Рішення

від 08.12.2020 по справі 219/695/20

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/695/20

Провадження № 2/219/1331/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 грудня 2020 рокум. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Соледарського професійного ліцею, Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» про стягнення середнього заробітку, компенсації за порушення строків виплати заробітку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Соледарського професійного ліцею, Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» про стягнення середнього заробітку, компенсації за порушення строків виплати заробітку та моральної шкоди. Просить суд стягнути з Соледарського професійного ліцею за період з 16.08.2018 року по 28.02.2019 року в розмірі 46330,97 грн., компенсації за порушення строків виплати заробітку за період з 16.08.2018 року по 28.02.2019 року в розмірі 2 185,72 грн., моральної шкоди в розмірі 50000 грн. та з Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» середній заробіток за період з 01.03.2019 року по 27.01.2020 року в розмірі 81895,18 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати за період з 01.03.2019 року по 27.01.2020 року в розмірі 597,01 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн. В обґрунтування якого зазначив, що 22 жовтня 2015 року його було прийнято на роботу до Соледарського професійного ліцею. Остання займана посада керівник фізичного виховання (з 01 вересня 2016 року). Згідно з контрактом від 31 серпня 2017 року (далі Контракт) позивач ОСОБА_1 з 31 серпня 2017 року прийнятий на військову службу за контрактом у Збройних Силах України. Про вказані обставини позивач повідомив відповідача з наданням копій відповідних підтверджуючих документів. Вказаний Контракт укладено на три роки (п. 3). Контракт набрав чинності з 31 серпня 2017 року (п. 11). З посиланням на ч. ч. 1-3 ст.119 Кодексу законів про працю України, якими передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Зазначає, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову, вказує, що в порушення зазначених норм, відповідач з серпня 2018 року не виплачує позивачу середній заробіток.

Відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10.01.2019 року по справі № 219/9299/18, яке набуло законної сили 12.02.2019 року, стягнуто з Соледарського професійного ліцею (код ЄДРПОУ 02542337) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01 вересня 2017 року по 15 серпня 2018 року у розмірі 79 932 грн. 47 коп., компенсацію за порушення строків виплати середнього заробітку у розмірі 1 705 грн. 71 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., а всього 86 638 грн. 18 коп.; стягнуто з Соледарського професійного ліцею на користь держави судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 816 грн. 38 коп. та за позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 50,34 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Починаючи з 16.08.2018 року Соледарський професійний ліцей в порушення вимог ч. 3 ст.119 КЗпП України продовжує не виплачувати позивачеві середній заробіток.

Згідно Наказу від 12.06.2017 р. № 06-03/67-к позивачу з 01.07.2017 р. по 26.08.2017 р. була надана щорічна відпустка та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Тобто протягом двох календарних місяців перед вступом на військову службу позивач не працював, у зв`язку з чим середня заробітна плата повинна обчислюватися, виходячи з виплат за попередні повні два місяці фактичної роботи позивача до надання щорічної відпустки, тобто за період з травня 2017 року по червень 2017 року.

На переконання позивача розмір середньоденної заробітної плати становить: 4435,15 грн. (травень 2017 року) + 6509,90 грн. (червень 2017 року)/33 дні =331,67 грн. та зазначає, що дана обставина встановлена наведеним вище рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10.01.2019 р. у справі № 219/9299/18, у якій брали участь ті самі сторони, та відповідно до ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України додаткового доказування не потребує.

Відповідно до п.51 Наказу Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» від 01.03.2019 р. № 23-к «Про кадрові питання» на виконання Наказу Міністерства освіти і науки України від 18.06.2018 року № 658 «Про реорганізацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти Донецької області шляхом реорганізації (приєднання) до Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» позивача вирішено перевести із Соледарського професійного ліцею з 01.03.2019 р. на посаду керівника фізичного виховання в ДНЗ «Бахмутський центр професійно-технічної освіти».

За даними з Єдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань, доданого до позову Соледарський професійний ліцей та ДНЗ «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» є окремими юридичними особами, Соледарський професійний ліцей знаходиться в стані припинення, станом на день звернення до суду з даним позовом ще не припинений.

Позивач також вказує, що ДНЗ «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» також безумовно було відомо про те, що позивач проходить службу у Збройних Силах України за контрактом, оскільки про це прямо вказано в Наказі Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» від 01.03.2019р. № 23-к «Про кадрові питання». Вважає, що неправомірними діями відповідачів, кожен з яких, порушивши вимоги вищенаведених норм законодавства, допустили невиплату позивачу середнього заробітку, позивачу завдано також моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з протиправною поведінкою роботодавців відносно позивача як працівника. Зазначені моральні страждання полягають у виникненні та тривалості у позивача неприємних важких відчуттів, за яких він наразі переживає емоційний дискомфорт та стрес, що викликано незаконними діями відповідачів, які завдали позивачу душевних страждань, яких він зазнає у зв`язку із втратою свого заробітку, що підсилюється систематичним та триваючим характером даного порушення, а також викликали в позивача відчуття глибокої образи та незахищеності від незаконної поведінки роботодавців та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя в частині вчинення додаткових дій та заходів, витрат часу та емоційного навантаження для відновлення свого права на належні йому виплати. З урахуванням наведених обставин, враховуючи характер допущеного порушення трудового законодавства, дотримуючись балансу інтересів сторін, позивач вважає за необхідне визначити завдану йому моральну шкоду в розмірі по 50 000 грн. з кожного відповідача.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, та призначено по вказаній справі судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гуревич М.Г. засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. У попередніх судових засіданнях зазначали, що підтримують позовні вимоги та просять їх задовольнити у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача ДНЗ «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» (арк.с.54) Нізієнко О.О.не з`явився,під часрозгляду у судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача Соледарського професійного ліцею Калініченко Л.В., яка діє на підставі довіреності, виданої головою комісії з припинення діяльності Барановим О.М. 17.06.2020, у судове засідання також не прибула, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачі не скористалися своїм правом надання відзиву на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.1ст.36 КЗпП Українипризов або вступ працівника на військову службу є підставою припинення трудового договору, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. ч.3, 4ст.119 КЗпП України.

Згідно з положеннями ст.17 Конституції Україниоборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаютьсяЗаконами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,«Про військовий обовязок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Відповідно до ч. 1, 2, 3ст.119 КЗпП Українина час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України"Про військовий обов`язок і військову службу"і"Про альтернативну (невійськову) службу","Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином, роботодавець має право звільнити працівника у зв`язку з його призовом на військову службу, крім випадку призову під час мобілізації та на особливий період, коли за таким працівником зберігається місце роботи, посада, компенсується середній заробіток на підприємстві, в якому він працював на час призову. Застереження, закріплене у п. 3 ч.1ст.36 КЗпП Українита у ч. 3ст.119 КЗпП Українищодо неможливості звільнення працівника, призваного під час мобілізації, на особливий період, не залежить від того, на строкову чи на інший вид військової служби (у тому числі служба за контрактом) призваний працівник.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої 25.06.2010 року, позивач ОСОБА_1 з 22.10.2015 року працював в Соледарському професійному ліцеї. З 01.09.2016 року ОСОБА_1 переведено керівником фізичного виховання (а. с. 8-10).

Відповідно до копії наказу № 06-03/67 від 12.06.2017 року, ОСОБА_1 , керівнику фізичного виховання, надано щорічну основну відпустку за період роботи з 22 жовтня 2016 року по 21 жовтня 2017 року на 56 календарних днів з 01 липня 2017 року по 26 серпня 2017 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (а. с. 17).

З довідок про доходи від 26 червня 2018 року та від 27 липня 2018 року, виданих Соледарським професійним ліцеєм, встановлено, що ОСОБА_1 було нараховано заробітної плати: у січні 2017 року 5 918 грн. 60 коп., у лютому 2017 року 5 918 грн. 60 коп., у березні 2017 року 6 748 грн. 60 коп., у квітні 2017 року 5 918 грн. 60 коп., у травні 2017 року 5 538 грн. 34 коп., у червні 2017 року 23 738 грн. 64 коп., у липні 2017 року 0 грн., у серпні 2017 року 688 грн. 29 коп (а. с. 15-16).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Абзацем 1 ч. 3 статті 23 вказаного Закону передбачено, що для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади, строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої цієї статті.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що для осіб рядового складу, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюється строк військової служби в 3 роки.

Частиною другою статті 39 вказаного Закону визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Відповідно дост. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17березня 2014 року № 30-3/2014 «Про часткову мобілізацію»та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Згідно з роз`ясненнями Міністерства оборони України, викладеними у листах № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року, № 316/1/906 від 20 жовтня 2016 року «Щодо дії особливого періоду», скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України. З огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначенихЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закінчення заходів мобілізації, без прийняття рішення щодо проведення демобілізації, не припиняє особливий період.

Висновки щодо дії в Україні особливого періоду з 17 березня 2014 року, після оприлюднення України від 17березня 2014 року № 30-3/2014 «Про часткову мобілізацію»,викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 131 /1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14 лютого 2018 року в справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21 лютого2018 року у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св 18); від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17 (касаційне провадження № 61-1664св 17) та інших.

Відповідно до копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом у Збройних Силах України строком на три роки (а.с.11-12), що також підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 21 квітня 2011 року позивача (а. с. 13-14).

Згідно абз. 2 п. 1 Контракту, ОСОБА_1 прийняв на себе обов`язок проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду понад установлений строк Контракту, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 та частиною восьмою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та цим Контрактом. Вказаний Контракт укладено на три роки. Контракт набирає чинності з 31 серпня 2017 року.

Відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_2 ОСОБА_1 31.08.20017 року призваний на військову службу за контрактом, 16 вересня 2017 року прийняв військову присягу у в/ч НОМЕР_3 (арк. с. 13,14).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10.01.2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Соледарського професійного ліцею про стягнення середнього заробітку, компенсації за порушення строків виплати заробітку та моральної шкоди було задоволено частково. Вирішено стягнути з Соледарського професійного ліцею на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01 вересня 2017 року по 15 серпня 2018 року у розмірі 79 932 грн. 47 коп., компенсацію за порушення строків виплати середнього заробітку у розмірі 1705 грн. 71 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп., а всього 86638 грн. 18 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.25-31). Цим рішенням встановлено середньоденний заробіток у розмірі 331,67 грн, що не оспорюється сторонами та не потребує доказу у даній справі.

Відповідно до наказу № 23-к Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» від 01.03.2019 року «Про кадрові питання» на виконання наказу Міністерства освіти і науки від 18.06.2018 року № 658 «Про реорганізацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти Донецької області шляхом реорганізації (приєднання) до Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти», керівника фізичного виховання Соледарського професійного ліцею ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) переведено із Соледарського професійного ліцею з 01.03.2019 року на посаду керівника фізичного виховання в ДНЗ «Бахмутський центр професійно-технічної освіти (служба за контрактом); підстава: заяви працівників (а.с.32-33).

Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_6 , яке надає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (безтермінове) (арк. с.40).

На час військової служби позивача Президентом України не приймалися рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу та про демобілізацію.

Таким чином, на час укладення контракту з позивачем про проходження військової служби діяв особливий період діяльності усіх інституцій України, який ще не закінчився, тому на позивача поширюються гарантії, визначені ч.3 ст.119 КЗпП України.

31.08.2020 наказом Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти) № 64-к ОСОБА_1 звільнено з посади керівника фізичного виховання Соледарського професійного ліцею за власним бажанням 31.08.2020, у зв`язку з переїздом на нове місце проживання згідно ст.38 КЗпП України (арк. с. 183).

На підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 18 червня 2018 року № 658 «Про реорганізацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти Донецької області» Соледарський професійний ліцей (код ЄДРПОУ 02542337) припинено шляхом приєднання до Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» (код ЄДРПОУ 02542283) та створено на базі припиненого Соледарського професійного ліцею філію Центру за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул. Соледарська, 1-А. Центр є правонаступником всього майна, прав і обов`язків Соледарського професійного ліцею. Утворено комісію з припинення Соледарського професійного ліцею. Комісії визначено установити строк заявлення кредиторами вимог два місяці з дня оприлюднення повідомлення про припинення закладів, зокрема Соледарського професійного ліцею; скласти передавальний акт із зазначенням в ньому положень про правонаступництво Центру щодо всіх зобов`язань Закладів стосовно всіх їх кредиторів і дебіторів (боржників), включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами на дату завершення припинення.

Відповідач - Соледарський професійний ліцею з 16 серпня 2018 року не виплачує позивачу ОСОБА_1 середній заробіток, а з 01 березня 2019 року Державний навчальний заклад «Бахмутський центр професійно-технічної освіти», що підтверджено в судовому засіданні.

За даними Витягу з Безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 26.04.2020 року), доданими до позовної заяви, строк, визначений засновниками або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог встановлено до 25.08.2018 року. Головою комісії з припинення (ліквідатором) визначено ОСОБА_2 .

Статтею 4 ЦПК України 2004 рокувизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

Системний аналіз норм процесуального законодавства, чинного на дату звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, свідчить про те, щосуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та другастатті 11 ЦПК України 2004 року). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключнимправом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Згідно з частинами першою, п`ятоюстатті 104 ЦК Україниюридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 107 ЦК Українипісля закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

Суду не надано доказів складання передавального акту із зазначенням в ньому положень про правонаступництво, а також не надано доказів внесення змін до Статуту Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» щодо утворення філії Центру у зв`язку з припиненням діяльності Соледарського професійного ліцею як юридичної особи.

При реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

У постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що статтями104,107 ЦК Українине визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується.

Подібного за змістом правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20), вказавши про те, що інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації. Про це вказується у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року справа № 607/1860/16-ц (провадження № 61-47583св18).

Держава може створюватиюридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановленихКонституцією Українита

законом (частина другастатті 167 ЦК України).

Наюридичних осіб публічного правау цивільних відносинах поширюються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).

Держава ухвалила рішення про припинення діяльності Соледарського професійного ліцею.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) вказано, що «при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво.Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. …Якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи,то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року в справі № 296/2335/16-ц (провадження № 61-16347св19). Про це зроблено висновок у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19).

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, з урахуванням того, що згідно пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 18 червня 2018 року № 658 Державний навчальний заклад «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків Закладів, у тому числі Соледарського професійного ліцею, та не пов`язується з державною реєстрацією припинення останнього, датою виникнення універсального правонаступництва Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» щодо Соледарського професійного ліцею, який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 658 18.06.2018 року, з якої він є правонаступником припиненого за наказом Соледарського професійного ліцею.

За вищенаведених підстав та тієї обставини, що приймання заяв до голови ліквідаційної комісії Соледарського професійного ліцею встановлено до 25.08.2018 року, а друга половина заробітної плати з 16.08.2018 року по 31.08.2018 року за законодавством України має бути виплачена щонайменш 31.08.2018 року, то саме після цієї дати позивач щодо виплати середнього заробітку мав звернутися до належного відповідача - Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти».

Суд дійшов висновку, що оскільки належний відповідач - Державний навчальний заклад «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» добровільно не сплачує позивачеві середній заробіток, то відповідне право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період з 16 серпня 2018 року по 27 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Представник позивача в обгрунтування позову щодо нарахування коефіцієнту коригування посилається на те що мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року та вважає, що у разі зміни прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, пропорційно змінюються мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка), а, відтак, - у відповідному співвідношенні змінюються посадові оклади (тарифні ставки) й інших працівників. Зазначає, що з 01.01.2019 р. коефіцієнт підвищення становить: 1921,00 / 1762,00 = 1,09, а відкоригований середньоденний заробіток становить: 331,67 грн. * 1,09 = 361,52 грн., а з 1.01.2020р. коефіцієнт підвищення становить: 2102,00 / 1921,00 = 1,09, а відкоригований середньоденний заробіток становить: 361,52грн. * 1,09 = 394,06 грн.

Втім, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі,організаціївідповіднодоактів законодавства,а також за рішеннями,передбаченими в колективних договорах (угодах),як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого запрацівникомзберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються приобчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищеннякоригуютьсянакоефіцієнтїх підвищення.На госпрозрахункових підприємствах і в організаціяхкоригування заробітноїплатитаіншихвиплатпровадиться з урахуванням їх фінансовихможливостей (п. 10 Порядку № 100).

Суду не надано належних доказів тому, що позивачу встановлено мінімальну заробітну плату, доказів підвищення тарифних ставок у закладі освіти та коригування заробітної плати у спірний період.

З урахуванням викладеного розмір середньоденної заробітної плати позивача становить: 4 435,15 грн. (травень 2017 року) + 6509,90 грн. (червень 2017 року)/33 дні = 331,67 грн. Дана обставина встановлена наведеним вище рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10.01.2019 р. у справі № 219/9299/18 та відповідно до ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України додаткового доказування не потребує.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для розрахунку середньої заробітної плати за період з 16.08.2018 р. до 27.01.2020 слід застосовувати середньоденний заробіток в розмірі 331,67 грн. Кількість робочих днів складає 361 днів. З урахуванням викладеного розмір середньої заробітної плати за вказаний період становить 119732,87 грн. і підлягає стягненню на користь позивача з ДНЗ «Бахмутський центр професійно-технічної освіти».

Щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року роз`яснено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульованіЗаконом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі за текстом - Порядок).

Згідно ст. ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Враховуючи, що вимога про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату середньої заробітної плати пов`язана з її реальною виплатою, яка ще не настала, а судом встановлено, що середній заробіток не нараховувався, право позивача на виплату компенсації не порушено. Про таке зроблений висновок у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а.

Крім того, стягнення такої компенсації до виплати заборгованості призведе до неправильного розрахунку її розміру, оскільки відповідно до п. 4 Порядку при визначенні суми компенсації використовується індекс споживчих цін за весь період невиплати грошового доходу (постанова у справі 266/6452/19). Тому позовні вимоги у частині стягнення 597,01грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог позовної заяви про стягнення моральної шкоди на користь позивача з відповідачів у розмірі по 50 000 грн. з кожного, представником позивача зазначено, що неправомірними діями відповідачів, які порушивши вимоги вищенаведених норм законодавства, допустили невиплату позивачу середнього заробітку, позивачу завдано також моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з протиправною поведінкою роботодавців відносно позивача як працівника. Зазначені моральні страждання полягають у виникненні та тривалості у позивача неприємних тяжких відчуттів, за яких він наразі переживає емоційний дискомфорт та стрес, що викликано незаконними діями відповідача, які завдали позивачу душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із втратою свого заробітку, що підсилюється систематичним та триваючим характером даного порушення, а також викликали в позивача відчуття глибокої образи та незахищеності від незаконної поведінки роботодавця та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя в частині вчинення додаткових дій та заходів, витрат часу та емоційного навантаження для відновлення свого права на належні йому виплати.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З урахуванням наведених обставин, враховуючи характер допущеного відповідачами порушення трудового законодавства, а також те, що невиплата відповідачами середнього заробітку позивачу не вимагала від позивача ОСОБА_1 здійснення значних додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки він отримував заробітну плату під час проходження військової служби, та суду не надано належних доказів, що ним не було втрачено нормальні життєві зв`язки, суд вважає за необхідне визначити завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 5000 грн., яку вважає розумною та справедливою.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем порушено вимоги законодавства щодо виплати середнього заробітку позивачу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток у розмірі 119732,87 грн та моральна шкода в сумі 5 000 грн.

За змістом пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу Україниобумовлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього кодексу (підпункт 168.1 пункту 168.1статті 168 Податкового кодексу України).

Згідно частини 2статті 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, оскільки має пільги на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 ).

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з того, що позовні вимоги задоволено частково, тому суд, в порядкуст. 141 ЦПК України,має підстави для стягнення з відповідача на користь держави судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 1247,32 грн.

Керуючись статтями4,5,11-13,81,141,258-259, 263-265, 273,354 ЦПК України, ст. ст. 119, 2371 КЗпП України, суд -

У Х В А Л И В:

Вважати належним відповідачем - Державний навчальний заклад «Бахмутський центр професійно-технічної освіти».

Позовну заяву ОСОБА_1 до Соледарського професійного ліцею, Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» про стягнення середнього заробітку, компенсації за порушення строків виплати заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» (код ЄДРПОУ 02542283) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , середній заробітокза періодз 16.08.2018року по27січня 2020року - 119732 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн 87 коп та моральнушкоду урозмірі 5000 /п`ять тисяч/ грн. (без утримання податків й інших обов`язкових платежів).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» (код ЄДРПОУ 02542283) на користь держави судовий збір в сумі 1247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн 32 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Соледарський професійний ліцей, код ЄДРПОУ 02542337, місцезнаходження: Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, вул. Соледарська, 1-А;

відповідач: Державний навчальний заклад «Бахмутський центр професійно-технічної освіти», код ЄДРПОУ 02542283, місцезнаходження: Донецька область, м.Бахмут, вул.Оборони, 18.

Суддя Л.В. Шевченко

09.12.2020