Постанова

від 10.12.2020 по справі 916/580/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/580/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Стрезєв А.І., за ордером;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Сапфір-Агро"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 04 вересня 2020 року (повний текст складено 14.09.2020р.)

по справі № 916/580/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Пишкіна Сергія Павловича

до відповідача-1: Фермерського господарства "Сапфір-Агро"

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-А"

про стягнення 358 699,00 грн.,

суддя суду першої інстанції: Гут С.Ф.

час та місце винесення рішення: 04.09.2020р., м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.12.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Фізична особа-підприємець Пишкін Сергій Павлович (позивач, ФОП Пишкін С.П.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства Сапфір-Агро (відповідач-1, ФГ Сапфір-Агро ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест-А (відповідач-2, ТОВ Агроінвест-А про стягнення 358 699,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Фермерським господарством "Сапфір-Агро" договірних зобов`язань в частині сплати коштів за оренду сільськогосподарської техніки за договором оренди сільськогосподарської машини з екіпажем від 14.06.2019р. №14/06 та невиконанням з боку ТОВ Агроінвест-А своїх зобов`язань за договором поруки від 15.11.2019р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2020р. у справі №916/580/20 (суддя Гут С.Ф.) позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Пишкіна Сергія Павловича задоволені частково; стягнуто з Фермерського господарства "Сапфір-Агро" на користь Фізичної особи-підприємця Пишкіна Сергія Павловича суму основного боргу за Договором оренди сільськогосподарської машини з екіпажем від 14.06.2019 року №14/06 у розмірі 299 000 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 684,35 грн., 3% річних у розмірі 4 715,24 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 197,27 грн., а також, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-А" на користь Фізичної особи-підприємця Пишкіна Сергія Павловича 1 000 грн. поруки та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 197,27 грн. В решті позовних вимог Фізичної особи-підприємця Пишкіна Сергія Павловича відмовлено.

У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується наявність боргу відповідача-1 перед позивачем лише у сумі 299 000,00 грн., що виникла у зв`язку з частковою несплатою ФГ Сапфір-Агро орендної плати за використання орендованої сільськогосподарської техніки. Тому, з урахуванням підтвердженої суми боргу і здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, місцевим господарським судом було частково задоволені позовні вимоги ФОП Пишкіна С.П. до ФГ Сапфір-Агро .

Водночас, судом першої інстанції встановлено, правомірність вимоги позивача сплати ТОВ «Агроінвест-А» на користь позивача 1 000,00 грн., в якості поруки за невиконання зобов`язань відповідача-1 за договором оренди, що було передбачено відповідним договором поруки, але не виконано відповідачем-2.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Сапфір-Агро" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач-1 просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020р. у справі №916/580/20 в частині стягнення з ФГ "Сапфір-Агро" на користь ФОП Пишкіна С.П. суми основного боргу у розмірі 299 000,00 грн., 3% річних у розмірі 4 715,24 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 684,35 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 197,27 грн. та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця Пишкіна Сергія Павловича відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вважає, що Господарським судом Одеської області помилково не враховані докази щодо підтвердження повного виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором оренди від 14.06.2019р. №14/06, а саме: Доручення від 24.07.2019р. члену ФГ Сапфір-Агро Сорокунському С.С. здійснити переказ на карту ПриватБанка , яка належить ОСОБА_1 , грошових коштів на суму 129 000,00 грн. за оренду сільськогосподарської машини з екіпажем та копію дублікату квитанції №97170988839800029138; Доручення від 11.07.2019р. члену ФГ Сапфір-Агро Сорокунському С.М. здійснити розрахунок з ФОП Пишкіним Сергієм Павловичем за оренду сільськогосподарської машини з екіпажем на суму 142 000,00 грн. та копію квитанції від 11.07.2019р. №11/07, яка видана саме Пишкіним С.П., та в якій у графі Підстава зазначено інший номер договору, а саме №14/07.

Скаржник зазначає, що позивачем не повідомлялось про наявність інших договірних відносин, отже, інших договорів, крім договору оренди №14/06, між відповідачем-1 та позивачем не було укладено.

ФГ Сапфір-Агро зауважує, що номер карткового рахунку позивача, як фізичної особи, міг стати відомий членам фермерського господарства Сапфір-Агро лише з дозволу його власника - Пишкіна С.П. для отримання останнім коштів через Приват 24 .

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що в цілому, суми сплачених коштів Пишкіну С.П. відповідають сумі, яка зазначена в п.4.1. договору №14/06 оренди сільськогосподарської машини з екіпажем від 14 червня 2019 року, як і співпадають строки сплати коштів (платіжне доручення №2083 від 02.07.2019 року на суму 50 000,00 грн.; квитанції №11/07 від 11.07.2019р. на суму 142 000,00 грн.; квитанції №97170988839800029138 від 24.07.2019р. на суму 129 000.00 грн.) зі строками сплати орендної плати за договором №14/06 оренди сільськогосподарської машини з екіпажем від 14.06.2019 року , які зазначені в п.п. 3.1., 4.2. договору.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020р. у даній справі апелянтом не оскаржується.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Сапфір-Агро" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020р. у справі №916/580/20; розгляд справи призначено на 25.11.2020р.

25.11.2020р. від Фермерського господарства "Сапфір-Агро" до суду надійшло клопотання про відкладення, у зв`язку із зайнятістю представника відповідача-1 в іншій справі. До вказаного клопотання ФГ "Сапфір-Агро" було надано відповідні докази щодо підтвердження наведеного обґрунтування.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020р. у судовому засіданні справи №916/580/20 оголошено перерву до 10.12.2020 року об 11:30 год.

03.12.2020р. від апелянта до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а також, клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, проведення якої позивач просив доручити Господарському суду Херсонської області, або Херсонському окружному адміністративному суду, або Херсонському міському суду Херсонської області.

Однак, у зв`язку з відсутністю 10.12.2020р. у вищенаведених судах вільних залів судових засідань, обладнаних системою відеоконференцзв`язку, ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.12.2020р. у задоволенні клопотання про участь ФГ "Сапфір-Агро" в режимі відеоконференції заявнику відмовлено.

Додаткові документи долучені судом до матеріалів справи.

10.12.2020р. від позивача до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення позивача

Представник відповідача-1 до початку судового засідання 10.12.2020р. надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, що було враховано судовою колегією.

Представник відповідача-2 у судове засідання 10.12.2020р. не з`явився, про день, час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом, а відповідно до ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020р. т від 25.11.2020р. явка представників сторін також не визнавалась обов`язковою.

А тому, враховуючи вищенаведене та з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

У судовому засіданні 10.12.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 14.06.2019р. між ФОП Пишкіним Сергієм Павловичем (Орендодавець) та Фермерським господарством «Сапфір-Агро» (Орендар) було укладено Договір оренди Сільськогосподарської машини з екіпажем №14/06 (Договір).

За умовами п. 1.1. Договору Орендодавець зобов`язався передати Орендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку, а саме: Комбайн Зернозбиральний, визначений у цьому Договорі (далі - Комбайн), а також зобов`язався забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію; в свою чергу, Орендар зобов`язався прийняти в тимчасове платне користування Комбайн Зернозбиральний під керуванням екіпажу (водія) Орендодавця і зобов`язувався сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Строк оренди Комбайну становить 1 місяць: з 18.06.2019р. до 18.07.2019р. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п 4.1. Договору зазначено, що ціна договору становить 350 000.00 грн. (без ПДВ).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що орендна плата сплачується в строк до 10 числа наступного місяця на підставі акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами.

Передача транспортного засобу здійснюється за приймально-передавальним актом, який підписується Орендодавцем та Орендарем. Екіпаж приступає до виконання роботи в Орендаря з моменту підписання приймально-передавального Акта (п.5.1.1. Договору).

Згідно із п. 5.2.2. Договору Орендар зобов`язується своєчасно сплачувати орендні платежі.

Після закінчення терміну дії Договору повернути Комбайн Зернозбиральний у належному технічному стані з урахуванням нормального зносу. Повернення оформляється актом (5.2.4 Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору, останній набуває чинності з 14.06.2019р. та діє до 18.07.2019р.

18.06.2019р. Орендодавець надав в користування Орендареві Комбайн, визначений у договорі №14/06, що вбачається з Акту №1 приймання-передачі Комбайна Зернозбирального, підписаного обома сторонами та скріпленого їх печатками (а.с. 23).

Також, судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2019р. Комбайн було повернуто Орендарю, який виставив відповідачу рахунок на оплату від 19.07.2019 року, проте Фермерським господарством «Сапфір Агро» було залишено без сплати орендну плату за Договором.

Матеріали справи свідчать, що 18.11.2019 року позивачем було направлено відповідачу цінним листом вимогу про сплату боргу за Договором, рахунок на оплату №1 від 19.07.2019 року, Акт приймання-передачі Комбайна Зернозбирального №2, Акт надання послуг №1 від 19.07.2019 року.

Однак, як зазначає позивач, відповіді та оплати за надані послуги на адресу ФОП Пишкіна С.П. не надійшло.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 15.11.2019р. між ФОП Пишкіним Сергієм Павловичем (Кредитор) та ТОВ «Агроінвест-А» (Поручитель) було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого, Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання зобов`язань Фермерського господарства «Сапфір-Агро» (Боржник), що виникли внаслідок невиконання зобов`язань за Договором оренди сільськогосподарської машини з екіпажем №14/06 від 14.06.2019 року, а саме несплати орендної плати у розмірі 350 000,00 грн. (п. 1.1. Договору).

Відповідно п. 2.1. Договору Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за неналежне виконання Боржником забезпеченого зобов`язання, але в любому випадку розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 3.1. цього Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання Боржника, за договором оренди у сумі, що дорівнює 1 000,00 грн.

Пунктом 4.1.1. Договору встановлено, що при порушенні Боржником зобов`язання перед Кредитором за договором оренди, Поручитель виконує за Боржника зобов`язання у 5 денний строк з дня отримання вимоги від Кредитора.

Наведений Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту припинення дії зобов`язань за Розпискою, окрім випадків визначених в ст.559 Цивільного Кодексу України (п. 6.1. Договору).

У матеріалах справи наявна вимога позивача щодо сплати ТОВ «Агроінвест-А» розміру поруки згідно п.3.1 Договору поруки.

Доказів надіслання вказаної вимоги на адресу відповідача-2 у матеріалах справи не міститься, як і відповіді ТОВ Агроінвест-А на зазначену вимогу.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем-1 надано до суду копію рахунку-фактури №01/07 від 01.07.2019 року, виданого ФОП Пишкіним Сергієм Павловичем (а.с. 64), на підставі якого ФГ "Сапфір-Агро" перерахувало на р/рахунок позивача № НОМЕР_1 50 000.00 (п`ятдесят тисяч) грн. за оренду сільськогосподарської машини з екіпажем (а.с. 64).

Крім того, у матеріалах справи містяться Доручення від 24.07.2019р. та 11.07.2019р., відповідно до яких головою ФГ "Сапфір-Агро" ОСОБА_2 надане письмове доручення члену фермерського господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно, здійснити переказ на карту ПриватБанка , яка належить ОСОБА_1 , грошових коштів на суму 129 000.00 грн. за оренду сільськогосподарської машини з екіпажем (а.с. 66) та здійснити розрахунок з ФОП Пишкіним Сергієм Павловичем за оренду сільськогосподарської машини з екіпажем на суму 142 000,00 грн. (а.с. 68).

На підтвердження здійснення відповідних платежів, ФГ "Сапфір-Агро" надало до суду дублікат квитанції ПриватБанку від 24.07.2019р. №97170988839800029138 на суму 129 000,00 грн. (а.с. 67) та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.07.2019р. №11/07 на суму 142 000,00 грн.

Однак, в дублікаті квитанції №97170988839800029138 у графі «Призначення платежу» не вказано підстав переказу вказаних коштів, а зазначено: «Перевод на карту ПриватБанка , а у квитанції №11/07 від 11.07.2019р. у графі «Підстава» зазначено Договір від 14.06.2019р. №14/07 оренди сільськогосподарської машини з екіпажем , тобто - договір з іншим номером.

При цьому, у матеріалах справи наявна роздруківка виписки за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. по банківському рахунку № НОМЕР_2 Пишкіна Сергія Павловича, згідно з якою 02.07.2019р. на вказаний рахунок позивача від ФГ Сапфір-Агро надійшли кошті у розмірі 50 000,00 грн. за оренду техніки на підставі рахунку від 01.07.2019р. №01/07.

Підтвердження зарахувань на рахунок позивача саме за №UA193543470000026005060791043 сум у розмірі 129 000,00 грн. та 142 000,00 грн. позивачем до матеріалів справи не надано.

Разом з цим, відповідно до виписки АТ КБ ПриватБанк від 26.11.2020р., наданої представником ФГ Сапфір-Агро та наявної у матеріалах справи, 24.07.2019р. на банківську картку Пишкіна Сергія Павловича було перераховано 129 000,00 грн. Сорокунським С. С., який є членом ФГ Сапфір-Агро , згідно зі статутом відповідача-1 (а.с. 56-63).

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як вбачається з позовних вимог, предметом доказування у даній справі, згідно з ч.2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України являються обставини, які підтверджують чи спростовують реальність оплати ФГ Сапфір-Агро на користь ФОП Пишкіна С.П. коштів за оренду сільськогосподарської машини з екіпажем.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів, а також доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів , видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Така позиці викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц).

Крім того, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягарі доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019р. у справі №922/1163/18; від 29.08.2018р. у справі №909/105/15; від 29.08.2018р. у справі №910/23428/17; від 31.01.2018р. у справі № 10/8763/17).

Відповідно до ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія звертає увагу, що умовами Договору №14/06 від 14.06.2019 року, сторони не визначили конкретну форму розрахунків.

При цьому, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання боржника сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання свого грошового зобов`язання за Договором №14/06 від 14.06.2019р., ціна якого становить 350 000,00 грн., ФГ Сапфір-Агро було перераховано на р/рахунок позивача, що був зазначений у відповідному рахунку на оплату ФОП Пишкіна С.П., 50 000,00 грн. за оренду сільськогосподарської машини з екіпажем.

Разом з тим, місцевий господарський суд не врахував суми у розмірі 129 000,00 грн. та 142 000,00 грн., які були внесені Сорокунським С.С., на виконання відповідних доручень ФГ Сапфір-Агро на картковий рахунок позивача та, відповідно, - в касу ФОП Пишкіна С. П.

Однак, відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідний висновок наведено в чисельних Постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 9.04.2019 р у справі №910/19687/17, від 16.09.2020р. у справі №916/122/20, від 30.06.2020р. у справі №235/445/18, від 7.04.2020р. у справі №743/534/16 та ін.)

Відповідно до визначення, яке міститься у ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Пунктом 6 ч. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 12.11.2003р. №492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01.04.2019р. №56), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, встановлено, що поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Згідно зі статтею 5 вказаної Інструкції клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської / підприємницької/інвестиційної / незалежної професійної діяльності / діяльності, яка не пов`язана з підприємницькою, і власних потреб.

Як вже зазначалось вище, ФОП Пишкін С.П. має рахунок у АТ КБ ПриватБанк за № НОМЕР_2 , на якій ФГ Сапфір-Агро перерахувало позивачу кошті у розмірі 50 000,00 грн. за відповідним Договором.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як фізична особа має в АТ КБ ПриватБанк особисту банківську картку.

У матеріалах справи наявний дублікат квитанції АТ КБ ПриватБанк від 24.07.2019р. № НОМЕР_3 та виписка АТ КБ ПриватБанк від 26.11.2020р. по витратам, відповідно до яких ОСОБА_3 перерахував на картку АТ КБ ПриватБанк одержувачу - ОСОБА_1 129 000,00 грн.

При цьому, як вбачається зі Статуту ФГ Сапфір-Агро , ОСОБА_3 є членом цього Фермерського господарства.

Більш того, у матеріалах справи міститься Доручення від 24.07.2019р. ФГ Сапфір-Агро , відповідно до якого, ОСОБА_2 , яка є головою ФГ Сапфір-Агро доручає члену ФГ Сапфір-Агро ОСОБА_3 здійснити перевод на карту ПриватБанка , яка належить ОСОБА_1 , грошові кошті у розмірі 129 000,00 грн. за оренду сільськогосподарської машини з екіпажем.

Матеріали справи не містять, а позивачем не наведено доказів існування будь-якого іншого Договору, укладеного між сторонами, крім Договору №14/06 від 14.06.2019р.

У зв`язку з цим, судова колегія не вбачає підстав для неврахування переказу представника (робітника) відповідач-1 129 000,00 грн. в якості докази виконання зобов`язання за спірним договором.

Разом з тим, надходження готівкових грошових коштів безпосередньо в касу підприємства (юридичної особи) оформляється прибутковим касовим ордером, який є первинним документом.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (із змінами і доповненнями), затвердженим постановою Правління НБУ від 29.12.2017р. №148, визначено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Судова колегія звертає увагу на та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.07.2019р. №11/07 на суму 142 000,00 грн., яка наявна у матеріалах справи. Відповідно до цієї квитанції ФОП Пишкін С.П. 11.07.2019р. отримав від ФГ Сапфір-Агро 142 000,00 грн. Однак, підставою сплати вказаної суми є Договір від 14.06.2019р. №14/07 оренди сільськогосподарської машини з екіпажем. Тобто, у квитанції до прибуткового касового ордеру зазначений договір з іншим номером.

При цьому, у матеріалах справи також наявне Доручення від 11.07.2019р. Фермерського господарства Сапфір-Агро , відповідно до якого, ОСОБА_2 , голова ФГ Сапфір-Агро доручає члену ФГ Сапфір-Агро ОСОБА_4 здійснити розрахунок з ФОП Пишкіним Сергієм Павловичем за оренду сільськогосподарської машини з екіпажем на суму 142 000,00 грн.

Апеляційна колегія вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо неврахування прибуткового касового ордеру від 11.07.2019р. №11/07 в якості доказу оплати ФГ Сапфір-Агро 142 000,00 грн. оренди за Договором від 14.06.2019р. №14/06, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів наявності між сторонами інших договірних відносин, ніж Договір №14/06. Позивачем не заявлялось ані у суді першої інстанції, ані при апеляційному перегляді щодо існування укладеного між сторонами у даній справі Договору від 14.06.2019р. №14/07. Окремо, судова колегія звертає увагу, що номером квитанції є №11/07, видана остання 11.07.2019р., що дає підстави вважати, що вказаний у квитанції номер Договору був технічною опискою.

Також, з урахуванням наведеного вище, судова колегія не погоджується з місцевим господарським судом щодо неврахування переказу ОСОБА_3 у розмірі 129 000,00 грн. на картку ОСОБА_1 .

Водночас, апеляційний суд враховує відсутність у матеріалах справи заперечень позивача щодо отримання сум у розмірі 129 000,00 грн. та 142 000,00 грн. саме на виконання Договору від 14.06.2019р. №14/06.

За вказаними обставинами колегія суддів доходить до висновку про те, що Фермерське господарство Сапфір-Агро на виконання Договору №14/06 від 14.06.2019р. виконало свої грошові зобов`язання перед позивачем на загальну суму 321 000, 00 грн.(50 000, 00 + 129 000,00 + 142 000,00), а отже, залишок заборгованості складає 29 000,00 грн.

Відповідно до умов Договору, орендна плата сплачується в строк до 10 числа наступного місяця на підставі акту виконаних робіт підписаного обома сторонами (п. 4.2.).

Актом №2 від 19.07.2019р., складеного та підписаного позивачем, Комбайн Зернозбиральний було повернуто ФОП Пишкіну С.П.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору ФГ Сапфір-Агро » щодо строків оплати отриманих послуг, апеляційний суд здійснив власний розрахунок 3% річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції, який підлягає стягненню з відповідача-1 за період з 10.08.2019р. по 17.02.2020р.

Розрахунок здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

ІІС (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) = 1.00897777

Інфляційне збільшення:

29 000,00 x 1.00897777 - 29 000,00 = 260,36 грн.

Отже, інфляційні збитки за вказані періоди складають 260,36 грн., відповідно, сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 29 260,36 грн.

Щодо розрахунку 3% річних, то він здійснюється за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] * [Процентна ставка] / 100% / 365 днів * [Кількість днів прострочення]

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 10.08.2019р. 17.02.2020р. 192 29 000,00 грн. 3% 457,64 грн. Всього розмір 3% річних за період з 10.08.2019р. по 17.02.2020р. складає 457,64 грн.

З урахуванням наведеного, апеляційна колегія зазначає, що стягненню підлягають 3% річних у розмірі 457,64 грн., а також, сума боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за вказаний позивачем час прострочення, яка становить 29 260,36 грн.

Однак, з огляду на укладення позивачем з ТОВ Агроінвест-А договору поруки, відповідно до якого Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання ФГ Сапфір-Агро своїх зобов`язань за Договором №14/06 від 14.06.2019р. у сумі, що дорівнює 1 000,00 грн., сума боргу відповідача - 1, з урахуванням індексу інфляції становить 28 260,36 грн.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства Сапфір-Агро на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020 року у справі №916/580/20 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за позовом та апеляційною скаргою покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2020р. у справі №916/580/20 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Пишкіна Сергія Павловича до Фермерського господарства «Сапфір-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-А» про стягнення 359 699,00грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Сапфір-Агро» на користь Фізичної особи-підприємця Пишкіна Сергія Павловича суму основного боргу за Договором оренди сільськогосподарської машини з екіпажем №14/06 від 14.06.2019 року у розмірі 28 000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 260,36 грн., 3% річних у розмірі 457,64 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-А» на користь Фізичної особи-підприємця Пишкіна Сергія Павловича 1 000,00 грн. поруки.

4. В решті позову - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пишкіна Сергія Павловича на користь Фермерського господарства «Сапфір-Агро» 6 097,50 грн. витрат про сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Одеської області на виконання постанови видати відповідні накази із зазначенням повних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 10.12.2020р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.