Постанова

від 08.12.2020 по справі 349/703/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 349/703/20

Провадження № 22-ц/4808/1214/20

Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду від 07 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Рибій М. Г. в м.Рогатин, повний текст якого складено 17 вересня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.10.2012 приблизно о 19.00 год. на ділянці автодороги Мукачево-Львів ОСОБА_2 , керуючи мікроавтобусом Renault Traffic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Львова у с. Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 внаслідок чого ОСОБА_3 від отриманих травм помер на місці події. За даним фактом 02 січня 2013 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013090020000003 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. ОСОБА_1 як мати покійного ОСОБА_3 зазнала моральної шкоди у зв`язку з його смертю. Моральна шкода виразилась в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з смертю сина, так як не могла уявити, що життя її дитини так трагічно і несподівано обірветься. Ця втрата вплинула на її стан здоров`я, як особа похилого віку вона постійно перебуває у важкому психологічному стресі та нервовому напруженні. З смертю сина змінився нормальний життєвий уклад, вона позбавлена права на допомогу від сина. Вказує, що водій ОСОБА_2 моральної шкоди їй не відшкодував та навіть не вибачився. Визначити рівень моральних страждань та оцінити їх в грошовому еквіваленті важко, проте наближено справедливим та адекватним розміром вважає 300 000 грн. Просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 300 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Рогатинського районного суду від 07 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволеня позову в повному обсязі, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не повністю враховано перенесену нею моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з смертю сина, оскільки не могла уявити, що життя її дитини так трагічно і несподівано обірветься. Ця втрата вплинула на її стан здоров`я, вона постійно перебуває у важкому психологічному стресі та нервовому напруженні через позбавлення права на допомогу сина. З смертю сина змінився нормальний життєвий уклад. На час смерті сину було тільки 56 років. Вказує, що водій ОСОБА_2 моральної шкоди їй не відшкодував та навіть не вибачився. Просить стягнути 300 000 грн моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Суд відхиляє електронне повідомлення адвоката Дениса Т.Д. щодо відкладення розгляд цієї справи, оскільки відповідно ч.4 ст.62 ЦПК України ним не додано повноважень на участь у розгляді справи і при такому відкладенні буде допущено порушення вимог ст. 371 ЦПК України щодо строків розгляду цієї справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 як особа, яка на законній піставі керувала Renault Traffic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ІНФОРМАЦІЯ_1 смертю в ДТП її сина - ОСОБА_3 . З огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає, що допущена ним необережність, яка сприяла виникненню шкоди, є грубою, тому визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн.

Висновок суду не повністю відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, автоматизованою системою документообігу Рогатинського районного суду від 28 травня 2020 року визначено головуючий суддя Рибій М.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди (а.с.16)

Ухвалою Рогатинського районного суду від 01 червня 2020 року відкрито провадження у справі, головуюючий Рибій М.Г. (а.с.19)

В рішенні Рогатинського районного суду від 07 вересня 2020 року зазначено головуюючий суддя Лошак О.О., проте рішення суду підписано Рибій М.Г. (а.с.51-53)

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні.

Встановлено, що рішення Рогатинського районного суду від 07 вересня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підписане Рибій М.Г., проте у вступній частині рішення рішення зазначено головуючий у справі Лошак О.О.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Рогатинського районного суду від 07 вересня 2020 року підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог.

Судом встановлено, що 26.10.2012 приблизно о 19.00 год. ОСОБА_2 , керуючи мікроавтобусом Renault Traffic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ділянці автодороги Мукачево-Львів, рухаючись у напрямку м. Львова, у с. Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого ОСОБА_3 від отриманих травм помер на місці події.

Згідно з копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою від 28 грудня 2019 року заступник начальника слідчого відділення Рогатинського відділення поліції Борушевської О. В. закрито кримінальне провадження № 12013090020000003 за фактом наїзду 26.10.2012 приблизно о 19.00 год. ОСОБА_2 , який керував мікроавтобусом Renault Traffic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в с. Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області на пішохода ОСОБА_3 , що спричинило його смерть.

Кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В ході досудового розслідування також встановлено, що в крові пішохода ОСОБА_3 виявлено спирт етиловий в концентрації 4,29 проміле.

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 12.03.2020 підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір`ю покійного ОСОБА_3 , який був народжений ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).

Відповідно статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов`язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Зазначена стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, уразі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Також установлено, що у зв`язку з втратою рідного сина, позивач заподіяно моральну шкоду виразилась в душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок смерті сина, так як не могла уявити, що життя її дитини так трагічно і несподівано обірветься. Ця втрата вплинула на її стан здоров`я, як особа похилого віку вона постійно перебуває у важкому психологічному стресі та нервовому напруженні. З смертю сина змінився нормальний життєвий уклад, вона позбавлена права на допомогу від сина.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Доказів того, що потерпілий ОСОБА_3 , який був народжений ІНФОРМАЦІЯ_3 бажавабо свідомо допускав настання шкідливого результату (наприклад, суїцид) у матеріалах справи відсутні.

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Установлено, що крім перебування у нетверезому стані, потерпілий ОСОБА_3 , який був народжений ІНФОРМАЦІЯ_3 на час дорожньо-транспортної пригоди порушив п.п.4.4.4.7,4.8,4.10,4.14 Правил дорожнього руху, тобто нехтував правилами безпеки руху, що підтверджується копією постанови Національної поліції України Рогатинське відділення поліції від 28 грудня 2019 року (а.с. 10-13).

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує моральні страждання, які зазнала позивач у зв`язку з втратою сина, тяжкість вимушених змін у житті, її похилий вік, відсутність вини відповідача ОСОБА_2 в настанні дорожньо-транспортної пригоди та неправомірність дій ОСОБА_3 , які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої він загинув.

З урахуванням вимог частини другої статті 1193 ЦК України, колегія суддів вважає, що позивач визачив завищений розмір відшкодування моральної шкоди та приходить висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 40 000 грн, який відповідає засадам розумності і справедливості, ступені вини відповідача, характеру і тривалості страждань, істотності вимушених змін у життєвих відносинах позивача та конкретним обставинам справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Згідно ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України Про судових збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України Про судових збір , то з ОСОБА_2 слід стягнути 840,80 грн судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рогатинського районного суду від 07 вересня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 40 000 грн 00 коп. (сорок тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 840,80 грн судового збору.

Постанова набирає чинності з моменту підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 09 грудня 2020 року.

Судді: В.Д.Фединяк

І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський