Постанова

від 09.12.2020 по справі 822/1515/16

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1515/16

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

09 грудня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника відповідача: Поліщука Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2016 року позивач ТОВ "Кабельний завод" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0000221401.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.09.2016 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.09.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2020 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.09.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на думку відповідача суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, що мають значення для справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, належного представника не направив, разом з тим, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши, суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Кабельний завод" 31.12.1999 зареєстроване виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію №362 від 31.12.1999). З 10.01.2000 перебуває на обліку, як платник податку на додану вартість в Кам`янець-Подільській ОДПІ.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво інших видів електронних і електричних проводів та кабелів (27.32); виробництво пластмас у первинних формах (20.16); виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас (22.21); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19); виробництво міді (24.44) та ін.

Кам`янець-Подільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Кабельний завод з питань правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по проведених взаєморозрахунках у лютому 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Альма-К , повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за лютий 2016 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2016 № 320/22-09-14-01/30686638.

У вказаному акті перевірки податковим органом викладено висновки про порушення позивачем підпункту а пункту 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2016 року в сумі 221435,00 грн.

В обґрунтування висновків про допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства податковий орган вказував на безпідставне включення до складу податкового кредиту за лютий 2016 року податку на додану вартість за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Альма К щодо придбання товарів (проволока мідна в кількості 9915 кг в сумі 1107175,00 грн.) на підставі договору від 08.02.2016 № 08/02-1, які не спричиняють реальних правових наслідків. У підтвердження своєї позиції відповідач, зокрема, вказує на неможливість встановлення походження придбаного товару у ланцюгу постачання, оскільки за результатами проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем з`ясовано, що у період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Альма К мідної проволоки не придбавало. Також податковий орган посилався на непідтвердження належними та допустимими доказами обставин щодо транспортування спірних товарів від ТОВ Альма К позивачу.

За наслідками проведення вказаного контрольного заходу Кам`янець-Подільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0000221401, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за лютий 2016 року в сумі 221435,00 грн.

Позивачем було оскаржено податкове повідомлення - рішення до Головного управління ДФС у Хмельницькій області на що отримано відповідь, що скарга залишена без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ "Кабельний завод" та ТОВ "Альма К" укладено договір № 08/02-1 від 08 лютого 2016 року, предметом якого є поставка мідної проволоки.

ТОВ "Альма К" були виписані податкові накладні №№ 56, 57, 58 від 09.02.2016, які були зареєстровані в ЄРПН 12.02.2016, і сума ПДВ яких в загальному розмірі 221435,00 включена ТОВ "Кабельний завод" до податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2016 року.

Отримавши від постачальника товару ТОВ "Альма К" податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач включив податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, до податкового кредиту в лютому 2016 року.

В свою чергу, судом першої інстанції не встановлено, та відповідачем не доведено, що податкові накладні №№ 56, 57, 58 від 09.02.2016 на суму ПДВ 221435,00 грн. оформлені ТОВ "Альма К" з порушенням ПК України.

Необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ та наявність можливості на підставі наданих для перевірки документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів у межах господарської діяльності.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПК України, будь-яких заперечень з приводу правильності їх оформлення в судовому засідання не встановлено.

Відтак, суд першої інстанції вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару ТОВ "Альма К", які підтверджують придбання проволоки мідної, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту.

Також, суд першої інстанції зазначив, що оцінивши відносини між учасниками господарської операції, доводи відповідача щодо фіктивності господарської операції з ТОВ "Альма К" та відсутності реальних наслідків є необґрунтованими, а відтак і відсутності у позивача права на віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з наступних підстав.

Крім того, позивачем здійснювався пошук продавців проволоки для забезпечення основних видів діяльності, а саме виробництва інших видів електронних і електричних проводів та кабелів.

Так, ТОВ "Кабельний завод" отримало факсом пропозицію від ТОВ "Альма К" щодо поставки мідної проволоки загальною масою 9915 кг за ціною 1328610 грн. З метою обмеження ризиків, оскільки товар придбавався не у постійного контрагента, було погоджено поставку та післяоплату товару.

Зазначене підтверджено генеральним директором ТОВ "Кабельний завод" ОСОБА_1 , який був допитаний у судовому засіданні в якості свідка.

На виконання договору поставки 09.02.2016, згідно видаткових накладних №№ 020902, 020903, 020904, повноважним представником ТОВ "Кабельний завод" Білою О.В., на підставі довіреності №58 від 09.02.2016 року було отримано 3 бухти проволоки мідної загальною масою 9915 кг загальною вартістю - 1328610 гривень.

Проволоку було доставлено на склад позивача перевізником ПП "Резонанас" згідно товарно-транспортної накладної №09/02/16 від 09.02.2016 водієм ОСОБА_2 на автомобілі МАН НОМЕР_1 .

На підставі оформленої позивачем довіреності №58 від 09.02.2016 товар від перевізника отримала ОСОБА_3 та передала на склад під звіт.

Прийнявши зазначений товар, позивач оприбуткував його на складі, оплатив його вартість, що підтверджується:

- 15.02.2016 платіжним дорученням № 6705 перераховано 422100,00 грн.;

- 16.02.2016 платіжним дорученням № 6708 перераховано 477710,00 грн.;

- 17.02.2016 платіжним дорученням № 6717 перераховано 428800,00 грн.;

Товар позивач використав в господарській діяльності для виробництва кабельної продукції, що підтверджується лімітною картою № ПЛ-0000049 за лютий 2016 року, як доказ передачі мідної катанки зі складу на виробництво, журналом - ордером і відомістю по рахунку 201 "Сировина і матеріали" за лютий 2016 року, по рахунку №2023"Матеріали в незавершеному виробництві" за лютий 2016 року, журналом проводок за лютий 2016 року по рахунках 231, 2023 та журналом - ордером і відомістю по рахунку 231 "Прямі виробничі витрати" за лютий 2016 року, що підтверджується актом перевірки.

Позивач відобразив операцію з поставки товару у бухгалтерському та податковому обліку.

Заборгованість по розрахунках з ТОВ "Альма К" за придбані ТМЦ відповідно до бухгалтерського рахунку №631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" відсутня.

Тобто, реальність здійснення операцій підтверджена та встановлена судом першої інстанції в процесі розгляду справи.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що покупець товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом (або контрагентами у ланцюгу постачання товару) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства (в т.ч. його перебування за зареєстрованим місцезнаходженням), і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність такого контрагента. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод може слугувати підставою для негативних наслідків для такого платника. При цьому такий висновок може ґрунтуватись лише на належних та допустимих доказах.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альма К".

Доводи апелянта про те, що ТОВ "Альма К" має статус фіктивного, нелегального підприємства суд першої інстанції не враховую, оскільки, відповідно до витребуваних документів, відомості щодо результатів кримінального розслідування/ розгляду кримінальної справи, досудове розслідування за якою внесене до Єдиного реєстру досудових розслідування щодо фіктивності 12.01.2016 за №42016000000000201 ТОВ "Альма К" відсутні. Доказів протилежного суду не надано.

З урахуванням вказаного, а також, що позивач виконав вимоги ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки відповідача щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2016 року на суму 221435,00 грн. по операції з придбання товару від ТОВ "Альма К" є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України зобов`язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Разом з тим, п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В свою чергу, відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як передбачено ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Крім того, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Також, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Кабельний завод" та ТОВ "Альма К" укладено договір № 08/02-1 від 08 лютого 2016 року, предметом якого є поставка мідної проволоки.

ТОВ "Альма К" були виписані податкові накладні №№ 56, 57, 58 від 09.02.2016, які були зареєстровані в ЄРПН 12.02.2016, і сума ПДВ яких в загальному розмірі 221435,00 включена ТОВ "Кабельний завод" до податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2016 року.

Отримавши від постачальника товару ТОВ "Альма К" податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач включив податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, до податкового кредиту в лютому 2016 року.

Крім того, як вірно вказує суд першої інстанції, на виконання договору поставки 09.02.2016, згідно видаткових накладних №№ 020902, 020903, 020904, повноважним представником ТОВ "Кабельний завод" Білою О.В., на підставі довіреності №58 від 09.02.2016 року було отримано 3 бухти проволоки мідної загальною масою 9915 кг загальною вартістю - 1328610 гривень. Проволоку було доставлено на склад позивача перевізником ПП "Резонанас" згідно товарно-транспортної накладної №09/02/16 від 09.02.2016 водієм ОСОБА_2 на автомобілі "МАН" НОМЕР_1 .

Також, з урахуванням встановлених обставин, матеріалів, а саме на підставі оформленої позивачем довіреності №58 від 09.02.2016 товар від перевізника отримала ОСОБА_3 та передала на склад під звіт.

Прийнявши зазначений товар, позивач оприбуткував його на складі, оплатив його вартість, що підтверджується: - 15.02.2016 платіжним дорученням № 6705 перераховано 422100,00 грн.; - 16.02.2016 платіжним дорученням № 6708 перераховано 477710,00 грн.; - 17.02.2016 платіжним дорученням № 6717 перераховано 428800,00 грн.

В свою чергу, даний товар позивач використав в господарській діяльності для виробництва кабельної продукції, що підтверджується лімітною картою № ПЛ-0000049 за лютий 2016 року, як доказ передачі мідної катанки зі складу на виробництво, журналом - ордером і відомістю по рахунку 201 "Сировина і матеріали" за лютий 2016 року, по рахунку №2023"Матеріали в незавершеному виробництві" за лютий 2016 року, журналом проводок за лютий 2016 року по рахунках 231, 2023 та журналом - ордером і відомістю по рахунку 231 "Прямі виробничі витрати" за лютий 2016 року, що підтверджується актом перевірки.

Дану операцію з поставки товару позивач відобразив у бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, заборгованість по розрахунках з ТОВ "Альма К" за придбані ТМЦ відповідно до бухгалтерського рахунку №631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" відсутня.

Також, як зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 12.03.2019 справа №823/1220/17 судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

В свою чергу, відповідач не наводить достатніх доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені доказами (документами) наданими позивачем, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Крім того, недобросовісність контрагента (постачальника) в межах податкового законодавства не може покладатись на позивача, в межах даного провадження.

Щодо доводів апелянта в частині видачі посвідчення водія, який проживає в Запорізькій області, відсутності реєстрації автомобіля "МАН" НОМЕР_1 в Запорізькій області та сертифікату якості на проволоку мідну, колегія суддів зазначає, що платник податків не має нести відповідальність за вказані обставини та доводити їх вплив на суть спору в призмі ч.2 ст.77 КАС України.

Крім того, податковим органом не доведено неможливість перевезення вантажу особою (водієм), який проживає в Запорізькій області, можливості перевезення вантажу автомобілем, який зареєстрований не за місцем проживання водія.

Тобто, дані доводи не є аргументованими, а отже суд їх не враховую при прийнятті судового рішення.

В частині сертифікату якості проволоки мідної, колегія суддів зазначає, що ТОВ "Альма-К" не є виробником даної продукції. В свою чергу, для платника податків було достатнім наявність сертифікату завіреного ТОВ "Альма-К". Крім того, відповідачем не доведено невідповідність якості вказаної продукції вимогам сертифікату.

Щодо доводів відповідача в частині зареєстрованого кримінального правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №42016000000000201 за фактом фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.6-7 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Аналогічна позиція висловлена у правових висновках Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 лютого 2018 року №802/1853/16-а, які, відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Слід зазначити, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Такі висновки суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 лютого 2018 року №826/6280/13-а.

Крім того, слід звернути увагу, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові по справі №К/9901/1349/17.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення, протоколи допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві. Крім того, ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку, відсутня.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на додану вартість, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а отже податкові повідомлення-рішення в цій частині є протиправними.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 грудня 2020 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.