Постанова

від 07.12.2020 по справі 922/79/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р. Справа № 922/79/20

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Склярук О.І.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

позивача - Рижова Н.С., довіреність від 16.03.2020 року;

відповідача - адвокат Бикова О.Ю., адвокатська угода від 02.07.2020 року б/н; свідоцтво від 01.04.2015 року серії ХВ №1376;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Барвінківський ринок» (вх.№1108Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року у справі №922/79/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Бринцев О.В.), повний текст якого складено 18.03.2020 року

за позовом Територіальної громади міста Барвінкове в особі Барвінківської міської ради, м. Барвінкове, Харківська область

до відповідача Приватного підприємства «Барвінківський ринок» , м. Барвінкове, Харківська область

про стягнення 966913,84 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства «Барвінківський ринок» на користь Територіальної громади міста Барвінкове в особі Барвінківської міської ради Харківської області безпідставно збережене майно - грошові кошти в розмірі орендної плати за 2016-2018 роки в сумі 966913,84 грн. та судові витрати в розмірі 14503,71 грн.

Приватне підприємство «Барвінківський ринок» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити Барвінківській міській раді у задоволенні позовних вимог.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує таке.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року у справі №820/2814/17 та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 року у справі №820/3428/18 встановлено, що ПП «Барвінківський ринок» є правонаступником Харківської обласної спілки споживчих товариств, а Харківська обласна спілка споживчих товариств є правонаступником всіх майнових прав СП «Барвінківський ринок» .

Право постійного користування спірною земельною ділянкою після реорганізації СП «Барвінківський ринок» перейшло до Харківської обласної спілки споживчих товариств, проте не було нею реалізовано відповідно до Закону.

Адміністративними судами встановлено, що правовстановлюючі документи на право постійного користування спірною земельною ділянкою ПП «Барвінківський ринок» не переоформило з урахуванням правонаступництва, що не є його обов`язком, а є дією, що вчиняється добровільно і на власний розсуд в силу рішення Конституційного Суду України у справі, за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 22.09.2005 року №5-рп/2005, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При переході права власності на частину приміщення (02.09.2011 року та 28.10.2011 року), п. 2 ст. 130 ЗК України встановлював, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Барвінківська міська рада ані з 21.09.2012 року, ані на момент звернення до суду жодних дій щодо вилучення земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ПП «Барвінківський ринок» не здійснила, потребу у вилученні земельної ділянки нічим не обґрунтовано.

Посилається на п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7, згідно якого вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи прав/а користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав, та умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, від 09.07.2019 року у справі №922/535/18, від 05.11.2019 року у справі №906/392/18 та у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Гетьмана Р.А. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Барвінківський ринок» залишено без руху; встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

30.04.2020 року на адресу суду від апелянта надійшла заява, на виконання вимог ухвали суду (вх.№4113) з описом вкладення до цінного листа від 28.04.2020 року про направлення копії апеляційної скарги на адресу позивача у справі, яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Барвінківський ринок» ; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 02.06.2020 року.

12.05.2020 року електронною поштою та 15.05.2020 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4446, вх.№ 4621), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, що долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що відповідач користується земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Барвінкове, на якій розміщено належне йому нерухоме майно, за відсутності оформленого у встановленому земельним законодавством України порядку права користування земельною ділянкою; оскільки відповідач не відноситься до категорії суб`єктів, які можуть набувати права постійного користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності, визначених ст. 92 ЗК України, користування відповідною земельною ділянкою має відбуватися у формі оренди землі.

01.06.2020 року на адресу суду від відповідача - директора ПП «Барвінківський ринок» Москаленко А.Л. надійшло клопотання (вх.№5332), в якому останній, посилаючись на стан здоров`я, просить відкласти розгляд справи до 01.07.2020 року, яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 року розгляд справи відкладено, у зв`язку з неявкою в судове засідання представників сторін; призначено судове засідання на 02 липня 2020 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020 року, у зв`язку з відпусткою судді-доповідача Гетьмана Р.А., на підставі п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Барвінківський ринок» на рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року у справі; доведено до відома учасників, що розгляд справи відбудеться у дату, визначену ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 року; попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

01.07.2020 року на адресу суду від відповідача - директора ПП «Барвінківський ринок» Москаленко А.Л. надійшло клопотання (вх.№6274), в якому останній, посилаючись на стан здоров`я, просить відкласти розгляд справи до 01.08.2020 року та без його участі не проводити, яке долучено до матеріалів справи.

02.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Бикової О.Ю. надійшло клопотання (вх.№6298), в якому остання просить допустити її до участі у справі в якості представника відповідача, надати можливість ознайомитись з матеріалами справи та відкласти розгляд справи на іншу дату, яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 року для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оголошено перерву у розгляді справи до "20" липня 2020 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

02.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Бикової О.Ю. надійшла заява про вступ у справу як представника (вх.№6302), в якій остання просить залучити її до участі у справу в якості представника та надати доступ до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» , яку долучено до матеріалів справи.

02.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Бикової О.Ю. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№6300), яку долучено до матеріалів справи.

20.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Бикової О.Ю. надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх.№6776), в якій остання просить застосувати до позовних вимог позовну давність та на цій додатковій підставі відмовити в позові, яку долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якої вказує про те, що станом на час подання позову позовна давність щодо позовних вимог за період 2016 року, сплила.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 року для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оголошено перерву у розгляді справи до "17" серпня 2020 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 року апеляційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №920/418/19 та оприлюднення повного тексту постанови, з таких підстав.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов у справі №920/418/19 виходив, зокрема, з того, що нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, окрім іншого, вказує на те, що у відповідності до п. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), при переході права власності на приміщення, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно - правових угод, а право користування - на підставі договору оренди; при переході права власності на частину приміщення (02.09.2011 року та 28.10.2011 року), п. 2 ст. 120 ЗК України встановлював, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача; законодавство передбачає, що новий власник нерухомого майна набуває права на земельну ділянку, але при цьому оформлення цього права здійснюється за відповідним рішенням компетентного органу і має підтверджуватися відповідним документом.

Разом з тим, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року було прийнято до розгляду справу №920/418/19, в якій місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову у справі, виходив з положень ч. 1 ст.377 ЦК України якою передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) та ч. 2 ст. 120 ЗК України, відповідно до якої якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову у справі №920/418/19 зазначив про те, що посилання відповідача на положення ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України , як на правомірне користування спірною земельною ділянкою так і правову підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, колегією суддів відхиляються, оскільки розірвання договору не порушує права власності на майно, яке виникло у відповідача на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна та знаходилося на спірній земельній ділянці, та не позбавляє його права на укладання з новим власником договору оренди, а у разі недосягнення згоди звернутися до суду з відповідним позовом. Також, колегією суддів враховано, що в матеріалах справи міститься копія протоколу №11 засідання тимчасово створеної комісії Верхньосироватської сільської ради від 23.07.2019 року, в якому вказано, що на спірній земельній ділянці незаконно збудовано споруди, тобто земельна ділянка використовується не за призначенням, з порушенням вимог чинного законодавства.

В ухвалі від 23.06.2020 року у справі №920/418/19, Великою Палатою Верховного Суду, між іншим, зазначено на те, що за доводами касаційної скарги, задовольняючи позовні вимоги Сільради про розірвання договору оренди земельної ділянки, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та ст. 32 Закону України «Про оренду землі» . Натомість у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 626/601/19 про розірвання договору оренди землі у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, з посиланням на встановлені обставини про те, що сторони у договорі оренди землі врегулювали спірні відносини відповідно до диспозитивних приписів частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі» , колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала про те, що перехід права власності на предмет оренди (орендовану земельну ділянку) є підставою для розірвання договору в силу пункту 14.5 цього договору, однак дійшов висновків, що перехід права власності на предмет оренди (орендовану земельну ділянку) не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій кожна із сторін договору має право вимагати його розірвання, адресуючи цю вимогу іншій стороні; іншими словами, відповідне положення договору закріплює відкладальну (суспензивну), а не скасувальну (резолютивну) умову у сенсі ст. 212 ЦК України , а сам факт зміни власника предмета оренди (орендованої земельної ділянки) є правозмінюючим, а не правоприпиняючим юридичним фактом. Водночас колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила про те, що зміна спірних правовідносин у вигляді виникнення на боці кожної із сторін договору оренди землі права вимагати його розірвання внаслідок зміни власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить, що будь-яке суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес сторони цього договору (у тому числі й позивача у справі) якимось чином порушені, не визнаються чи оспорюються.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 року, у зв`язку з оприлюдненням 20.10.2020 року на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №920/418/19, поновлено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Барвінківський ринок» на рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року у справі; розгляд скарги призначено на "12" листопада 2020 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 року, у зв`язку з відпусткою судді Слободіна М.М., на підставі п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року, для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, враховуючи зміну складу колегії суддів та неявку в судове засідання представника позивача, оголошено перерву у розгляді справи №922/79/20 до "07" грудня 2020 року, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

У судовому засіданні 02.07.2020 року, 20.07.2020 року, 17.08.2020 року та 07.12.2020 року представник відповідача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити Барвінківській міській раді у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2020 року та 07.12.2020 року проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності (вх.№6776 від 20.07.2020 року), дійшла висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.

Так, відповідач, в обґрунтування вказаної заяви, посилаючись на положення ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, вказує на те, що станом на час подання позову позовна давність щодо позовних вимог про стягнення безпідставно одержаних коштів за період 2016 року, сплила.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

За змістом ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. ст. 256 , 257 , 267 ЦК України ).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

При цьому, закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Визначаючи поважною причину пропуску позовної давності, суд у своєму рішенні повинен послатися на відповідні докази. За законодавством поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов`язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій. До поважних причин також слід віднести причини, за якими кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежать та не знаходилися під його контролем.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Так, за матеріалами справи слідує таке.

При зверненні позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області (02.01.2020 року згідно конверту ПАТ «Укрпошта» ), останній у позовній заяві вказував на те, що у період з січня 2017 року по грудень 2018 року обґрунтовано не мав можливості звернутися до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за період 2016 року в сумі 330 592,48 грн. та вважає причини пропуску позовної давності за вимогою щодо стягнення коштів за період 2016 року поважними, в обґрунтування чого вказував на те, що у період з січня 2017 року по грудень 2018 року мало місце здійснення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6320410100:00:004:0260 на підставі державного акту ХР-02-12-002897.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 24.12.2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6320410100:00:004:0260, яка знаходиться за адресою: вул. Центральна, 19, м. Барвінкове, Барвінковський район, Харківська область з січня 2017 року по грудень 2018 року знаходилась у стані здійснення державної реєстрації (а.с.11-13).

12.02.2020 року та 02.03.2020 року до господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3718) (т.1, а.с.92-96) та заперечення на відповідь на відзив (вх.№5414) (т.1, а.с. 118-125), підписані директором Москаленко А.Л., в яких відповідач не заперечував проти того, що позивачем вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів за 2016 рік були заявлені з пропуском строку позовної давності з поважної причини.

За довіреністю від 13.03.2020 року №13-03/2020 у господарському суді першої інстанції інтереси відповідача представляв адвокат Пархоменко А.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.08.2012 року №4447), який, також, приймав участь у судовому засіданні господарського суду першої інстанції 17.03.2020 року як повноважний представник відповідача. Заперечень відповідача та його повноважного представника щодо того, що позивачем вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за 2016 рік були заявлені з пропуском строку позовної давності з поважної причини, не надходило.

А тому, виходячи з того, що право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду порушене, наявні обставини, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали своєчасне подання позову, а саме: здійснення позивачем державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6320410100:00:004:0260, з січня 2017 року по грудень 2018 року, причина пропуску позовної давності за вимогою щодо стягнення коштів за період 2016 року є поважною.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В заяві про застосування строків позовної давності відповідачем не наведено причин неможливості звернення до господарського суду першої інстанції з відповідною заявою та не наведено обставин, які б йому перешкоджали своєчасно звернутись до суду з відповідною заявою згідно положень ч. 3 ст. 267 ЦК України .

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі №6-3063цс16, де, зокрема, вказано на таке.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі , зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульоване із застосуванням слова лише (синонім тільки , виключно ), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави стверджувати, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі суд не застосовує позовної давності.

Тобто цією нормою встановлено суб`єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачено випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв`язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Таким чином, положення про позовну давність є диспозитивними, а не імперативними в застосуванні.

Отже, без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Тому суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

За таких обставин, враховуючи те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а також те, що відповідач таким правом не скористався, хоча був обізнаний про стан розгляду справи, подаючи відповідні відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, а також те, що з 13.03.2020 року інтереси відповідача представляв повноважний представник- адвокат Пархоменко А.О., правових підстав у суду апеляційної інстанції застосувати до спірних правовідносин за 2016 рік, позовну давність, не має.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею від 02.01.1998 року серії ХР-02-12-002897, Спільному підприємству "Барвінківський ринок" надано в постійне користування для торговельної діяльності земельну ділянку площею 1,9965 га, яка розташована за адресою: вул. Леніна, 33, місто Барвінкове, Барвінківський р-н, Харківська обл.

Відповідно до постанови правління Харківської обласної спілки споживчих товариств "Про реорганізацію спільного підприємства "Барвінківський ринок" підприємство СП "Барвінківський ринок" від 28.01.2003 року №50 було реорганізовано шляхом приєднання до Харківської обласної спілки споживчих товариств.

29.01.2003 року на підставі рішення зборів Ради Укоопспілки правлінням Харківської облспоживспілки (Постанови від 29.01.2003 року №54) було створено ПХО «Барвінківський ринок» . До створеного підприємства ПХО «Барвінківський ринок» перейшли усі зобов`язання та майнові права Облспоживспілки в межах реорганізованого спільного підприємства «Барвінківський ринок» .

Вказана обставина встановлена рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 року у справі №820/3428/18.

02.09.2011 року між Харківською обласною спілкою споживчих товариств (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність на умовах купівлі-продажу 1/3 частку нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Барвінківський р-н, м. Барвінкове, вул. Леніна, буд. 33 і зобов`язується сплатити за неї нижче обумовлену грошову суму. До складу нежилого приміщення, частка якого відчужується, належать: контора літ. Ан-1, цегла, загальною площею 84,2 кв. м.; павільйон літ. Б, цегла, метал, загальною площею 297,6 кв. м.; м`ясний ринок літ. В, цегла, загальною площею 326,0 кв. м.; вбиральня літ. Г, шлакоблок, загальною площею 20,2 кв. м.; магазин літ. Д, шлакоблок, загальною площею 133,4 кв. м.; склад літ. Є, загальною площею 45,3 кв.м.

02.09.2011 року між Харківською обласною спілкою споживчих товариств (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність на умовах купівлі-продажу 1/3 частку нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Барвінківський р-н, м. Барвінкове, вул. Леніна, буд. 33 і зобов`язується сплатити за неї нижче обумовлену грошову суму. До складу нежилого приміщення, частка якого відчужується, належать: контора літ. Ан-1, цегла, загальною площею 84,2 кв. м.; павільйон літ. Б, цегла, метал, загальною площею 297,6 кв. м.; м`ясний ринок літ. В, цегла, загальною площею 326,0 кв. м.; вбиральня літ. Г, шлакоблок, загальною площею 20,2 кв. м; магазин літ. Д, шлакоблок, загальною площею 133,4 кв. м.; склад літ. Є, шлакоблок, загальною площею 45,3 кв. м.

28.10.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_4 набула у власність 1/3 частину нежилого приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці Барвінківської міської ради Харківської області, кадастровий номер №6320410100:00:004:0260, площею 1,9665 га. До складу нежилого приміщення, частка якого відчужується, належать: контора (цегляна), під літ. Ан-1, загальною площею 84,2 кв. м.; павільйон (цегляний, металевий), під літ. Б, загальною площею 297,6 кв. м.; м`ясний ринок (цегляний), під літ. В, загальною площею 326,0 кв. м.; вбиральня (шлакоблок), під літ. Г, загальною площею 20,2 кв. м.; магазин (шлакоблок), під літ. Д, загальною площею 133,4 кв. м.; склад (шлакоблок), під літ. Є, загальною площею 45,3 кв. м.

Рішенням XXIV сесії VI скликання Барвінківської міської ради Харківської області "Про припинення права користування земельною ділянкою" від 21.09.2012 року №409 (з урахуванням внесених змін на підставі рішення XXIX сесії VII скликання Барвінківської міської ради Харківської області від 22.12.2017 року №708) припинено Спільному підприємству "Барвінківський ринок" право користування земельною ділянкою загальною, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серія ХР-02-12-002897, виданим Барвінківською міською радою народних депутатів Барвінківського району Харківської області 02.01.1998 року, загальною площею 1,9965 га під нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 у зв`язку з їх продажем.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежиле приміщення, загальною площею 906,7 кв. м., яке складається з: контори літ. Ан-1, загальною площею 84,2 кв. м.; павільйон літ. Б, загальною площею 297,6 кв. м.; м`ясний ринок літ. В, загальною площею 326,0 кв. м.; вбиральня літ. Г, загальною площею 20,2 кв. м.; магазин літ. Д, загальною площею 133,4 кв. м.; склад літ. Є, загальною площею 45,3 кв. м. та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ПП "Барвінківський ринок" (розмір частки 93/100) на підставі свідоцтва про право власності, серії та номер 17384975, виданого Реєстраційною службою Барвінківського районного управління юстиції Харківської області. Право власності на вказану будівлю зареєстровано за відповідачем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.02.2014 року, що підтверджується інформаційною довідкою від 23.01.2017 року №78612250.

Право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій розташована вказане нежиле приміщення, загальною площею 906,7 кв.м. не зареєстровані за відповідачем ПП "Барвінківський ринок", не зареєстровані вони і за іншими особами.

У відповідності до положень п. «а» ч.2 ст.83 ЗК України земельна ділянка по вул. Центральній (колишня Леніна), 33 у м. Барвінкове, Барвінківського району Харківської області належить територіальній громаді м. Барвінкове на праві комунальної власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.12.2019 року №194646794.

Рішенням XXXVIII сесії VI скликання Барвінківської міської ради Харківської області "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою отримання їх в оренду" від 11.04.2014 року №805 надано ПП "Барвінківський ринок" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,9965 га для обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_1 з метою отримання її в оренду.

Договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 між Барвінківською міською радою Харківською області та відповідачем ПП "Барвінківський ринок" не укладено, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем не сплачується.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережене майно - грошові кошти в розмірі орендної плати за 2016-2018 роки в сумі 966 913,84грн.

Позивач вказує, що правові підстави для одержання відповідачем ПП "Барвінківський ринок" земельної ділянки по вул. Центральній (колишня Леніна), 33 у м. Барвінкове, Барвінківського району Харківської області безоплатно відсутні. Підстави для звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати орендної плати і збереження (заощадження) її відповідачем, також, відсутні.

01.09.2020 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

За змістом ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі» ).

Згідно з п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Положеннями ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Приписами ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1212 ЦК України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

При цьому, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За змістом глав 82 та 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 922/3711/19, де, зокрема, зазначено про те, що у спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку ст. 1212 ЦК України, тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Так, відсутність у період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року укладеного між Барвінківською міською радою Харківської області та ПП «Барвінківський ринок» договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій відповідача ПП «Барвінківський ринок» або інших осіб означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Так, з матеріалів справи слідує, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, які є правомірними, оскільки ніяким чином не суперечать чинному законодавству, а саме на підставі свідоцтва про право власності, серії та номер 17384975, виданого Реєстраційною службою Барвінківського районного управління юстиції Харківської області.

Право власності на вказану будівлю зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі в період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в Україні також не вважається правопорушенням.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі. Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення).

Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

А тому, місцевий господарський суд вірно вказав на те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Так, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, які у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою по вул. Центральній (колишня Леніна), 33 у м. Барвінкове, Барвінківського району Харківської області.

За змістом ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Вказані обставини, з урахуванням положень ст.77 ГПК України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" ).

За змістом ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 року у справі №923/921/17, де, зокрема, вказано на те, що позивачем мають бути надані докази існування протягом вказаного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

На підтвердження того, що земельна ділянка на якій розташовані об`єкти нерухомості, є сформованою, матеріали справи містять Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.12.2019 року по вул. Центральній, 19 у м. Барвінково, Барвінківському районі Харківської області, з кадастровим номером: 6320410100:00:00:0260, у якому чітко визначені межі і площу - 1,9965 га (т.1, а.с.40).

Отже, земельна ділянка по вул. Центральній, 19 у м. Барвінково, Барвінківському районі Харківської області з кадастровим номером 6320410100:00:00:0260, сформована як об`єкт цивільних прав.

Збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача - з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно нежиле приміщення, загальною площею 906,7 кв. м., яке складається з: контори літ. Ан-1, загальною площею 84,2 кв. м.; павільйон літ. Б, загальною площею 297,6 кв. м.; м`ясний ринок літ. В, загальною площею 326,0 кв. м.; вбиральня літ. Г, загальною площею 20,2 кв. м.; магазин літ. Д, загальною площею 133,4 кв. м.; склад літ. Є, загальною площею 45,3 кв. м. та знаходиться за адресою вул. Леніна, буд. 33, м. Барвінкове, Барвінківський р-н, Харківська обл.

Вказане є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст. 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою.

Відсутність укладеного у спірний період договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації, в результаті чого відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні.

Так само відсутні правові підстави й для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

А отже, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що власником відповідної земельної ділянки в спірний період була територіальна громада м. Барвінкове в особі Барвінківської міської ради Харківської області.

Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Барвінкове в особі Барвінківської міської ради Харківської області.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Розмір доходу відповідача, розрахований Барвінківською міською радою Харківської області як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю в період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року включно становить 966 913, 84грн.

При здійсненні розрахунку позивач керувався рішенням XXXXIV сесії VI скликання Барвінківської міської ради Харківської області «Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в межах міста Барвінкове» .

Ставка орендної плати за земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказане підтверджується Витягом із технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки від 11.12.2019 року №999/162-19.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки, що наведені позивачем у позовній заяві, зазначає, що вони є обґрунтованими та здійсненими у відповідності до положень чинного законодавства України.

Разом з тим, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Апелянт посилається на те, що в нього наявне право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Акту від 02.01.1998 серії року ХР-02-12-002897.

Так, Спільне підприємство "Барвінківський ринок, якому було надано в постійне землекористування спірну земельну ділянку площею 1,9965 га, та який було реорганізовано шляхом приєднання до Харківської обласної спілки споживчих товариств, припинилися в зв`язку з їх ліквідацією у 2003 році та 2013 році відповідно.

Спірна земельна ділянка площею 1,9965 га перебуває у фактичному користуванні новоствореної юридичної особи - ПП «Барвінківський ринок» , який є правонаступником Підприємства Харківської облспоживспілки «Барвінківський ринок» , створеного постановою правління Харківської облспоживспілки від 29.01.2003 року №54.

Вказана обставина встановлена рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 року у справі №820/3428/18 та не підлягає доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Окрім того, рішенням XXIV сесії VI скликання Барвінківської міської ради Харківської області "Про припинення права користування земельною ділянкою" від 21.09.2012 року №409 (з урахуванням внесених змін на підставі рішення XXIX сесії VII скликання Барвінківської міської ради Харківської області від 22.12.2017 №708) припинено Спільному підприємству "Барвінківський ринок" право користування земельною ділянкою загальною площею 1,9965 га, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серія ХР-02-12-002897, виданим Барвінківською міською радою народних депутатів Барвінківського району Харківської області 02.01.1998 року, загальною площею 1,9965 га під нежитловим приміщенням по вул. Леніна, 33 в м. Барвінкове, Харківської області, у зв`язку з їх продажем.

Вказане рішення XXIV сесії VI скликання Барвінківської міської ради Харківської області станом на час розгляду справи в господарському суді першої інстанції є чинним, доказів його оскарження в судовому порядку матеріали справи не містять, зустрічних позовних вимог про визнання незаконним та скасування такого рішення в межах справи не заявлялося.

А отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що у відповідача право постійного користування спірною земельною ділянкою, відсутнє.

За таких обставин, твердження апелянта про наявність законних підстав для користування спірною земельною ділянкою не відповідають обставинам справи, а тому є необґрунтованими та безпідставними.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об`єктів нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

А за таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 966 913, 84 грн.

Аргументи апелянта на те, що Барвінківська міська рада ані з 21.09.2012 року, ані на момент звернення до суду жодних дій щодо вилучення земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ПП «Барвінківський ринок» не здійснила, потребу у вилученні земельної ділянки нічим не обґрунтовано, є необґрунтованими та не приймаються, з огляду на те, що за матеріалами справи Барвінківська міська рада зверталась до відповідача з листом від 20.12.2016 року №02/18-1857 в якому просила врегулювати відносини з недопущення втрат міського бюджету на період відсутності у землекористувача зареєстрованого права користування земельною ділянкою.

Разом з тим, Барвінківська міська рада, скористалась своїм право на захист своїх інтересів шляхом подання відповідної заяви до господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, від 09.07.2019 року у справі №922/535/18, від 05.11.2019 року у справі №906/392/18, де, окрім іншого, вказано на те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 ЦК України .

Також, колегією суддів враховуються правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №920/418/19, де, зокрема, зазначено на те, що ч. 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Подібні положення закріплює й ч.1 ст. 120 ЗК України , за змістом до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Барвінківський ринок» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року у справі №922/79/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.12.2020 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Склярук