Постанова

від 10.12.2020 по справі 177/1222/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6825/20 Справа № 177/1222/19 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Дніпро

колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення винагороди за надані послуги,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 23 березня 2017 року між ним та ОСОБА_2 укладена доповнена угода про судове представництво ним інтересів ОСОБА_3 в питанні визнання недійсними договорів оренди землі, недійсним заповітів і визнання права власності на земельні ділянки, на підставі чого ОСОБА_3 надав йому відповідну довіреність.

Згідно з п.4 доповненої угоди в разі позитивного вирішення справи Клієнт сплачує Правозахиснику - 8 000,00 грн. Оплата проводиться з дня вступу в законну силу судових рішень. В разі несвоєчасної виплати Клієнт сплачує Правозахиснику суму збільшену на 10% за кожний місяць.

На виконання зазначеної доповненої угоди, він безпосередньо представляв інтереси ОСОБА_3 в Долинському районному суді Кіровоградської області по справам: №388/879/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Пишненської сільської ради Долинського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , Валівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання заповітів недійсними, визнання права власності на спадкове майно; №388/744/16-ц за позовом ОСОБА_3 до СФГ Павел , третя особа відділ у Долинському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсними договорів оренди землі.

13.10.2017 Долинський районний суд Кіровоградської області ухвалив заочне рішення, яким визнав за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 . Рішення суду вступило в законну силу 13.11.2017 року. У цій справі він представляв інтересів ОСОБА_3 .

Крім того, позивачем здійснювався судовий захист інтересів ОСОБА_3 по справі № 388/744/16-ц, проте у квітні 2018 року відповідач та третя особа повідомили, що відмовляються від представництва їх інтересів в суді на підставі чого був призначений новий представник по справі. Він вимушений був по волі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зупинити представництво по зазначеній справі.

На теперішній час відповідачем не виконані умови доповненої угоди від 23.03.2017 року, а саме не сплачено йому 8 000,00 грн винагороди за надані послуги.

З метою досудового врегулювання спору 08.01.2019 року він направляв на адресу відповідача ОСОБА_2 претензію, проте у добровільному порядку остання відмовилась від виконання своїх обов`язків щодо оплати наданих послуг судового представництва по доповненій угоді від 23.03.2017 року.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь 8 000,00 грн винагороди за надані послуги по доповненій угоді від 23.03.2017 року, 16 800,00 грн - 10% від суми за надані послуги за кожний місяць невиконання своїх зобов`язань; 1 322,74 грн - суми інфляційних втрат з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення сплати винагороди.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 8 000,00 грн винагороди за надані послуги по доповненій угоді від 23.03.2017 року, 16 800,00 грн - 10% від суми за надані послуги за кожний місяць невиконання своїх зобов`язань; 1 322,74 грн - суми інфляційних втрат з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення сплати винагороди.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір доручення та помилково керувався положення ст.ст. 1000, 1003, 1007 ЦК України та ст.ст. 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , оскільки він як представник третьої особи ОСОБА_3 за дорученням від 10.08.2016 року, не вчиняв від імені ОСОБА_2 юридичних дій, відповідно до яких створювалися, змінювалися або припинялися її права та обов`язки.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України , справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена доповнена угода про надання правової допомоги (а.с.87), відповідно до умов якої ОСОБА_2 доручає, а правозахисник ОСОБА_1 , зобов`язується здійснювати на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності та в усіх судових інстанціях захист порушених прав та інтересів ОСОБА_3 в питанні визначення недійсними договорів оренди землі, недійсним заповітів і визнання права власності на земельні ділянки.

Правозахисник з метою захисту інтересів клієнта в особі представника ОСОБА_1 , приймає необхідні заходи та складає необхідні документи в суд, та інші установи, а також безпосередньо представляє інтереси ОСОБА_3 в судових інстанціях.

Відповідно до п. 4 Доповненої угоди від 23.03.2017 (а.с.87), в разі позитивного вирішення справи по визнанню недійсними договорів оренди землі та заповітів, клієнт сплачує правозахиснику 8 000,00 грн. Оплата проводиться з дня вступу в закону силу судових рішень. В разі несвоєчасної виплати клієнт сплачує правозахиснику суму збільшену на 10% за кожний місяць.

Згідно з рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2017 (а.с.6-8), позов ОСОБА_3 до Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_4 , Валівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання заповітів недійсними, визнання права власності на спадкове майно - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 9,24 га кадастровий номер 3521987500:02:000:0141 та земельну ділянку площею 9,39 га кадастровий номер 3521987500:02:000:0144, що знаходяться на території Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належали спадкодавцю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Валове Криворізького району Дніпропетровської області.

Судом першої інстанції були досліджені матеріали справи № 388/879/16-ц, згідно з якою ОСОБА_1 , в судовому засіданні представляв інтереси позивача ОСОБА_3 на підставі довіреності від 25.07.2016 (а.с.29 цивільної справи № 388/879/16-ц). В матеріалах зазначеної справи відсутня доповнена угода про надання правової допомоги від 23.03.2017, укладена між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, судом першої інстанції були досліджені матеріали цивільної справи №388/744/16-ц за позовом ОСОБА_3 до СФГ Павел , третя особа відділ у Долинському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсними договорів оренди землі, яка знаходилася в провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області. Ухвалою суду від 08 червня 2018 року вказана позовна заява залишена без розгляду через неявку в зал судового засідання позивача. ОСОБА_1 також представляв інтереси ОСОБА_3 .

Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 , уклала угоду з позивачем від імені ОСОБА_3 , про те в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 , уповноважував відповідача на вчинення будь яких дій від його імені.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б дали підстави для висновку про те, що між сторонами склалися відносини за договором про надання послуг (юридичних послуг). З огляду на предмет договору про надання юридичних послуг у цивільній справі об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги у зв`язку з вирішення спору у суді.

Проте в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач отримував свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю та на законних підставах діяв від імені відповідача.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись положенням ст. ст. 213, 237, 626, 901, 1000, 1003, 1007 ЦК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір доручення та помилково керувався положення ст.ст. 1000, 1003, 1007 ЦК України та ст.ст. 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , оскільки він як представник третьої особи ОСОБА_3 за дорученням від 10.08.2016 року, не вчиняв від імені ОСОБА_2 юридичних дій, відповідно до яких створювалися, змінювалися або припинялися її права та обов`язки, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Стаття 1003 ЦК України, містить поняття змісту договору доручення, а саме: у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ст. 1004 ЦК України, повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на укладену між ним та ОСОБА_2 23 березня 2017 року доповнену угоду про надання правової допомоги (а.с.87), відповідно до умов якої клієнт ОСОБА_2 доручає, а правозахисник ОСОБА_1 , зобов`язується здійснювати на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності та в усіх судових інстанціях захист порушених прав та інтересів ОСОБА_3 в питанні визначення недійсними договорів оренди землі, недійсним заповітів і визнання права власності на земельні ділянки.

Зміст доповненої угоди чітко визначає, що правозахисник з метою захисту інтересів клієнта в особі представника ОСОБА_1 , приймає необхідні заходи та складає необхідні документи в суд, та інші установи, а також безпосередньо представляє інтереси ОСОБА_3 в судових інстанціях.

Відповідно до п. 4 Доповненої угоди від 23.03.2017, в разі позитивного вирішення справи по визнанню недійсними договорів оренди землі та заповітів, клієнт сплачує правозахиснику 8 000,00 грн. Оплата проводиться з дня вступу в закону силу судових рішень. В разі несвоєчасної виплати клієнт сплачує правозахиснику суму збільшену на 10% за кожний місяць.

Таким чином, виходячи зі змісту угоди про надання правової допомоги, вона за своїми ознаками та правовою природою є договором доручення та регулюється нормами глави 68 ЦК України.

Разом з тим, частиною 4 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , яка була чинною на час виникнення спірних відносин, передбачено, що договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Між тим, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_3 уповноважував відповідача ОСОБА_2 на вчинення будь яких дій від його імені, в тому числі укладення 23 березня 2017 року з ОСОБА_1 угоди про надання правової допомоги.

В матеріалах справи №388/879/16-ц, яка була досліджена судом першої інстанції, та яка була розглянута судом з ухваленням рішення, відсутня доповнена угода про надання правової допомоги від 23.03.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Колегія суддів зауважує, що позивач ОСОБА_1 у позовній заяві не надає жодних обґрунтованих доводів стосовно не вирішення у справі №388/879/16-ц питання щодо оплати винагороди за надані ним послуги, якщо він такі надавав відповідно до угоди про надання правової допомоги від 23.03.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Приведені відповідачем інші доводи в апеляційній скарзі про те, що суд не надав належної оцінки обставинам справи, про невірне застосування судом норм матеріального права, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий В.С.Городнича

Судді: О.В.Лаченкова

М.Ю.Петешенкова