Рішення

від 09.12.2020 по справі 911/2868/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2868/20

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна Будівельна Фірма "Укрєвробуд"

про стягнення заборгованості у сумі 116 802,29 грн.,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2020 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна Будівельна Фірма "Укрєвробуд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 116 802,29 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг №10-03/2017 від 23.03.2017 року, згідно з якими позивач зобов`язувався надати послуги по виконанню переміщення вантажів у повсякденній господарській діяльності на об`єкті відповідача (далі - послуги), а відповідач зобов`язувався їх прийняти і оплатити.

Відповідач послуги, отримані в період з квітня 2017 року до червня 2018 року, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 86 100,00 грн. основного боргу, 15 395,02 грн. пені, 5 854,64 грн. трьох процентів річних, 9 452,63 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року відкрито провадження в справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 28 жовтня 2020 року.

27 жовтня 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який був повернутий відповідачу без розгляду.

28 жовтня 2020 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 28.10.2020 року оголошено перерву в судовому засіданні до 25 листопада 2020 року.

19 листопада 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про поновлення строку для подання відзиву, яке підлягало задоволенню судом.

Крім цього, представник відповідача подав заяву від 13.11.2020 про його допуск до участі у справі в якості представника відповідача.

20 листопада 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив №440 від 19.11.2020 року.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року судове засідання було перенесено на 09 грудня 2020 року.

03 грудня 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 01.12.2020 року.

09 грудня 2020 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю у слідчих діях в іншій справі, проте доказів, що підтверджували б вказані обставини, суду надано не було.

09 грудня 2020 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судом враховуються при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із запровадженням карантину та особливого режиму роботи суду, завершальний розгляд справи здійснювався 09 грудня 2020 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

23 березня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна Будівельна Фірма "Укрєвробуд" (далі - відповідач) був укладений договір про надання послуг №10-03/2017 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався надати відповідачу послуги по виконанню переміщення вантажів (далі - послуги) у повсякденній господарській діяльності на об`єкті відповідача - "Учбовий центр міжнародного благодійного фонду "Брайта" для навчання дітей по вул. Печерська, 3 в с. Чайки Києво - Святошинського району Київської області", а відповідач зобов`язувався послуги прийняти і оплатити.

Згідно з п. 1.2 договору, позивач надає послуги на будівельному об`єкті краном МКГ - 25 БР на гусеничному ходу (далі - кран), з наступними характеристиками: вантажопідйомність, максимальна: 25 т.; довжина стріли: 23,5 м.; гусьок: 15,0 м.; строп: 4СК 12,5 т. 6,0 м.; заводський номер: 348; реєстраційний номер: 19199; кабелі живлення: 50,0 м (1 шт). Послуги надаються позивачем за умови отримання письмової заявки про надання послуг та необхідний режим роботи крану від відповідача за 1 (один) робочий день до дня фактичного надання послуг, та наявності можливості позивача надати вказані послуги.

Відповідно до п. 2.4 договору, відповідач зобов`язаний забезпечити роботу крану мінімум 8-ми годинним робочим днем при 6 (шести) денному робочому тижні. У разі не виконання цієї умови, оплата послуг має проводитися мінімум як за 8-ми годинний робочий день при 6 (шести) денному робочому тижні роботи крану. У разі роботи крану більше 8-ми годин на день, оплата проводиться за фактично відпрацьовані години, за винятком простою крана з вини позивача. У випадку простою крана з вини позивача, факт простою фіксується у рапорті, який складається та підписується за участю уповноважених представників сторін.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що вартість наданих послуг незалежно від відпрацьованого часу, але не менше ніж за 8- ми годинний робочий день при 6 (шести) денному робочому тижні, на день становить 2 400,00 грн. (дві тисячі чотириста гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 400,00 грн., виходячи із розрахунку 300,00 грн. (триста гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 50,00 грн. за 1 (одну) годину роботи крану. Вартість наданих послуг включає компенсацію заробітної плати кранівника.

Якщо фактично надані послуги складають менше 8-ми годин на день, вважається, що послуги надані як за 8-ми годинний робочий день і оплата в такому випадку стягується не менше ніж за 8-ми годинний робочий день.

В разі надання послуг більше 8-ми годин на день, оплата нараховується за кожну понаднормово відпрацьовану годину виходячи із розрахунку 300,00 грн. (триста гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 50,00 грн. за 1 (одну) годину роботи крану.

Згідно з п. 5.1 договору, оплата наданих послуг здійснюється відповідачем в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що вказаний у реквізитах даного договору у наступному порядку: повна оплата за фактично надані послуги за місяць здійснюється відповідачем протягом 5 (п`яти) робочих днів, по факту надання послуг за місяць, на підставі змінних рапортів.

Відповідно до п. 5.2 договору, позивач протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення поточного місяця надає відповідачу акт приймання - передачі наданих послуг за звітний місяць (далі по тексту - Акт), оформлений по договірним цінам, згідно п. 4.1 договору.

Акт приймання - передачі наданих послуг за звітний місяць складається на підставі змінних рапортів, які складаються призначеними відповідальними особами позивача та відповідача, в яких фіксується кількість відпрацьованого часу у машино/годинах.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що відповідач підписує акт протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання від позивача. При наявності зауважень, відповідач в той же термін повертає акт позивачу для виправлення. Позивач коригує акт або обґрунтовує перед відповідачем свій варіант оформлення протягом 2 (двох) робочих днів.

Згідно з п. 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.6 договору, у разі порушення відповідачем строків оплати за договором, на першу вимогу позивача, відповідач зобов`язаний негайно сплатити пеню від загальної суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу (загальної суми простроченого платежу) на момент пред`явлення вимоги у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що строк дії договору: з моменту його підписання по 31 липня 2017 р., щодо виконання фінансових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами.

31 липня 2017 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору №10-03/2017 про надання послуг від 23.03.2017 р. (далі - додаткова угода №1), згідно з умовами якої сторони дійшли згоди про викладення п. 7.1 договору №10-03/2017 про надання послуг від 23.03.2017 р. в наступній редакції: "7.1. Строк дії договору: з моменту його підписання по 29 грудня 2017 р., щодо виконання фінансових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами".

27 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №2 до договору №10-03/2017 про надання послуг від 23.03.2017 р. (далі - додаткова угода №2), згідно з умовами якої сторони дійшли згоди про викладення п. 7.1 договору №10-03/2017 про надання послуг від 23.03.2017 р. в наступній редакції: "7.1. Строк дії договору: з моменту його підписання по 31 березня 2018 р., щодо виконання фінансових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами".

30 березня 2018 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №3 до договору №10-03/2017 про надання послуг від 23.03.2017 р. (далі - додаткова угода №3), згідно з умовами якої сторони дійшли згоди про викладення п. 7.1 договору №10-03/2017 про надання послуг від 23.03.2017 р. в наступній редакції: "7.1. Строк дії договору: з моменту його підписання по 30 травня 2018 р., щодо виконання фінансових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами".

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що ним відповідачу були надані послуги за період з квітня 2017 року до червня 2018 року на загальну суму 857 400,00 грн., що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) та змінними рапортами за вищевказаний період, проте відповідач отримані послуги оплатив частково, а саме в сумі 771 300,00 грн., акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №160 від 31 травня 2018 року на суму 61 200,00 грн. та №209 від 25 червня 2018 року на суму 24 900,00 грн. не підписав.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Пунктом 6.9 договору встановлено, що в усьому іншому, що не передбачене договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.10 договору, сторони зобов`язуються докласти максимальних зусиль для вирішення будь-якої суперечки, щодо даного договору, шляхом безпосередніх переговорів.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №313 від 30.07.2020 року, до якої долучив оригінали актів здачі - приймання робіт (надання послуг) №160 від 31 травня 2018 року на суму 61 200,00 грн. та №209 від 25 червня 2018 року на суму 24 900,00 грн. та копії змінних рапортів, просив підписати вищевказані акти та оплатити борг у сумі 86 100,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію №313 від 30.07.2020 року не надав, заборгованість не сплатив.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 86 100,00 грн. основного боргу, 15 395,02 грн. пені, 5 854,64 грн. трьох процентів річних та 9 452,63 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

19 листопада 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити, послався на те, що позивачем акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №160 від 31.05.2018 року та №209 від 25.06.2018 року були направлені відповідачу із порушенням строку, встановленого п. 5.2 договору, а також послався на те, що змінні рапорти за травень - червень 2018 року не відповідали вимогам законодавства. Крім цього, вважав, що період нарахування пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, позивачем визначено не вірно.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг №10-03/2017 від 23.03.2017 року, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався надати відповідачу послуги по виконанню переміщення вантажів, а відповідач зобов`язувався їх прийняти і оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги, про що сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №117 від 30 квітня 2017 року на суму 58 800,00 грн., №156 від 31 травня 2017 року на суму 70 500,00 грн., №196 від 30 червня 2017 року на суму 67 200,00 грн., №230 від 31 липня 2017 року на суму 67 800,00 грн., №272 від 31 серпня 2017 року на суму 67 200,00 грн., №302 від 30 вересня 2017 року на суму 73 800,00 грн., №353 від 31 жовтня 2017 року на суму 69 000,00 грн., №380 від 30 листопада 2017 року на суму 64 500,00 грн., №438 від 31 грудня 2017 року на суму 66 600,00 грн., №11 від 31 січня 2018 року на суму 35 700,00 грн., №43 від 28 лютого 2018 року на суму 45 900,00 грн., №97 від 31 березня 2018 року на суму 64 800,00 грн., №130 від 30 квітня 2018 року на суму 19 500,00 грн., на загальну суму 771 300,00 грн., та змінні рапорти за період з квітня 2017 року до червня 2018 року, на загальну суму 857 400,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Також, позивачем надано послуги відповідачу на підставі актів здачі - приймання робіт (надання послуг) №160 від 31 травня 2018 року та №209 від 25 червня 2018 року на загальну суму 86 100,00 грн.

У відзиві на позов представник відповідача послався на те, що позивачем акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №160 від 31.05.2018 року та №209 від 25.06.2018 року були направлені із порушенням строку, встановленого п. 5.2 договору.

За твердженнями позивача, акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №160 від 31 травня 2018 року на суму 61 200,00 грн. та №209 від 25 червня 2018 року на суму 24 900,00 грн., разом із змінними рапортами були надані відповідачу для підписання та оплати, на підставі п. 5.2 договору, проте документів, що підтверджували б вищевказані обставини, суду надано не було.

Судом встановлено направлення вищевказаних актів здачі - приймання робіт (надання послуг) та змінних рапортів, разом із претензією №313 від 30.07.2020 року, на адресу відповідача, підтверджується копією накладної №0730200677437 від 37.07.2020 року та копією опису вкладення у цінний лист від 31.07.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Так, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як уже зазначалось, відповідно до п. 5.3 договору, відповідач підписує акт протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання від позивача. При наявності зауважень, відповідач в той же термін повертає акт позивачу для виправлення. Позивач коригує акт або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом 2 (двох) робочих днів.

Судом встановлено, що відповідач до позивача із заявою щодо наявності зауважень до актів здачі - приймання робіт (надання послуг) №160 від 31 травня 2018 року та №209 від 25 червня 2018 року не звертався.

Згідно з п. 5.2 договору, позивач протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення поточного місяця надає відповідачу акт приймання - передачі наданих послуг за звітний місяць (далі по тексту - Акт), оформлений по договірним цінам, згідно п. 4.1 договору.

Акт приймання - передачі наданих послуг за звітний місяць складається на підставі змінних рапортів, які складаються призначеними відповідальними особами позивача та відповідача, в яких фіксується кількість відпрацьованого часу у машино/годинах.

Також судом встановлено, що змінні рапорти за травень - червень 2018 року підписані уповноваженими представниками сторін. Документів, що підтверджували б звернення відповідачем до позивача із зауваженнями щодо форми або змісту вищевказаних рапортів, суду надано не було.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Так, відмова відповідача від підписання актів здачі - приймання робіт (надання послуг) №160 від 31 травня 2018 року та №209 від 25 червня 2018 року за договором про надання послуг, за відсутності своєчасно наданих зауважень, не звільняє його від обов`язку оплатити надані послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач жодних документів, що підтверджували б оплату наданих позивачем послуг, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 86 100,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 15 395,02 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.6 договору, у разі порушення відповідачем строків оплати за договором, на першу вимогу позивача, відповідач зобов`язаний негайно сплатити пеню від загальної суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу (загальної суми простроченого платежу) на момент пред`явлення вимоги у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, повна оплата за фактично надані послуги за місяць здійснюється відповідачем протягом 5 (п`яти) робочих днів, по факту надання послуг за місяць, на підставі змінних рапортів (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.3 договору, відповідач підписує акт протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання від позивача. При наявності зауважень, відповідач в той же термін повертає акт позивачу для виправлення. Позивач коригує акт або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом 2 (двох) робочих днів.

31 липня 2020 року позивач направив на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оригінали актів здачі - приймання робіт (надання послуг) №160 від 31 травня 2018 року на суму 61 200,00 грн. та №209 від 25 червня 2018 року на суму 24 900,00 грн. та копії змінних рапортів, просив підписати вищевказані акти та сплатити борг у сумі 86 100,00 грн.

Судом встановлено, що згідно із відомостями інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", поштове повідомлення зі штрих кодовим ідентифікатором 0730200677437 повернуто органом поштового зв`язку 17.08.2020 року за зворотною адресою "за закінченням встановленого терміну зберігання", внаслідок чого, враховуючи положення п. п. 5.1 та 5.3 договору, останнім днем сплати заборгованості відповідачем є 30.08.2018 року включно.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, розмір пені за актом здачі - прийняття (надання послуг) №160 від 31 травня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 31.08.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 61 200,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 410,79 грн.;

з 07.09.2018 року до 08.12.2018 року, суму боргу в розмірі 61 200,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 5 613,63 грн.;

за актом здачі - прийняття (надання послуг) №209 від 25 червня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 31.08.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 24 900,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 167,14 грн.;

з 07.09.2018 року до 09.01.2019 року, суму боргу в розмірі 24 900,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 3 069,86 грн.,

а всього 9 261,42 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 5 854,64 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 9 452,63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Період заборгованості з 31.08.2018 року до 21.09.2020 року складає 753 дні, тому три проценти річних від суми 86 100,00 грн. становлять 5 323,64 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за актами здачі - прийняття (надання послуг) №160 від 31 травня 2018 року та №209 від 25 червня 2018 року, на загальну суму 86 100,00 грн., враховуючи період заборгованості з 31.08.2018 року до 21.09.2020 року, за серпень 2018 року - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року); грудень - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019 року); за січень 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року), лютий - 100,5% (УК №49 від 13.03.2019 року); березень - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітень - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травень - 100,7% (УК N 109 от 12.06.2019 року); червень - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липень - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпень - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересень - 100,7% (УК №195 від 11.10.2019 року) від суми 86 100,00 грн., складає 10 418,10 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 9 452,63 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 853, ч. 4 ст. 882, ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна Будівельна Фірма "Укрєвробуд" про стягнення заборгованості у сумі 116 802,29 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна Будівельна Фірма "Укрєвробуд" (08147, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Зелена, будинок 1, офіс 16, ідентифікаційний код 39462915) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД" (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шлюзова, будинок 4, ідентифікаційний код 21650831) 86 100,00 грн. (вісімдесят шість тисяч сто грн. 00 коп.) основного боргу; 9 261,42 грн. (дев`ять тисяч двісті шістдесят одну грн. 42 коп.) пені; 5 323,64 грн. (п`ять тисяч триста двадцять три грн. 64 коп.) трьох процентів річних; 9 452,63 грн. (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві грн. 63 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 982,06 грн. (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят дві грн. 06 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 11.12.2020 року.

Суддя С. Грабець