Постанова

від 25.11.2020 по справі 372/128/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

місто Київ

справа № 372/128/17

провадження № 61-23028св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

позивачі: перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство ,

відповідачі:Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Сосновий Бір-5 , ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдом ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченка М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Державного підприємства Київське лісове господарство (далі - ДП КЛГ ) 13 січня 2017 року звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 21 червня 2001 року № 3/2 та рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 листопада 2001 року № 6/1 в частині безкоштовної передачі у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель товариства індивідуальних забудовників Сосновий бір ОСОБА_2 (ділянка № НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (ділянка № НОМЕР_2 ), ОСОБА_15 (ділянка № НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (ділянка № НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (ділянка № НОМЕР_5 ), ОСОБА_16 (ділянка № НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 (ділянка № НОМЕР_7 ), ОСОБА_7 (ділянка № НОМЕР_8 ), ОСОБА_8 (ділянка № НОМЕР_9 ), ОСОБА_17 (ділянка № НОМЕР_10 ), ОСОБА_18 (ділянка № НОМЕР_11 ), ОСОБА_9 (ділянка № НОМЕР_12 ), ОСОБА_10 (ділянка № НОМЕР_13 ), ОСОБА_11 (ділянка № НОМЕР_14 ), ОСОБА_12 (ділянка № НОМЕР_15 ), ОСОБА_13 (ділянка № НОМЕР_16 ), ОСОБА_14 (ділянка № НОМЕР_17 ); витребувати на користь держави в особі КМУ з незаконного володіння: ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:114:0100, Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом (далі - ТОВ Трейдом ) земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:114:0099, 3223155400:05:114:0072, 3223155400:05:114:0111, 3223155400:05:114:0113, 3223155400:05:114:0114, Товариства з обмеженою відповідальністю Сосновий бір-5 (далі - ТОВ Сосновий бір-5 ) земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:114:0080, 3223155400:05:114:0081, 3223155400:05:114:0082, 3223155400:05:114:0112, 3223155400:05:114:0097, 3223155400:05:114:0098, 3223155400:05:114:0101, 3223155400:05:114:0102, 3223155400:05:114:0103, 3223155400:05:114:0104, 3223155400:05:114:0105, 3223155400:05:114:0106, 3223155400:05:114:0107; та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Позов обґрунтовувався тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 21 червня 2001 року № 3/2 вилучено із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання

(далі - КДЛО) земельну ділянку у кварталі 42 Козинського лісництва

виділи 13 , 14, 15, 16, 17, 18, 19, 25, 26, 31, 32, 33, 36 , 37 , 38 , 40, 41, 42, загальною площею 16, 5 га, та зараховано вилучені ділянки до земель запасу селищної ради. Надалі за рахунок вилучених цим рішенням земель на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 листопада 2001 року № 6/1 передані безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель товариства індивідуальних забудовників Сосновий бір ОСОБА_2 (ділянка № НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (ділянка № НОМЕР_2 ), ОСОБА_15 (ділянка № НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (ділянка № НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (ділянка № НОМЕР_5 ), ОСОБА_19 (ділянка № НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 (ділянка № НОМЕР_7 ), ОСОБА_20 (ділянка № НОМЕР_8 ), ОСОБА_8 (ділянка № НОМЕР_9 ), ОСОБА_17 (ділянка № НОМЕР_10 ), ОСОБА_18 (ділянка № НОМЕР_11 ), ОСОБА_9 (ділянка № НОМЕР_12 ), ОСОБА_10 (ділянка № НОМЕР_13 ), ОСОБА_11 (ділянка № НОМЕР_14 ), ОСОБА_12 (ділянка № НОМЕР_15 ), ОСОБА_13 (ділянка № НОМЕР_16 ), ОСОБА_14 (ділянка № НОМЕР_17 ). На підставі договорів купівлі-продажу від 27 грудня 2003 року ОСОБА_3 (ділянка № НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (ділянка № НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (ділянка № НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (ділянка № НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (ділянка № НОМЕР_7 ), ОСОБА_21 (ділянка № НОМЕР_8 ), ОСОБА_8 (ділянка № НОМЕР_9 ), ОСОБА_9 , (ділянка № НОМЕР_12 ), ОСОБА_10 (ділянка № НОМЕР_13 ), ОСОБА_11 (ділянка № НОМЕР_14 ), ОСОБА_12 , (ділянка № НОМЕР_15 ), ОСОБА_13 (ділянка № НОМЕР_16 ), ОСОБА_14 (ділянка № НОМЕР_17 ) відчужили належні їм земельні ділянки ОСОБА_22 .

Надалі ОСОБА_22 на підставі договорів купівлі-продажу від 26 серпня 2005 року відчужив спірні земельні ділянки Акціонерному товариству Пересувна механізована колона-2 (далі - АТ ПМК ). У подальшому придбаним АТ ПМК земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери: ділянка № НОМЕР_2 , площею 0, 15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3223155400:05:114:0098, площею 0, 52 га для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 3223155400:05:114:0097, ділянка № НОМЕР_1 - площею 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3223155400:05:114:0100, площею 0, 5507 га, для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 3223155400:05:114:0099.

Власником ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0100 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 січня 16 року № 33, а власником ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0099 є ТОВ Трейдом на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року № 2395. З ділянки № НОМЕР_4 виділено ділянку, площею 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0101. З ділянок АДРЕСА_1 та № НОМЕР_7 - ділянки площами по 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку об`єднано в одну ділянку та присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0102. З ділянок НОМЕР_19 та № НОМЕР_9 - ділянки площами по 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку об`єднано в одну ділянку та присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0103. З ділянок НОМЕР_20 та № НОМЕР_13 - ділянки площами по 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку об`єднано в одну ділянку та присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0104. З ділянок НОМЕР_18 та № НОМЕР_15 - ділянки площами по 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку об`єднано в одну ділянку та присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0105. З ділянок НОМЕР_21 та № НОМЕР_17 - ділянки площами по 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку об`єднано в одну ділянку та присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0106. На цей час власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:05:114:0097, 3223155400:05:114:0098, 3223155400:05:114:0101, 3223155400:05:114:0102, 3223155400:05:114:0103, 3223155400:05:114:0104, 3223155400:05:114:0105, 3223155400:05:114:0106 згідно з договорами купівлі-продажу від 29 вересня 2011 №№ 1947, 1952 є ТОВ Сосновий бір-5 . Крім того, з земельних ділянок з № НОМЕР_4 до № НОМЕР_17 виділено ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства площами 0, 5999 га, 0, 5826 га, 0, 5983 га, 0, 5984 га, 0, 5825 га, 0, 4631 га, 0, 5888 га, 0, 5870 га, 0, 5991 га, 0, 5589 га, 0, 5902 га і об`єднано їх в одну земельну ділянку, площею 6, 3488 га та присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0107. На цей час власником цієї земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 29 вересня 2011 року № 1951 є ТОВ Сосновий бір-5 . ОСОБА_18 на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2004 року відчужив ОСОБА_22 належну йому ділянку № НОМЕР_11 , яка складається з ділянки, площею 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0071, і площею 0, 5383 га, для ведення особистого підсобного господарства, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0072. На цей час власником земельних ділянок згідно з договорами купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року №№ 2397 та 2386 є ТОВ Трейдом . Земельній ділянці 3223155400:05:114:0071 присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0111. Земельна ділянка НОМЕР_22 , яка належала ОСОБА_15 , складається з ділянки площею 0, 15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0080, і площею 0, 5224 га, для ведення особистого підсобного господарства, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0081 і право власності на яку переходило до ТОВ Трейдом на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року № 2388. На цей час власником земельних ділянок згідно з договорами купівлі-продажу від 29 вересня 2011 року №№ 1946 та 1948 є ТОВ Сосновий бір-5 . Земельна ділянка № НОМЕР_10 , яка належала ОСОБА_17 , складається з ділянки площею 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0082 і право власності на яку переходило до ТОВ Трейдом на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року № 2402, і площею 0, 5984 га для ведення особистого підсобного господарства, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0112 і право власності на яку переходило до АТ ПМК на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2005 року № 3336. На цей час власником земельних ділянок згідно з договорами купівлі-продажу від 29 вересня 2011 року №№ 1945 та 1949 є ТОВ Сосновий бір-5 . Земельна ділянка № НОМЕР_6 , яка належала ОСОБА_19 , складається з ділянки площею 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0113 і площею 0, 5984 га для ведення особистого підсобного господарства, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:114:0114. На цей час власником земельних ділянок згідно з договорами купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року №№ 2387 та 2403 є ТОВ Трейдом . Щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:05:114:0080, 3223155400:05:114:0081, 3223155400:05:114:0082, 3223155400:114:0097, 3223155400:05:114:0098, 3223155400:05:114:100, 3223155400:114:0101, 3223155400:05:114:0102, 3223155400:05:114:0103, 3223155400:114:0104, 3223155400:05:114:0105, 3223155400:05:114:0106, 3223155400:114:0107, 3223155400:05:114:0112, то приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Репкіною A. B. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 грудня 2015 року №№ 26881925, 26882240, 26874988, 26880680, 26881517, від 09 грудня 2015 року №№ 26893949, 26897449, 26899552, 26901152, 26902384, 26904033,26907199, від 21 вересня 2016 року № 27892691. Позивач у поданій заяві посилається на те, що вилучення спірних земель та їх подальша передача у власність проведені з порушенням вимог законодавства, зокрема пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки виконавчий комітет Козинської селищної ради не мав права приймати рішення про передачу земельних ділянок у власність. Рішення про вилучення і зміну категорії спірних земельних ділянок у даних правовідносинах мала право приймати лише Верховна Рада України, а селищні ради не наділялись повноваженнями щодо надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення державної форми власності. Виконавчий комітет Козинської селищної ради, незаконно вилучивши землі лісогосподарського призначення, не змінив їх категорію і цільове призначення, а надав їх для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд і для ведення особистого підсобного господарства. Спірні земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу. А тому позивач просив визнати недійсними рішення та витребувати спірні земельні ділянки на користь держави.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року, в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовувалося тим, що правові підстави набуття права власності на земельну ділянку до 01 січня 2002 року визначалися Земельним Кодексом України 1990 року (далі - ЗК України 1990 року), які підлягають застосуванню, що виникли наприкінці 2001 року. Земельний кодекс України є спеціальним уніфікованим нормативно-правовим актом широкого спектру дії, норми якого розповсюджуються на всі правовідносини в сфері регулювання земельних відносин, яких він стосується. Відповідно до частин другої, третьої статті 3 ЗК України 1990 року розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування. Таким чином, до 01 січня 2002 року селищні ради мали повне і беззаперечне право делегувати всі чи частину своїх повноважень щодо надання, передачі або вилучення земельних ділянок виконавчим органам цих рад. У зв`язку з цим рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 21 червня 2001 року № 3/2 Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. На момент прийняття рішення від 29 листопада 2001 року № 6/1, яким громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_6 ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у розмірах, зазначених у додатку до цього рішення, передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства, виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області діяв у межах делегованих йому повноважень Козинською селищною радою. За наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Прокурор Київської області 20 грудня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що Лісовий кодекс України є пріоритетним для застосування щодо земельних ділянок лісогосподарського призначення і правовідносин у цій сфері до 2002 року включно. Зазначив, що рішення про вилучення і зміну категорії спірних земельних ділянок під розширення меж селища у даних правовідносинах мала право приймати лише Верховна Рада України (стаття 6 ЛК України), а селищні ради взагалі не наділялись повноваженнями щодо надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення державної форми власності. Відповідно до статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до повноважень виконавчих органів селищних рад у сфері лісових відносин не відносились питання щодо вилучення і припинення права користування або надання у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності. У цьому випадку виконавчий комітет Козинської селищної ради, незаконно вилучивши землі лісогосподарського призначення, не змінив їх категорію і цільове призначення, а надав їх для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд та для ведення особистого підсобного господарства. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання в сфері регулювання земельних відносин, а тому при прийнятті спірних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 21 червня 2001 року № 3/2 та від 29 листопада 2001 року № 6/1 не дотримано вимоги законодавства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві ТОВ Сосновий Бір-5 просило касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Козинська селищна рада Обухівського району Київської області рішенням від 28 квітня 1998 року передала виконкому Козинської селищної ради повноваження щодо виділення земельних ділянок та їх приватизації.

21 червня 2001 року виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, посилаючись на пункт 3 частини першої статті 27 ЗК України та статтю 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , за результатом розгляду листа КДЛО від 20 червня 2001 року № 01-289 постановив рішення № 3/2 Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради . Цим рішенням вилучено із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання земельні ділянки (38, 42, 43 квартали Козинського лісництва), загальною площею, 47, 8 га; вилучені земельні ділянки зараховані до земель запасу Козинської селищної ради (резервні території під розширення меж населеного пункту).

29 листопада 2001 року рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 6/1 Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ Сосновий бір затверджено надання та передано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у розмірах, зазначених у додатку до цього рішення, безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель товариства індивідуальних забудовників Сосновий бір .

10 грудня 2001 року ОСОБА_18 отримав державний акт на право приватної власності на землю, серії IV-КВ № 005800, на земельну ділянку, площею 0, 6883 га, що розташована на території АДРЕСА_7 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства.

24 січня 2002 року рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 4/2 вилучено земельні ділянки, загальною площею 77, 4325 га, з постійного користування ТІЗ Сосновий бір у зв`язку з приватизацією цих земельних ділянок членами ТІЗ Сосновий бір .

27 грудня 2003 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_21 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , відчужили належні їм земельні ділянки ОСОБА_22

10 березня 2004 року ОСОБА_22 отримав державні акти на спірні земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, для ведення особистого підсобного господарства.

26 серпня 2004 року між ОСОБА_22 та АТ ПМК укладені договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, відповідно до яких ОСОБА_22 продав, а АТ ПМК прийняло у власність спірні земельні ділянки. Договори посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О. І.

25 лютого 2004 року між ОСОБА_18 та ОСОБА_22 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_22 купив земельну ділянку, площею 6 883, 00 кв. м, розташовану в АДРЕСА_7 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О. І., зареєстрований в реєстрі за № 510.

15 березня 2006 року АТ ПМК отримало державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 156062, площею 0, 5984 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:05:114:0112.

14 серпня 2007 року АТ ПМК отримало державні акти на право власності на інші належні товариству земельні ділянки із відповідними кадастровими номерами.

30 травня 2011 року ТОВ Трейдом отримало державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 161914, площею 6, 3487 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:05:114:0107.

30 травня 2011 року ТОВ Трейдом отримало державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 161912, площею 0, 5200 га, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Солов`яненка, ТІЗ Сосновий бір-5 , для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:05:114:0097.

29 вересня 2011 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ Екторнет Україна Ленд І укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ПАТ Сведбанк передало у власність, а ТОВ Екторнет Україна Ленд І прийняло у власність земельну ділянку, площею 0, 5224 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 , кадастровий номер 3223155400:05:114:0081, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М. О., зареєстровано в реєстрі за № 1948.

29 вересня 2011 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ Екторнет Україна Ленд І укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ПАТ Сведбанк передало у власність, а ТОВ Екторнет Україна Ленд І прийняло у власність земельну ділянку, площею 0, 5984 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , кадастровий номер 3223155400:05:114:0112, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М. О., зареєстровано в реєстрі за № 1949.

29 вересня 2011 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ Екторнет Україна Ленд І укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ПАТ Сведбанк передало у власність, а ТОВ Екторнет Україна Ленд І прийняло у власність земельну ділянку, площею 0, 3487 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , кадастровий номер 3223155400:05:114:0107, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М. О., зареєстровано в реєстрі за № 1951.

29 вересня 2011 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ Екторнет Україна Ленд І укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ПАТ Сведбанк передало у власність, а ТОВ Екторнет Україна Ленд І прийняло у власність земельну ділянку площею 0, 5200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , кадастровий номер 3223155400:05:114:0097, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М. О., зареєстровано в реєстрі за № 1947.

29 вересня 2011 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ Екторнет Україна Ленд І укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ПАТ Сведбанк передало у власність, а ТОВ Екторнет Україна Ленд І прийняло у власність земельну ділянку, площею 0, 1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , кадастровий номер 3223155400:05:114:0082, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М. О., зареєстровано в реєстрі за № 1945.

29 вересня 2011 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ Екторнет Україна Ленд І укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ПАТ Сведбанк передало у власність, а ТОВ Екторнет Україна Ленд І прийняло у власність земельну ділянку, площею 0, 1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 , кадастровий номер 3223155400:05:114:0080, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М. О., зареєстровано у реєстрі за № 1946.

29 вересня 2011 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ Екторнет Україна Ленд І укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ПАТ Сведбанк передало у власність, а ТОВ Екторнет Україна Ленд І прийняло у власність земельну ділянку, площею 0, 9500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , що складається з: земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 0, 1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0098, земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0, 1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0100, земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 0, 1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0101, земельної ділянки № НОМЕР_5 / НОМЕР_7 , площею 0, 3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0102, земельної ділянки № НОМЕР_8 / НОМЕР_9 , площею 0, 3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0103, земельної ділянки № НОМЕР_12 / НОМЕР_13 , площею 0, 3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0104, земельної ділянки № НОМЕР_14 / НОМЕР_15 , площею 0, 3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0105, земельної ділянки № НОМЕР_16 / НОМЕР_17 , площею 0, 3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0106; з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М. О., зареєстровано в реєстрі за № 1952.

29 вересня 2011 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ Екторнет Україна Ленд І укладений договір про внесення змін № 1 до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 вересня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М. О. за реєстровим номером № 1952, яким сторони домовились внести зміни до договору та виклали пункт 1 договору в редакції, відповідно до якої ПАТ Сведбанк передало у власність, а ТОВ Екторнет Україна Ленд І прийняло у власність земельну ділянку площею 1, 9500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , що складається з: земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0, 1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0098, земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0, 1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0100, земельної ділянки № НОМЕР_4 , площею 0, 1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0101, земельної ділянки № НОМЕР_5 / НОМЕР_7 площею 0, 3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0102, земельної ділянки № НОМЕР_8 / НОМЕР_9 площею 0, 3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0103, земельної ділянки № НОМЕР_12 / НОМЕР_13 , площею 0, 3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0104, земельної ділянки № НОМЕР_14 / НОМЕР_15 , площею 0, 3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0105, земельної ділянки № НОМЕР_16 / НОМЕР_17 , площею 0, 3000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:114:0106. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М. О., зареєстровано в реєстрі за № 1974.

09 лютого 2012 року ТОВ Екторнет Україна Ленд І отримало державний акт на право власності на зазначені земельні ділянки.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76243734 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0072, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , є ОСОБА_22 . На земельну ділянку накладено обтяження у вигляді іпотеки.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76244431 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0080, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76244603 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0081, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка НОМЕР_3 , є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76244815 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0082, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельна ділянка НОМЕР_10 , є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76245254 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0097, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , для ведення особистого селянського господарства, є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76245440 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0098, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76242983, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0100, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ОСОБА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76245637 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76245881, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0102, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76246041 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0103, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76246193, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0104, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76246372 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0105, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 , є АТ ПМК .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76246524 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0106, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76246729 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0107, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , для ведення особистого селянського господарства, є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76243874, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0111, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , є АТ ПМК .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76245065 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0112, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , для ведення особистого селянського господарства, є ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76244070 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0113, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , є АТ ПМК .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2016 року № 76244230 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:114:0114, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , є АТ ПМК .

Відповідно до листа Головного управління статистики у м. Києві від 20 грудня 2016 року № 10.2-504 ТОВ Сосновий бір-5 до 03 лютого 2016 року значилося під назвою ТОВ Екторнет Україна Ленд І .

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У пунктах 3, 4, 10 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди тощо.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має тільки власник цього майна.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. В цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-3104цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження в„– 14 -288цс18).

При цьому, реалізація права на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення статті 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і набувача.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЗК України 1990 року повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні

(далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Частинами першою, другою статті 11 цього Закону встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які вирішуються виключно на їх пленарних засіданнях.

01 січня 2002 року набрав чинності новий ЗК України.

Перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у статті 12 ЗК України, згідно з яким виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що до 01 січня 2002 року селищні ради мали повне і беззаперечне право делегувати всі чи частину своїх повноважень щодо надання, передачі або вилучення земельних ділянок виконавчим органам цих рад.

Відповідно до частини другої статті 3 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.

За правилами частини першої, другої статті 4 ЛК України усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

Згідно із статтею 6 ЛК України усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 16 ЛК України до відання селищних і сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить: надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування в межах селищ і сіл та припинення права користування ними; надання в межах селищ і сіл земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а також за їх межами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та припинення права користування цими ділянками.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, перший заступник прокурора Київської області на підтвердження своїх доводів про порушення прав Кабінету Міністрів України та вибуття спірних земельних ділянок з володіння власника не з його волі, іншим шляхом, зазначав, що оспорюваними рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради передано у власність громадянам землі лісового фонду, які знаходилися поза межами населеного пункту, належали до державної власності, з огляду на що у відповідача не було повноважень на їх вилучення у земель запасу під розширення індивідуальної забудови селища.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом враховано, що сама лише можливість місцевих рад народних депутатів передавати виконавчим органам місцевого самоврядування певні повноваження не може свідчити про законність відповідних рішень виконавчих органів. У такому випадку необхідно встановити обсяг повноважень самих місцевих рад, оскільки передача повноважень, що не належали самій місцевій раді (неіснуючих повноважень), та подальше рішення виконавчого органу не презюмує його відповідність закону.

Водночас, зазначаючи про відсутність правових підстав для задоволення позову, обмежившись висновком про можливість місцевих рад (народних депутатів) передавати виконавчим органам місцевого самоврядування повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок, суди першої та апеляційної інстанцій не дали відповідну оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не застосували до спірних правовідносин зазначені належні норми матеріального права та не встановили, чи відносилися спірні земельні ділянки до земель лісогосподарського призначення, чи знаходилися вони у межах населеного пункту, якщо ні, то яким чином вони вибули з державної власності та чи було дотримано передбачену законом процедуру відчуження цих ділянок.

Щодо оцінки повноважень прокурора у справі на подання позову

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати наведені положення закону та надати оцінку обґрунтуванню повноважень прокурора на подання позову у цьому спорі.

Щодо втручання у право мирного володіння майном

Окрім цього, Верховним Судом враховано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року

(East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року

(Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Так, у рішенні від 27 листопада 2007 року у справі Гамер проти Бельгії

(Hamer v. Belgium, заява № 21861/03) щодо зобов`язання заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, до якої застосовувалась заборона на будівництво, ЄСПЛ встановив: втручання у право заявниці на мирне володіння майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом і переслідувало мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів шляхом приведення її у відповідність до плану землекористування, який визначав лісову зону, в якій будівництво не дозволялося (§ 77).

Стосовно пропорційності втручання, то питання захисту навколишнього природного середовища зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава має законодавство з цього питання (§ 79). Тому обмеження права власності були допустимими за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс (§ 80).

Власники заміського будинку могли мирно та безперервно користуватися ним протягом тридцяти семи років. Офіційні документи, сплачені податки та виконані будівельні роботи свідчили про те, що органи влади знали або повинні були знати про існування цього будинку протягом тривалого часу. А після того, як порушення було встановлене, сплинули ще п`ять років, перш ніж були пред`явлені звинувачення. Тим самим органи влади допомагали закріпити ситуацію, яка могла лише завдати шкоди охороні лісової території, на захисті якої стояв закон. Однак у національному законодавстві не було жодного припису про узаконення будівлі, побудованої у лісовій зоні. Окрім як шляхом приведення місця забудови до його первинного стану, ніякий інший спосіб захисту не був належним з огляду на беззаперечне втручання у цілісність лісової зони, в якій не дозволялась жодна забудова (§ 83-86). З урахуванням цих підстав ЄСПЛ визнав втручання у право власності заявниці пропорційним (§ 88).

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, необхідно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Відповідні приписи стосовно особливої, посиленої охорони державою цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів усього суспільства у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель природно-заповідного фонду.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження в„– 14 -208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження в„– 14 -76цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, (провадження в„– 14 -95цс18) і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, (провадження в„– 14 -71цс18).

З урахуванням наведеного судам під час нового розгляду також необхідно встановити, чи переважає у цій справі загальний інтерес у контролі за використанням земель державної власності за цільовим призначенням приватний інтерес фізичних та юридичних осіб у збереженні права на спірні земельні ділянки.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути наведені недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведені у цій постанові висновки касаційного суду щодо необхідності оцінки наявних доказів у справі щодо правового режиму спірних земельних ділянок, визначення справедливого балансу інтересів між прагненнями держави у контролі за використанням належних їй земель та приватного інтересу приватних та юридичних осіб та надати оцінку щодо повноважень прокурора на подання позову у цій справі.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко