Ухвала

від 11.03.2021 по справі 349/703/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 349/703/20

провадження № 61-3644ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 жовтня 2012 року приблизно о 19.00 год. на ділянці автодороги Мукачево - Львів ОСОБА_1 , керуючи мікроавтобусом Renault Traffic, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Львова у с. Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 внаслідок чого ОСОБА_3 від отриманих травм помер на місці події. За даним фактом 02 січня 2013 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013090020000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. ОСОБА_2 як мати покійного ОСОБА_3 зазнала моральної шкоди у зв`язку з його смертю. Моральна шкода виразилась в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з смертю сина, так як не могла уявити, що життя її дитини так трагічно і несподівано обірветься. Ця втрата вплинула на її стан здоров`я, як особа похилого віку вона постійно перебуває у важкому психологічному стресі та нервовому напруженні. З смертю сина змінився нормальний життєвий уклад, вона позбавлена права на допомогу від сина. Вказувала, що водій ОСОБА_1 моральної шкоди їй не відшкодував та навіть не вибачився. Визначити рівень моральних страждань та оцінити їх в грошовому еквіваленті важко, проте наближено справедливим та адекватним розміром вважає 300 000 грн. Просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 300 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 840,80 грн судового збору.

05 березня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн) та становить 300 000 грн. Справа є незначної складності, ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі Zubac v. Croatia (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2020 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко