Постанова від 08.12.2020 по справі 910/6971/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа№ 910/6971/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,

представників сторін:

позивача:Гнатик К.М.,

відповідача:Войнікас-Мирський Я.С.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Рівер Груп

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 (повний текст складений 28.09.2020)

у справі № 910/6971/20 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

доТовариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Рівер Груп

простягнення штрафу та пені за порушення строків поставки товару

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/6971/20 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Рівер Груп на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 245.643,45 грн пені, 249.543,00 грн штрафу та 7.427,80 грн зі сплати судового збору. В іншій частині позову щодо стягнення 5.535,00 грн пені відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними у справі належними письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції у визначеному судом розмірі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ Дніпро Рівер груп звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого суду в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Рівер Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/6971/20, розгляд справи призначено на 30.11.2020.

У судовому засіданні 30.11.2020 оголошувалась перерва до 09.12.2020.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не взяв до уваги положення ст. 612 ЦК України (боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом), що призвело до передчасного висновку про допущення відповідачем порушення умов договору.

Апелянт зазначає, що складання заявок за договором без їх своєчасного надання постачальнику та без наявності доказів отримання заявок відповідачем не є належним і достатнім доказом погодження строків поставки за договором. Позивач не надав доказів своєчасного виставлення відповідачу та отримання відповідачем вимог про поставку товару із зазначенням строків та обсягів. Відтак відповідач не був зобов`язаний та не міг виконати поставку у строки, наведені в заявках, що з урахуванням п. 5.1 договору виключає наявність підстав стверджувати про прострочення поставки та застосування відповідальності до відповідача.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив умови договору, оскільки пунктом 7.3 договору передбачено відповідальність за порушення строків поставки, визначених у п. 5.1 договору, тобто 10 денного строку з моменту надання заявки. Оскільки позивач, на думку апелянта, не довів своєчасного виставлення відповідачу заявок, то відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем п. 5.1 договору та застосування передбаченої п. 7.3 договору відповідальності.

Крім того, апелянт вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що день фактичної поставки товару включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

У судовому засіданні 09.12.2020 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 15.05.2019 позивач як замовник та відповідач як учасник уклали договір №75/ВЗЗ-2019 (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов`язався у визначені договором строки поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (додаток №1), а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару код ДК 021:2015 15410000-5 Сирі олії та тваринні і рослинні жири (сало-шпик) (далі товар). Кількість товару за договором: 100.000,00 кг (п. 1.2 договору).

Обсяги закупівлі товару (кількість товару) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору складає 7.500.000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 20 % - 1.250.000,00 грн.

Колегія суддів відзначає, що згідно з положеннями договору кожна поставка товару здійснюється на підставі заявки замовника.

Так, у п. 5.1 договору сторони погодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці. Строк поставки товару за договором складає 10 календарних днів з моменту подання письмової заявки замовником, але не пізніше вказаної в ній дати.

Відповідно до п. 6.3.1 договору учасник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Згідно із п. 7.3 договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у п. 5.1 договору, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, за прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

Згідно із п. 10.1 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання.

Відповідно до п. 11.15 договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а учасник з моменту направлення замовником відповідного листа (передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання учасником).

14.11.2019 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, в якій виклали пункти 1.2 та 3.1 договору в частині кількості товару та ціни договору у новій редакції. Так, відповідно до додаткової угоди №1 кількість товару, поставка якого обумовлена договором, склала 60.000,00 кг, а вартість - 4.500.000,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 750.000,00 грн.

За твердженням позивача, відповідач при виконанні вказаного договору допустив порушення строків поставки, що стало підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій, стягнення яких є предметом розгляду даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до письмової заявки позивача від 23.05.2019 №78/5/7-1070, яка надіслана відповідачу засобами електронного поштового зв`язку 23.05.2019 о 15 год 26 хв з електронної пошти позивача vch3078@ukr.net на електронну пошту відповідача dpr.river@gmail.com, товар в загальній кількості 6.000,00 кг мав бути поставлений на склад позивача не пізніше 29.05.2019.

Відповідач поставив товар з порушенням строків, а саме:

1.000 кг товару вартістю 75.000,00 грн поставив 06.06.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №484 від 06.06.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 06.06.2019;

700 кг товару вартістю 52.500,00 грн поставив 06.06.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №485 від 06.06.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 06.06.2019;

4.300 кг товару вартістю 322.500,00 грн поставив 12.06.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №486 від 12.06.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 12.06.2019.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за порушення строків поставки товару, за розрахунком позивача, за заявкою від 23.05.2019 №78/5/7-1070 становить 5.535,00 грн, а саме: з 30.05.2019 по 06.06.2019 (8 днів) 1.020, 00 грн; з 30.05.2019 по 12.06.2019 (14 днів) 4.515,00 грн.

04.06.2019 позивач подав відповідачу заявку від 31.05.2019 №78/5/7-125 про необхідність поставки товару у кількості 11.000 кг на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, у строк не пізніше 11.06.2019. Вказана заявка була отримана 04.06.2019 керівником відповідача Хонічем К.П. під підпис, зроблений ним власноруч.

Відповідач поставив товар з порушенням строків, а саме:

4.000 кг товару вартістю 300.000,00 грн поставив 26.06.2019, що потверджується видатковою накладною відповідача №491 від 26.06.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 26.06.2019;

7.000 кг товару вартістю 525.000,00 грн поставив 18.09.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №498 від 18.09.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 18.09.2019.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за порушення строків поставки товару, за розрахунком позивача, за заявкою від 31.05.2019 №78/5/7-1125 становить 56.475,00 грн, а саме: з 12.06.2019 по 26.06.2019 (15 днів) 4.500,00 грн; з 12.06.2019 по 18.09.2019 (99 днів) 51.975,00 грн.

За прострочення поставки понад 30 календарних днів за заявкою від 31.05.2019 № 78/5/7-1125 позивач додатково нараховує відповідачу штраф у розмірі у розмірі 7% вартості невчасно поставленого товару (видаткова накладна відповідача № 498 від 18.09.2019), що становить 36.750,00 грн.

04.07.2019 позивач подав відповідачу заявку від 03.07.2019 №78/5/7- 1418 про необхідність поставки товару у кількості 11.000,00 кг на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А у строк не пізніше 18.07.2019. Вказана заявка була отримана 04.07.2019 керівником відповідача Хонічем К.П. під підпис, зроблений ним власноруч.

Відповідач поставив товар з порушенням строків, а саме:

8 000 кг товару вартістю 600.000,00 грн поставив лише 02.10.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №696 від 01.10.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 02.10.2019;

3.000 кг товару вартістю 225.000,00 грн поставив лише 22.10.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №952 від 22.10.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 12.10.2019.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за порушення строків поставки товару, за розрахунком позивача, за заявкою від 03.07.2019 № 78/5/7-1418 становить 67.200,00 грн, а саме: з 19.07.2019 по 02.10.2019 (76 днів) 45.600, 00 грн; з 19.07.2019 по 22.10.2019 (96 днів) 21.600,00 грн.

За прострочення поставки понад 30 календарних днів за заявкою від 03.07.2019 №78/5/7-1418 позивач додатково нараховує відповідачу штраф у розмірі 7% вартості невчасно поставленого товару (видаткові накладні відповідача №696 від 01.10.2019 та № 952 від 22.10.2019), що становить 57.750,00 грн.

02.08.2019 позивач подав відповідачу заявку від 01.08.2019 № 78/5/7- 1518 про необхідність поставки товару у кількості 10.200,00 кг на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А у строк не пізніше 23.08.2019. Вказана заявка була надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку 02.08.2019 (цінним листом з описом вкладення).

Відповідач поставив товар з порушенням строків, а саме:

4.510 кг товару вартістю 338.250,00 грн поставив 22.10.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №952 від 22.10.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 22.10.2019;

5.690 кг товару вартістю 426.750,00 грн поставив 30.10.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №954 від 29.10.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 30.10.2019.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за порушення строків поставки товару, за розрахунком позивача, за заявкою від 01.08.2019 №78/5/7-1678 становить 49.314,00 грн, а саме: з 24.08.2019 по 22.10.2019 (60 днів) 20.295,00 грн; з 24.08.2019 по 30.10.2019 (68 днів) 29.019,00 грн.

За прострочення поставки понад 30 календарних днів за заявкою від 01.08.2019 №78/5/7-1678 позивач додатково нараховує відповідачу штраф у розмірі 7% вартості невчасно поставленого товару (видаткові накладні відповідача №952 від 22.10.2019 та №954 від 29.10.2019), що становить 53.550,00 грн.

10.09.2019 позивач подав відповідачу заявку від 10.09.2019 № 78/5/7- 2056, про необхідність поставки товару у кількості 15.000 кг на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А у строк не пізніше 24.09.2019. Вказана заявка була надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку 10.09.2019 (цінним листом з описом вкладення).

Відповідач поставив товар з порушенням строків, а саме:

4.310 кг товару вартістю 323.250,00 грн поставив 30.10.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №954 від 29.10.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 30.10.2019;

10.690 кг товару вартістю 801.750,00 грн поставив 14.11.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №957 від 13.11.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 14.11.2019.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за порушення строків поставки товару, за розрахунком позивача, за заявкою від 10.09.2019 №78/5/7-2056 становить 52.526,25 грн, а саме: з 25.09.2019 по 30.10.2019 (36 днів) 11.637, 00 грн; з 25.09.2019 по 14.11.2019 (51 день) 40.889,25 грн.

За прострочення поставки понад 30 календарних днів за заявкою від 10.09.2019 № 78/5/7-2056 позивач додатково нараховує відповідачу штраф у розмірі у розмірі 7% вартості невчасно поставленого товару (видаткові накладні відповідача №954 від 22.10.2019 та №957 від 13.11.2019), що становить 78.750,00 грн.

17.10.2019 позивач подав відповідачу заявку від 17.10.2019 № 78/5/7- 2511 про необхідність поставки товару у кількості 13.000 кг на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, у строк не пізніше 17.10.2019. Вказана заявка була отримана 17.10.2019 керівником відповідача Хонічем К.П. під підпис, зроблений ним власноруч.

Відповідач поставив товар з порушенням строків, а саме:

2.468 кг товару вартістю 185.100,00 грн поставив 14.11.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №957 від 13.11.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 13.11.2019;

4.332 кг товару вартістю 324.900,00 грн поставив 02.12.2019, що підтверджується видатковою накладною відповідача №960 від 02.12.2019 з відомостями про його прийняття позивачем на відповідальне зберігання 02.12.2019.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за порушення строків поставки товару, за розрахунком позивача, за заявкою від 17.10.2019 №78/5/7-2511 становить 20.128,2 грн, а саме: з 18.10.2019 по 14.11.2019 (28 днів) - 5.182, 80 грн; з 18.10.2019 по 02.12.2019 (46 днів) 14.945,40 грн.

За прострочення поставки понад 30 календарних днів за заявкою від 10.09.2019 № 78/5/7-2511 позивач додатково нараховує відповідачу штраф розмірі у розмірі 7 % вартості непоставленого товару (видаткова накладна відповідача №960 від 02.12.2019), що становить 22.743, 00 грн.

Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 251.178,45 грн пені за загальний період прострочення з 30.05.2019 до 02.12.2019 та штрафу у розмірі 249.543,00 грн за порушення строків поставки понад 30 календарних днів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав неотриманням ним заявок від позивача та зазначає, що свої зобов`язання з поставки товару виконував належним чином та в строки, визначені договором. Виконання зобов`язань частинами пояснює, що виконання зобов`язання частинами було дозволено умовами договору.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі ,ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статями 526, 525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначається вище, у договорі сторони погодили, що строк поставки складає 10 календарних днів з моменту подання письмової заявки замовником, але не пізніше вказаній в ній дати.

У заявках на поставку товару, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач зазначав дату, до якої необхідно поставити товар. Матеріали справи містять докази отримання відповідачем заявок від 31.05.2019, від 03.07.2019, від 17.10.2019, на вказаних заявках міститися підпис керівника відповідача про їх отримання. Щодо заявок від 01.08.2019 та від 10.09.2019, то матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачу вказаних заявок, що повністю відповідає умовам п. 11.15 договору.

Доказів направлення позивачем відповідачу заявки від 23.05.2019 у визначений договором спосіб матеріали справи не містять.

Відповідно, щодо цієї заявки апеляційний суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів направлення позивачем такої заявки відповідачеві у спосіб, визначений договором (поштовим відправленням чи через посильного), а отже неможливість встановити строк прострочення поставки за даною заявкою. При цьому апеляційний суд відзначає, що ані договір, ані додаткові угоди до нього не містять будь-яких офіційних поштових адрес сторін чи навіть просто посилань на наявність таких

Водночас, як встановлено апеляційним судом, відповідач поставив товар позивачу з порушенням строку, визначеного у заявках від 31.05.2019, від 03.07.2019, від 17.10.2019, від 01.08.2019 та від 10.09.2019, чим виконав свої зобов`язання за договором неналежним чином, що доводиться матеріалами справи, і не спростовано відповідачем.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі N3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28.12.2011у справі N3-11гс11).

Судом встановлено, що в п. 7.3 договору сторони погодили таке. За порушення строків (термінів) постачання товару, зазначених, зокрема, у пункті 5.2 цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Апеляційний суд встановив, що відповідач допустив прострочення строків поставки обумовлених договором (а саме строків, визначених у заявках від 31.05.2019, від 03.07.2019, від 17.10.2019, від 01.08.2019 та від 10.09.2019) товару, в тому числі на строк понад 30 днів, а позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Відповідно, в даному випадку наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності визначеної ч. 2 ст. 231 ГК України та п. 7.3. договору.

Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків поставки, визначених в заявці від 23.05.2019, відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу вказаної заявки способом визначеним договором.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 245.643,45 грн за період прострочення з 12.06.2019 по 02.12.2019 та сума штрафу в розмірі 7% в розмірі 249.543,00 грн відповідно до п. 7.3 договору, оскільки суд встановив порушення відповідачем строків виконання зобов`язань з поставки товару.

При цьому місцевий суд зазначив, що позовна заява містить розрахунок сум пені та штрафу у розмірі 7 % згідно з п. 7.3 договору. Перевіривши його, місцевий суд встановив, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок у відповідній частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновком місцевого суду та розрахунком позивача лише в частині розрахунку штрафу.

Водночас місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що день фактичної поставки товару включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, та, відповідно, здійснив невірний розрахунок пені.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб`єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов`язання.

У свою чергу, день належного виконання зобов`язання не є днем його прострочення, оскільки суб`єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов`язання (ст. 599 ЦК України).

Таким чином із системного аналізу наведених вище приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

У той же час із наданого позивачем розрахунку пені, з яким помилково погодився місцевий суд, вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів позивач обчислив з урахуванням днів, в які відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.

Апеляційний суд здійснив перерахунок пені, згідно з яким загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за порушення строків поставки товару:

- за заявкою від 31.05.2019 № 78/5/7-1125 становить 55.650,00 грн, а саме: з 12.06.2019 по 25.06.2019 (14 днів) 4.200,00 грн, з 12.06.2019 по 17.09.2019 (98 днів) 51.450,00 грн;

- за заявкою від 03.07.2019 № 78/5/7-1418 становить 66.375,00 грн, а саме: з 19.07.2019 по 01.10.2019 (75 днів) 45.000,00 грн, з 19.07.2019 по 21.10.2019 (95 днів) 21.375,00 грн;

- за заявкою від 01.08.2019 № 78/5/7-1678 становить 48.549,00 грн, а саме: з 24.08.2019 по 21.10.2019 (59 днів) 19.956,75 грн, з 24.08.2019 по 29.10.2019 (67 днів) 28.592,25 грн;

- за заявкою від 10.09.2019 № 78/5/7-2056 становить 51.401,25 грн, а саме: з 25.09.2019 по 29.10.2019 (35 днів) 11.313,75 грн; з 25.09.2019 по 13.11.2019 (50 день) 40.087,50 грн;

- за заявкою від 17.10.2019 №78/5/7-2511 становить 19.618,20 грн, а саме: з 18.10.2019 по 13.11.2019 (27 днів) 4.997,70 грн; з 18.10.2019 по 01.12.2019 (45 днів) 14.620,50 грн.

Таким чином, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 241.593,45 грн.

При цьому доводи відповідача щодо неотримання ним заявок від 31.05.2019, від 03.07.2019, від 17.10.2019, від 01.08.2019 та від 10.09.2019 спростовані матеріалами справи, відповідно, спростовані матеріалами справи і доводи щодо належного виконання з боку відповідача його зобов`язань.

Як зазначалось вище, апелянт пояснює виконання зобов`язань частинами тим, що виконання зобов`язання частинами було дозволено умовами договору.

Водночас колегія суддів відзначає, що згідно з положеннями договору кожна поставка товару здійснюється лише на підставі заявки замовника (так, у п. 5.1 договору сторони погодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці).

Відтак цілком обґрунтованим є той факт, що відповідач без отримання відповідних заявок не міг би самостійно та на власний розсуд визначити дату, місце поставки товару тощо. А те, що позивач приймав поставлений відповідачем товар, свідчить про його відповідність заявкам позивача та, власне, про те, що такі заявки надавалися відповідачу.

Колегія суддів також відзначає, що сторони є вільними в укладанні договору. Відтак, укладаючи договір та погоджуючись на умови щодо поставки товару не пізніше дати вказаної в заявці, відповідач усвідомлював строк, протягом якого буде зобов`язаний поставити товар, і, відповідно, взяв на себе такі ризики, про що зазначено в т. ч. і в п. 7.2 договору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду вірогідних доказів, які спростовували б твердження позивача та підтверджували факт належного виконання з боку відповідача його зобов`язань за договором щодо поставки товару в строки, обумовлені договором з урахуванням заявок позивача.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 241.593,45 грн грн пені та 249.543,00 штрафу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позову та витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому сенсі, а тому рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом викладення пунктів 2 та 3 його резолютивної частини в іншій редакції.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати, понесені апелянтом на професійну правничу допомогу, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Рівер Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/6971/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/6971/20 змінити, виклавши пункти 2 та 3 його резолютивної частини у такій редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Рівер Груп (04050, м. Київ, провулок Косогірний, 4, кімната 27; ідентифікаційний код 40464816) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 241.593 (двісті сорок одну тисячу п`ятсот дев`яносто три) грн 45 коп пені, 249.543 (двісті сорок дев`ять тисяч п`ятсот сорок три) грн 00 коп штрафу, 7.366 (сім тисяч триста шістдесят шість) грн 61 коп витрат зі сплати судового збору та 331 (триста тридцять одну) грн 20 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову щодо стягнення 9.585,00 грн пені відмовити.».

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/6971/20 залишити без змін.

4. Стягнути Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Рівер Груп (04050, м. Київ, провулок Косогірний, 4, кімната 27; ідентифікаційний код 40464816) 91,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 147,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6971/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 10.12.2020.

Головуючий суддяО.О. Євсіков

СуддіО.В. Попікова

В.А. Корсак