Ухвала

від 10.12.2020 по справі 140/387/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 140/387/20

адміністративне провадження № К/9901/31853/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу заступника начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицького Сергія Ігоровича на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 140/387/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЖК Шевченка до Заступника начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицького Сергія Ігоровича про визнання протиправним та скасування припису та постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю ЖК Шевченка звернулося з позовом до заступника начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицького Сергія Ігоровича про визнання протиправними та скасування припису і постанови.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 січня 2020 року, виданий заступником начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицьким Сергієм Ігоровичем директору Товариства з обмеженою відповідальністю ЖК Шевченка Бортніку Віктору Олександровичу.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12 лютого 2020 року № 28/1-2/44/2020, винесену заступником начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицьким Сергієм Ігоровичем.

Стягнуто з відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЖК Шевченка (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, ідентифікаційний код 37669430) судові витрати в розмірі 4204 гривні 00 копійок (чотири тисячі двісті чотири гривні нуль копійок).

Як вбачається з відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень та автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) не погодившись з судовими рішенням першої та апеляційної інстанцій, відповідач 19 жовтня 2020 року направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив: поновити строк на подання касаційної скарги; скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 140/387/20; ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу Заступника начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицького Сергія Ігоровича, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України, повернуто скаржнику.

20 листопада 2020 року скаржник повторно направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 140/387/20.

В касаційній скарзі позивачем заявлено клопотання про поновлення строків касаційного оскарження в обґрунтування якого зазначено, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції ним отримано 17 вересня 2020 року, що підтверджується конвертом Восьмого апеляційного адміністративного суду з трек номером7900729732520; вперше касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення; копію ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги отримано 17 листопада 2020 року.

Розглядаючи клопотання скаржника про поновлення строків касаційного оскарження, Суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 ст. 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина 3 ст. 329 КАС України).

Виходячи з того, що касаційну скаргу вперше подано протягом тридцяти днів з для вручення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції, строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років .

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів а - в пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа має для нього виняткове значення.

Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. А посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер, тому не може вважатися винятковим випадком.

В решті, позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.

Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення належних обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання заступника начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицького Сергія Ігоровича про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновити Заступнику начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицького Сергія Ігоровича строк на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 140/387/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицького Сергія Ігоровича на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 140/387/20.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко