Постанова

від 09.12.2020 по справі 640/16138/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16138/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року позивач, ОСОБА_2 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 03.03.2014 року № 1986/0/12-3/009-14, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, третьою особою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неповно досліджено обставини справи.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження вже не є чинними, оскільки вони діяли до завершення будівництва об`єкта, в той же час будівництво вже завершено, об`єкт введено в експлуатацію. До того ж, апелянт стверджує, що позивачем було пропущено шестимісячний строк для звернення до суду із даним позовом.

Також не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини, що мають значення справи.

Так, відповідач зазначає, що приймаючи рішення про надання спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, Департамент діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України, а саме перевірив відповідність намірів забудови положенням Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804.

Окрім того, відповідач в апеляційній скарзі вказує, що оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями не порушено права та інтереси позивача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,0549 га на АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 відповідно до державного акту на земельну ділянку, (кадастровий номер 8000000000:82:294:0020), цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

03.03.2014 року відповідачем видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 №1986/0/12-3/ НОМЕР_1 для будівництва індивідуального житлового будинку.

Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_2 , який розташований поруч з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив повністю та зазначив, що в даному випадку вбачається порушення замовником будівництва чинного законодавства у сфері будівництва та порушення прав позивача в користуванні своїм майном. Порушення наведених вимог законодавства і державних будівельних норм веде до підвищення щільності забудови, погіршення інсоляції сусідніх будинків, що може призвести до зниження комфорту проживання в поруч розташованих будинках.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої вищевказаної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржується правомірність містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 03.03.2014 року № 1986/0/12-3/009-14, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Позовна заява ОСОБА_2 зареєстрована судом першої інстанції 23 серпня 2019 року за № 640/16138/19 (а.с. 4).

До позовної заяви було додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій позивачем зазначено, що позивач став власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 , що знаходиться поруч із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , на забудову якої було видано оскаржувані містобудівні умови та обмеження, 01 січня 2018 року (що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 січня 2018 року).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач вказував, що на адвокатський запит він отримав від відповідача лист-відповідь від 02 серпня 2019 року за № 055-9053. До даного листа-відповіді додавались належним чином завірені копія містобудівних умов та обмежень та документи, на підставі яких вони були видані замовнику будівництва (фрагмент креслення з Генерального плану міста Києва).

Тому, позивач вказав, що лише з 02 серпня 2019 року він зміг належним чином ознайомитись з фрагментом креслення з Генерального плану міста Києва та Містобудівними умовами, які були видані на підставі вищезазначених креслень з Генерального плану м. Києва та надати їм належну правову оцінку.

Позивач зазначив, що без отримання належним чином завірених копій містобудівних умов та обмежень та документів, на підставі яких вони видані замовнику будівництва, а саме - фрагментів креслення з Генерального плану міста Києва, він не міг подати позовну заяву до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 03.03.2014 року № 1986/0/12-3/009-14, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважав визнати поважними причину пропуску строку, передбаченого частиною 122 КАС України, та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

02 вересня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/16138/19 за правилами загального позовного провадження (а.с. 1).

Колегія суддів звертає увагу, що незважаючи на заяву позивача у позовній заяві про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом та поновлення такого строку, суд першої інстанції при прийнятті рішення про відкриття провадження в даній адміністративній справі ухвалою від 02 вересня 2019 року зазначеним обставинам жодної належної правової оцінки не надав.

В подальшому, відповідно до протоколу судового засідання від 17 вересня 2019 року (а.с. 112), суд першої інстанції ухвалив поновити строк звернення до суду.

07 листопада 2019 року до суду першої інстанції надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_1 , в яких представник третьої особи адвокат Коваль В.Б. наголошувала на пропуску позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду (а.с. 143).

В обґрунтування вищевказаних тверджень, представник третьої особи адвокат Коваль В.Б. вказала, що набувши права власності на відповідне нерухоме майно, позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою в межах справи № 757/65718/17ц в якості третьої особи з самостійними вимогами (заява від 27 лютого 2018 року за підписом безпосередньо позивача), з тексту якої вбачається, що позивачем детально описуються положення містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 03.03.2014 року № 1986/0/12-3/009-14, крмі того, додатком до заяви додається копію відповідних містобудівних умов та обмежень.

21 листопада 2019 року представником Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Л. Крайньою подано клопотання про залишення позову без розгляду згідно зі статею 123 КАС України, з підстав, аналогічних тим що були зазначені представником третьої особи (а.с. 162).

З протоколу судового засідання від 17 грудня 2019 року вбачається, що судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (а.с. 187).

Щодо висновку суду першої інстанції про наявність поважних причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду та наявність підстав для його поновлення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів наголошує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №825/438/18.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявна копія позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 757/65718/17-ц ОСОБА_2 , подана 28 лютого 2018 року до Печерського районного суду міста Києва за підписом безпосередньо самого ОСОБА_2 (а.с. 149).

ОСОБА_2 у вищевказаній позовній заяві вказував наступне:

…Дані зареєстровані в містобудівних умовах та обмеженнях, містобудівному кадастрі (виданими з порушеннями законодавства, без обов`язкових цифрових показників висотності, з вказаними чотирма поверхами + цоколь та мансарда) та в дозволах Міністерства культури України містять абсолютно різні показники.

…Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03.03.2014 року № 1986/0/12-3/009-14 та Декларацію про початок виконання будівельних робіт за № КВ083140830188 від 24.03.2014 року з Будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 , в порушення законодавства, видано за декларативним принципом.

…Треба особливо наголосити, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03.03.2014 року № 1986/0/12-3/ НОМЕР_1 видано на нове будівництво, а не на реконструкцію існуючого будинку.

Окрім того, у пункті 6 Додатків до позовної заяви ОСОБА_2 у справі № 757/65718/17-ц зазначено копію містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03.03.2014 року № 1986/0/12-3/009-14.

З системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що станом на 28 лютого 2018 року ОСОБА_2 мав у своєму розпорядженні копію оскаржуваних містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03.03.2014 року № 1986/0/12-3/009-14, та був належними чином ознайомлений з їх змістом.

При цьому, доводи представника позивача адвоката Яндян О.А. про те, що належним чином ознайомитись з фрагментом креслення з Генерального плану міста Києва та Містобудівними умовами, які були видані на підставі вищезазначених креслень з Генерального плану м. Києва позивач зміг лише 02 серпня 2019 року після отримання відповіді на адвокатський запит, є абсолютно необґрунтованими, оскільки, як було зазначено вище, позивач мав копію містобудівних умов та обмежень станом на 28 лютого 2018 року, а Генеральний план міста Києва знаходиться у вільному доступі на офіційному веб-сайті відповідача.

До того ж, навіть презюмуючи необхідність звернення до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, позивачем не вказано жодних об`єктивних причин неможливості такого звернення із відповідним адвокатським запитом в період з 28 лютого 2018 року (коли позивач вже мав копію містобудівних умов та обмежень, оскільки додавав їх до своєї позовної заяви) по 02 серпня 2019 року (дата звернення з адвокатським запитом).

Також, безпідставними є доводи представника позивача адвоката Яндян О.А. стосовно того, що предмети позовів в межах даної справи та справи № 757/65718/17-ц є різними, оскільки, в даному контексті, має значення лише дата, з якої позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, тобто, з оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями, а не преюдиційність судового рішення у справі № 757/65718/17-ц.

Отже, колегія суддів наголошує, що станом на 28 лютого 2018 року позивач був належним чином обізнаний з оскаржуваними в межах даної справи містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03.03.2014 року № 1986/0/12-3/009-14, однак, із даним адміністративним позовом до суду першої інстанції звернувся лише 23 серпня 2019 року, тобто, з пропуском встановленого Кодексом адміністративного судочинства України процесуального строку.

У справах Стаббігс та інші проти Великобританії та Девеер проти Бельгії Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Натомість, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування рішення повністю або частково з залишенням позовної заяви без розгляду, є, зокрема, підстави, встановлені відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Зазначені норми права визначають підстави для залишення адміністративного позову без розгляду у разі пропуску строку звернення до суду без поважних причин.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до суду колегія суддів вважає передчасним.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скари підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов залишити без розгляду.

Керуючись ст. 243, 315, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 09 грудня.2020 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма