акт, однак, третя особа ФОП ОСОБА_4 не був присутнім під час перевірки, а документи щодо зміни цільового призначення з пасовища на рілля знаходились на реєстрації. Третій особі був наданий припис, в якому були зазначені всі порушення, які ним усунені та на даний час відсутні. Зазначав, що звертатися до суду щодо порушень ФОП ОСОБА_4 чинного законодавства мають право органи державної влади в рамках своїх повноважень, а позивач не мас право змушувати їх це робити. Також, вказав, що немає жодних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки жодна з вимог не обґрунтована та не закріплена нормою права. ОСОБА_4 на законних підставах уклав договір оренди з ОСОБА_3 , але позивач та мешканці села постійно чинять перепони в обробці земельної ділянки, випасують своїх корів. Також посилався на порушення позивачем строків позовної давності, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою позивачем було отримано 11.12.2012, а до суду позивач вперше звернувся лише в 2019 році. Крім того, просив стягнути з позивача понесені витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано відзив в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем до позовної заяви надано копію розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 11.12.2012 № Р-660/0/4-12 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для випасання худоби на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області орієнтованою площею 60,0 га.

Відповідно до постанов від 11 вересня 2019 року у справі № 924/174/18 (провадж. № 12-82гс19), від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження .V 5зц18), від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18) від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 (провадження № 11-475апп18) від 19 червня 2018 року у справі № 922/864/17 (провадження № 12-61гс18) Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Проект із землеустрою не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом. Саме на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом або за результатами аукціону громадяни та юридичні набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Надані позивачем докази свідчать про те, що позивач з часу розпорядження Солонянської районної державної адміністрації від № Р-660/0/4-12 дій щодо оформлення права оренди на спірну ділянку не вчиняв. Відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти, земельна ділянка з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043 має приватну форму власності. Відповідач не наділений повноваженнями щодо реєстрації/скасування реєстрації речового права на нерухоме майно, тому вимога про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку заявлена безпідставно. Скасування рішення про надання у власність земельної ділянки є необґрунтованою та може порушити права ОСОБА_3 , встановлені ст.ст.14, 41 Конституції України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 25.12.2013 по справі № 6-94ц13, якщо за результатами розгляду справи порушення прав, свобод та інтересів позивача не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову, посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки рішення відповідача про надання фізичним особам у власність спірних земельних ділянок не стосуються безпосередньо позивача.

Крім того, розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації №Р-660/0/4-12 на підставі якого ОСОБА_1 було розроблено документацію із землеустрою було видано 11.12.2012, а позивач в позові зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був виконаний та вже 19.02.2012 переданий до Солонянської райдержадміністрації. Крім того, розпорядженням голови Солонянської районної державної адміністрації від 11.12.2012 № Р-660/0/4-12 дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду наданий гр. ОСОБА_1 для випасання худоби на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області орієнтованою площею 60,0 га, пасовища. Тобто вказане рішення для пасовища було видано саме для позивача, а не для громади с.Привільне як громадські пасовища. Закон визначає два варіанти отримання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби: а) індивідуально громадянами за процедурою отримання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби в оренду; б) у порядкузагального користування через створення органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування «громадських пасовищ». Позовна заява не містить доказів на підтвердження створення громадського пасовища. Протокол Привільнянської сільської ради ввід 08.06.2011 не підписаний особами, які бажали отримати в оренду спірну земельну ділянку, список цих осіб в протоколі відсутній, а протокол не містить підпису та печатки голови с.Привільне. вважав, що права та інтереси позивача відповідачем порушено не було, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем ОСОБА_3 надано відзив на позов в якому зазначив, що вимоги позивача є неправомірними, незаконними та такими, що порушують його права, а крім того вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Зазначає, що ГУ Держгеокадастру було прийнято його заяву з відповідними документами та надано земельну ділянку з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043 у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого сільського господарства та зазначено, що право власності виникає з державної реєстрації. Ним відповідачем ОСОБА_3 зроблено технічну документацію, агрохімічний паспорт поля земельної ділянки, еколого - економічне обґрунтування та впорядкування угідь та визначено цільове призначення землі як рілля. Після отримання ділянки у власність уклав з ОСОБА_4 договір оренди та вважає, що отримав землю на законних підставах, тому підстави для повернення землі відсутні.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимог підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила їх задовольнити та зазначила, що з 2012 року постійно цікавилась станом розгляду проекту землеустрою усно. Зазначила, що має проект землеустрою щодовідведення земельноїділянки дляпередання їїв орендуяк пасовище,однак судуйого надатив данийчас неможе.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та додатково зазначив, що відповідач не мав права передавати у власність землі пасовища, оскільки їх можна лише орендувати. Відповідач отримавши у власність земельну ділянку як пасовища, передав її в оренду ФОП ОСОБА_4 , який змінив цільове призначення землі з пасовища на рілля, що є недопустимим. Позивач в 2019 році письмово звернулась до відповідача з приводу порушення землекористування ФОП ОСОБА_4 та актом від 03.06.2019 було встановлено, що третя особа ОСОБА_4 використовує спірну земельну ділянку з порушеннями встановленого цільового призначення та виду земельних угідь. Вважав, що позивачем не пропущено позовну давність, оскільки про порушення її права вона дізналась лише в 2018 році, коли третьою особу було зоране та засіяне пасовище. Також просив суд відмовити в задоволенні вимог 3-ї особи ФОП ОСОБА_4 у стягненні витрат на правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, вказаних у відзиві на позов.

3-я особа ФОП ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що після встановлення порушень землекористування він сплатив штраф та привів документи щодо користування спірною земельною ділянкою у відповідність до вимог закону, змінивши вид угідь з пасовища на рілля.

Пр. 3-ї особи ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав викладених в письмових поясненнях та просила стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, 3-я особа Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області - ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про слухання справи були повідомлені належним чином про що свідчать повідомлення про отримання судової повістки, про причини неявки суд не повідомили. 3-я особа пояснень щодо позову суду не надала.

Суд відповідно до ст.. 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність належно повідомлених відповідача та 3-ї особи.

Суд, допитавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та матеріали цивільної справи №203/4152/19 провадження 2/192/827/20, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Протоколом Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області 08 червня 2011 року загальних зборів жителів с.Привільне по вибору уповноваженої особи від групи громадян для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки на умовах оренди для випасу великої рогатої худоби та про умови використання ділянки позивача ОСОБА_1 обрано уповноваженою особою від групи громадян.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації №Р-660/0/4-12 від 11.12.2012 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оренду гр. ОСОБА_1 для випасання худоби на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду гр. ОСОБА_1 для випасання худоби орієнтованою площею 60,0 га в т.ч. пасовища 60,0 га, на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Листом Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_1 повідомлено, що право власності на земельну ділянку поблизу с.Привільне на якій мешканці села випасали худобу, для організації громадських пасовищ територіальною громадою не оформлювалось. Розпорядженням голови райдержадміністрації від 11.12.2012 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, до 01.01.2013 вказаний проект землеустрою на затвердження до райдержадміністрації не подавався, договір оренди земельної ділянки для випасання худоби не укладався.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-5327/15-17-СГ від 06.09.2017 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,00000 га, в тому числі пасовища 2,0000 га кадастровий номер 1225086000:01:002:0043 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації.

За інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.03.2020 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043 площею 2 га на території Привільнянської сільської зради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на праві власності належить відповідачу ОСОБА_3 , зареєстрована в реєстрі 22.06.2018 за №26821030. Земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_4 , що зареєстровано 20.09.2018 за №28132289.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що право оренди спірної земельної ділянки, власником якої є відповідач ОСОБА_3 , зареєстрована відділом у Солонянському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області за ОСОБА_4 фізичною особою-підприємцем 20.09.2018 за № НОМЕР_1 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043 площею 2 га з цільовим призначенням землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), надана у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на праві власності зареєстрована державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_6 22.06.2018 за №26821030 за ОСОБА_3 . Право оренди спірної земельної ділянки, зареєстроване за ОСОБА_4 .

Листом від 26.04.2019 №Ш-294/0-400/6-19 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Шевченко Т.В. повідомлено, що будь-яких заяв, клопотань щодо передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування на розгляд відповідача станом на час надання відповіді від позивача не надходило.

Листом від 03.05.2019 №КО-71/0-430/6-19 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами колективного звернення стосовно дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок на території с.Привільне Солонянського району Дніпропетровської області Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області організовано заходи державного контролю та призначено проведення перевірки.

Позивач ОСОБА_1 07 травня 2019 року та 28 червня 2019 року зверталась до відповідача ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з вимогою про надання документів на підставі яких землі, які використовувались як пасовище були передані у приватну власність учасникам АТО.

Листом від 07.08.2019 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області позивачу на її звернення від 09.06.2019 щодо надання інформації та копій документів щодо земельних ділянок, розташованих на території Привільнянської сільської ради повідомлено, що земельні ділянки, в тому числі і спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043 є земельними ділянками приватної форми власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надана в користування на підставі договору оренди землі ОСОБА_4 . В ході проведених заходів державного контролю стосовно спірної земельної ділянки встановлено, що вона використовується ФОП ОСОБА_4 з порушеннями земельного законодавства у зв`язку з чим ФОП ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності та вручено припис щодо усунення правопорушення.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №339-ДК/456/АП/09/01/-19 від 03.06.2019 встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043 надана в приватну власність для ведення особистого селянського господарства з видом угідь пасовище та передана в оренду ФОП ОСОБА_4 та використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порушення встановленому цільовому призначенню та виду земельних угідь.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 у справі №203/4152/19 провадження 2/192/827/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 ,третя особа:Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про скасування рішення органу виконавчої влади залишена без розгляду за заявою позивача.

Третя особа ФОП ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строків позовної давності, посилаючись на те, що розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 видано 11.12.2012, а до суду вперше вона звернулась 23.09.2019. Тобто позивачем порушено строк на звернення до суду, майже 8 років.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно дост. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Виходячи з наведених положень, враховуючи те, що вперше ОСОБА_1 звернулась до суду 19.11.2019 (справа №203/4152/19 провадження №2/192/827/20) а позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на недійсність наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-5327/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043, який видано 06.09.2017, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви третьої особи про застосування строку позовної давності, та вирішує спір по суті заявлених вимог.

Частиною першоюстатті 116 Земельного кодексу України(далі -ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннямистатті 123 ЗК Українивизначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною шостоюстатті 186 ЗК Українипроекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цьогоКодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або у користування, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013року у справі № 21-358а13 і від 07 червня 2016 року у справі № 21-1391а16, а також Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 і від 25 вересня 2019 року у справі № 145/693/16-ц.

Суду не надано доказів на підтвердження доводів позивача щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для випасання худоби (розпорядження №Р-660/0/4-12 від 11.12.2012) та передачі проекту 19.02.2012 до Солонянської райдержадміністрації.

Судом також встановлено, що проект землеустрою у зв`язку із зміною з 01.01.2013 суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення від позивача - ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області також не подавався.

Суд приходить до висновку, що розпорядження голови районної державної адміністрації від 11.12.2012 №Р-660/0/4-12 у зв`язку з його невиконанням на час вирішення питання про передання у власність відповідача ОСОБА_3 спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043, втратило актуальність.

Відповідно достатті 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війниучасників бойових дій, що підтверджується даними посвідчення, виданого 17.11.2015 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 .

Постановою КМУ України від 07.06.2017 № 413 «Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» закріплюється першочерговість забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції.

Положеннямист.81 ЗК Українипередбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до п.«в» ч.3ст.116 ЗК Українибезоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно п.«б» ч.1ст.121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарстване більше 2,0 гектарів.

Надання у власність земельних ділянок учасникам АТО здійснюється у порядку, визначеномуст.116, ст.118ЗК України якими передбачене право набуття права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, винесених в межах їх повноважень.

Статтею 22 ЗК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать, серед іншого, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-5327/15-17-СГ від 06.09.2017 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,00000 га, в тому числі пасовища 2,0000 га кадастровий номер 1225086000:01:002:0043 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як суб`єкт розпорядження державними землями сільськогосподарського призначення мало відповідні повноваження у зв`язку з чим передало у власність ОСОБА_3 земельну ділянку із земель державної власності, яка розташована поза межами населеного пункту та відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а тому може використовуватись відповідачем ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства чи передаватись власником ОСОБА_3 в оренду.

Викладеними вище нормами Земельного Кодексу України спростовуються доводи позивача, що земельні ділянки, які використовуються для сінокосіння і випасання худоби не можуть передаватись у приватну власність, а можуть тільки орендуватись.

Як на підставу позову ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні неодноразово посилались на порушення процедури надання землі у власність ОСОБА_55 та зміну цільового призначення земельної ділянки з пасовища на рілля.

Вирішуючи спір в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером1225086000:01:002:0043 суд приходить до таких висновків.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з категорій земель є землі сільськогосподарського призначення. Кожна категорія має особливий правовий режим, тобто встановлений правовими нормами порядок поведінки по відношенню до цих земель (ч.2ст.18 ЗК України).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії відповідно до ст.20 Кодексу здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до п.5 статті 20Земельного кодексу Українивикористання земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 рокувизначений Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) в якому зазначені групи (види) угідь, що є в Україні.

Згідно Переліку угідь за класифікацією їх видів, рілля це група сільськогосподарських угідь, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Пасовища підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85), що рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Визначальними для з`ясування цільового призначення земельної ділянки є насамперед положення щодо цільового призначення, зазначені в правовстановлюючих документах. Розбіжності між правовстановлюючими документами та фактичним станом земельної ділянки, положеннями містобудівної та землевпорядної документації можуть свідчити про наявність процедурних порушень при оформленні правовстановлюючих документів, що є підставою для їх оспорювання.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.09.2017 №4-5327/15-17-СГ передана у власність земельна ділянка площею 2,0 га, в тому числі пасовища 2,0 га (кадастровий номер 1225086000:01:002:0043) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Зазначена земельна ділянка передана в оренду третій особі ОСОБА_4 , який здійснював на ній товарне сільськогосподарське виробництво за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд вважає,що наданау власністьвідповідача ОСОБА_3 та переданав орендуФОП ОСОБА_4 земельна ділянкадля веденняособистого селянськогогосподарства звидом угідь пасовища,у зв`язкуіз веденняморендарем ОСОБА_4 товарного сільськогосподарського виробництва не змінила свого цільового призначення та залишилась землею сільськогосподарського призначення. В даному випадку мала місце зміна виду угідь - з пасовища на ріллю.

Суд зазначає, що зміна виду угідь земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення земельної ділянки можлива на підставі документації з землеустрою.

У зв`язку з тим, що зміна виду угідь не була належним чином оформлена на час проведення перевірки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, даний факт знайшов своє відображення у акті від 03.06.20196 №339-ДК/456/АП/09/01/-19.

З урахуванням положень ст.ст. 33-37 ЗК України надана із земель сільськогосподарського призначенні у власність ОСОБА_3 та передана в оренду ФОП ОСОБА_4 земельна ділянка з кадастровим номером1225086000:01:002:0043 може використовуватись як для ведення особистого селянського господарства, так і для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після зміни виду угідь останньої.

Суд вважає, що доводи позивача ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, а тому вимоги щодо визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.09.2017 №4-5327/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043 задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що підстав для визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.09.2017 №4-5327/15-17-СГ суд не вбачає, то похідні вимоги про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташованої на території Привільнянської сільської ради, проведену 22.06.2018 державним реєстратором ОСОБА_6 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1586875612250 задоволенню також не підлягають. Позивач не оскаржує процедуру реєстрації права власності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043, а просить скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 посилаючись на незаконність підстави її здійснення - незаконність наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-5327/15-17-СГ від 06.09.2017.

Щодо вимог про зобов`язання ОСОБА_3 повернути у володіння та користування держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташовану за межами населеного пункту на території Привільнянської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області, а Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийняти від ОСОБА_3 земельну ділянку шляхом підписання актів прийому-передачі, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем є особа права, свободи чизаконні інтереси якої порушено, невизнані чи оспорюються.

Відповідачем є особою до якої пред`явлено позов.

У визначенихзаконом випадкахпрокурор звертаєтьсядо судуз позовноюзаявою береучасть урозгляді справза йогопозовами,а такожможе вступитиза своєюініціативою усправу,провадження уякій відкритоза позовоміншої особи (частина третястатті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщозахистцих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у даній справі є одним зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується, позивач ОСОБА_1 зверталась до органів прокуратури щодо передання земельної ділянки у власність часникам АТО, про що свідчить відповідь ДУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.04.2019 №Ш-294/0-400/6-19 щодо розгляду звернення позивача, яке надійшло з Дніпропетровської місцевої прокуратури, прокурор за захистом інтересів держави у спірних правовідносинах не звертався, суд вважає, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у цій частині заявлених вимог.

При цьому, суд вважає, що витребування у відповідача ОСОБА_3 земельної ділянки, переданої йому у власність, та повернення її у володіння та користування держави порушить положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, якою гарантується захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_3 повернути у володіння та користування держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку, а Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийняти від ОСОБА_3 земельну ділянку шляхом підписання актів прийому-передачі задоволенню не підлягають.

За змістомст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Зважаючи на встановлені обставини, аналіз наведених норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачами порушено права позивача.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Оскільки саме на позивача покладено обов`язок із доведення факту дійсного порушення його прав, проте зазначені обставини доведені у встановленому порядку не були, а отже суд, не встановивши факту порушення відповідачами прав позивача, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому, відповідно, і відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в позові суд відмовляє в повному обсязі, відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на оплату судового збору в сумі 2522 грн. 40 коп., ці витрати суд вважає необхідним віднести на рахунок позивача.

Разом з тим, відповідно до положень ст.176 ЦПК України, суд вважає необхідним повернути позивачу ОСОБА_1 переплачену суму судового зборув розмірі 114 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування третій особі - ФОП ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витратина професійну правничу допомогу.

Відповідност. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник 3-ї особи ФОП ОСОБА_4 - адвокат Бут Н.В. в обґрунтування вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу надала суду договір про надання правничої допомоги № 7 від 12.03.2020, укладений нею (Виконавцем) з фізичною особою ОСОБА_4 (Замовник) про надання за плату юридичних послуг та представлення інтересів ОСОБА_4 у розгляді цивільних справ, у відділах виконавчої служби, приватних та державних установах та організаціях. В договорі зазначено, що за послуги, надані Виконавцем Замовник сплачує суму передбачену додатковими угодами до договору відносно виконання кожного доручення Замовника, на протязі 3-х банківських днів з часу укладання додаткової угоди.

Згідно з додатковою угодою №1 від 19.10.2020 до договору про надання правничої допомоги № 7 від 12.03.2020 про надання правової допомоги по цивільній справі №192/1562/20 за позовом ОСОБА_1 . Виконавець зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Замовника у суді першої інстанції, готувати процесуальні документи по справі, загальнийрозмір винагороди становить 10 000, 00 грн., у тому числі:

- 4 000 грн. ознайомлення з матеріалами справи та консультації щодо справи, підготовка та збирання доказів по справі, подання процесуальних документів по справі: клопотань, відзивів, заяв, тощо;

- 6 000, 00 грн. - за представництво інтересів у суді першої інстанції.

Представник 3-ї особи також надав суду квитанцію до прибуткового касового ордера№1 від 19.10.2020 за вказаним договором та додатковою угодою, підписану адвокатом Бут Н.В. з її печаткою, в якій зазначено, що від ОСОБА_4 прийнято десять тисяч гривень.

Судом встановлено, що в матеріалах цивільної справи №203/4152/19 провадження 2/192/827/20, оглянутої в судовому засіданні представником 3-ї особи ФОП ОСОБА_4 також було заявлено про відшкодування витрат на надання правничої допомоги. В обґрунтування понесених 3-ю особою витрат в рамках цивільної справи №203/4152/19 провадження 2/192/827/20 надано додаткову угоду №1 від 12.03.2020 до договору про надання правничої допомоги № 7 від 12.03.2020 про надання допомоги по цивільній справі №203/4152/19 за позовом ОСОБА_1 . Виконавець зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Замовника у суді першої інстанції, готувати процесуальні документи по справі, загальнийрозмір винагороди становить 10 000, 00 грн., у тому числі:

- 4 000 грн. ознайомлення з матеріалами справи та консультації щодо справи, підготовка та збирання доказів по справі, подання процесуальних документів по справі: клопотань, відзивів, заяв, тощо;

- 6 000, 00 грн. - за представництво інтересів у суді першої інстанції.

Представник 3-ї особи також надав суду в рамках цивільної справи №203/4152/19 провадження 2/192/827/20 квитанцію доприбуткового касовогоордера№1від 12.03.2020 за вказаним договором та додатковою угодою, підписану адвокатом Бут Н.В. з її печаткою, в якій зазначено, що від ОСОБА_4 прийнято десять тисяч гривень.

Суд критично ставиться до наданих представником 3-ї особи додаткової угоди №1 та квитанції до прибуткового касового ордера №1 з огляду на їх суперечливість через різність дат.

За таких обставин, суд вважає, що доказів на підтвердження укладення додаткової угоди якою визначено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, а також доказів оплати такої вартості 3-ю особою ОСОБА_4 , суду не надано.

Оскільки доказів, що 3-я особа понесла витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 не надано, у відшкодуванні третій особі - ФОП ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн. суд відмовляє.

Керуючись ст.ст.4, 12,13,76-80,81,89, 133, 137, 141,259,264,265,268 ЦПК України, ст.ст. 18, 20, 22, 81, 116, 121, 122, 123, 186 ЗК України, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.09.2017 №4-5327/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташованої за межами населеного пункту на території Привільнянської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області, визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташованої за межами населеного пункту на території Привільнянської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області, зобов`язання ОСОБА_3 повернути у володіння та користування держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташовану за межами населеного пункту на території Привільнянської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області відмовити в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2522 грн. 40 коп. віднести на рахунок ОСОБА_1 .

Повернути ОСОБА_1 переплачену суму судового зборув розмірі 114 грн.

Відмовити 3-йособі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 устягненні витратна професійнуправничу допомогув розмірі10000грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.12.2020.

Суддя О.О. Тітова