Постанова

від 23.02.2021 по справі 192/1562/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3086/21 Справа № 192/1562/20 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Пивоваровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , державний реєстратор ОСОБА_4 про скасування рішення органу виконавчої влади, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки до земель державної власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі протоколу загальних зборів жителів с.Привільне від 08 червня 2011 року, вона була обрана уповноваженою особою від групи громадян у кількості 24 чоловік для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки на умовах оренди для випасу великої рогатої худоби. 11 липня 2011 року від імені жителів с.Привільне вона звернулася до Солонянської райдержадміністрації з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 60 га, для передачі в оренду для випасання худоби. Дозвіл був отриманий, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконаний і 19 лютого 2012 року переданий до Солонянської райдержадміністрації для направлення до юридичного відділу для аналізу щодо відповідності до вимог чинного законодавства. Однак будь-яке рішення по проекту землеустрою прийнято не було через зміни у законодавстві.

У жовтні 2018 року дізналася про те, що фізична особа підприємець ОСОБА_3 зорав пасовище, а у березні 2019 року засіяв його соняшником, внаслідок чого було вона та інші мешканці села позбавлені права випасати худобу. Незважаючи на неодноразові звернення до сільського голови, посадових осіб райдержадміністрації та райради, поліції та прокуратури району з проханням вирішити проблему жителів села, більшість яких мають худобу, позитивних результатів не наступило.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що вже зверталась з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування його рішення про надання фізичним особам у приватну власність 48 земельних ділянок загальною площею 96,0 га. На підставі її заяви, ухвалою Солонянського районного суду від 08 вересня 2020 року позов залишений без розгляду. Однак, під час розгляду справи відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру надано суду 48 наказів про затвердження документації із землеустрою та надання у власність 48 особам земельних ділянок площею по 2,0 га кожному, в тому числі і оскаржуваний наказ, яким у власність відповідача ОСОБА_2 надана земельна ділянка площею 2,0 га, з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043. Вказана земельна ділянка надана відповідачу як пасовище. Вважає, що дії Головного управління Держгеокадастру суперечать вимогам ст.ст. 22, 23, 34, 121 ЗК України. Земельні ділянки, які використовуються для сінокосіння і випасання худоби не можуть передаватись у приватну власність, а можуть тільки орендуватись. Крім того, ФОП ОСОБА_3 самовільно зорав і засіяв пасовище соняшником, чим змінив цільове призначення земельної ділянки з пасовища на ріллю, тому відповідно до ст. 21 ЗК України є підстави для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок та притягнення винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель до відповідальності. З огляду на зазначене, позивач просила суд визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06 вересня 2017 року №4-5327/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташованої за межами населеного пункту на території Привільнянської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області; визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташованої за межами населеного пункту на території Привільнянської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області, зареєстровану за ОСОБА_2 22 червня 2018 року державним реєстратором ОСОБА_4 . Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1586875612250; зобов`язати ОСОБА_2 повернути у володіння та користування держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1225086000:01:002:0043, розташовану за межами населеного пункту на території Привільнянської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області, а Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийняти від ОСОБА_2 земельну ділянку шляхом підписання актів прийому-передачі.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або у користування, а тому не створює правових наслідків, при цьому відповідачем ОСОБА_2 земельна ділянка у власність набута правомірно.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийнятий у порушення вимог земельного законодавства, оскільки земельна ділянка, яка знаходиться під пасовищем, не може передаватися у приватну власність. Відповідач ОСОБА_3 незаконно змінив цільове призначення земельної ділянки з пасовища на ріллю. Ані прокуратура, ані Держгеокадастр не реагують на порушення прав жителів с.Привільне щодо використання земельної ділянки для випасання худоби.

Представники ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подали відзиви на апеляційні скарги, в яких просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Судом встановлено, що протоколом Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 08 червня 2011 року загальних зборів жителів с.Привільне по вибору уповноваженої особи від групи громадян для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки на умовах оренди для випасу великої рогатої худоби та про умови використання ділянки позивача ОСОБА_1 обрано уповноваженою особою від групи громадян.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації №Р-660/0/4-12 від 11 грудня 2012 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оренду ОСОБА_1 для випасання худоби на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду ОСОБА_1 для випасання худоби орієнтованою площею 60,0 га в т.ч. пасовища 60,0 га, на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Листом Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_1 повідомлено, що право власності на земельну ділянку поблизу с.Привільне, на якій мешканці села випасали худобу, для організації громадських пасовищ територіальною громадою не оформлювалось. Розпорядженням голови райдержадміністрації від 11 грудня 2012 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, до 01 січня 2013 вказаний проект землеустрою на затвердження до райдержадміністрації не подавався, договір оренди земельної ділянки для випасання худоби не укладався.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-5327/15-17-СГ від 06 вересня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовища 2,0000 га кадастровий номер 1225086000:01:002:0043 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації.

За інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10 березня 2020 року, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043 площею 2 га на території Привільнянської сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 , зареєстрована в реєстрі 22 червня 2018 року за №26821030. Земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_3 , що зареєстровано 20 вересня 2018 року за №28132289.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що право оренди спірної земельної ділянки, власником якої є відповідач ОСОБА_2 , зареєстровано відділом у Солонянському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області за ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем 20 вересня 2018 року за №28132289.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043 площею 2 га з цільовим призначенням землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), надана у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на праві власності зареєстрована державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_4 22 червня 2018 року за №26821030 за ОСОБА_2 . Право оренди спірної земельної ділянки, зареєстроване за ОСОБА_3 .

Листом від 26 квітня 2019 року №Ш-294/0-400/6-19 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що будь-яких заяв, клопотань щодо передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування, на розгляд відповідача станом на час надання відповіді, від позивача не надходило.

Листом від 03 травня 2019 року №КО-71/0-430/6-19 Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Шевченко Т.В. повідомило, що за результатами колективного звернення стосовно дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок на території с.Привільне Солонянського району Дніпропетровської області Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області організовано заходи державного контролю та призначено проведення перевірки.

Позивач ОСОБА_1 07 травня 2019 року та 28 червня 2019 року зверталась до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з вимогою про надання документів на підставі яких землі, які використовувались як пасовище були передані у приватну власність учасникам АТО.

Листом від 07 серпня 2019 року Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило позивачу, що земельні ділянки, в тому числі і спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043 є земельними ділянками приватної форми власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надана в користування на підставі договору оренди землі ОСОБА_3 . В ході проведених заходів державного контролю стосовно спірної земельної ділянки було встановлено, що земля використовується ФОП ОСОБА_3 з порушеннями земельного законодавства, у зв`язку з чим останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності та вручено припис щодо усунення правопорушення.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №339-ДК/456/АП/09/01/-19 від 03 червня 2019 року встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225086000:01:002:0043 надана в приватну власність для ведення особистого селянського господарства з видом угідь пасовище та передана в оренду ФОП ОСОБА_3 , використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порушення встановленому цільовому призначенню та виду земельних угідь.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 у справі №203/4152/19 провадження 2/192/827/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про скасування рішення органу виконавчої влади, залишено без розгляду за заявою позивача.

У ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями ст. 123 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або у користування, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013року у справі № 21-358а13 і від 07 червня 2016 року у справі № 21-1391а16, а також Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 і від 25 вересня 2019 року у справі № 145/693/16-ц.

Доказів на підтвердження доводів позивача щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду ОСОБА_1 для випасання худоби (розпорядження №Р-660/0/4-12 від 11 грудня 2012 року) та передачі проекту землеустрою від 19 лютого 2012 року до Солонянської райдержадміністрації, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.14Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно дост.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується даними посвідчення, виданого 17 листопада 2015 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 .

Постановою КМУ України від 07 червня 2017 року № 413 «Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» закріплюється першочерговість забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції.

Положеннями ст.81ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до п.«в» ч.3 ст.116ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно п.«б» ч.1 ст.121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів.

Надання у власність земельних ділянок учасникам АТО здійснюється у порядку, визначеному ст.116, ст.118 ЗК України, якими передбачене право набуття права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, винесених в межах їх повноважень.

У ст. 22 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать, серед іншого, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

У ч.4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-5327/15-17-СГ від 06 вересня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовища 2,0000 га кадастровий номер 1225086000:01:002:0043 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як суб`єкт розпорядження державними землями сільськогосподарського призначення мало відповідні повноваження, у зв`язку з чим передало у власність ОСОБА_2 земельну ділянку із земель державної власності, яка розташована поза межами населеного пункту та відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а тому земельна ділянка може використовуватись останнім для ведення особистого селянського господарства чи передаватись в оренду.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що норми земельного законодавства не передбачають передачу у приватну власність земельної ділянки, яка знаходиться під пасовищем, є необгрунтованими, враховуючи що пасовища відносяться до земель сільськогосподарського призначення, тому можуть набуватися у власність відповідно до положень ст.ст. 116, 121 ЗК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_3 незаконно змінив цільове призначення земельної ділянки з пасовища на ріллю, підлягають відхиленню, оскільки зміна виду угідь земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення земельної ділянки є можливою на підставі документації з землеустрою.

У ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з категорій земель є землі сільськогосподарського призначення. Кожна категорія має особливий правовий режим, тобто встановлений правовими нормами порядок поведінки по відношенню до цих земель (ч.2 ст.18 ЗК України).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії відповідно до ст.20 Кодексу здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до п.5 ст. 20 Земельного кодексуУкраїни використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 Земельного Кодексу.

Постановою КабінетуМіністрів України№ 1051від 17жовтня 2012року визначений Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) в якому зазначені групи (види) угідь, що є в Україні.

Згідно Переліку угідь за класифікацією їх видів,рілля це група сільськогосподарських угідь, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Пасовища підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85), що рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Визначальними для з`ясування цільового призначення земельної ділянки є насамперед положення щодо цільового призначення, зазначені в правовстановлюючих документах. Розбіжності між правовстановлюючими документами та фактичним станом земельної ділянки, положеннями містобудівної та землевпорядної документації можуть свідчити про наявність процедурних порушень при оформленні правовстановлюючих документів, що є підставою для їх оспорювання.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06 вересня 2017 року №4-5327/15-17-СГ передана у власність земельна ділянка площею 2,0 га, в тому числі пасовища 2,0 га (кадастровий номер 1225086000:01:002:0043) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Зазначена земельна ділянка передана в оренду третій особі ОСОБА_3 , який здійснював на ній товарне сільськогосподарське виробництво, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що надана у власність відповідача ОСОБА_2 та передана в оренду ФОП ОСОБА_3 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з видом угідь пасовища, у зв`язку із веденням орендарем ОСОБА_3 товарного сільськогосподарського виробництва не змінила свого цільового призначення та залишилась землею сільськогосподарського призначення. В даному випадку мала місце зміна виду угідь - з пасовища на ріллю.

У зв`язку з тим, що зміна виду угідь не була належним чином оформлена на час проведення перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, даний факт знайшов своє відображення у акті від 03 червня 2019 року №339-ДК/456/АП/09/01/-19.

З урахуванням положень ст.ст. 33-37 ЗК України надана із земель сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_2 та передана в оренду ФОП ОСОБА_3 земельна ділянка з кадастровим номером1225086000:01:002:0043, може використовуватись як для ведення особистого селянського господарства, так і для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після зміни виду угідь останньої.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення в оскарженій частині, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова