Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/5743/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020 Справа № 910/5743/20

м. Полтава

Суддя Паламарчук В.В., при секретарі судового засідання Рожко О.П. розглянув матеріали

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАЛІТ БУД", 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 34, літ. А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новострой+", м. Полтава, вул. Великотирнівська, 35/2, 36000.

про стягнення 560522,82 грн. безпідставно набутих коштів

Представники сторін: відсутні

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАЛІТ БУД" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новострой+" про стягнення 560522,82 грн. безпідставно набутих коштів.

За ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.08.2020 р. позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАЛІТ БУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новострой+" про стягнення 560522,82 грн. безпідставно набутих коштів направлено за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 р. справу передано на розгляд судді Паламарчука В.В.

Ухвалою від 02.09.2020р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, встановив сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки не надав.

Ухвалою від 03.11.2020р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

В судове засідання 01.12.2020 р. представники сторін не з`явилися.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі, про закриття підготовчого засідання направлялися відповідачу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання" та "за місцем обслуговування адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд встановив наступні обставини.

14 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Мегаліт Буд (далі - Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Новострой + (далі - Постачальник, Відповідач) укладений Договір поставки № 14/11 (далі -Договір), згідно п. 1.1, якого постачальник зобов`язувався в порядку і в строки, встановлені Договором, передати у власність Покупцеві Товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а Продавець прийняти Товар та оплатити його на умовах визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язувався передати у власність Покупця товар в кількості, відповідної якості і за ціною в порядку і строки, передбачені даним Договором, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі.

Згідно з ч. 1.2. Договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно з цим Договором, вказується у відповідних накладних на товар, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту подачі Покупцем заявки на поставку товару, та отримання попередньої оплати, якщо інший строк письмово не погоджено Сторонами.

Згідно з п. 2.5 Договору поставка вважається завершеною з моменту отримання товару Покупцем.

Відповідно до п. 2.6 Договору право власності на товар та ризик випадкового знищення, пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця в момент його фактичної передачі Покупцю. Передача товару оформлюється шляхом проставлення відмітки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи Покупця.

Як вбачається з п. 2.7 Договору Постачальник зобов`язується в момент поставки надати Покупцеві наступні документи на товар, що поставляється накладну на товар документи, що підтверджують якість товару (сертифікати якості, відповідності, декларація, тощо) товарно-транспортну накладну.

Згідно з п. 3.2. Договору оплата за цим Договором здійснюється Покупцем на наступних умовах: Покупець здійснює передоплату в розмірі 100 % від вартості партії товару протягом 5 (п`ята) календарних днів з дати надання рахунку від Постачальника.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Позивач в період з листопада 2017 року по вересень 2018 року здійснив передоплату вартості товарів за виставленими Відповідачем рахунками на загальну суму в розмірі 2 620 038 (два мільйони шістсот двадцять тисяч тридцять вісім гривень) 68 коп.

Натомість, Відповідач у вищевказаний період здійснив поставку товарів Позивачеві лише на суму в розмірі 2 059 515 (два мільйони п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень) 86 коп.

Таким чином, позивач вказує, що відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки товарів Позивачу на загальну суму в розмірі 560 522 (п`ятсот шістдесят тисяч п`ятсот двадцять дві гривні) 82 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що як вбачається з п. 2.4 Договору Відповідач зобов`язувався поставити товар Позивачу в строк не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту подачі Позивачем заявки на поставку товару, та отримання попередньої оплати, якщо інший строк письмово не погоджено сторонами.

Позивач стверджує, що враховуючи те, що попередня оплата вартості товарів здійснювалась Позивачем в період 2017р.-2018р., то строк поставки Відповідачем товару передбачений п. 2.4. Договору вже давно сплив.

При цьому, інших строків поставки товарів, погоджених письмово між Позивачем та Відповідачем за оплаченими Позивачем в період 2017р. - 2018р. рахунками не було.

Крім того, згідно п. 10.1 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 р. При цьому, закінчення дії цього договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань.

Позивач вважає свої права порушеними в зв`язку з тим, що відповідач зобов`язаний повернути йому грошові кошти у сумі 560522,82 грн, які він безпідставно набув та зберігає без достатньої правової підстави та звернувся з даним позовом до суду.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки в силу якого згідно ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2. Договору оплата за цим Договором здійснюється Покупцем на наступних умовах: Покупець здійснює передоплату в розмірі 100 % від вартості партії товару протягом 5 (п`ята) календарних днів з дати надання рахунку від постачальника.

Судом встановлено, що позивач в період з листопада 2017 року по вересень 2018 року здійснив передоплату вартості товарів за виставленими Відповідачем рахунками на загальну суму в розмірі 2 620 038 (два мільйони шістсот двадцять тисяч тридцять вісім гривень) 68 коп. (копії платіжних доручень Т. 1, а.с. - 99-181)

Натомість, Відповідач у вищевказаний період здійснив поставку товарів Позивачеві лише на суму в розмірі 2 059 515 (два мільйони п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень) 86 коп. (копії видаткових накладних, Т. 1, а.с. - 184-250, Т. 2, а.с. - 1-9, копії рахунків, Т. 1, а.с. - 22-98, розрахунок, Т. 1,а.с. - 2-8)

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку по поставці товару за договором № 14/11 від 14.11.2017 р. на суму 560522,82 грн., яка була перерахована позивачем згідно накладних , зазначених в розрахунку (Т. 1, а.с. - 2-8)

Згідно з п. 10.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін, і діє до 31 грудня 2018 року. При цьому, закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань.

Отже, відповідна правова підстава для утримання коштів, які були перераховані позивачем відповідачу, відпала.

Згідно приписів ч. 1, 2 та п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави (Глава 83) застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

З аналізу наведених норм права та встановлених судом фактичних обставин справи стосовно того, що договір, на підставі якого було перераховано спірну суму коштів, припинив свою дію, слід дійти висновку, що правовідносини сторін за даним договором припинились, а оскільки перерахована позивачем спірна сума коштів знаходиться у відповідача, який на цю суму товару не поставив, а відтак і права на ці кошти не набув, до спірних правовідносин в частині повернення таких коштів не можуть застосовуватись виключно положення Цивільного кодексу України, що регулюють договірні правовідносини (зобов`язальне право).

Так, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України передбачено розповсюдження положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями цього Кодексу.

Також, аналіз ч. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що положенні цієї статті підлягають застосуванню навіть у разі отримання особою коштів на підставі договірних зобов`язань, але за умови припинення дії цих зобов`язань.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді припинення дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року в справі № 927/468/17.

Таким чином, оскільки правова підстава отримання відповідачем грошових коштів в якості передоплати за товар в установленому порядку припинена у виді припинення дії договору, суд вважає за доцільне застосувати до спірних відносин положення ст. 1212 Цивільного кодексу України та задовольнити позовні вимоги про стягнення 560 522 (п`ятсот шістдесят тисяч п`ятсот двадцять дві гривні) 82 коп.. попередньої оплати за договором поставки №14/11 від 14.11.2017 р.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 123,129, 232, 233, 237,238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю НОВОСТРОЙ+ (м. Полтава, вул. Великотирнівська, 35/2, 36000, ідентифікаційний код юридичної особи 41251799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАЛІТ БУД" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 34, літ. А, ідентифікаційний код: 40818510) 560522,82 грн. - безпідставно набутих коштів, 8407,85 грн. - судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук