Постанова

від 08.12.2020 по справі 183/666/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8990/20 Справа № 183/666/19 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Заворотного К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа Товарна біржа «Дніпропетровська міська біржа нерухомості» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 посилалася на те, що 28 січня 1999 року між ОСОБА_2 і нею був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_2 продав, а вона купила за 31 689 грн. житловий будинок загальною площею 133,5 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 600,00 кв.м. державного фонду. Договір купівлі-продажу від 28 січня 1999 року був укладений на товарній біржі - Товарна біржа «Дніпропетровська міська біржа нерухомості» , але не був нотаріально посвідчений. Позивач зазначила, що правочин між сторонами повністю виконаний, всі істотні умови договору купівлі-продажу виконані сторонами, вона, як покупець передала відповідачу вартість нерухомого майна, а відповідач, як продавець нерухомого майна, в свою чергу, отримав вартість майна, передав житловий будинок у її власність. На підставі викладеного, посилаючись на приписи ст. ст. 47, 227 ЦК УРСР, ОСОБА_1 просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 28 січня 1999 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок житловою площею 65,6 кв.м., загальною площею 163,7 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа Товарна біржа «Дніпропетровська міська біржа нерухомості» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 12 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Крім того, ст.2 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Відповідно до ст.5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений 28 січня 1999 року, тому на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР (1963 року).

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво-або багатосторонніми (договори).

На підставі ст. 42 ЦК УРСР, угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Статтею 47 ЦК УРСР визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору стаття 47 цього Кодексу. Договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

З матеріалів справи вбачається, рішенням Виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів №72 від 21 січня 1996 року вирішено оформити документи на право власності на житлові будинок ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , дозволена житлова добудова рішенням від 13 вересня 1991 року, акти приймання затверджені рішенням №1021 від 27 грудня 1995 року (а.с.65).

28 січня 1999 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила за 31 689 грн. житловий будинок загальною площею 133,5 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 600,00 кв.м. державного фонду (а.с.4).

Договір купівлі-продажу від 28 січня 1999 року був укладений на товарній біржі - Товарна біржа «Дніпропетровська міська біржа нерухомості» , не був нотаріально посвідчений.

На Договорі купівлі-продажу від 28 січня 1999 року міститься печатка та відмітка КП «Новомосковське МБТІ» від 29 січня 1999 року №1563 про реєстрацію вказаного Договору в МБТІ (а.с.4).

З довідки КП «Новомосковське МБТІ» ДОР №45/15/1 від 04 лютого 2015 року вбачається, що відповідно до інвентаризаційної справи станом на 19 грудня 2012 року будинок, АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 28 січня 1999 року на «Дніпропетровська міська біржа нерухомості» (а.с.6).

Слід зазначити, положення ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР щодо визнання угоди дійсною, можуть застосовуватися тільки щодо угод, які підлягали нотаріальному посвідченню та не потребували ще і державної реєстрації договору.

Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено можливе визнання судом дійсним договору лише з приводу недодержання сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення, тобто, договору, для якого законодавцем передбачена таке посвідчення.

Визнання договору дійсним, відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, для якого передбачено не лише нотаріальне посвідчення, а й державна реєстрація можливості не передбачено.

Враховуючи, що для укладення договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) обов`язкове не лише нотаріальне посвідчення, а й його державна реєстрація, правила ч.2 ст. 47 ЦК УРСР на такий договір не поширюються.

Крім того, на Договорі купівлі-продажу від 28 січня 1999 року міститься печатка та відмітка КП «Новомосковське МБТІ» від 29 січня 1999 року №1563 про реєстрацію вказаного Договору в МБТІ, що свідчить про відсутність підстав для визнання такого договору дійсним у судовому порядку.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги стосовно неповного з»ясування обставин справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є необгрунтованими.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді