Рішення

від 02.12.2020 по справі 508/825/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 508/825/19

Провадження№2/508/35/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Миколаївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Банташ Д.С.

з участю: секретаря c/з - Мазарак Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: реєстраційна служба по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання права,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: реєстраційна служба по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с. 2), який згодом уточнювала (а.с. 34), остаточно просила суд:

-скасувати запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.12.2015 року (номер запису про право власності: 12717590), на підставі рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 27306105 від 21.12.2015 року, форма власності - приватна, розмір часток - 1/1;

-внести запис, відповідно до рішення суду (справа № 508/994/17 від 27.10.2015 року), яким визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом, на Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 8,60 гектара, тобто 4,30 га, в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, масив НОМЕР_1 ділянка НОМЕР_2 (за межами населеного пункту) згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 3553644, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 21жовтня 2005 року, кадастровий номер:5123581400:01:002:0138, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 816197651235).

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка посилалася на те, що згідно рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2017 року (справа № 508/994/17) за нею, ОСОБА_1 , визнано право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 8.60 гектара, тобто на 4.30 га, в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, масив НОМЕР_1 ділянка НОМЕР_2 (за межами населеного пункту) згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА 3553644, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 21 жовтня 2005 року, кадастровий номер 5123581400:01:002:0138, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу з питань надання адміністративних послуг Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області, про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 38403492 від 29 листопада 2017 року, позивачці було відмовлено у державній реєстрації права власності згідно рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2017 року (справа № 508/994/17), на земельну ділянку, що розташована за адресою: Одеська область, Миколаївський район, Антонюківська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5123581400:01:002:0138, з мотивів того, що заявлене право вже зареєстровано.

15.12.2015 року державним реєстратором Березівського міжрайонного управління юстиції Одеської області, було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності:12717590), за ОСОБА_2 , на земельну ділянку, загальною площею 8,60 га, що розташована за адресою: Одеська область, Миколаївський район, Антонюківська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5123581400:01:002:0138.

Вважає державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,60 га, що розташована за адресою: Одеська область, Миколаївський район, Антонюківська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5123581400:01:002:0138, за ОСОБА_2 незаконною і такою, що порушує її, позивача, права.

У судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення, пославшись на підстави, викладені у позові.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена.

Представник третьої особи, Реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, у судове засідання не з`явився. Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 99 від 11 лютого 2016 року Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком до постанови, в тому числі і Березівське міжрайонне управління юстиції в Одеській області .

Вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 02 листопада 2020 року, було витребувано з відділу з питань надання адміністративних послуг Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області належним чином завірену копію реєстраційної справи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 5123581400:01:002:0138 (номер запису про право власності від 15.12.2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 816197651235) , а також з архіву Миколаївського районного суду Одеської області цивільні справи: № 2-369/2007 за позовом ОСОБА_2 до Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області про визнання права власності; № 508/994/17 за позовом ОСОБА_1 до Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

В судовому засіданні, судом було досліджено копію реєстраційної справи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 5123581400:01:002:0138 (номер запису про право власності від 15.12.2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 816197651235) , а також цивільні справи № 2-369/2007 за позовом ОСОБА_2 до Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області про визнання права власності і № 508/994/17 за позовом ОСОБА_1 до Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

Судом встановлено, що 08 червня 2007 року, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини та про визнання права власності на земельну ділянку в порядку успадкування за заповітом (а.с.1-2 справа №2-369/2007 р.).

Згідно рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 20 червня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі, встановлено факт, що ОСОБА_2 своєчасно прийняла спадщину після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, розміром 8,6 га. розташованої на території Антонюківської сільської ради Миколаївського Одеської області, у відповідності з державним актом на право приватної власності на землю серії ЯА № 553644 від 21 жовтня 2005 року , виданого Миколаївською райдержадміністрацією Одеської області, в порядку успадкування за заповітом, яка належала її матері, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку успадкування, за заповітом (а.с.17, справа № 2-369/2007 р.).

11 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 20 червня 2007 року, оскаржила його в апеляційному порядку ( а.с.20-21, справа № 2-369/2007 р.).

Згідно ухвали Апеляційного суду Одеської області від 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою (а.с. 33-34, справа № 2-369/2007 р.).

Таким чином, рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 20 червня 2007 року у справі № 2-369/2007 р., на сьогоднішній день є чинним, в апеляційному порядку не скасовано.

Як вбачається з реєстраційної справи сформованої у паперовій формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно (номер запису про право власності від 15.12.2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 816197651235), реєстрацію права власності на земельну ділянку, загальною площею 8,60 га, що розташована за адресою: Одеська область, Миколаївський район, Антонюківська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5123581400:01:002:0138, зареєстровано 15 грудня 2015 року за ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 20 червня 2007 року (справа № 2-369/2007 року).

Крім того, судом встановлено, що 02 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського районного суду Одеської області з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування (а.с. 2-5, справа № 508/994/2017).

Згідно рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі, визнано за останньою право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 8,60 гектара, тобто на 4,30 га., в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, масив НОМЕР_1 ділянка НОМЕР_2 (за межами населеного пункту), згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 553644, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 21 жовтня 2005 року, кадастровий номер 5123581400:01:002:0138, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 (а.с. 29-30, справа № 508/994/2017).

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України ). Способи захисту визначені КЗпП України .

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В ст. 316 Цивільного кодексу України зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 6 ст. 319 Цивільного кодексу України, держава не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, про що зазначено в ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам підлягає обов`язковій державній реєстрації, що випливає зі ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до положень зазначеного вище Закону, державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01.01.2013 року проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб`єктами, на яких покладається функції державного реєстратора.

Частиною 1 ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону, підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно ст. 26Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що записи до Державного реєстру прав на вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону .

Як було встановлено судом, реєстрацію права власності на земельну ділянку, загальною площею 8,60 га, що розташована за адресою: Одеська область, Миколаївський район, Антонюківська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5123581400:01:002:0138, було здійснено за ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 20 червня 2007 року (справа № 2-369/2007 року), яке не скасовано ні в апеляційному ні касаційному порядку і є чинним на сьогоднішній день.

Крім того, суд звертає увагу на те, що всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 було здійснено з порушенням вимог діючого законодавства, або з порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: реєстраційна служба по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області задоволенню не підлягають.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд вважає за можливе покласти судові витрати на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263- 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: реєстраційна служба по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання права - відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Миколаївський районний суд Одеської області.

Суддя: Д.С. Банташ