Рішення

від 08.12.2020 по справі 910/3784/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020Справа № 910/3784/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мета"

2. ОСОБА_1

про стягнення 10 379,75 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Торган В.Б. за ордером серії КС № 751855 від 12.02.2020;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мета" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення заборгованості в розмірі 10 379,75 грн., з яких: 8 333,30 грн. - заборгованість за кредитом, 166,67 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 1 540,09 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 339,69 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем-1 умов кредитного договору б/н від 21.12.2018 в частині повернення суми кредиту. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою за договором поруки, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника (відповідача-1) та поручителя (відповідача-2) солідарно.

Ухвалою від 16.03.2020 року господарський суд міста Києва відповідно до вимог частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом про надання інформації щодо місця проживання (перебування) відповідача-2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2020 року позовну заяву залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

30.03.2020 року на електронну пошту господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про долучення доказів на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 16.03.2020 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 15.05.2020 господарський суд міста Києва відповідно до вимог частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України повторно звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом про надання інформацію про місце проживання відповідача-2.

22.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про усунення недоліків.

28.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла інформація, відповідно до якої у Реєстрі територіальної громади міста Києва відсутня інформація про ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2020 року відкрито провадження у справі № 910/3784/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом із тим, ухвалою суду від 31.07.2020 року розгляд цієї справи вирішено здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін, призначено відповідне судове засідання на 15.09.2020 року, а також у порядку частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України витребувано в позивача ряд документів.

У судовому засіданні 15.09.2020 року оголошувалася перерва до 29.09.2020 року.

28.09.2020 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 28.09.2020 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні 29.09.2020 року оголошувалася перерва до 20.10.2020 року.

У судовому засіданні 20.10.2020 року оголошувалася перерва до 10.11.2020 року.

27.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 22.10.2020 року, до якого останнім долучено витребувані ухвалою суду від 31.07.2020 року документи.

Разом із тим, судове засідання у вказаній справі, призначене на 10.11.2020 року, не відбулося.

У зв`язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2020 року судове засідання для розгляду справи № 910/3784/20 по суті призначено на 08.12.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2020 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 08.12.2020 року не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору чи про відкладення розгляду справи, на адресу суду не направили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 08.12.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2018 року відповідач-1 (Клієнт) звернувся до позивача (Банк) із Заявою про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ .

За змістом вказаної заяви Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни.

Відповідно до пункту 1.2 Заяви розмір кредиту складає 50 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 Заяви строк кредиту - 12 місяців з дати видачі коштів Клієнту.

Проценти (комісія) за користування кредитом: 1,8 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (пункт 1.4 Заяви).

Пунктом 1.5 Заяви визначено порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цієї Заяви та доступний Клієнту у системі Приват24 для бізнесу .

Згідно з пунктом 1.6 Заяви у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в пункті 1.5 цієї заяви, Клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в пункті 1.4, сплатити Банку проценти у розмірі 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов`язань позивач надав відповідачу-1 кредит, перерахувавши 21.12.2018 року на рахунок відповідача-1 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою з рахунку відповідача-1.

Проте, відповідач-1 в порушення взятих на себе зобов`язань суму кредиту повернув лише частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 8 333,30 грн.

З огляду на те, що відповідач-1 так і не погасив наданий позивачем кредитний ліміт, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм, внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, шляхом приєднання відповідача-1 до Умов та правил надання банківських послуг (заява про приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги КУБ ) між сторонами було укладено договір банківського обслуговування від 21.12.2018, який є змішаним договором, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку (глава 72 ЦК України) та кредитного договору (параграф 2 глави 71 ЦК України).

Як встановлено судом вище, у анкеті-заяві про приєднання від 21.12.2018 сторони погодили істоті умови цього договору.

Так, частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.2.8.1 Умов та правил у відповідній редакції визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий Кредит Куб для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків в обумовлені цим Договором строки. Умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх уплати) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання послуги КУБ , а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Paperless або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Згідно з пунктом 3.2.8.3.1 Умов та правил у відповідній редакції повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в Заяві.

Відповідно до пункту 3.2.8.9.1 Умов та правил у відповідній редакції за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За умовами пункту 3.2.8.3.2 Умов та правил у відповідній редакції за користування послугою Клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та у відповідності з Графіком, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору у відповідності з п. 3.2.8.6.2).

Пунктом 3.2.8.3.3 Умов та правил у відповідній редакції передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві. У разі порушення Клієнтом будь-якого із грошових зобов`язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1., Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня за кожен календарний день прострочення.

Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2 Умов та правил у відповідній редакції).

