Постанова

від 22.04.2021 по справі 915/879/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/879/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Разюк Г.П., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Крючковський С.О., ордер ВЕ № 1019700, дата видачі: 07.08.20.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авант-Агро

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „01" грудня 2020р., повний текст якого складено та підписано „11" грудня 2020р.

у справі № 915/879/20

за позовом Миколаївської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Авант-Агро

про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою,

головуючий суддя - Ржепецький В.О.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 22.04.2021р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авант-Агро про стягнення з нього коштів у розмірі 392 189,42 грн за безоплатне користування з 19.10.2018 по 19.09.2019 земельною ділянкою 30900 кв.м. по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31 у м. Миколаєві.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що відповідач здійснював користування земельною ділянкою площею 30900 кв.м. по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31, безоплатно без правовстановлюючих документів, чим порушено права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки, у зв`язку з чим позивачем нараховані кошти за безоплатне користування відповідною земельною ділянкою у період з 19.10.2018 до 19.09.2019 в сумі 392 189,42 грн., які останній і просить стягнути з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Ржепецький В.О.) від 01.12.2020р. у справі №915/879/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант-Агро" на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 391003,04 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 30900 кв.м по Адмірала Макарова (Варварівка), 31 у. м. Миколаєві; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант-Агро" на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради судовий збір у розмірі 5865,04 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, як фактичний користувач земельною ділянкою, у період з 19.10.2018 по 19.09.2019, не сплачував кошти у вигляді орендної плати, чим порушив права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Судом встановлено, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення кошти за безоплатне користування земельною ділянкою за період з 19.10.2018 до 19.09.2019 в сумі 392189,42 грн. Разом з тим, за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата за період з 19.10.2018 по 18.09.2019 становить 391003,04 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги задоволені частково.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант-Агро" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 року у справі №916/1725/19 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Миколаївської міської ради до ТОВ "Авант-Агро" про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою відмовити.

Апелянт зазначає, що ухвалюючи спірне рішення про задоволення вимог Миколаївської міської ради суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог щодо неодержання коштів за час безоплатного користування земельної ділянки без правовстановлюючих документів та наявність збитків у розмірі 39 003,04 грн., та керуючись положеннями ст.1212 ЦК України задоволено вимоги позивача.

Однак, скаржник вважає вказану позицію суду першої інстанції хибною та незаконною, а прийняте рішення таким, що порушує норми матеріального та процесуального права. Так, при ухваленні рішення суд першої інстанції керувався виключно доводами позивача, при цьому залишаючи поза увагою твердження та надані докази відповідача, що свідчить про неповне з`ясування дійсних обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що відповідно до ст.277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що ТОВ Авант-Агро як власник нежитлового об`єкту (елеватору), розташованого в місті Миколаєві по вулиці Макарова Адмірала (Варварівка), будинок 31, у грудні 2014 року звернулось до Миколаївської міської ради з питань оформлення договору оренди вказаної земельної ділянки, що підтверджується Заявою про видачу рішення міської ради про надання в оренду земельної ділянки для обслуговування елеватору прийнятого міською радою за № 007205.

10.07.2017 року, враховуючи значний термін знаходження документів щодо укладення Договору оренди землі на розгляді Миколаївської міської ради ТОВ Авант-Агро звернулось із заявою щодо повідомлення про стан розгляду звернення (вх. № 8054 від 10.07.2017 року), однак відповіді так і не отримано. Скаржник зазначає, що про прийняте рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 року, щодо передачі в оренду земельної ділянки товариству стало відомо з листа Миколаївської міської ради отриманого товариством 23.07.2019 року, яким повідомлялось про необхідність укладення договору оренди землі та сплату орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою.

19.09.2019 року між ТОВ Авант-Агро та Миколаївською міською радою укладено Договір оренди землі № 11594, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 19 вересня 2019 року за № 11594.

Враховуючи викладене, у зв`язку з відсутністю повідомлення ТОВ Авант-Агро про прийняте рішення щодо укладення договору оренди землі товариство фактично було позбавлено можливості укласти Договір оренди земельної ділянки, твердження позивача про ухилення ТОВ Авант-Агро від укладення договору оренди не відповідають дійсності, а отже протиправна поведінка товариства та вина товариства які є обов`язковою умовою настання цивільно-правової відповідальності передбаченої ч.1 ст.1166 ЦК України відсутні.

Також скаржник зазначає, що обов`язок щодо сплати орендних платежів виник у ТОВ Авант-Агро з 19.09.2019 року, а отже вимоги щодо відшкодування, збитків у вигляді недоотриманих орендних платежів є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Однак вказані обставини залишені поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем в обґрунтування позову не наведено жодної з підстав передбачених ст. 156 Земельного кодексу України, не надано доказів дотримання порядку визначення збитків та їх розміру, як і не надано доказів, що сума, яку вимагає стягнути позивач, є сумою неодержаного доходу.

Однак вказані обставини також залишено поза увагою суд першої інстанції, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та є підставою для скасування судового рішення.

Не погоджується скаржник також із висновками суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України.

Правочин є достатньою та належною правовою підставою для набуття майна (в даному випадку земельної ділянки).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

В даному випадку користування ТОВ Авант-Агро земельною ділянкою здійснюється не у заборонений законом спосіб, оскільки закон передбачає таке право нового набувача будівлі, враховуючи послідуюче укладення Договору оренди землі, яким врегульовано в т.ч. питання щодо сплати орендних платежів з моменту його укладення, не може вважатись збереженням майна без достатніх правових підстав.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою і наявність чинного Договору оренди землі укладеного між Миколаївською міською радою та попереднім власником нерухомого майна ТОВ Варварівський елеватор за №7383 від 20.01.2010 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Авант-Агро про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Авант-Агро строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 року у справі № 915/879/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Авант-Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від „01" грудня 2020р. у справі №915/879/20; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Авант-Агро на 25 березня 2021 року об 11:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 продовжено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Авант-Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від „01" грудня 2020р. у справі № 915/879/20 на розумний строк. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Авант-Агро на 22 квітня 2021 року об 11:30 год.

У судовому засіданні, 22.04.2021 року представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України , переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Миколаївської міської ради від 19.10.2018 № 42/318 товариству з обмеженою відповідальністю Авант-Агро (далі - відповідач) передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 30900 кв.м для обслуговування будівель і споруд по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31 (а.с.14).

На підставі вказаного рішення з відповідачем укладено договір оренди землі від 19.09.2019 № 11594, за яким відповідачу передано в оренду до 19.09.2029 земельну ділянку площею 30900 кв.м для обслуговування будівель і споруд по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31 (а.с.19-21).

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 30900 кв.м (кадастровий номер 4810137200:16:041:0006).

Відповідно до п. 3.1 Договору Договір діє протягом 10 років з дати його укладення (до 19.09.2029).

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, де нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 14236383,65 грн. Виходячи з цього розмір річної орендної плати за землю складає 427091,51 грн.

Згідно з п. 4.3. Договору оренди умовами розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 04.10.2013 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31, який перебуває у його власності по теперішній час (а.с.22-26).

Як зазначено позивачем у період з 19.10.2018 до 19.09.2019 відповідач здійснював користування земельною ділянкою площею 30900 кв.м по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31, не сплачував кошти у вигляді орендної плати, чим порушено права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, про що свідчить інформація Головного управління ДФС у Миколаївській області за вих. №29.05.2019 №746/9/14-29-50-05 (а.с.12).

Згідно витягу з рішення від 22.01.2020 №54 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 16.10.2019 (далі - Акт), яким визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській місткій раді ТОВ Авант-Агро у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою площею 30900 кв.м для обслуговування нерухомого майна по вул. Адмірала Макарова, 31 (Варварівка) у період з 19.10.2018 по 19.09.2019 у сумі 392189,42 грн. (а.с.8).

Згідно Акту термін сплати за відшкодування збитків у розмірі 392189,42 грн складає місяць з дня затвердження даного акту рішенням виконкому міської ради 9а.с.9-10).

Зазначений акт та витяг з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.01.2020 №54 направлено відповідачеві листом від 03.02.2020 №569/02.02.01-22/11/14/20 (а.с.18).

Нормативно-грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки складає 14236383,65 грн., що підтверджується наданим відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області витягом з технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки (а.с.13).

Позивачем було направлено відповідачеві лист від 01.07.2019 вих. № 3192/02.02.01-22/11/14/19 про добровільну сплату безпідставно збережених коштів (збитків) за період користування земельною ділянкою з 19.10.2018 до 01.07.2019, який відповідачем отримано 23.07.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 5400136998923 (а.с.16).

Відповідач нараховану суму не сплатив, заперечень або зауважень на висновки комісії не надав, вимоги залишив без розгляду та задоволення.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 78, ст. 79-1 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ст.ст. 80, 83 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності . Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (ст. 96 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 3 ст. 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно з 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача коштів в сумі 392189,42 грн за безоплатне користування земельною ділянкою площею 30900 кв.м. по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31 у м. Миколаєві з 19.10.2018 по 19.09.2019 на підставі ст. 1212 ЦК України.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 30900 кв.м по вул. Адмірала Макарова (Варварівка), 31 у період з 19.10.2018 по 19.09.2019, не сплачував кошти у вигляді орендної плати, чим порушив права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем зроблений розрахунок коштів за безоплатне користування земельною ділянкою на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформовано на підставі рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 № 3/40 Про затвердження грошової оцінки земель м. Миколаєва . Кошти у вигляді орендної плати складають 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №922/536/18 викладено наступну правову позицію:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Згідно з частинами 1-4 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За розрахунком позивача розмір коштів за безоплатне користування земельною ділянкою за період з 19.10.2018 до 19.09.2019 становить 392189,42 грн.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача та погоджується з вірним висновком господарського суду про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 391003,04 грн., оскільки позивачем неправомірно нараховано орендну плату за 19.09.2019 - день укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Доводи скаржника щодо неможливості вчасно оформити договір оренди колегія суддів відхиляє, оскільки в силу приписів ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним, та необхідність сплачувати орендну плату за земельну ділянку обумовлена наявністю у власності відповідача нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, всебічно, повно та об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, у зв`язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване судове рішення господарського суду залишається без змін.

Керуючись статтями 129, 269- 270, 275, 276, 280-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авант-Агро залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020р. у справі №915/879/20 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 26.04.2021р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя А.І. Ярош