Рішення

від 08.12.2020 по справі 826/10266/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року м. Київ № 826/10266/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства 5-й Київський авторемонтний

завод (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 64)

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116,

м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство 5-й Київський авторемонтний завод (надалі по тексту - позивач, ПрАТ 5-й Київський авторемонтний завод ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14 травня 2018 року №0151711309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 12138,85 грн та пеню у розмірі 7487,21 грн (надалі по тексту - оскаржуване рішення).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення, адже у період, за який позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції, а саме із 23 квітня 2014 року по 03 вересня 2014 року, позивач перебував на стадії ліквідації, оскільки був визнаний банкрутом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки рішення господарського суду, на яке посилається позивач, скасовано відповідним рішенням апеляційного господарського суду.

Від позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив, у якій зазначено, що представником відповідача у відзиві не зазначено жодної обставини, яка б свідчила, що позиція відповідача є обґрунтованою. Так, постановою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2014 року у справі №910/19021/13 ПрАТ 5-й Київський авторемонтний завод визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Така постанова набрала законної сили з моменту її прийняття. Постанову Господарського суду міста Києва від 26 березня 2014 року у справі №910/19021/13 скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2014 року. Тобто у період із 26 березня 2014 року по 08 серпня 2014 року позивач був визнаний банкрутом.

З огляду на викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

14 травня 2018 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 12138,85 грн за період із 23 квітня 2014 року по 03 вересня 2014 року та нараховано пеню у розмірі 7487,21 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20 червня 2018 року №21096/6/99-99-11-02-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача від 14 травня 2018 року №0151711309 - без змін.

Вважаючи рішення відповідача від 14 травня 2018 року №0151711309 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI (надалі по тексту - Закон України №2464-VI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону України №2464-VI. Абзац 1 частини 7 цієї статті передбачає, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 10 статті 25 Закону України №2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно частини 11 статті 25 Закону України №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Протиправність оскаржуваного рішення позивач доводить тією обставиною, що він у період із 26 березня 2014 року по 08 серпня 2014 року перебував у процесі ліквідаційної процедури.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2013 року у справі №910/19021/13 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ 5-й Київський авторемонтний завод , одночасно із прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2014 року у справі №910/19021/13 ПрАТ 5-й Київський авторемонтний завод визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Також у резолютивній частині вказаної постанови зазначено про припинення нарахування неустойки (штрафі, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута з 26 березня 2014 року.

Постанову Господарського суду міста Києва від 26 березня 2014 року у справі №910/19021/13 скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2014 року.

Тобто, як вбачається з викладеного, позивач дійсно був визнаний банкрутом у період із 26 березня 2014 року по 08 серпня 2014 року і відносно нього було відкрито ліквідаційну процедуру.

У межах даної справи позивачем оскаржується застосування до нього штрафних санкцій у період, коли останнього вже було визнано банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14 травня 1992 року №2343-XII (надалі по тексту - Закон України №2343-XII у редакції, чинній з 19 січня 2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (частина 3 статті 19 Закону України №2343-XII).

Згідно з частиною 1 статтею 38 Закону України №2343-XII, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону України №2343-XII ухвала та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийнятті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Суд зауважує, що розгляд справи про банкрутство за редакцією Закону України №2343-XII з 19 січня 2013 року здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому, правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону України №2343-XII, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №823/2240/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №823/2240/17, суд дійшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а відтак наявні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. Суд ще раз зауважує, що до позивача застосовано штраф та нараховано йому пеню за період із 23 квітня 2014 року по 03 вересня 2014 року, хоча у період із 26 березня 2014 року по 08 серпня 2014 року позивач був визнаний банкрутом згідно рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства 5-й Київський авторемонтний завод задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 травня 2018 року №0151711309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким Приватному акціонерному товариству 5-й Київський авторемонтний завод нараховано штраф у розмірі 12138,85 грн та нараховано пеню у розмірі 7487,21 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства 5-й Київський авторемонтний завод (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 64, код ЄДРПОУ 22889913) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук