Ухвала

від 10.12.2020 по справі 916/1071/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

"10" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1071/14

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е., розглянувши подання (вх. № 2-4158/20 від 08.12.2020 року) Приватного виконавця Колечко Дмитро Миколайович про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України по справі № 916/1071/14:

за позовом Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК» - стягувач;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НТКОМ" - боржник;

про стягнення 83 521,39 грн.

Приватний виконавець був повідомлений телефонограмою, проте у судове засідання не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТКОМ" про стягнення 83 521,39 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.09.2014 р. позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТКОМ" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним лімітом у сумі 68 357 грн. 33 коп., заборгованість по відсотках у сумі 7 752 грн. 66 коп., пеню у сумі 7 449 грн. 34 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 671 грн. 19 коп.

В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. вказане рішення господарського суду Одеської області залишено без змін.

На виконання Рішення суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було видано наказ №916/1071/14 від 10.10.2014р.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2015р. вказані судові рішення скасовані в частині розгляду позовних вимог про стягнення з ТОВ «НТКОМ" заборгованості по відсотках у сумі 17 242,71 грн. та пені за порушення строків сплати відсотків у сумі 750,25 грн., а також в частині стягнення витрат по сплаті судового збору і у вказаних частинах справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. та рішення господарського суду Одеської області від 22.09.2014р. у справі №916/1071/14 залишено без змін.

В подальшому, Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2015 року по справі № 916/1071/14 в повному обсязі задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «НТКОМ» , яким стягнуто заборгованість по кредиту № 015/328351/124818 від 26.03.2013 в розмірі: 17242,71 грн. - заборгованість за відсотками, 7 805,28 грн. заборгованість щодо пені та судовий збір в сумі 1868,11 грн..

На виконання рішення суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було видано наказ № 916/1071/14 від 18.05.2015р.

В апеляційному та касаційному порядку Рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2015 року не оскаржувалось.

23.07.2018 року відповідними ухвалами суду змінено Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) на його правонаступника - Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК» (код ЄДРПОУ 39544699, місце знаходження; 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз,2) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу № 916/1071/14 від 18.05.2015р. та з примусового виконання наказу № 916/1071/14 від 10.10.2014р. виданих Господарським судом Одеської області відносно боржника ТОВ «НТКОМ» (код - 31506017).

08.12.2020 року через канцелярію суд отримав подання (вх. № 2-4158/20) Приватного виконавця Колечко Дмитро Миколайович про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

В порядку авторозподілу подання призначено до розгляду судді Демешину О. А.

Приватний виконавець Колечко Дмитро Миколайович просить суд: тимчасово обмежити керівника (засновника (учасника), кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю НТКОМ (код ЄДРПОУ 31506017) - громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), у праві виїзду за межі України.

Подання мотивовано тим, що у добровільному порядку боржник не виконує рішення суду і відповідні постанови приватного виконавця; на виклики виконавця керівник юридичної особи боржника не з`являється; про причини невиконання рішення суду не повідомляє; не надає виконавцю достовірні відомості про доходи та майно підприємства боржника, у тому числі про майно, яким воно володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, про кошти та майно, належні підприємству від інших осіб, і т.і. Боржник належним чином ознайомлений з постановою про відкриття виконавчого провадження та іншими матеріалами справи, однак, до теперішнього часу рішення суду - не виконано, ТОВ "НТКОМ", в особі керівника (засновника (учасника), кінцевого бенефіціарного власника (контролера)) ОСОБА_2 , жодного разу не намагалося сплатити заборгованістю АТ "Кристалбанк" або вчинити інші дії спрямовані на добровільне (самостійне) виконання рішення суду.

В якості правових підстав для звернення до Господарського суду з таким поданням Приватний виконавець посилається на п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 337 ГПК України

За змістом ч.4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України на суд покладено обов`язок негайно розглянути подання державного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Приватного виконавця було повідомлено про розгляд подання судом за телефоном вказаним у поданні.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966р. передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Положеннями ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Так відповідно до положень ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Положеннями наведеної статті законодавцем чітко окреслено коло осіб, які можуть бути піддані такому заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, що охоплює лише фізичну особу, яка має статус боржника у виконавчому провадженні.

Отже, на відміну від положень підпункту 19 пункту 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", приписи статті 337 ГПК України не передбачають повноважень господарського суду зі встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України саме керівника боржника - юридичної особи, а визначає можливість тимчасового обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.

В даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу на співвідношенні вказаних норм Закону України "Про виконавче провадження" і норм Господарського процесуального кодексу як загальної і спеціальної норми права.

Так, згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, Розділ "V" ГПК України напряму регулює питання, пов`язані з виконанням судових рішень саме у господарських справах, зокрема, ст. 337 - щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Водночас, Закон України "Про виконавче провадження" регулює питання щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), тобто не лише рішень господарського суду.

Таким чином, в даному випадку, п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до ст. 337 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин, які виникають при виконанні не лише рішень господарського суду, а і судів цивільної та адміністративної юрисдикцій.

Аналогічний висновок щодо співвідношення норм Закону України "Про виконавче провадження", як загальної і норм ГПК України, як спеціальної - викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року справа N 920/149/18 (Провадження N12-297гс18).

Тому, приватний виконавець під час здійснення виконавчого провадження (широке коло відносин) має право, в порядку п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" звернутись до суду із поданням за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України…

Проте, господарський суд, при розгляді такого подання має керуватись нормами ГПК України, в межах своїх повноважень, а саме статтею 337 вказаного Кодексу ("Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України").

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд враховує, що боржником за Наказом Господарського суду Одеської області від 10.10.2014р. - є Товариство з обмеженою відповідальністю НТКОМ (код ЄДРПОУ 31506017), а ст.337 ГПК України не передбачає можливості тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи (в даному випадку, керівника вказаного товариства - ОСОБА_3 ).

Отже, суд доходить до висновку, що подання (вх. № 2-4158/20 від 08.12.2020 року) Приватного виконавця Колечко Дмитро Миколайович про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України по справі № 916/1071/14 керівника ТОВ НТКОМ Зозулі Ігоря Олександровича - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 337, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання (вх. № 2-4158/20 від 08.12.2020 року) Приватного виконавця Колечко Дмитро Миколайович про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ НТКОМ Зозулі Ігоря Олександровича по справі № 916/1071/14 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 10.12.2020 року

та може бути оскаржена в порядку ст.253-259 ГПК України

Суддя О.А. Демешин