Постанова

від 10.12.2020 по справі 480/3262/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 р. Справа № 480/3262/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2020, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, по справі № 480/3262/20

за позовом Приватного торгово-виробничого підприємства "Континент-SR"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне торгово-виробниче підприємство "Континент-SR" (далі по тексту - позивач, ПТВП "Континент-SR") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області, податковий орган, контролюючий орган), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС України від 13 березня 2020 року № 0001170507 на загальну суму 127801,25 грн (в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 101665,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25416,25 грн) та № 0001160507 на суму завищеного від`ємного значення у розмірі 157995,00 грн. Стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки №199/18-28-05-07/23293179/25 від 25.02.2020, за відсутності належних доказів нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом, які мали реальний характер.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі № 480/3262/20 адміністративний позов Приватного торгово-виробничого підприємства "Континент-SR" до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 13.03.2020 № 0001170507 та № 0001160507.

Стягнуто на користь Приватного торгово-виробничого підприємства "Континент-SR" (40009, м. Суми, вул. Білопільське шосе, 16, код ЄДРПОУ 23293179) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м.Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43144399) судовий збір у розмірі 4286 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн 95 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі № 480/3262/20, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки господарські операції позивача з придбання товарів у його контрагента - ТОВ Шеріданс Груп не мали реального характеру, а судом першої інстанції необґрунтовано не досліджувалася податкова інформація щодо контрагента позивача - ТОВ Шеріданс Груп по ланцюгу постачання спірних товарно-матеріальних цінностей. Стверджує, що позивачем в ході проведеної перевірки не надавалися довіреності на отримання ТМЦ, паспорти відповідності, сертифікати якості від контрагента-постачальника ТОВ Шеріданс Груп , що також слугувало підставою для висновків податкового органу в акті перевірки №199/18-28-05-07/23293179/25 від 25.02.2020 про невстановлення реальності здійснення господарських операцій з придбання ПТ ВП КОНТИНЕНТ-SR ТМЦ у ТОВ Шеріданс Груп , що призвело до порушення податкового законодавства з податку на додану вартість ПТВП КОНТИНЕНТ-SR .

Представник позивача ухвалу про відкриття апеляційного провадження у цій справі отримав 26.10.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Сумській області не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12.02.2020 по 18.02.2020 ГУ ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПТВП "Континент-SR" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Шеріданс Груп" за березень 2019 року, квітень 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2020 за № 199/18-28-05-07/23293179/25 (а.с. 17-46).

В акті перевірки податковим органом від 25.02.2020 за № 199/18-28-05-07/23293179/25 відображені висновки про порушення позивачем п.п. а п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся за березень 2019 року на загальну суму 101665 грн та завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (ряд.21) за квітень 2019 року на загальну суму 157995 грн.

13.03.2020 ГУ ДПС у Сумській області на підставі вищезазначеного акту перевірки складено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001170507, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 127801,25 грн, з яких - за податковими зобов`язаннями - 101665,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25416,25 грн (а.с. 49);

- № 0001160507, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 157995,00грн (а.с. 48).

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України №15347/6/99-00-08-05-01-06 від 06.05.2020 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 13.03.2020 № 0001170507 та № 0001160507 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 84-86).

Не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності висновків, викладених в акті перевірки від 25.02.2020 за № 199/18-28-05-07/23293179/25, в той час як позивачем надані усі необхідні первинні документи в обґрунтування реальності його господарських операцій з ТОВ Шеріданс Груп .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі № 480/3262/20 відповідає, а вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для висновків ГУ ДПС у Харківській області про порушення позивачем п.п. а п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки від 25.02.2020 за № 199/18-28-05-07/23293179/25, слугувало твердження податкового органу про неможливість здійснення господарської операції з ТОВ Шеріданс Груп з ідентифікованим товаром у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва щодо суб`єкта господарювання по ланцюгу постачання.

Таких висновків контролюючий орган дійшов, використавши податкову інформацію по контрагенту позивача, а також з огляду на ненадання позивачем довіреностей на отримання ТМЦ, паспортів відповідності, сертифікатів якості від контрагента - постачальника ТОВ Шеріданс Груп .

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства..

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Податкова накладна відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Вказане також закріплене у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з п. 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо реальності господарських відносин між позивачем та його контрагентом - ТОВ Шеріданс Груп у спірних відносинах колегією суддів встановлено наступне.

26.03.2020 між ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП та ПТВП "Континент-SR" укладено договір поставки товару №26/03, відповідно до умов якого Постачальник, ТОВ ШЕРІДАНС ГРУП , зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцеві, ПТВП "Континент-SR", товар (партію товару), в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Постачальника до Покупця та є невід`ємними частинами даного договору, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар. Ціна товару зазначається в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору, і встановлюється за домовленістю Сторін. Поставка товару здійснюється на умовах: FCA-Інкотермс 2010 (отримання товару на складі Постачальника ) за адресою: м. Маріуполь, Донецька обл. (а.с. 51).

26.03.2019 сторонами укладено специфікацію № 1 від 26.03.2019 до договору поставки №26/03, відповідно до якої ТОВ Шеріданс Груп мало передати на користь позивача робоче колесо ЕСТА-РК-44,5-6 у кількості 1 шт, ціною 649150 грн без ПДВ та маслоохолоджувач Т 35.0701.100 М1ГЧ у кількості 4 шт ціною 162287,50 грн за шт., усього на 15579600,00 грн (в т.ч. ПДВ - 259660,00 грн) (а.с.52).

На підставі видаткових накладних №3 від 27.03.2019, №8 від 01.04.2019 (а.с. 53, 55) робоче колесо ЕСТА-РК-44,5-6 у кількості 1 шт та маслоохолоджувач Т 35.0701.100 М1ГЧ у кількості 4 шт були поставлені 27.03.2019 та 01.04.2019 відповідно, що підтверджується копіями вказаних документів, які підписані посадовими особами сторін (директорами) та скріплені печатками суб`єктів господарювання.

Посилання податкового органу на ненадання позивачем до перевірки довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей колегія суддів вважає таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки вказані видаткові накладні підписані, зокрема, директором позивача, який, в силу чинного законодавства, має право діяти від імені товариства без додаткових підтверджень повноважень.

Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1300/26077, зокрема, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (з 01.01.2015), а також доповнено пункт 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), новим абзацом такого змісту: Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. .

Отже, з 01.01.2015 довіреність на отримання товару не є обов`язковою, та не може вважатися обов`язковим первинним документом.

Поставка вказаного товару з м. Маріуполь Донецької області до позивача здійснювалась ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується наданими до суду товарно-транспортними накладними: №1 від 27.03.2019, №3 від 01.04.2019, актами виконаних робіт та послуг від 27.03.2019 та 01.04.2019, платіжними дорученнями за послуги з перевезення (а.с. 59-63).

Вказані первинні документи по наданню послуг з перевезення ФОП ОСОБА_1 надавалися до перевірки та були проаналізовані на сторінці 9 акту перевірки (а.с. 25).

При цьому, твердження податкового органу щодо ненадання до перевірки інших первинних бухгалтерських документів з питання транспортування ТМЦ від ТОВ Шеріданс Груп до позивача є необґрунтованим та, на переконання колегії суддів, взагалі не можуть досліджуватися в межах цієї перевірки.

Колегія суддів звертає увагу податкового органу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16), в яких Верховний Суд вказував, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Отже, посилання податкового органу на неподання інших документів щодо транспортування товару, з урахуванням надання товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт та послуг, платіжних доручень за послуги з перевезення, не свідчить про нереальність спірної господарської операції.

Оплата за поставлені запчастини здійснювалась на рахунок ТОВ Шеріданс Груп , що підтверджується платіжним дорученням №1732 від 11.04.2019, та випискою по банківському рахунку позивача.

ТОВ Шеріданс Груп на виконання вимог ПК України були виписані податкові накладні № 591 від 27.03.2019, № 114 від 01.04.2019, які своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначив позивач у позовній заяві, придбані у ТОВ Шеріданс Груп робоче колесо ЕСТА-РК-44,5-6 та маслоохолоджувачі Т 35.0701.100 М1ГЧ в подальшому були реалізовані позивачем на користь ТОВ Азбохім , на підтвердження чого надано договір №0102 від 01.02.2019, укладений позивачем з ТОВ Азбохім , разом зі специфікаціями №1 та № 2 та видатковими накладними № 5 від 28.03.2019 та № 8 від 03.05.2019 (а.с.72-77).

Надані представником позивача первинні документи підтверджують рух активів товарів від ТОВ Шеріданс Груп до позивача, і від позивача покупцю, ТОВ Азбохім , що свідчить про зміну активів ПТВП "Континент-SR" та про наявність в господарських операціях позивача з ТОВ Шеріданс Груп ділової мети.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на ненадання до перевірки паспортів відповідності та сертифікатів якості, колегія суддів зауважує, що такі документи не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі їх відсутність не є безперечним доказом безтоварності господарської операції.

Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками, викладеними у Верховним Судом у постановах від 30.11.2020 по справі № 320/2332/19, від 13 листопада 2018 року по справі №805/528/17-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №804/16486/15, від 21 жовтня 2020 року по справі № 620/846/19.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, фактична наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Так досліджені в ході судового розгляду первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", при цьому в акті перевірки відсутні будь-які посилання на невідповідність наданих документів вимогам вказаного Закону.

Разом з цим колегія суддів враховує, що в акті перевірки податковим органом було перевірено правильність відображення спірних операцій у бухгалтерському обліку позивача та зауважень з цього приводу не зазначено.

Колегія суддів також взято до уваги правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо нереальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на податкову інформацію колегія суддів не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товару, адже у комерційній діяльності поставка товару не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів найму тощо.

Також, на аркушках 14-18 акту перевірки відображено ланцюг постачання вказаного товару (а.с.30-34). ТОВ Шеріданс Груп прибав у ТОВ Ментол-К робоче колесо ЕСТА-РК-44,5-6 у кількості 1 шт, ціною 4479913,5 грн без ПДВ та маслоохолоджувач Т 35.0701.100 М1ГЧ у кількості 4 шт ціною 111978,4 грн без ПДВ за шт.

В свою чергу ТОВ Ментол-К прибав у ТОВ Доннер Інком робоче колесо ЕСТА-РК-44,5-6 у кількості 1 шт, ціною 309060,3 грн без ПДВ та маслоохолоджувач Т 35.0701.100 М1ГЧ у кількості 4 шт. ціною 77265,08 грн без ПДВ за шт.

В свою чергу ТОВ Доннер Інком прибав у ТОВ Агромаркетплюс робоче колесо ЕСТА-РК-44,5-6 у кількості 1 шт, на суму ПДВ 259439,9 грн та у ТОВ Бонамарт маслоохолоджувач Т 35.0701.100 М1ГЧ у кількості 4 шт. на суму ПДВ 339661,8 грн.

Щодо ТОВ Агромаркетплюс та ТОВ Бонамарт в акті перевірки податковий орган, не зазначаючи періоду дослідження господарської діяльності вказаних юридичних осіб для встановлення придбання ними товарів, які у подальшому були реалізовані на користь ТОВ Доннер Інком , приходить до висновку про не встановлення реального джерела походження реалізованих по ланцюгу постачання товарів, отже вказані обставини без належного документального підтвердження не можуть бути визнані судом апеляційної інстанції належними та допустимими.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його безпосереднього контрагента (вироку по кримінальним справі щодо контрагента позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з ТОВ Шеріданс Груп ; не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПТВП "Континент-SR" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

При цьому, в акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що найменування товарно матеріальних цінностей та їх кількість по ланцюгу постачання не змінювалися, а відбувалася зміна ціни та зміна податкового кредиту, що вже в достатній мірі свідчить про наявність у позивача ділової мети при вчиненні спірних господарських операцій.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, яка викладена в постановах №10/21 від 02.03.2010, №09/05 від 13.01.2009, №08/28 від 12.02.2008.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Отже, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів по ланцюгу постачання товарів, приданих позивачем, до винесення вироку судом із дослідженням господарських операцій, в тому числі щодо позивача, не є свідченням безтоварності спірних господарських операцій, що були предметом розгляду у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом ТОВ Шеріданс Груп при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Посилання податкового органу на те, що новий директор ТОВ Шеріданс Груп є одночасно керівником у 50 підприємствах не має жодного відношення до цієї справи, оскільки на момент проведення господарських операцій директором ТОВ Шеріданс Груп була інша особа, крім того, чинним законодавством не обмежено право особи бути керівником в будь-якій кількості юридичних осіб. Вказане також стосується доводів щодо головного бухгалтера ТОВ Шеріданс Груп Петрової Л.О., яка на момент проведення перевірки була директором ТОВ Шеріданс Груп .

З огляду на встановлені обставини у цій справі та досліджені докази, колегія суддів вважає правомірним віднесення позивачем сум до складу податкових кредиту у розмірі 352464 грн по реальним господарським операціям з вищевказаним контрагентом, які повністю підтверджені відповідними первинними документами, набутими у зв`язку із купівлею товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача, а висновки про порушення позивачем вимог п.п. а п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за квітень 2019 року на загальну суму 157995 грн, та донараховано податку на додану вартість за березень 2019 року на загальну суму 101665 грн такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.03.2020 № 0001170507 та №0001160507, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для їх скасування.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України , суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі № 480/3262/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій