Рішення

від 10.12.2020 по справі 414/2457/20

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/2457/20

Провадження № 2-о/414/272/2020

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючої судді Тесленко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за заявою заявника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересована особа Кремінський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (91900, Луганська область, м. Кремінна, вул. Слобожанська, 5, код ЄДРПОУ 21758050), про встановлення факту смерті,

встановив:

заявник ОСОБА_1 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Слов`яносербську Луганської області, яке на цей час знаходиться на тимчасово окупованій території України, ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Саприно Росошанського району Воронежської області РФ, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , зазначена особа доводиться заявнику бабою по лінії батька. Заявник отримав на тимчасово окупованій території у так званому Відділ державної реєстрації актів громадянського стану Слов?яносербського районного управління юстиції Міністерства юстиції ЛНР свідоцтво про смерть та звернувся до Кремінського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з метою реєстрації смерті баби, однак йому було відмовлено на підставі того, що він не надав документу, що передбачений законодавством України. Крім того заявнику пояснили, що рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для реєстрації смерті, а тому він просить встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Слов?яносербськ Луганської області Україна громадянки України ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Саприно Росошанського району Воронежської області РФ, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (інтернат), причина смерті не встановлена.

Заявник в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином(за допомогою телефонного зв?язку), просив розглянути справу за його відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення вимог не заперечувала.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України № 1207-VII від 15.04.2014 року, тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1 липня 2010 року № 2398-VI, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 р., підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України № 545 від 08.08.2006 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від № 545 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Судом встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 30 листопада 2018 року так званим Відділом записів актів громадянського стану Слов?яносербського районного управління юстиції Міністерства юстиції ЛНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Слов?яносербськ Слов?яносербського району Луганської області. Смерть зареєстрована Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Слов?яносербського районного управління юстиції в Луганській області 24 січня 2005 року, актовий запис №9 (а.с. 12).

Як вбачається з листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) №523/2005-13 від 09.12.2020 року, пошуком в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян встановлена відсутність актового запису про смерть відносно ОСОБА_2 . Оригіналу свідоцтва про смерть або нотаріально засвідченої копії на підтвердження факту смерті заявником не надано. Наданий документ-свідоцтво про смерть, видане на території, де органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України і не є підставою для поновлення актового запису у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Відповідно до пункту 3.5 розділу III Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011р. №96/5 поновлення втрачених актових записів проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України (свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, його копії, засвідченої нотаріально) або на підставі рішення суду. Відповідно до пунктів 3.5, 3.8 Правил, задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення актового запису, складеного 24.01.2005 року Слов`яносербським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Луганської області, про смерть ОСОБА_2 , не є можливим. Також зазначено, що згідно пункту 3.17 розділу III Правил - рішення суду про встановлення факту державної реєстрації акту цивільного стану є підставою для поновлення актового запису цивільного стану у відділі державної реєстрації актів цивільного стану (а.с. 23)

Заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Барикине Сватівського району Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 6).

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в у с. Саприно Росошанського району Воронежської області РФ, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10-12).

Копіями свідоцтв про народження і смерть, Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. ст. 126, 133, 135 СК України, паспорту підтверджуються родинні відносини між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме що вони є онуком та бабою відповідно (а.с. 5, 7-12).

Інших даних судом не встановлено.

Постановою Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями №254-VIII від 17.03.2015 р., визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких, відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей № 1680-VII від 16.09.2014 р., запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р., смт. Слов?яносербськ Слов?яносербського району Луганської області є тимчасово окупованою територією, що не підконтрольна українській владі.

Згідно до ст. ст. 3 , 8 , 9 Конституції України , в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини. А тому заявник не має іншої можливості, крім як у судовому порядку, звернутися за захистом своїх невизнаних прав.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне встановити факт того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Слов?яносербськ Слов`яносербського району Луганської області Україна померла громадянка України ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Саприно Росошанського району Воронежської області РФ, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (інтернат), причина смерті - не встановлена.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 430 ЦПК України, суд

вирішив:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Кремінський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті, задовольнити повністю.

Встановити факт того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Слов?яносербськ Слов`яносербського району Луганської області Україна померла громадянка України ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Саприно Росошанського району Воронежської області РФ, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (інтернат), причина смерті - не встановлена.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду зазначеної цивільної справи на офіційному веб-порталі Судова влада України на веб-сторінці Кремінського районного суду Луганської області за посиланням: http://km.lg.court.gov.ua/sud1212/ .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.О. Тесленко