Постанова

від 10.12.2020 по справі 915/1189/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1189/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Разюк Г.П.,

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу керівника Миколаївської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020

про повернення позовної заяви, ухвалену суддею Адаховською В.С. у м. Миколаєві

у справі № 915/1189/20

за позовом скаржника в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

до Приватного підприємства «Бая»

про дострокове розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року керівник Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Приватного підприємства (далі - ПП) «Бая» , в якій просив суд:

- достроково розірвати договір оренди землі від 30.10.2013 № 9675, укладений між Миколаївською міською радою та ПП «Бая» щодо земельної ділянки площею 88 га з кадастровим номером 4810137200:17:056:0004 вздовж Київського шосе в районі Матвіївки у Центральному районі міста Миколаєва;

- ПП «Бая» повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 88 га з кадастровим номером 4810137200:17:056:0004 вздовж Київського шосе в районі Матвіївки у Центральному районі міста Миколаєва,

а також стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

Позов прокурора обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення умов договору оренди землі №9675 від 30.10.2013, укладеного між Миколаївською міською радою та ПП Бая , протягом тривалого часу допускаються істотні порушення умов договору, а саме несвоєчасне внесення орендної плати, що надає право орендавцю вимагати дострокового розірвання договору та повернення земельної ділянки, натомість останнім не вжито заходів із вказаних питань, що свідчить про нездійснення ним захисту інтересів громади міста Миколаєва та є підставою для пред`явлення відповідного позову прокурором в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 позовну заяву було повернуто керівнику Миколаївської обласної прокуратури на підставі п. 4 ч. 5 ст .174 ГПК України, оскільки прокурором не доведено існування обставин, які б свідчили про наявність підстав звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, керівник Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду її по суті.

Скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 53, 174, 236 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , п.п. 1,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» .

На думку скаржника, за положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження та у разі відсутності такого органу.

Проте, судом першої інстанції невірно застосовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та у порушення ст. 236 ГПК України безпідставно не прийнято до уваги, що у даному випадку прокурор набув право на представництво, оскільки Миколаївська міська рада не здійснює належним чином захист інтересів держави, шляхом пред`явлення позову про дострокове розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим керівник Миколаївської обласної прокуратури з метою поновлення порушених інтересів держави звернувся із цим позовом самостійно. Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» неналежне здійснення захисту полягає в тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень - Миколаївська міська рада за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулась.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу; про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; про повернення заяви позивачеві (заявникові); про передачу справи на розгляд іншого суду; про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; про зупинення провадження у справі; про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.2 ст. 271 ГПК України).

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, повертаючи керівнику Миколаївської обласної прокуратури вказану вище позовну заяву, місцевий господарський суд зауважив про те, що прокурором не доведено існування обставин, які б свідчили про наявність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Господарського суду Миколаївської області з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі 906/982/19).

Враховуючи вищевикладені висновки Великої Палати Верховного Суду, помилковим є посилання суду першої інстанції щодо необхідності надання прокурором доказів внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо, оскільки вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності кометного органу чи його посадової особи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки суду першої інстанції про те, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону, а також наявності або відсутності бездіяльності цього органу протягом розумного строку після отримання такого звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурора в інтересах держави в особі цього органу.

Водночас, проаналізувавши наявні матеріали справи та доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

Прокурор у позовній заяві наголошував, що Миколаївська міська рада, як власник та розпорядник земель комунальної власності та території міста Миколаїв, має право звернутися за захистом свого порушеного права, оскільки ПП Бая упродовж 2020 року не сплачує орендну сплати за укладеним між ними договором оренди №9675 від 30.10.2013, однак останньою не вжито заходів до усунення вищевказаних порушень, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом, поданим в інтересах Миколаївській міської ради до Приватного підприємства «Бая» про дострокове розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Крім того, прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , зокрема направлено лист від 10.09.2020 №05/2-877вих-20, яким проінформовано Миколаївську міську раду про вищевказане порушення та наявність підстав для вжиття заходів із його припинення шляхом розірвання договору оренди та стягнення заборгованості. Натомість Миколаївською міською радою у відповіді на запит поінформовано прокуратуру про невжиття заходів із вказаних питань, у зв`язку з чим прокуратурою направлено позовну заяву до місцевого господарського суду.

За таких обставин, враховуючи нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, відсутність його звернення до суду із відповідним позовом після звернення до нього прокурора, колегія суддів погоджується із доводами, наведеними прокурором в апеляційній скарзі, про те, що у даному випадку прокурором обґрунтовано наявність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, а тому висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви керівнику Миколаївської обласної прокуратури є помилковими, а відтак оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 про повернення позовної заяви керівнику Миколаївської обласної прокуратури - скасувати.

Справу №915/1189/20 передати на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Текст постанови складено 10.12.2020

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Головей В.М.

Суддя Савицький Я.Ф.