Постанова

від 08.12.2020 по справі 380/1667/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1667/20 пров. № А/857/13144/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Судова-Хомюк Н.М., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання Цар М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 380/1667/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Укрбудіндустрія" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Кедик М.В.,

час ухвалення рішення - 23.09.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 30.09.2020 року,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Укрбудіндустрія» (далі - позивач, ПП «Укрбудіндустрія» ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 0000260507.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП «Укрбудіндустрія» перебуває у стані припинення з 15.08.2013. У процесі припинення підприємства ПП «Укрбудіндустрія» звернулось до податкового органу із листом, в якому містилось прохання повідомити про наявність чи відсутність заборгованості по сплаті податків. На звернення від 17.05.2019 ПП «Укрбудіндустрія» отримало лист від 29.05.2019 № 27229/10/51.17-16 про надання інформації, в якому Головне управління ДФС у Львівській області повідомляло, що згідно з проведеними нарахуваннями та наявної сплати в ІС «Податковий блок» у інтегрованих картках платника податків у ПП «Укрбудіндустрія» (ЄДРПОУ 35227763) станом на 28.05.2019 заборгованість відсутня.

Вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 04.12.2019 № 510/05.7/35227763 є безпідставними, оскільки ПП «Укрбудіндустрія» не отримувало оплати за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги), а укладало відповідні договори про відступлення права вимоги та зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: договір про відступлення права вимоги від 04.01.2019 № 04/01/19 та угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.01.2019. Звертає увагу, що Податковий кодекс України не передбачає жодних коригувань фінансового результату до оподаткування щодо операцій з відступлення права вимоги. Тому такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. А враховуючи те, що за договором про відступлення права вимоги відбувається заміна лише кредитора, що не впливає на величину фінансового результату до оподаткування (не збільшує активи та не зменшує зобов`язання), то доходу в розумінні Податкового кодексу України у кредитора не виникає, а тому, податкові наслідки з податку на прибуток підприємств - відсутні. Наведений висновок підтримується Державною фіскальною службою України у листі № 3666/6/99-99-15-03-02-15 від 22.02.2017 та листі № 3894/6/99-99-13-02-03-15 від 24.02.2017. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 380/1667/20 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що підприємством списано дебіторську заборгованість у сумі 1 458 900 грн, яка виникла на підставі договору поставки від 17.07.2014 № 17/07/14, предметом якого є поставка вугільної продукції та не оподатковано операції з поставки товарів ні в одному зі звітніх податкових періодів. В результаті чого занижено об`єкт оподаткування з податку на прибуток за 2019 рік на суму 1 458 900 грн, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 262602 грн за період 2019 рік. З аналізу податкової звітності встановлено, що підприємство в момент проведення операцій з реалізації товарів відповідно до договору поставки від 17.07.2014 перебувало на спрощеній системі оподаткування та подало податкові декларації платника єдиного податку юридичної особи за 2014 та 2015 роки з нульовими показниками. Операції з реалізації товарів на суму 1 458 900 грн в зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування не були оподатковані, про що свідчить наявність дебіторської заборгованості, яка відображена в показниках балансу станом на 01.01.2015-01.01.2019. Проте, дана дебіторська заборгованість (яка виникла по неоподаткованих операціях з поставки товару при перебуванні на спрощеній системі оподаткування) та наявні кредиторські заборгованості, списані з балансу в поданому ліквідаційному фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва з нульовими показниками за 2019 рік без оподаткування даних операцій під час перебування на загальній системі оподаткування та без відображення у декларації з податку на прибуток. Отже, підприємством не оподатковано операції з поставки товарів на суму 1 458 900 грн ні в одному зі звітних податкових періодів.

ГУ ДФС у Львівській області під час перевірки встановлено, що на момент проведення ліквідації підприємства відсутній факту оподаткування операції з поставки щебневої продукції за договором поставки від 17.07.2014 №17/07/14.

ПП Укрбудіндустрія задля ухилення від оподаткування поставки продукції імітовано факт укладення договорів:

-договір відповідального зберігання вугільної продукції від 24.07.2014 №24/04;

-договір про зарахування однорідних вимог від 03.01.2019 року;

-договір відступлення права вимоги (поставка вугільної продукції) від 04.01.2019 №04/012019.

Проведення такого роду господарських операцій є неможливим, оскільки, на залишках ПП Укрбудіндустрія встановлено відсутність тонких відходів вуглезбагачення кількість 9412,26 тон загальною вартість 1 458 900 грн. , без його декларування в структурі поданих до органів ДФС (ДПС) фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва в рядку 100 Запаси розділу II Оборотні активи статей балансу станом на 01.01.2015 року- на дату подання ліквідаційного балансу.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 380/1667/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ПП «Укрбудіндустрія» не отримувало оплати за відвантажені товари, уклало договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, а подальше відступлення права вимоги не вплинуло на фінансовий результат, тому заборгованість по договору поставки від 317.07.2014 № 17/07/14 в розмірі 1 458 900 грн не підлягала включенню до складу доходів позивача, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

ГУ ДПС у Львівській області не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності ПП «Укрбудіндустрія» як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП «Укрбудіндустрія» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Отже, контролюючий орган безпідставно збільшив суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 328252,50 грн, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15.01.2020 № 0000260507, є протиправним та підлягає скасуванню.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 21.11.2019 по 27.11.2019 ГУ ДПС у Львівській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрбудіндустрія» (35227763) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 20.11.2019, про що 04.12.2019 складено акт № 510/05.7/35227763 (далі - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, відповідач встановив порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 140.5.12 ст. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2019 рік у сумі 262602 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 15.01.2020 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000260507, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 328252,50 грн (в т.ч. за основним платежем 262602,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 65650,5 грн).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

-зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

-збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

-збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

-зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-ХІУ (далі - Закон №996) одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

П. 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об`єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПК України, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПК України (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

Кредиторська заборгованість - це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов`язання її погашення в певний строк.

Згідно із статтею 1 Закону №996 зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за №860/4153, визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Згідно з підпунктом 140.5.12 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Положення цього підпункту не поширюються на платників податків, які були платниками єдиного податку четвертої групи.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як підтверджено матеріалами справи, між ПП «Укрбудіндустрія» (постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Буденерго» (покупець) 17.07.2014 укладено договір поставки № 17/07/14.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця щебеневу продукцію фракції 5*20 в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах визначених даним договором.

На умовах укладеного договору, ПП «Укрбудіндустрія» поставило продукції на загальну суму 1458900 грн, що підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків (а. с. 117-135).

ТОВ «Торговий дім «Буденерго» не розрахувалося за поставлений товар, внаслідок чого виникла кредиторська заборгованість на суму 1458900 грн.

Також між ТОВ «Торговий дім «Буденерго» (зберігач) та ПП «Укрбудіндустрія» (поклажодавець) укладений договір від 24.07.2014 № 24/04 про відповідальне зберігання.

Згідно з п. 1.1 договору в порядку і на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього договору майно згідно акту приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з актом приймання-передачі до договору від 24.07.2014 № 24/04 про відповідальне зберігання, поклажодавець передав, а зберігач прийняв тонкі відходи вуглезбагачення (вугілля не поіменоване в алфавіті (вугільна фракція дрібнодисперсна) шлам вугільний) у кількості 9412,26 тонн.

Вказані послуги за договором зберігання ПП «Укрбудіндустрія» не оплатило, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 697800,00 грн.

В свою чергу, відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.01.2019 ПП «Укрбудіндустрія» (сторона - 1) та ТОВ «Торговий дім «Буденерго» (сторона - 2), маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 60 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких Сторона-1 і Сторона-2 є сторонами.

Відповідно до пп. 1.1. вказаної угоди за договорами:

а) договір поставки від 17.07.2014 № 17/07/14, де Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 1458 900 (один мільйон чотириста п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійки;

б) договір відповідального зберігання від 24.07.2014 № 24/04, де Сторона-1 є боржником, а Сторона-2 є кредитором в сумі 697 800 (шістсот дев`яносто сім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Згідно з п. 3 угоди Сторона-1 і Сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з вказаних договорів, у яких Сторона-1 і Сторона-2 є сторонами.

Відповідно до пп. 4 вказаної угоди за керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, указаними в 1.1. цієї угоди, у сумі 697 800 (Шістсот дев`яносто сім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Отже, ПП «Укрбудіндустрія» шляхом взаємозарахування однорідних вимог (частково на суму 697800,00 грн) зменшила кредиторську заборгованість.

У подальшому, між ПП «Укрбудіндустрія» (первісний кредитор) та ТОВ «Новодім сервіс» (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги від 04.01.2019 № 04/01/2019.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредитору до боржника ТОВ «Торговий дім «Буденерго» на загальну суму 761 100,00 грн. Зокрема новий кредитор набуває право за зобов`язаннями, які виникли на підставі договору поставки від 17.07.2014 № 17/07/14, предметом якого є поставка вугільної продукції.

Відповідно до вимог п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, визначено, що дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які приводять до зростання власного капіталу.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов`язань.

Активи - ресурси контрольовані підприємством, в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому. Тобто, збільшення власного капіталу є обов`язковою вимогою для віднесення витрат до об`єкту оподаткування з податку на прибуток, згідно з податковим обліком.

За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України), тобто не призводить отримання доходу. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Правові наслідки реалізації товару (робіт, послуг) за ціною нижче їх собівартості, мають визначатися з урахуванням доктрини ділової мети, що реалізується у податкових правовідносинах на підставі положень підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України та передбачає обов`язкову наявність у платника прагнення отримати економічний ефект за рахунок приросту (збереження) активів при вступі у господарські правовідносини.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, у тексті вказаного договору сторонами допущено описку, про виправлення якої складено Додаткову угоду № 2 від 11.06.2019, зокрема, у пп. І) п.1.2 ст.1 Договору про відступлення права вимоги №04/01/2019 від 04.01.2019 року, слово «вугільної» замінено на слово «щебенової» .

Отже «залишок» вимоги до ТОВ «Торговий дім «Буденерго» у сумі 761 100,00 грн ПП «Укрбудіндустрія» передало ТОВ «Новодім Сервіс» за договором відступлення права вимоги від 04.01.2019 № 04/01/2019.

Підставами для тверджень податкового органу стосовно допущення позивачем порушень вимог ПК України слугував той факт, що підприємством списано дебіторську заборгованість у сумі 1 458 900 грн, яка виникла на підставі договору поставки від 17.07.2014 № 17/07/14 та не оподатковано операції з поставки товарів ні в одному зі звітніх податкових періодів, у результаті чого занижено об`єкт оподаткування з податку на прибуток за 2019 рік на сум у 1 458 900 грн, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 262602 грн за період 2019 рік.

Відповідно до пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Пунктом 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» передбачено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 17 П(С)БО 13 підприємство списує фінансовий актив з балансу, якщо воно втрачає контроль за цим фінансовим активом або його частиною. Ознакою втрати контролю є повне виконання контракту, закінчення терміну прав вимоги або відмови від прав за цим контрактом.

Крім того, згідно з Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2003 № 73 (далі - НП(С)БО 1), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Так, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Тобто, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

У даному випадку ПП «Укрбудіндустрія» та ТОВ «Торговий дім «Буденерго» дійшли згоди зарахувати та припинити взаємні зобов`язання щодо сплати коштів на суму 697 800 грн.

Після зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ТОВ «Торговий дім «Буденерго» перед ПП «Укрбудіндустрія» складала 761 100 грн, яка в подальшому, була відступлена позивачем ТОВ «Новодім сервіс» згідно з договором про відступлення права вимоги від 04.01.2019 № 04/01/2019.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому Податковий кодекс України не передбачає жодних коригувань фінансового результату до оподаткування щодо операцій з відступлення права вимоги.

У свою чергу, за договором про відступлення права вимоги відбувається заміна лише кредитора, що не впливає на величину фінансового результату до оподаткування (не збільшує активи та не зменшує зобов`язання), тому доходу в розумінні Податкового кодексу України у кредитора не виникає, а отже, податкові наслідки з податку на прибуток підприємств - відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ПП «Укрбудіндустрія» не отримувало оплати за відвантажені товари, уклало договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, а подальше відступлення права вимоги не вплинуло на фінансовий результат, тому заборгованість по договору поставки від 317.07.2014 № 17/07/14 в розмірі 1 458 900 грн не підлягала включенню до складу доходів позивача, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

В свою чергу, апелянтом не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності ПП «Укрбудіндустрія» як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП «Укрбудіндустрія» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 380/1667/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 10.12.2020 року