Відповідно до пункту 3.2.8.9.7 Умов та правил у відповідній редакції розрахунок та нарахування прострочених відсотків здійснюється у строки, вказані в Заяві, кожен місяць, на наступний день після дня отримання Клієнтом кредити або дня погашення чергової частини боргу і здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на первісну суму кредиту.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - з відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як підтверджено матеріалами справи, позичальник - відповідач-1 неналежним чином виконував покладені на нього зобов`язання, визначені Умовами та правилами надання послуг, в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісії, у зв`язку з чим заборгував позивачу 8 333,30 грн. за кредитом, 166,67 грн. за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 1 540,09 грн. за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, за відсотками за користування кредитом та за відсотками у вигляді щомісячної комісії, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

Також у позовній заяві Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просило суд стягнути, зокрема, з відповідача-1, 339,69 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за вищенаведеним договором.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.8.10.1 Умов та правил у відповідній редакції передбачено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, 3.2.8.9., 3.2.8.3.1. цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом (пункт 3.2.8.10.3 Умов та правил у відповідній редакції).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є вірним, а відтак пеня за несвоєчасне виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором становить 339,69 грн.

Оскільки заявлені Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" до стягнення з відповідача-1 розміри заборгованості за кредитом, за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, за відсотками у вигляді щомісячної комісії та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням Заяви і Умов та правил, позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 8 333,30 грн. заборгованості за кредитом, 166,67 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 1 540,09 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 339,69 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, пред`явлених Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" до відповідача-2 про солідарне стягнення з нього (як поручителя) вищенаведених сум заборгованості, суд зазначає наступне.

За статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з частинами 1-4 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Однак, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості, процентів за користування кредитними коштами та пені з відповідача-2, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами 1, 4 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За частиною 1 статті 207 ЦК України, яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже було зазначено, правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли на підставі договору від 21.12.2018, який є змішаним договором, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

У той же час 21.12.2018 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № POR1545228781561 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємством ТОВ "Керуюча компанія "Мета" Товариство з обмеженою відповідальністю (боржником) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит Куб" Умов та правил (далі - Угода-1) по сплаті:

а) процентної ставки за користуванням кредитом:

- за період користування кредитом згідно Угоди-1 - 1,8 % відсотка від суми кредиту щомісяця;

- за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.8.5.3 Угоди-1 - 4,0 % від суми кредиту щомісяця;

б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді-1.

Згідно з пунктом 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до пункту 1.5 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За умовами статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено частиною 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому, водночас, сама має зобов`язальний, договірний характер, а тому на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та договори (розділи І та II книги 5 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, у тому числі реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічний за змістом висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.

Як вбачається зі змісту договору поруки № POR1545228781561 від 21.12.2018, порукою забезпечується виконання підприємством ТОВ "Керуюча компанія "Мета" Товариство з обмеженою відповідальністю (боржником) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит Куб" Умов та правил (Угода-1).

Однак, з аналізу умов вказаного договору неможливо достовірно встановити, яке саме основне зобов`язання (з ідентифікуючими ознаками - дата, номер тощо) було забезпечене порукою. Зокрема, неможливо встановити правочин (основне зобов`язання), виконання якого забезпечено порукою, поточний рахунок, за яким надавалась послуга кредитного ліміту. Разом із тим, у Договорі поруки визначено лише особу та первинні зобов`язання, що забезпечувались порукою.

Будь-яких доказів, які б надали суду можливість встановити, що договір поруки № POR1545228781561 від 21.12.2018 забезпечував виконання поручителем саме основного договору від 21.12.2018, укладеного позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мета", а також обсягу відповідальності поручителя, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вади укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки № POR1545228781561 від 21.12.2018, у сукупності з відсутністю в матеріалах справи інших належних доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов`язань саме за договором б/н від 21.12.2018, спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідачів сплати заборгованості за кредитом у загальному розмірі 10 379,75 грн.

Варто відзначити, що наведені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18, від 12.03.2020 у справі № 902/447/19, прийнятими за наслідками розгляду подібних справ.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості, процентів за користування кредитними коштами та пені з відповідача-2.

Відтак, вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мета" як особу, внаслідок неправильних дій якої виник даний спір.

Керуючись статтями 2, 5, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мета" та ОСОБА_1 про стягнення 10 379,75 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мета" (03134, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 36; код ЄДРПОУ 37050717) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 8 333 (вісім тисяч триста тридцять три) грн. 30 коп. основного боргу, 166 (сто шістдесят шість) грн. 67 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 1 540 (одну тисячу п`ятсот сорок) грн. 09 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 339 (триста тридцять дев`ять) грн. 69 коп. пені, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", пред`явлених до ОСОБА_1 , про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 10 379,75 грн., відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака