Рішення

від 30.11.2020 по справі 461/4020/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/4020/19

Провадження №2/461/156/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Жанни Михайлівни про визнання права власності та встановлення факту проживання однією сім`єю та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Жанни Михайлівни про визнання права власності та встановлення факту проживання однією сім`єю -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із позовом про визнання права власності та встановлення факту проживання однією сім`єю. Свої вимоги мотивує тим, що 2000 року вона познайомилася з ОСОБА_12 , згодом їхні відносини стали носити характер подружніх. 19.10.2003 року між позивачем та ОСОБА_12 було здійснено вінчання в Українській православній церкві, про що видано свідоцтво про вінчання. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_13 , у свідоцтві про народження якого вказано батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_12 . Перші декілька років з часу створення сім`ї вони проживали у помешканні позивача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначила, що усе своє доросле життя вона працювала, отримувала заробітну плату, що підтверджується копією трудової книжки. За спільно зароблені з чоловіком кошти, було придбано майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 та місце для паркування автотранспорту №1 (під літерою Х) в будинку АДРЕСА_3 . Право власності на це майно зареєстровано за ОСОБА_12 . Відразу після здачі в експлуатацію будинку по АДРЕСА_3 сім`я проживала за цією адресою. Державна реєстрація шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 відбулася 14.11.2007 року. Однак, впродовж 2004-2018 років, позивач разом із чоловіком ОСОБА_12 мешкали під одним дахом, жили подружнім життям, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, дозвіллям та відпочинком, мали єдиний бюджет, спільно утримували житло та сім`ю, виховували сина, тобто проживали повноцінною сім`єю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_12 . Після смерті чоловіка ОСОБА_1 подала заяву приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Урумовій Ж.М. про прийняття спадщини. Оскільки, державна реєстрація шлюбу між позивачем та ОСОБА_12 відбулася у 2007 році, відтак режим права спільної власності подружжя, за загальним правилом, поширюється на об`єкти, придбані ними після 2007 року. Проте позивач зазначає, що майно, яке було набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_12 під час фактичного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Оскільки, відповідач ОСОБА_6 , яка являється матір`ю ОСОБА_12 , не визнає права позивача на половину майна, яке було придбане ОСОБА_12 в період 2004-2007 років, позивач змушена звернутися за захистом свої прав до суду.

У зв`язку з чим, позивач просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_12 та ОСОБА_1 без шлюбу в період 2004-2007 років, а також визнати за нею право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , Ѕ частки квартири АДРЕСА_3 та Ѕ місця для паркування автотранспорту №1 (під літерою Х) в будинку АДРЕСА_3 .

Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05.06.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_4 , місце для паркування автотранспорту №1 (під літерою Х) в будинку на АДРЕСА_3 . У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2019 року провадження у даній цивільній справі зупинено до повернення справи з Львівського апеляційного суду після розгляду апеляційної скарги представника відповідача на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 18.06.2019 року про відкриття провадження у справі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23.12.2019 року апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 18.06.2019 року про відкриття провадження у справі залишено без змін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.01.2020 року відновлено провадження у даній справі.

10.02.2020 року від відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву. Свої заперечення мотивує тим, що її син - ОСОБА_12 проживав та працював в Російській Федерації, де був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , починаючи з 19.03.1999 року, що підтверджується випискою з домової книги. Відповідач стверджує, що ОСОБА_12 періодично проживав як на території України, так і на території Російської Федерації. Певний час у період з 2003 по 2007 роки, перебуваючи в Україні, він проживав з колишньою дружиною ОСОБА_4 . Визнаючи себе батьком ОСОБА_8 , будучи матеріально забезпеченим, проявляв свою турботу, шляхом утримання позивача та її сина, надаючи їм фінансову підтримку, а також періодично відвідуючи їх та проводячи з ними час. Однак, такі самі дії він вчиняв і щодо інших своїх дітей від попередніх шлюбів. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту ведення позивачем та ОСОБА_12 спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. Окрім того, відповідач зазначила, що доказів того, що спірні квартири та паркомісце, були придбані за спільні кошти, матеріали справи не містять, як і не містять доказів наявності у позивачки грошових коштів, достатніх для дольової участі в придбанні такого майна.

Також, відповідач зазначила, що у 2000 році вона з чоловіком ОСОБА_14 , переїхали проживати в Російську Федерацію, попередньо продавши належну їм 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_6 , а також дачний будинок в селі Поршна, Пустомитівського району, Львівської області. В 2005 році ними було прийнято рішення повернутись в Україну, в зв`язку з чим ОСОБА_12 , зайнявся пошуком житла за їхні кошти. Між батьками та сином існувала повна довіра, син не перебував в зареєстрованому шлюбі, тому вони не заперечували, щоб нерухомість була придбана на його ім`я. Квартира по АДРЕСА_7 була придбана за кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , де відповідно вони були зареєстровані, проживали, сплачували усі витрати по утриманню житла, ремонтні роботи в квартирі проведені за їхні кошти. Позивач ніколи у квартирі не проживала, участі в її придбанні чи облаштуванні не приймала. Окрім того, відповідач стверджує, що ремонтом та облаштуванням квартири по АДРЕСА_8 повністю займався ОСОБА_14 , що підтверджують квитанції про замовлення матеріалів та робіт, пов`язаних з ремонтом та облаштуванням цієї квартири. Відтак, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 13.02.2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 задоволено, витребувано в приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Жанни Михайлівни належним чином завірену копію спадкової справи №1/2019 після смерті ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина Росії, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні 02.03.2020 року до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумову Жанну Михайлівну.

15.04.2020 року на адресу Галицького районного суду м.Львова надійшла позовна заява третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 , у якій зазначила, що в період з 2004 по 2007 року, вона проживала з ОСОБА_12 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, будували спільний будинок, та проживали за адресою: АДРЕСА_7 .

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 30.04.2020 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 повернуто заявнику.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 05.05.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

13.05.2020 року від третьої особи ОСОБА_4 подано письмові пояснення, у яких зазначила, що ОСОБА_12 в період з 1991 року по 2007 рік проживав та вів спільне господарство разом із ОСОБА_4 . Окрім того, ОСОБА_4 повідомила, що у 2003 році шлюб між ними було формально розірвано, однак до 2007 року вони продовжували проживати однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_7 , вели спільне господарство та будували спільний будинок. Відтак просить відмовити у задоволенні позову.

26.05.2020 року представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про зміну предмету позову, залучення співвідповідачів, виклик свідків і подання доказів, в якій представник просив поновити строки подання заяв та клопотань, з огляду на продовження процесуальних строків на час дії карантинних заходів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України. З врахуванням уточнень представник позивача просив встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) без шлюбу в період з 01.01.2004 року по 14.11.2007 року. Усі інші вимоги позовної заяви залишити без змін.

В судовому засіданні 26.05.2020 року клопотання представника позивача задоволено частково, до справи залучено співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

04.06.2020 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Жанни Михайлівни про визнання права власності та встановлення факту проживання однією сім`єю з підстав, вказаних у позовній заяві.

В зустрічному позові ОСОБА_4 просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_4 , в період 2004-2007 років та визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку частини майна, що є об`єктом їхньої спільної сумісної власності з ОСОБА_12 , а саме: місце для паркування автотранспорту № 1 (під літерою X) в будинку АДРЕСА_8 .

Свої вимоги мотивує тим, що фактично ОСОБА_12 в період з 1991 по 2007 рік проживав та вів спільне господарство разом з нею. 19.10.1991 року між нею та ОСОБА_12 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_5 в них народилась донька - ОСОБА_15 . Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 07.07.2003 року шлюб було розірвано з метою полегшення ведення бізнесу. Однак, до 2007 року вони продовжували проживати однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_7 , вели спільне господарство та добудовували спільний будинок. В 2004 році вони готувались до виїзду на постійне проживання до Канади, згідно документів, які дозволили оформити візу як сімейну еміграцію. В березні 2004 року в ПАО Кий-Авіа вони купили квитки до Канади. 13.12.2006 року, на підставі договору дольової участі в будівництві житла, укладеного 15.07.2005 року між ОСОБА_12 і ТОВ Домекс , ними було придбано квартиру АДРЕСА_4 , та місце для паркування автотранспорту № 1, з метою облаштування в квартирі офісу, і в період з 2006 року по 2009 року квартира використовувалась для зазначених цілей. На підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.11.2005 року, з залученням коштів батьків ОСОБА_12 - ОСОБА_14 та ОСОБА_6 було придбано квартиру АДРЕСА_2 . Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_12 , оскільки вони залучали кредитні кошти для ведення бізнесу. Зазначена квартира завжди вважалась батьківською та була придбана для їх проживання, тому ОСОБА_4 на неї не претендувала. Окрім того, ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_1 не мала та не могла мати жодного відношення до вказаної квартири.

Внаслідок проживання ОСОБА_4 однією сім`єю з ОСОБА_12 без перебування у зареєстрованому шлюбі або в будь-якому іншому шлюбі, вважає що майно, набуте ними за час спільного проживання у період з 2004 року по 2007 року та не розподілене між ними, належить їм на праві спільної сумісної власності, однак через відсутність коштів для оплати судового збору просить про визнання свого права на частину цього майна, в межах суми сплаченого судового збору, а саме: паркомісця АДРЕСА_4 .

16.06.2020 року відповідач ОСОБА_5 подала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначила, що позивач належним чином не підтвердила, що вона з 2004 по 2007 роки проживала однією сім`єю з її батьком ОСОБА_12 , такі обставини не відповідають дійсності. Їй було відомо про існування певних відносин між батьком та ОСОБА_1 та наявність у них спільної дитини ОСОБА_8 , однак такі відносини не можна вважати подружніми. У спірний період вона підтримувала з батьком тісні відносини, працювала разом з ним в офісі, в придбаній ним квартирі на АДРЕСА_8 , де було її робоче місце. Про свої відносини з позивачем батько розповідав не як про сімейні, а як про відносини, в яких ОСОБА_1 із сином знаходилися в нього на утриманні. Він не проживав з ОСОБА_1 , а після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 деякий час проживав з останньою, вони спільно добудовували будинок в с.Оброшине. Батько самостійно вів свої справи та приймав рішення щодо зароблених коштів, за відсутності будь - якого впливу ОСОБА_1 . Доводи позивачки про ведення з батьком спільного бюджету не відповідають дійсності, позивач у спірний період не працювала, участі в бізнесі батька не приймала, тим паче фінансової, вона жодного разу не бачила її ні в офісі на АДРЕСА_8 , ні в інших місцях здійснення діяльності фірм батька, хоча орієнтувалась у його справах. Квартира по АДРЕСА_7 придбана ОСОБА_12 для дідуся та бабусі, для їх проживання, за їх кошти, де вони здійснили ремонт та проживали. Окрім того, звернула увагу на протиправні дії ОСОБА_1 , спрямовані на привласнення спадкового майна, його виведення з спадкової маси. Просить в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності відмовити.

18.06.2020 року від відповідача ОСОБА_8 надійшла заява про визнання позову ОСОБА_1 , в якій просить суд визнати, що він, його мати ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_12 завжди були однією сім`єю, долучивши спільні фото.

18.06.2020 року від відповідачів ОСОБА_11 та ОСОБА_10 надійшли заяви, в якій останній надав пояснення, щодо обставин первісного та зустрічного позову.

Відповідачем ОСОБА_7 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначає, що позивач не надала належних, допустимих та безспірних доказів, що вона у спірний період проживала однією сім`єю з ОСОБА_12 , вела з ним спільне господарство, мала спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Вказує, що її батько, повертаючись у спірний період з м.Москва, де він працював, проживав та вів спільне господарство разом з нею та її матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_7 . ОСОБА_8 вважає, що надана позивачем довідка ОСББ №54 від 28.05.2019 року не може бути належним доказом, оскільки нею підтверджено факт, який мав місце до створення об`єднання, на підставі свідчень сусідів, тоді як порядок допиту осіб як свідків інший. Наявність спільного сина, що надає батькам рівні права та обов`язки щодо дитини та релігійний обряд шлюбу не є підставами для виникнення у позивача та її батька ОСОБА_12 прав та обов`язків подружжя. Факт спільного відпочинку та проведення святкувань, який підтверджують надані позивачем фотоматеріали, надання коштів іншому з подружжя, самі по собі не підтверджують існування між сторонами відносин, притаманних подружжю, в зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 18.06.2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Представником ОСОБА_6 подано заяву по суті спору від 25.06.2020 року, в якій об`єднано заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 , відзив на зустрічний позов ОСОБА_4 , пояснення щодо заяв відповідачів, в якій представник просить у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю, щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 не заперечує.

01.07.2020 року від відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 та відповідь на заяви відповідачів ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , у якій ОСОБА_4 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

07.07.2020 року від відповідача ОСОБА_9 надійшла заява на позовну заяву ОСОБА_1 , у якій зазначала, що познайомилася з ОСОБА_12 в 2016 році, а з вересня того ж року в них зав`язалися довготривалі стосунки. Спираючись на слова ОСОБА_12 , щодо обставин, які стосуються спірного періоду, заперечує щодо позовних вимог ОСОБА_1 та підтримує позов ОСОБА_4 .

22.07.2020 року позивачем подано відзив на зустрічний позов, в якому щодо задоволення зустрічного позову просить відмовити за безпідставністю.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні надали пояснення по суті позовних вимог, просили первісний позов задоволити, в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні надала пояснення по суті позовних вимог, зустрічний позов просить задоволити, у задоволенні первісного позову - відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 в судовому засіданні надав пояснення по суті позовних вимог, в задоволенні первісного позову просить відмовити, щодо задоволення зустрічного позову не заперечує.

Відповідач ОСОБА_5 надала пояснення по суті позовних вимог, зустрічний позов просить задоволити, в задоволенні первісного позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, однак від представника відповідача адвоката Мельничука І. А. на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для ознайомлення із матеріалами справи.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Жанни Михайлівни надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, однак про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалах справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_8 - адвоката Мельничука І.А. про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такого, оскільки як вбачається з матеріалів справи представниками ОСОБА_8 були ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які разом із ОСОБА_18 являються адвокатами адвокатського об`єднання СТАТУС - КВО , такі приймали участь в попередніх судових засіданнях, а також мали можливість ознайомлюватися з матеріалами справи. Відтак, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні такого клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, встановив наступне.

14.11.2017 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстрований Кунцевським відділом ЗАЦС Управління ЗАЦС м.Москви, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу /т.1, а.с.39/.

19.10.2003 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , у Свято-Покровському кафедральному соборі, здійснено таїнство вінчання, що підтверджується копією свідоцтва /т.1, а.с.13/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_12 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /т.1, а.с.15/.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , який 07.07.2003 року було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м.Львова /т.1, а.с.11-12/.

Ухвалою Галицького районного суду у справі №2-413/11 від 04.03.2011 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 за умовами якої проведено поділ нерухомого майна, набутого ними під час шлюбу /т.3, а.с.125-126/.

02.03.2006 року, на підставі договору купівлі - продажу від 17.11.2005 року, ОСОБА_12 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 /т.1, а.с.22-23/.

13.12.2006 року, на підставі договору дольової участі в будівництві житла, укладеного 15.07.2005 року між ОСОБА_12 та ТОВ Домекс , ОСОБА_12 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_4 та місце для паркування автотранспорту №1 (під літерою Х) в будинку АДРЕСА_8 /т.1, а.с.32-35/.

Як встановлено судом з копії паспорта позивача, ОСОБА_1 в період з 1997 по 2005 роки, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 , а з 2005 по 2008 року, за адресою: АДРЕСА_10 , а.с.6-7/.

ОСОБА_12 , з 19.03.1999 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується випискою з домової книги /т.1, а.с.188/ та копією паспорту ОСОБА_12 /т.1, а.с.189/. Така ж адреса проживання вказана ним 18.06.2003 року, при подачі позовної заяви про розірвання шлюбу, в договорі купівлі-продажу квартири від 17.11.2005 року, договорі дольової участі в будівництві від 15.07.2005 року, заяві про оформлення свідоцтва на право власності від 21.11.2006 року /т.1, а.с.10,22,30/.

Як встановлено судом з повідомлення Головного управління ДПС у Львівській області №6898/9/02.1-08 від 19.08.2020 року, наданого на виконання ухвали суду від 22.07.2020 року, згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України інформація про доходи ОСОБА_1 як працівника ТОВ Гаранд сервіс за 2003-2005 роки та ТОВ Торговий дім Світанок за 2005-2008 роки, станом на 18.08.2020 - відсутня. /т.4, а.с. 225/.

Згідно інформації, отриманої від Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області листом №1300-0603-7/64022 від 14.08.2020 року, наданого на виконання ухвали суду від 22.07.2020 року, на ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 року по 31.12.2009 року у формі довідок ОК-5, сформованої за наявними даними персоніфікованого обліку з 1998 року та ОК-7, сформованої за наявними даними персоніфікованого обліку з 2011 року, індивідуальні відомості про застраховану особу та відомості про страхувальників застрахованої особи ОСОБА_1 до 2008 року відсутні /т.4, а.с.220-223/.

Згідно наданої позивачем Довідки форма ОК-5 від 23.07.2020 року щодо застрахованої особи ОСОБА_19 , в період 2003-2004 роки страхувальником застрахованої особи було ВАТ Шкіряне підприємство Світанок (код 00307891) /т.5, а.с.76/.

Як вбачається з копії позовної заяви ОСОБА_12 про розірвання шлюбу та рішення Шевченківського районного суду від 07.07.2003 року, останній станом на 2003 рік постійно проживав та працював у м. Москва /т.1, а.с.10-11/.

Згідно посвідки на постійне проживання місцем проживання в Україні ОСОБА_12 з 04.08.2015 року є АДРЕСА_11 , а.с.16/.

Позивач за первісним позовом стверджує, що в період з 2004-2007 роки, вона проживала з ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження вказаного факту надала довідку, видану головою правління ОСББ 24 Меридіан Климчук В. від 28.05.2019 року, в якій зазначено, що на підставі свідчень сусідів, ОСОБА_1 та ОСОБА_12 з 2003 по 2007 роки проживали за вказаною адресою /т.1, а.с.14/.

В заяві про прийняття спадщини №02 від 11.01.2019 року поданій позивачем приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Урумовій Ж. М. остання вказала, що ОСОБА_12 був зареєстрований та постійно проживав в Україні, за адресою АДРЕСА_12 .

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що в період з 1997-2007 роки, вона проживала з ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_7 . На підтвердження вказаного факту надала акт про фактичне місце проживання, виданий виконавчим комітетом Оброшинської сільської ради №74 від 17 січня 2020 року, який підписано сільським головою Мерцало А., паспортистом Береза Л., депутатом округу №2 ОСОБА_20 та свідками, згідно якого ОСОБА_12 та ОСОБА_4 за свідченнями депутата та сусідів дійсно проживали з 1997 по 2007 роки за адресою: АДРЕСА_7 /т.3, а.с.31/.

Допитаний в судовому засіданні свідок позивача ОСОБА_21 , повідомив, що є сусідом позивачки, оскільки проживає в квартирі АДРЕСА_13 . Коли заселявся у вказану квартиру у 2003 році, позивач та ОСОБА_12 разом з сином вже проживали в квартирі АДРЕСА_14 . В них були автомобіль марки Нива на російських номерах, а в подальшому Мазда-6, яка, як йому відомо, була автомобілем ОСОБА_1 та яку двічі викрадали з гаражу. Окрім того, повідомив, що ОСОБА_12 інколи спілкувався, однак не дуже тісно, як сусіди, бачились один два рази в тиждень, коли виходили на роботу чи повертались з роботи, де він працював не цікавився, але пригадує щось пов`язане з заправками WOG. З приводу особистого життя та існування у ОСОБА_12 іншої сім`ї не цікавився. Чи були одружені ОСОБА_1 та ОСОБА_12 не знає. Вказує, що ОСОБА_12 називав позивача моя дружина . За ОСОБА_13 доглядала няня. Чи міг приїздити ОСОБА_12 до сина, залишаючись ночувати, а не проживати в квартирі постійно, не може відповісти, оскільки не слідкував за їх життям, але періодично його там бачив. В квартирі не бував, але двері йому відчиняв ОСОБА_12 у хатньому одязі. Вважає, що ОСОБА_12 проживав за вказаною адресою однією сім`єю з ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , повідомила, що з позивачкою перебуває в дружніх стосунках та є хресною мамою ОСОБА_13 . З ОСОБА_12 познайомилась у 1998 році на фірмі Континіум , яка є власником заправок WOG. З ОСОБА_1 познайомилась у 2000 році під час участі разом з ОСОБА_12 у передвиборчій компанії народних депутатів в с.Маневичі, Волинської області, куди він її привіз та представив як кохану жінку. З попередніми дружинами не знайома, але знає, що їх було дві. Про те, що в той період ОСОБА_12 був у зареєстрованому шлюбі не знала, так як не була обізнана щодо його особистих справ. Була в церкві на вінчанні позивача з ОСОБА_12 , яке проходило в жовтні 2003 року та на святкуванні, яке відбулось в це ж день, вважала, що в цей день вони провели й державну реєстрацію шлюбу. На святкуванні в Гранд клубі ІНФОРМАЦІЯ_6 , який належав Гранд готелю, де вона була директором, було 50-60 чоловік з числа колег та друзів ОСОБА_12 , а також батьки. В подальшому, в жовтні 2004 року в Москві в них народився син ОСОБА_13 , а ОСОБА_23 попросив її бути хрещеною. Чому саме в ОСОБА_24 їй не відомо, коли вони туди поїхали та скільки часу перебували їй теж не відомо. В період з 2002 року і до початку 2006 року працювала у м.Львові комерційним директором ТОВ ТД Світанок , де ОСОБА_12 був директором і також працювала позивач у відділі постачання. Хто знаходився в кабінеті з ОСОБА_1 не пам`ятає, вказує, що вона працювала повний робочий день. За сином доглядали дві няні, одна з яких можливо була домогосподаркою, яких бачила близько 10 разів. Впродовж спірного періоду бувала в них в гостях в квартирі на АДРЕСА_8 , а в подальшому на АДРЕСА_8 . В квартиру на Кубанській вони переїхали орієнтовно у 2007 році, ремонт у вказаній квартирі робив батько ОСОБА_12 - ОСОБА_25 , і перший рік квартира використовувалась як офіс. Була з позивачкою та ОСОБА_12 на спільних відпочинках, зокрема в Італії, разом відпочивали в Славську, в будинку який збудував ОСОБА_23 орієнтовно в 2003 році. Майже відразу в цьому будинку почала проживати мати водія ОСОБА_26 з хворим на ДЦП сином, яка доглядала за будинком. Вважає, що там вона проживає і надалі хоч після смерті ОСОБА_12 , особисто там не була, але два тижні тому зустріла колишнього водія ОСОБА_23 , який передавав матері продукти та підтвердив, що мати і надалі проживає в Славську. Свідок підтвердила відчуження ТОВ Арт-Інвест , директором якого була позивач, нежитлових приміщень на користь її дочки ОСОБА_27 , розрахунки за які не проведено.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 повідомила суду, що познайомилась ОСОБА_12 у 1998 році, коли почала допомагати по домогосподарству в с.Оброшине, в будинку де він проживав з ОСОБА_4 , де працювала до 2005 року. Вона працювала в Оброшино 5 днів на тиждень з 9 до 19 години, роботу їй оплачував ОСОБА_12 , а з 2004 року ОСОБА_4 . Вкінці 2000 року після сварки з ОСОБА_4 він поїхав з ОСОБА_29 і більше туди не повертався, на вихідних забрав свої речі, але при цьому вона присутня не була. Крім бібліотеки його речей в будинку не було. В період з 2001 по 2005 роки ОСОБА_12 в Оброшино вона не бачила, але в період з 2003 по 2005 роки приїжджав туди забирати речі та дочку ОСОБА_15 . В 2005 році вона переїхала в смт.Славськ, де за винагороду доглядала за будинком, що належав ОСОБА_12 , проживаючи там з хворим сином, до смерті ОСОБА_12 . Після цього продовжила приїжджати та доглядати за будинком на прохання ОСОБА_1 безоплатно, зараз в Славську не проживає, а проживає у Львові. В засідання прибула з Славська та через кілька днів знову їде туди. З ОСОБА_1 свідок познайомилась на початку 2001 року, коли приходила до ОСОБА_12 за винагороду час від часу готувати їжу. ОСОБА_12 представив позивача як свою нову дівчину. Спочатку вона приходила у винайняті ОСОБА_12 квартири в АДРЕСА_15 , а з кінця 2003 - початку 2004 року в квартиру ОСОБА_1 на АДРЕСА_8 , де крім готування їжі іноді прасувала та впорядковувала бібліотеку ОСОБА_12 на горищі. Приходила у один з вихідних, в суботу або неділю, по дзвінку ОСОБА_12 , однак не часто, один раз в місяць, а може й рідше, прибирання не здійснювала. Хто жив у квартирах з понеділка по п`ятницю не бачила, оскільки в такі дні не бувала та пояснити не може. Після 2005 року не приходила. Бачила ОСОБА_30 вагітною, про те що буде дитина в них з ОСОБА_23 розповів син ОСОБА_31 , якого ОСОБА_12 взяв на роботу водієм на її прохання. Її син дав ОСОБА_12 грошові кошти на операцію, в замін чого той віддав йому автомобіль Крайслер .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 , повідомила, що з позивачкою знайома з 90х років, оскільки є хресною матір`ю мами позивача. З 2005 по 2010 роки у будні дні від ранку до вечора, протягом 10 годин, за плату доглядала за сином позивача ОСОБА_13 . Послуги зазвичай їй оплачував ОСОБА_12 . Стверджувала, що обстановка в квартирі вказувала на те, що там живе сім`я, ОСОБА_12 на день на два їздив у відрядження, а в інші дні постійно бачила його в квартирі, на роботу збирались та їхали разом на 9 годину, забирав їх водій.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 повідомила, що з ОСОБА_4 познайомилась в кінці 80х років, а з ОСОБА_12 в 1990 році, вони разом навчались. З 2002 року свідок працювала в ПАО Кий-Авіа і в спірний період ОСОБА_12 неодноразово купував квитки для робочих поїздок та для відпочинку. Часто вона літала з ним у одному літаку. В період з 2003 по 2007роки ОСОБА_12 2-3 рази на місяць літав у Москву де він працював, літав на тиждень - 10 днів, купував квитки з відкритою датою. В березні 2004 року придбав квитки Варшава-Торонто для себе, ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_15 по сімейній візі на постійне місце проживання, але потім від них відмовився через втрату паспорту. У 2006 році літав з ОСОБА_34 та ОСОБА_15 на відпочинок до Італії (курорт Коста-Браво). В 2003 року запрошував у Славськ де побудував будинок, просив продавати туди відпочинок. В 2005 році особисто відпочивала в Славську, де її приймала пані ОСОБА_35 , яка там жила з хворим сином. В кінці березня була в Москві на туристичній ярмарці, жила в квартирі ОСОБА_23 на АДРЕСА_16 , ключі їй привезла ОСОБА_4 . В 2007 році з батьком ОСОБА_23 - ОСОБА_14 була в квартирі на АДРЕСА_16 , яка використовувалась як офіс, та в якій він робив ремонт, про що розповідав. В спірний період 2-3 рази на місяць зустрічалась з ОСОБА_12 в кафе, де спілкувались на різні теми. В особисте життя не втручалась. В 2003 році була на вечірці з приводу релігійного обряду, зазначила, що такий проводився, щоб прикрити гріх блудства , була без подарунка, зачіску не робила, привітальне слово не говорила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 повідомила, що була однокласницею та є близькою подругою ОСОБА_7 , з якою знайома з 1995 року, а з 2003 року тісно спілкувалась. ОСОБА_15 проживала в с. Оброшине з батьками ОСОБА_12 та ОСОБА_4 . Починаючи з 2004-2005 року бувала в них в гостях 2-3 рази на місяць, як правило залишаючись ночувати. Туди їх з ОСОБА_15 зі школи завозив ОСОБА_12 , кілька разів з ними були і інші однокласники. У будні дні до школи їх підвозили ОСОБА_12 та ОСОБА_4 у вихідні додому її відвозив ОСОБА_12 . Разом з ОСОБА_15 робили уроки, дивились телевізор, грали більярд, фільми дивились всі разом. ОСОБА_12 проживав в с. Оброшине до 2007 року, до того часу бачила його там, бачила його особисті речі по всьому домі. Сумнівів, що він там проживав в неї не виникало, про розлучення з ОСОБА_4 їй відомо не було. Останній раз бачила ОСОБА_12 в с. Оброшине в кінці вересня - на початку жовтня 2007 року, коли гтували шашлик з нагоди початку навчання. На третьому поверсі була його бібліотека, після 2007 року бібліотеки вже не було. В будинку бачила прибиральницю пані ОСОБА_37 , а до 2003 року пані ОСОБА_35 , яка потім була в Славську. Майже постійно зустрічала батьків ОСОБА_15 в кафе Дон-Кіхот, яке знаходиться біля їх школи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 повідомила що познайомилась з ОСОБА_4 та ОСОБА_12 в кінці січня 2004 року, яким була потрібна допомога по догляду за господарством, а вона надає послуги по прибиранню. Перед нею була пані ОСОБА_35 , яка поїхала доглядати за будинком в Славськ. Повинна була доглядати за будинком, оскільки мешканці планували виїзд до Канади. В Канаду вони не поїхали, через те, що як їй повідомив ОСОБА_12 , в нього за два дні до поїздки пропав паспорт. В період з початку 2004 року до початку 2008 року вона надавала послуги з прибирання будинку. Прибирала в середу після обіду та в суботу цілий день. Коли вона прибирала ОСОБА_12 зазвичай був вдома, ночував, виходив пити каву в халаті. На час її перебування в будинку у спірний період бували гості, пам`ятає дочку ОСОБА_12 від першого шлюбу Женю, яка була в хороших стосунках з ОСОБА_15 , однокласників ОСОБА_15 , в тому числі ОСОБА_39 , друзів ОСОБА_12 . В квітні 2005 року приїжджали артисти ( ОСОБА_40 , ОСОБА_41 ), вони спочатку обідали в кафе Дон Кіхот, а потім ОСОБА_12 привіз їх в с.Оброшине. В 2006 році ОСОБА_12 працював в Москві, його могло не бути кілька днів, а могло й не бути кілька тижнів. В будинку була велика бібліотека, в якій зберігались різні сувеніри та фотоальбоми, вона прибирала в бібліотеці, переглядала сімейні альбоми, де були фото з відпочинку ОСОБА_12 з ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_15 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_42 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_4 в с.Оброшине, їх будинки знаходяться навпроти. Ствердила, що у спірний період ОСОБА_12 проживав і жив в будинку, стосунки у них були хорошими. За відсутності штор на вікнах у їх будинку, постійно бачила його у домашній одежі через вікно. В 2003-2004 роках вона працювала у Львові, куди добиралась попутним транспортом, часто її підвозив ОСОБА_12 2 рази в тиждень, через тиждень, коли як виходило. У серпні-вересні 2005 року ОСОБА_12 та ОСОБА_4 були на святкуванні 30 річчя її дочки. В листопаді 2006 року до них в дім, де відбувалось святкування забігла собака ОСОБА_23 , і сиділа допоки не почула мотор його машини. В липні 2007 року вночі ОСОБА_12 вночі не справився з керуванням і повалив їм стовп огорожі. В 2008 році дізналась, що сусіди розійшлись. В будинку сусідів працювали домогосподарками пані ОСОБА_35 до 2003 року, і пані ОСОБА_43 з 2004 року до кінця 2007 року.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_5 надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві та додаткових поясненнях, додатково повідомила, що в період з 2003 року по 2007 рік ОСОБА_12 постійно проживав на території двох країн - в Україні і в Росії. В Україні він жив із своєю сім`єю-дружиною ОСОБА_34 , їхньою донькою ОСОБА_15 в с. Оброшине. Починаючи з 2003 року, працювала із батьком, - спочатку на заводі Світанок, де він був генеральним директором, потім на фірмі Ніко , яка займалася продажем хімії для обробки шкіри, на стадіоні Україна , де відновлювали ринок, на передвиборчій компанії партії Ми , а потім-вже у офісі на АДРЕСА_16 , де займалась різними проектами, стверджує, що ОСОБА_1 не працювала. ОСОБА_12 мав спільний бізнес з ОСОБА_4 - кафе ІНФОРМАЦІЯ_7 і тур-агенцію (на АДРЕСА_17 ). В Москві у них було приміщення, яке мали бажання знести, а замість нього побудували інше, і вони займалися організаційними питаннями. ОСОБА_12 часто літав і їздив в Москву один, займався справами там, поки ОСОБА_4 підтримувала бізнес у Львові. Деколи вони літали туди вчотирьох-вона, ОСОБА_15 і ОСОБА_34 з батьком, де відвідували музеї, виставки, мюзикли і театри. Також вони разом подорожували Україною, їздили в Польщу, Туреччину. За чотири роки було десь 4-5 таких подорожей. Знали, що в ОСОБА_12 народився син, часто гуляла з ОСОБА_13 в парку-з сестрою ОСОБА_15 та батьком. Двічі чи тричі вони із батьком їздили навідати ОСОБА_13 в квартиру на ОСОБА_44 , де ОСОБА_13 проживав із своєю мамою ОСОБА_1 . Приїжджали та їхали разом через декілька годин. Ствердила, що ОСОБА_12 ніколи не проживав постійно в квартирі на ОСОБА_44 , а до 2007 року жив в с. Оброшине, вів спільний бізнес із своєю дружиною ОСОБА_34 , планував еміграцію в Канаду. ОСОБА_1 з сином ОСОБА_45 утримував, оплачував їхні поїздки, медичне обслуговування, одяг, виконував свій батьківський обов`язок. Придбав та виділив для їхніх потреб машину Мазда, купив для них квартиру на АДРЕСА_18 .

Суд, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та зустрічна позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для їх розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За положеннями частин першої-другої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, провадження № 61-1623св19.

Згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 522/19610/15-ц, провадження № 61-35779св18.

За змістом положень статті 74 СК України, у разі пред`явлення позову про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, позивач повинен довести початок і кінець такого проживання, а також набуття в цей період спірного майна. Обставини проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, існування між ними відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, а також набуття ними спільного майна у цей період має бути підтверджено належними і допустимими доказами.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

У Постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №129/2115/15-ц зауважено, що для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 року по справі № 588/350/15, факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без ведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

В той же час, Верховним Судом висловлена права позиція відносно факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в якій зазначено, що лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (Постанова Верховного Суду від 06.04.2020 року (справа№738/1452/17 провадження№61-13412св19).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з первісним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що з 2003 року по 2007 рік вона проживала з ОСОБА_12 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому майно, придбане у цей період, є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_12 .

На підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбупозивач за первісним позовом надала довідку, видану головою правління ОСББ 24 Меридіан Климчук В. від 28.05.2019 року, в якій зазначено, що на підставі свідчень сусідів, ОСОБА_1 та ОСОБА_12 з 2003 року по 2007 рік проживали за вказаною адресою.

Суд критично оцінює дану довідку, оскільки довідка, за визначенням - це документ, який містить опис та підтвердження юридичних та біографічних фактів і подій, пов`язаних з діяльністю окремих осіб, обставинами діяльності установ, організацій. Видає (підписує) довідки відповідна посадова особа підприємства, установи, організації, тоді як підписання таких документів свідками не передбачена.

Вказана довідка сформована на основі свідчень сусідів, однак не містить, даних про джерела обізнаності осіб, щодо підтверджених ними обставини, відсутності щодо них впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини які вони підтверджують чи відомостей про обізнаність таких осіб із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань. Вказані особи, за винятком ОСОБА_46 не були допитані в якості свідків у даній справі.

ОСББ 24 Меридіан не може підтверджувати відомості щодо проживання осіб в будинку в період з 2004 по 2007 роки, оскільки об`єднання створено лише 16.02.2016 року. В матеріалах справи відсутній, а позивачем не наданий, акт щодо підтвердження фактичного проживання особи без реєстрації, який може складатись на підставі свідчень осіб, які підтверджують такий факт та які його підписують.

Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що в період з 1997-2007 роки, вона проживала з ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_7 . На підтвердження вказаного факту надала акт про фактичне місце проживання, виданий виконавчим комітетом Оброшинської сільської ради № 74 від 17 січня 2020 року, який складено за свідченнями депутата та сусідів.

Вказаний акт також не містить даних про джерела обізнаності осіб, щодо підтверджених ними обставини, відсутності щодо них впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини, які вони підтверджують чи відомостей про обізнаність таких осіб із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань. Вказані особи, за винятком ОСОБА_47 , не були допитані в якості свідків у даній справі.

В довідці та акті відсутня інформація щодо характеру проживання ОСОБА_12 у вказаній квартирі та будинку відповідно, проживали вони постійно, тимчасово, періодично відвідували, тощо, вказані документи не підтверджують існування між позивачами за первісним та зустрічним позовом та ОСОБА_12 відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та побуту.

Крім того, як встановлено судом у спірний період як позивачі за первісним та зустрічним позовом, так і ОСОБА_12 були зареєстровані за адресами, відмінними від адрес зазначених у наданих ними довідці та акті, і ОСОБА_12 при вчиненні юридично значущих дій та укладенні правочинів, зокрема щодо набуття спірного майна, зазначалась адреса проживання, відмінна від вказаної, як позивачами за первісним та зустрічним позовом.

Позивачі за первісним та зустрічним позовом не надали жодного достовірного доказу ані постійного спільного проживання з ОСОБА_12 , ані законності такого проживання та його оформлення.

Таким чином надана позивачем за первісним позовом довідка та позивачем за зустрічним позовом акт, в сукупності з іншими доказами, зважаючи на взаємо суперечність відомостей, які в них наведені, достовірно не підтверджують факт їх сумісного проживання та ведення господарства з ОСОБА_12 та не дозволяють суду беззаперечно встановити факт постійного проживання ОСОБА_12 за жодною з вказаних ними адрес у спірний період.

Що стосується інших доказів, на які покликається позивач за первісним позовом, зокрема свідоцтва про вінчання та посилань позивача за первісним позовом на подальше святкування, яке відбулось з нагоди вінчання, суд вважає, що такі є не належним доказом по справі, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст.21 СК України релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану. Натомість позивач за первісним позовом не навела причин не оформлення шлюбних відносин з ОСОБА_12 протягом тривалого часу, до реєстрації шлюбу у 2007 році.

З фотознімків, які долучені до матеріалів справи, судом встановлено, що в період 2004-2007 років, ОСОБА_1 підтримувала відносини з ОСОБА_12 , який приймав участь у вихованні сина, проте наявність спільного сина та виконання ОСОБА_12 батьківського обов`язку щодо участі у догляді, вихованні та утриманні сина, проведення з ним часу, не свідчить про виникнення у позивача та ОСОБА_12 прав та обов`язків подружжя та спільність побуту.

Надані позивачкою копії фотокарток зі спільного відпочинку та спільної присутності на святкуваннях чи в певних місцях, проведення ОСОБА_12 часу з сином, який проживав з нею, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між нею та ОСОБА_12 склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні сім`ї та про наявність між нами фактичних шлюбних відносин.

Шлюбні відносини, які свідчать про права та обов`язки подружжя, виникли у них тільки з моменту державної реєстрації шлюбу, тобто з 14.11.2017 року.

Надані позивачем докази свідчать лише про належне виконання ОСОБА_12 батьківських обов`язків по відношенню до дитини і жодним чином не засвідчують фактів постійного проживання відповідача та позивача разом, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та спільних витрат.

При тому, сам по собі факт перебування у близьких стосунках не може свідчити, що сторони проживали в спірний період однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності у сторін бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17.

Суд критично оцінює надані позивачем копії трудових книжок, як підтвердження спільної праці та отримання нею доходу у спірний період, які, як стверджує позивач, об`єднані в подальшому для набуття спільного майна, ведення нею з ОСОБА_12 спільного господарства, побуту та бюджету, та вважає їх недопустимим доказом, з огляду на суперечність відомостей, внесених у такі трудові книжки офіційним даним, які отримані від ГУ ДПС у Львівській області та УПФ у Львівській області. Згідно наявної в матеріалах справи довідки УПФ у Львівській області форма ОК-5, ОСОБА_12 в період 2003-2004 років працював в ВАТ Шкіряне підприємство Світанок (код 00307891), а в період з 2015 по 2017 роки в ТОВ АРТ-ІНВЕСТ (код 35721163), тоді як відомості про перебування у трудових відносинах з підприємствами, вказаними в наданій позивачем трудовій книжці відсутні, натомість містяться записи про працевлаштування в 2003-2004 роках на ТОВ Гаранд сервіс - директором технічного департаменту (код 31144673) та ТОВ Торговий дім Світанок - комерційним директором(код 32216832). В той час, свідок позивача ОСОБА_22 під присягою ствердила, що 2002 року і до початку 2006 року саме вона працювала комерційним директором ТОВ ТД Світанок . Суд не приймає до уваги доводи позивача, що записи в трудових книжках здійснено самим ОСОБА_12 , оскільки він згідно займаних посад, не був уповноваженою особою на ведення та заповнення трудових книжок вказаних підприємств.

Крім записів у трудовій книжці, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази перебування позивачки в оплачуваних трудових відносинах та отримання доходів від будь-якої діяльності.

Не містять матеріали справи й належних та допустимих доказів наявності у сторін спільного бюджету, об`єднання отримуваних ними доходів, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Натомість з показів свідків вбачається, що доглядом ОСОБА_8 та прибиранням помешкань позивача займались наймані особи, оплату послуг яких здійснював ОСОБА_12 .

Також позивач не довела, що спірне майно було придбано сторонами за спільні кошти, тобто, що джерело набуття цього майна було спільним. Правочини на підставі яких набуто спірне майно не містять відомостей про залучення коштів позивача для його придбання чи надання згоди на використання ОСОБА_12 спільно набутих ними коштів, у випадку існування у них спільного бюджету, інші докази позивачем до справи не надано.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів спільного використання спірного майнау період з 2004 по 2007 роки, участі в його утримані, проведенні ремонту, сплати пов`язаних комунальних послуг. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, в квартирі по АДРЕСА_7 позивач ніколи не проживала комунальні послуги не оплачувала. Ремонтними роботами та закупівлею для них матеріалів, в квартирі на АДРЕСА_16 , до грудня 2006 року займався ОСОБА_14 , батько ОСОБА_12 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та показами свідків. Показами свідків, як з боку позивача, так і з боку відповідача, підтверджується, що протягом 2007 року така квартира використовувалась як офіс, зокрема 07.02.2007 року за вказаною адресою було зареєстровано місцезнаходження новоствореного ТОВ ВЕРХОВИНА-М .

Надаючи оцінку доказам, на які покликається позивач за зустрічним позовом, то окрім показів свідків та акту, про який йшлося вище, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження проживання позивача та ОСОБА_12 однією сім`єю після розірвання шлюбу, ведення ними спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків. Не долучено жодних світлин, які б підтвердили їх спільне перебування у спірний період.

Крім того, внаслідок затвердження ухвалою Галицького районного суду м.Львова у справі №2-413/11 від 04.03.2011 року мирової угоду, укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 ними вже проведено поділ майна набутого ними станом на час затвердження такої угоди.

Суд критично оцінює показання усіх свідків, оскільки такі є взаємо суперечливими та обґрунтовано викликають у суду сумнів щодо їх об`єктивності та достовірності.

Свідчення носять узагальнений характер та стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін. Тому, покази допитаних свідків щодо відносин сторін до встановленого судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на думку суд у, не підтверджують наявності у них усталених відносин, які притаманні подружжю.

Свідки підтвердили, що часто бачили ОСОБА_12 одні за адресою вказаною позивачем за первісним позовом, інші за адресою вказаною позивачем за зустрічним позовом, вважали їх чоловіком та дружиною, при цьому фактів: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших фактів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю, суду не повідомили.

В той же час, з одних лише показів свідків, за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного суду від 06.04.2020 року (справа№738/1452/17 провадження№61-13412св19).

Суд, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшов висновку, що належні та допустимі докази, які б підтверджували доводи щодо існування як між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_12 чи позивачем за зустрічним позовом та ОСОБА_12 відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та побуту та придбання спірного нерухомого майна за їх спільні сумісні кошти або спільною працею у спірний період, в матеріалах справі відсутні.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено факт її проживання з ОСОБА_12 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як не доведено факту проживання з ОСОБА_12 однією сім`єю без реєстрації шлюбу і позивачем за зустрічним позовом.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати спірне майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

У зв`язку з чим вимоги позивача за первісним позовом про визнання за нею право власності на Ѕ квартири АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_4 та місця для паркування автотранспорту №1 (під літерою Х) в будинку АДРЕСА_8 , та вимога позивача за зустрічним позовом про визнання за нею право власності на Ѕ місця для паркування автотранспорту №1 (під літерою Х) в будинку АДРЕСА_8 , не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог за первісним та зустрічним позовом відмовлено, понесені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ст.158 ЦПК України, суд вважає за необхідне скасувати захід забезпечення позову, накладений ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 05.06.2019 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 21, 36, 57, 60, 61, 70, 71, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст.369, 372, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 158, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Жанни Михайлівни про визнання права власності та встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Жанни Михайлівни про визнання права власності та встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 05.06.2019 року, а саме арешт на квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_4 , місце для паркування автотранспорту №1 (під літерою Х) в будинку на АДРЕСА_8 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_19 , адреса місця проживання: АДРЕСА_20 , ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 04.06.2002 року Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області.

Відповідач: ОСОБА_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_21 , ІПН НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 28.04.1998 року Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІПН НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_22 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІПН НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_23 .

Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , адреса місця проживання: АДРЕСА_20 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІПН НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_23 .

Відповідач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІПН НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_24 .

Відповідач: ОСОБА_10 , ІПН НОМЕР_11 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_25 .

Відповідач: ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_12 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_26 .

Третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Жанна Михайлівна, місце знаходження: 79040, м.Львів, вул.Патона, 7А.

Повний текст рішення виготовлено 10.12.2020 року.

Cуддя Зубачик Н.Б.