Рішення

від 01.12.2020 по справі 915/879/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 915/879/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант-Агро» (54036, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31, код ЄДРПОУ 37031652)

про: стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою,

за участю представників сторін :

від позивача: Кравченко О.А. (самопредставнництво)

від відповідача: не з`явився,

в с т а н о в и в:

26.06.2020 позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про стягнення коштів в сумі 392189,42 грн за безоплатне користування з 19.10.2018 до 19.09.2019 земельною ділянкою 30900 кв.м по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31 у м. Миколаєві.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач у період з 19.10.2018 до 19.09.2019 здійснював користування земельною ділянкою площею 30900 кв.м. по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31, безоплатно без правовстановлюючих документів, чим порушено права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/879/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10 серпня 2020 року о 10:50, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

06.08.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

Заперечення обгрунтовано наступним:

- ТОВ Авант-Агро як власник нежитлового об`єкту (елеватору), розташованого в місті Миколаєві по вулиці Макарова Адмірала (Варварівка), будинок 31, у грудні 2014 року звернулось до Миколаївської міської ради з питань оформлення договору оренди вказаної земельної ділянки, що підтверджується Заявою про видачу рішення міської ради про надання в оренду земельної ділянки для обслуговування елеватору прийнятого міською радою за № 007205.

10.07.2017 року, враховуючи значний термін знаходження документів щодо укладення Договору оренди землі на розгляді Миколаївської міської ради ТОВ Авант-Агро звернулось із заявою щодо повідомлення про стан розгляду звернення (вх. № 8054 від 10.07.2017 року), однак відповіді так і не отримано, у зв`язку з чим товариство фактично було позбавлено можливості укласти Договір оренди земельної ділянки;

- про прийняте рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 року, щодо передачі в оренду земельної ділянки ТОВ Авант-Агро стало відомо з листа Миколаївської міської ради отриманого товариством 23.07.2019 року, яким повідомлялось про необхідність укладення договору оренди землі та сплату орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою;

- 19 вересня 2019 року між ТОВ Авант-Агро та Миколаївською міською радою укладено Договір оренди землі № 11594, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 19 вересня 2019 року за № 11594.

Тобто обов`язок щодо сплати орендних платежів виник у ТОВ Авант-Агро з 19 вересню 2019 року, а отже вимоги щодо відшкодування, збитків у вигляді недоотриманих орендних платежів є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню;

- позивачем не наведено в обґрунтування позову жодної з підстав передбачених ст. 156 Земельного кодексу України, не надано доказів дотримання порядку визначення збитків та їх розміру, як і не надано доказів, що сума, яку вимагає стягнути позивач, є сумою неодержаного доходу;

- безпідставними є твердження позивача про застосування до даних правовідносин ст.1212 ЦК України. Правочин є достатньою та належною правовою підставою для набуття майна (в даному випадку земельної ділянки).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Користування ТОВ Авант-Агро земельною ділянкою здійснюється не у заборонений законом спосіб, оскільки закон передбачає таке право нового набувача будівлі, враховуючи послідуюче укладення Договору оренди землі, яким врегульовано в т.ч. питання щодо сплати орендних платежів з моменту його укладення, не може вважатись збереженням майна без достатніх правових;

- неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів як безпідставно збережених орендних платежів.

10.08.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 21.09.2020 о 10:20 год.

21.09.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.10.2020 об 11:00 год.

13.10.2020 представником відповідача подано до суду клопотання (вх №12899/20 від 13.10.2020) про долучення до матеріалів справи копії договору оренди землі №7383 від 20.01.2010, укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ Варварівський елеватор .

13.10.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 02.11.2020 о 10:30 год.

02.11.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 01.12.2020 о 10:00 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Клопотанням від 30.11.2020 представник відповідача просить судове засідання у справі відкласти на іншу дату оскільки представник відповідача не може прийняти участь у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача заперечує, вважає, що причини, зазначені у клопотанні, не є поважними.

Господарський суд, враховуючи строк розгляду справи по суті, встановлений ч. 2 ст. 195 ГПК України, не вбачає підстав для задоволення наведеного клопотання.

Крім того, судом враховується наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 вказаного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини першої статті 42 наведеного Кодексу учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі.

01.12.2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради від 19.10.2018 № 42/318 товариству з обмеженою відповідальністю Авант-Агро (далі - відповідач) передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 30900 кв.м для обслуговування будівель і споруд по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31 (а.с.14).

На підставі вказаного рішення з відповідачем укладено договір оренди землі від 19.09.2019 № 11594, за яким відповідачу передано в оренду до 19.09.2029 земельну ділянку площею 30900 кв.м для обслуговування будівель і споруд по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31 (а.с.19-21).

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 30900 кв.м (кадастровий номер 4810137200:16:041:0006).

Відповідно до п. 3.1 Договору Договір діє протягом 10 років з дати його укладення (до 19.09.2029).

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, де нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 14236383,65 грн. Виходячи з цього розмір річної орендної плати за землю складає 427091,51 грн.

За передбаченими п. 4.3. Договору оренди умовами розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 04.10.2013 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31, який перебуває у його власності по теперішній час (а.с.22-26).

Як зазначено позивачем у період з 19.10.2018 до 19.09.2019 відповідач здійснював користування земельною ділянкою площею 30900 кв.м по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31, не сплачував кошти у вигляді орендної плати, чим порушено права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, про що свідчить інформація Головного управління ДФС у Миколаївській області за вих. №29.05.2019 №746/9/14-29-50-05 (а.с.12).

Згідно витягу з рішення від 22.01.2020 №54 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 16.10.2019 (далі - Акт), яким визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській місткій раді ТОВ Авант-Агро у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою площею 30900 кв.м для обслуговування нерухомого майна по вул. Адмірала Макарова, 31 (Варварівка) у період з 19.10.2018 по 19.09.2019 у сумі 392189,42 грн. (а.с.8).

Згідно Акту термін сплати за відшкодування збитків у розмірі 392189,42 грн складає місяць з дня затвердження даного акту рішенням виконкому міської ради 9а.с.9-10).

Зазначений акт та витяг з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.01.2020 №54 направлено відповідачеві листом від 03.02.2020 №569/02.02.01-22/11/14/20 (а.с.18).

Нормативно-грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки складає 14236383,65 грн., що підтверджується наданим відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області витягом з технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки (а.с.13).

Позивачем було направлено відповідачеві лист від 01.07.2019 вих. № 3192/02.02.01-22/11/14/19 про добровільну сплату безпідставно збережених коштів (збитків) за період користування земельною ділянкою з 19.10.2018 до 01.07.2019, який відповідачем отримано 23.07.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 5400136998923 (а.с.16).

Відповідач нараховану суму не сплатив, заперечень або зауважень на висновки комісії не надав, вимоги залишив без розгляду та задоволення.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача коштів в сумі 392189,42 грн за безоплатне користування земельною ділянкою площею 30900 кв.м. по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31 у м. Миколаєві з 19.10.2018 по 19.09.2019.

Згідно із статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до пункту а статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтями 125 і 126 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вказана стаття досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (висновок сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/ 16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, Верховного суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15).

Тобто, у зв`язку із наявністю на земельній ділянці нерухомого майна у відповідача виник обов`язок щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, у тому числі після спливу строку дії договору оренди землі, який Відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно кошти за оренду землі, які підлягають стягненню у судовому порядку.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до вимог статті 13 Закону України Про оцінку земель розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності визначається на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до пункту а статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно частини 3 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси. що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських. селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Виходячи з наведеного, земельна ділянка, на якій розташовано належне відповідачу нерухоме майно, відноситься до комунальної власності та належить Миколаївській міській раді, до компетенції якої, у відповідності з нормами чинного законодавства, належить контроль за використанням та охороною земель комунальної власності та додаержанням земельного законодавства.

Відповідно до статті 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Статтею 145 Конституцією України передбачено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно. що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 12.10.2016 у справі № 6-2225 цс16, закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з таких міркувань.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи витікає, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 30900 кв.м по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31 у період з 19.10.2018 по 19.09.2019, не сплачував кошти у вигляді орендної плати, чим порушив права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого здійснювався розрахунок коштів, сформовано на підставі рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 № 3/40 Про затвердження грошової оцінки земель м. Миколаєва .

Таким чином, кошти у вигляді орендної плати складають 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення кошти за безоплатне користування земельною ділянкою за період з 19.10.2018 до 19.09.2019 в сумі 392189,42 грн.

Судом встановлено, що позивачем неправомірно нараховано орендну плату за 19.09.2019 - день укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата за період з 19.10.2018 по 18.09.2019 становить 391003,04 грн.

Таким чином, з наведеного вище витікає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в решті позовних вимог слід відмовити.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо неможливості вчасно оформити договір оренди, оскільки в силу приписів ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним, та необхідність сплачувати орендну плату за земельну ділянку обумовлена наявністю у власності відповідача нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці.

Загалом, оцінюючи заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності підстав для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення збитків (шкоди), суд виходить з того, що вони спростовуються наведеними вище обставинами виникнення між сторонами кондикційних зобов`язань, про що зазначено і в позові.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант-Агро» (54036, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31, код ЄДРПОУ 37031652) на користь Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) кошти в сумі 391003,04 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 30900 кв.м по Адмірала Макарова (Варварівка), 31 у. м. Миколаєві (отримувач УК у м. Миколаїв/Центральний р-н/ 24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992781; рахунок № UA488999980314050611000014006).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант-Агро» (54036, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31, код ЄДРПОУ 37031652) на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056612) судовий збір у розмірі 5865,04 грн. (банк отримувача ДСКУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344260001000027733).

4.В решті позовних вимог відмовити.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Миколаївська міська рада (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант-Агро» (54036, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31, код ЄДРПОУ 37031652)

Повний текст судового рішення складено і підписано 11.12.2020.

Суддя В.О.Ржепецький