Рішення

від 03.12.2020 по справі 918/816/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/816/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ВУД МД"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД"

про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 798080,94 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ВУД МД" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД" про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 798080,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №ІВМД/ТР-18 від 02.11.2018.

Позивач зазначає, що на виконання вказаного договору ТОВ "ІНТЕГРА ВУД МД" протягом 2018-2019 років здійснювало поставку товару відповідачу. Проте, в порушення умов Договору, ТОВ "СВИСПАН ЛІМІТЕД" не здійснило оплату в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 751825,50 грн.

Крім того, посилаюсь на ст. 625 ЦК України просить стягнути три проценти річних від простроченої суми у розмірі 27146,54 грн та індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 19108,90 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.09.2020.

15.09.2020, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювання спору у позасудовому порядку.

До поданого клопотання відповідачем долучено Акт звірки взаємних розрахунків №91 від 14.09.2020 за період з 01.08.2020 по 14.09.2020 між ТОВ "СВИСПАН ЛІМІТЕД" та ТОВ "ІНТЕГРА ВУД МД", в якому міститься інформація про часткове погашення боргу відповідачем.

Ухвалою суду від 15.09.2020 підготовче засідання відкладено на 13.10.2020.

13.10.2020 на офіційну електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковим погашенням боргу відповідачем після відкриття провадження у справі.

Так, позивач вказує, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково погашено борг на загальну суму 552000,00 грн, що підтверджується поданими копіями платіжних доручень.

Також, у поданій заяві позивач просить повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД" з Державного бюджету надмірно сплачений судовий збір в сумі 8350,75 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2020 підготовче засідання відкладено на 27.10.2020.

Ухвалою суду від 27.10.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.11.2020.

В судовому засіданні 12.11.2020 оголошено перерву до 03.12.2020.

16.11.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

До вказаного клопотання представником відповідача долучено письмові пояснення по справі, в яких вказує, що вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 199825,50 грн відповідачем не оскаржується.

Щодо стягнення 3% річних представник відповідача зазначає, що здійснений представником позивача розрахунок є невірним, оскільки ним невірно визначено дату початку перебігу строку прострочення виконання зобов`язання за договором. В частині стягнення інфляційних втрат вказує, що також зроблено невірний розрахунок, що унеможливлює їх стягнення, оскільки тягар доказування лежить на позивачеві.

Крім того, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, представник відповідача вказує, що Договором про надання правничої допомоги №27/07-1 від 27.07.2020 передбачено надання правничої допомоги ТОВ "ІНТЕГРА ВУД МД" адвокатом Алексєєвим О.І. у трьох справах. Проте, представником позивача не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, часу, витраченого на виконання цих робіт (надання послуг), детального опису витрат, понесених адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг), не надано розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг (робіт). Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80000,00 грн просить відмовити у повному обсязі.

24.11.2020 представник позивача подав клопотання про долучення доказів, а саме: копія Додатку №1/3 до Договору про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020 та копія Акту №1/3 надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020

В судове засідання сторони не забезпечили явку уповноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України).

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, зважаючи на подання відповідачем пояснення щодо позову, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

02 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ВУД МД" (надалі - постачальник) укладено Договір №ІВМД/ТР-18 (надалі - Договір, а.с. 9-10).

Пунктом п. 1.1. Договору встановлено, що постачальник зобов`язується протягом 2018-2019 років постачати, а покупець приймати і оплачувати на умовах даного договору наступний товар: тріска технологічна.

За приписами п. 2.1 Договору, ціна на товар встановлюється наступна (враховуючи ціну доставки): тріска технологічна - 564,00 грн./м3, СРТ Костопіль, з ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 28.01.2019 до Договору сторони домовились внести зміни до п. 2.1. Договору, виклавши його у такій редакції, а саме: ціна за товар встановлюється з 28 січня 2019 року наступна (враховуючи вартість доставки): тріска технологічна 564,00 грн/м3, СРТ Костопіль, з ПДВ; тріска паливна 438,00 грн/м3, СРТ Костопіль, з ПДВ. Інших умов сторони не змінили (а.с. 11).

Додатковою угодою №2 від 03.10.2019 до Договору сторони домовились внести зміни до п. 2.1. Договору, виклавши його у такій редакції, а саме: ціна за товар встановлюється з 03 жовтня 2019 року наступна (враховуючи вартість доставки): тріска технологічна 456,00 грн/м3, СРТ Костопіль, з ПДВ; тріска паливна 372,00 грн/м3, СРТ Костопіль, з ПДВ. Інших умов сторони не змінили (а.с. 12).

Оплата товару здійснюється протягом 10 банківських днів з дати проставлення покупцем штампу (позначення) про одержання товару без розбіжностей на товарно-транспортній накладній або з дня складання акту про приймання матеріалів чи комерційного акту, якщо товар надійшов без товаросупроводжувальних документів або при виявленні невідповідності товару по кількості та/або якості даним товаросупроводжувальних документів (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 4.1., 4.2. Договору, поставка товару здійснюється партіями у період з 02 листопада 2018 року по 31 грудня 2019 року. Поставка товару автотранспортом здійснюється на умовах: СРТ склад покупця, вул. Степанська, 9, м. Костопіль, Рівненська обл., Україна (інкотермс 2000р.). Транспортні витрати несе постачальник, які включаються до ціни товару.

Відповідно до п. 4.4. Договору, товар супроводжується наступними документами: товарно-транспортна (видаткова) накладна.

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем: за якістю - відповідно до п. 3.1. даного Договору та до нормативно-технічної документації, зазначеній у п. 3.3. даного Договору; за кількістю - відповідно до даних товаросупроводжувальних документів (п. 5.2. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору протягом 2018-2019 років позивачем поставлено відповідачу товар - тріску технологічну та тріску паливну, що підтверджується первинними документами - видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 13-33).

Сторонами не заявлено та матеріали справи не містять, будь-яких зауважень щодо невідповідності товару по кількості та якості, доказів на підтвердження порушень строків поставки товару.

Проте, всупереч взятих на себе зобов`язань, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару. Так, повністю неоплаченим залишився товар за видатковою накладною від 31-10-2019-1 та частково неоплаченим залишився товар за видатковою накладною від 28-02-2019-1.

У поданій позовній заяві представник ТОВ "ІНТЕГРА ВУД МД" вказував, що станом на день подачі позову заборгованість відповідача становить 751 825,50 грн.

Під час розгляду справи в суді відповідачем частково погашено заборгованість перед позивачем, а саме:

- платіжним дорученням №14772 від 19.08.2020 в розмірі 50 000,00 грн;

- платіжним дорученням №14890 від 20.08.2020 в розмірі 50 000,00 грн;

- платіжним дорученням №15013 від 21.08.2020 в розмірі 50 000,00 грн;

- платіжним дорученням №15217 від 26.08.2020 в розмірі 50 000,00 грн;

- платіжним дорученням №15528 від 01.09.2020 в розмірі 50 000,00 грн;

- платіжним дорученням №16120 від10.09.2020 в розмірі 30 000,00 грн;

- платіжним дорученням №16245 від 11.09.2020 в розмірі 50 000,00 грн;

- платіжним дорученням №16391 від 14.09.2020 в розмірі 30 000,00 грн;

- платіжним дорученням №16529 від 15.09.2020 в розмірі 50 000,00 грн;

- платіжним дорученням №16638 від 16.09.2020 в розмірі 30 000,00 грн;

- платіжним дорученням №17019 від 22.09.2020 в розмірі 10 000,00 грн;

- платіжним дорученням №17171 від 23.09.2020 в розмірі 25 000,00 грн;

- платіжним дорученням №17281 від 24.09.2020 в розмірі 25 000,00 грн;

- платіжним дорученням №17436 від 25.09.2020 в розмірі 10 000,00 грн;

- платіжним дорученням №17647 від 29.09.2020 в розмірі 15 000,00 грн;

- платіжним дорученням №17740 від 30.09.2020 в розмірі 12 000,00 грн;

- платіжним дорученням №18315 від 08.10.2020 в розмірі 15 000,00 грн;

Всього в розмірі 552 000,00 грн (а.с. 96-100).

При прийнятті рішення в частині стягнення суми основного боргу, суд зазначає наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 526 ЦК України, що кореспондується з ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначалося вище, строк оплати прийнятого товару визначений у п. 2.2. Договору - протягом 10 банківських днів з дати проставлення покупцем штампу (позначення) про одержання товару без розбіжностей на товарно-транспортній накладній. Відповідно, обов`язок оплати (за спірними видатковими накладними) - 205 203,60 грн закінчився 14 листопада 2019 року, 585 613,74 грн - 15 березня 2019 року.

Проте, відповідачем лише частково оплачено вартість поставленого товару - в розмірі 38991,84 грн за видатковою накладною від 28.02.2019.

В подальшому, під час провадження справи в суді, ТОВ "СВИСПАН ЛІМІТЕД" оплатило 552 000,00 грн заборгованості за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (ас. 96-100).

Крім того, у поданих поясненнях від 16.11.2020 представник відповідача позовні вимоги в цій частині визнав повністю та підтвердив наявну заборгованість.

Враховуючи всі проплати відповідача, неоплаченими залишився основний борг в розмірі 199825,50 грн., відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу суд задовольняє в повному обсязі, а провадження в частині стягнення 552 000,00 грн (які були оплачені під час підготовчого провадження в суді) суд закриває за відсутністю предмету спору.

В частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи, судом встановлено порушення відповідачем умов Договору в частині прострочення строків оплати вартості поставленого товару.

При цьому, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки в тому числі передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладена також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

У постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зважаючи на встановлені обставини справи, вищенаведені норми законодавства та визнання відповідачем факту порушення строків оплати поставленого товару, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних, нарахованих на прострочене відповідачем грошове зобов`язання, є такими, що заявлені правомірно.

Щодо розміру та періоду нарахувань, суд зазначає наступне.

У поданій позовній заяві, позивач вказує, що за видатковою накладною №28-02-2019-1 від 28.02.2019 прострочена заборгованість становила 556 621,90 грн. Прострочення оплати наступило з 16.03.2020, так як останній 10-й банківський день на оплату був 15.03.2020.

При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відтак, нарахування інфляційних втрат на суму боргу 556 621,90 грн необхідно розпочинати з 01.04.2019.

У позовній заяві позивач вказує, що за видатковою накладною №28-02-2019-1 було часткове погашення боргу відповідачем, відтак, нараховує інфляційні втрати з 19.09.2019, коли вірним є розрахунок з 01.10.2019.

Прострочення зобов`язання по оплаті 205 203,60 грн за видатковою накладною №31-10-2019-1 від 31.10.2019 наступило з 15.11.2019 (так як останній 10-й банківський день оплати був 14.11.2019).

Суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат (розрахунок додається) встановив його арифметично вірним, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 27 146,54 грн та інфляційних втрат в розмірі 19 108,90 грн підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Відтак з відповідача підлягає до стягненню 3 713,02 грн відшкодування витрат на оплату судового збору, а оплачений позивачем судовий збір в розмірі 8 328,94 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 552 000,00 грн основного боргу.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представляв адвокат Алексєєв Олексій Ігорович, що підтверджено Договором про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020, укладеним між адвокатом Алексєєвим Олексієм Ігоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ВУД МД" (а.с. 101), Ордером серія АН № 1016468 від 27.07.2020 на надання правової допомоги (а.с. 8), Додатком №1/3 від 10.08.2020 до Договору про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020 (а.с. 148), Актом №1/3 надання правової допомоги від 13.11.2020 згідно Договору про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020 (а.с. 148 зворотній бік).

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020, на умовах цього Договору Замовник видає Адвокату доручення та зобов`язується оплатити його правову допомогу, а адвокат відповідно до умов цього договору надає замовнику правову допомогу щодо: 1.1.1. оскарження рішення ГУ ДПС у м. Києві щодо відмови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 31.10.2019 №12; 1.1.2. стягнення заборгованості з ТОВ "Любомирське-Вапняно-Силікатне підприємство" (ідентифікаційний код 38302696); 1.1.3. стягнення заборгованості з ТОВ "СВИСПАН ЛІМІТЕД" (ідентифікаційний код 32358806) - з повноваженнями, що зазначені в п. 2.1. цього Договору.

Додатком №1/3 від 10.08.2020 до Договору про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020 сторони дійшли згоди, що гонорар за виконання доручення - "стягнення заборгованості з ТОВ "СВИСПАН ЛІМІТЕД" (ідентифікаційний код 32358806)" згідно п. 4 Договору становить 80 000,00 гривень.

Оплата, погоджена сторонами, була перерахована адвокату платіжними дорученнями №102 від 04.09.2020 в розмірі 70 000,00 грн та №101 від 03.09.2020 в розмірі 10 000,00 грн (а.с. 102).

В силу п. 1 ч. 3 статті 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 ГПК України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З вищезазначених норм права, вбачається, що суд має оцінити усі докази в їх сукупності для задоволення вимоги щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії, бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Актом №1/3 надання правової допомоги від 13.11.2020 (а.с. 148 - зворотній бік) встановлено, що цей Акт складений на виконання Договору про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020, укладеного між адвокатом Алексєєвим Олексієм Ігоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ВУД МД" про те, що правова допомога передбачена Договором за дорученням: "Стягнення заборгованості з ТОВ "СВИСПАН ЛІМІТЕД" (ідентифікаційний код 32358806)", а саме:

1.1. ознайомлення з документами щодо правовідносин між сторонами (витрачено 8 годин) - 12 000,00 грн;

1.2. пошук релевантної судової практики (витрачено 2 години) - 3 000,00 грн;

1.3. розробка судової стратегії (витрачено 2 години, коеф. "4") - 12 000,00 грн;

1.4. підготовка позовної заяви та подання її до суду (витрачено 5 годин, коеф. "2") - 15 000,00 грн;

1.5. супровід справи в суді першої інстанції (не більше п`яти судових засідань) - 38 000,00 грн.

надана в повному обсязі. Вартість однієї години без врахування підвищуючих або понижуючих коефіцієнтів сторонами встановлений на рівні - 1 500,00 грн. Правову допомогу надано якісно та в строк, згідно умовами зазначеного вище Договору. За надану правову допомогу замовник сплатив виконавцеві гонорар в сумі 80 000,00 грн. У сторін відсутні будь-які претензії одна до одної.

Послуги, надані адвокатом повністю оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №102 від 04.09.2020 на суму 70 000,00 грн та №101 від 03.09.2020 на суму 10 000,00 грн.

Оцінюючи надані докази, суд зазначає наступне.

На момент відкриття провадження по справі, ціна позову складала 798 080,94 грн, яка частково (в розмірі 552 000,00 грн) була погашена відповідачем під час підготовчого провадження у справі.

Також, судом враховано, що представником позивача були здійснені вірні розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням часткових проплат та граничних розмірів нарахувань.

Крім того, усі документи представником позивача подавалися у строки визначені ГПК України та ухвалами суду.

Впродовж розгляду справи представником позивача подавалися докази, а також заява про зменшення позовних вимог, на підготовку яких останнім було витрачено достатньо часу.

Судом враховано, що на усіх судових засіданнях адвокат Алексєєв О.І. приймав участь в режимі відеоконференцзв`язку.

В свою чергу, представник відповідача під час розгляду справи 12.11.2020 усно заперечив проти стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Додатково, 16.11.2020 подав пояснення, в яких вказав, що Договором про надання правничої допомоги №27/07-1 від 27.07.2020 передбачено надання правничої допомоги ТОВ "ІНТЕГРА ВУД МД" адвокатом Алексєєвим О.І. у трьох справах. Проте, представником позивача не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, часу, витраченого на виконання цих робіт (надання послуг), детального опису витрат, понесених адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг), не надано розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг (робіт). Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80000,00 грн. просить відмовити у повному обсязі.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за запереченнями іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як на підставу відмови в задоволенні стягнення судових витрат представник відповідача зазначав про відсутність додатку до Договору про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020, в якому було б визначено сторонами розмір гонорару за стягнення заборгованості саме з ТОВ "СВИСПАН ЛІМІТЕД". Крім того, вказує, що Договір не містить вартості послуг та порядок обчислення гонорару. Зазначає, що платіжні доручення №101 від 03.09.2020 та №102 від 04.09.2020 не є належним доказом оплати гонорару з боку ТОВ "ІНТЕГРА ВУД МД" на користь адвоката Алексєєва О.І.

Суд критично відноситься до таких посилань, оскільки, у вказаних платіжних дорученнях міститься призначення платежу: "гонорар за судове представництво у справі про стягнення коштів з ТОВ "СВИСПАН ЛІМІТЕД", згідно Договору про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020".

Крім того, саме такий розмір гонорару підтверджується Додатком №1/3 від 10.08.2020 та Актом надання правової допомоги від 13.11.2020 до Договору про надання правової допомоги №27/07-1 від 27.07.2020.

В судовому засіданні 12.11.2020 представник відповідача наголошував на тому, щоб суд не приймав до уваги нові докази по справі подані представником позивача, зокрема докази щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Проте, за приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У поданій позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати та вказав, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції орієнтовно становлять 80 000,00 грн.

13.10.2020 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог та надав докази оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.

В судовому засіданні 12.11.2020 представник позивача надав пояснення, що до судових дебатів у даній справі, як встановлено ст. 129 ГПК України, подасть всі необхідні докази, що стосуються стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, заперечення представника відповідача щодо неподання доказів (невчасне подання) представником позивача, не заслуговують уваги.

Враховуючи те, що представником відповідача не зазначено жодних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували на завищення або необ`єктивність судових витрат понесених позивачем при розгляді справи № 918/816/20, суд, розподіляючи витрати, понесені ТОВ "ІНТЕГРА ВУД МД" на професійну правничу допомогу адвоката, приходить до висновку, що розмір судових витрат у розмірі 80 000,00 є доведені, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 231, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД" (35000, Рівненська обл., Костопільський район, м. Костопіль вул. Степанська, буд. 9, код ЄДРПОУ 32358806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ВУД МД" (92602, Луганська обл., Сватівський район, м. Сватове, вул. Свободи, буд. 1, код ЄДРПОУ 40591705) - 199 825,50 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять грн. 50 коп.) - основного боргу, 27 146,54 грн (двадцять сім тисяч сто сорок шість грн 54 коп.) - 3% річних, 19 108,90 грн (дев`ятнадцять тисяч сто вісім грн 90 коп.) - інфляційних втрат та 3 713,02 грн (три тисячі сімсот тринадцять грн 02 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД" (35000, Рівненська обл., Костопільський район, м. Костопіль вул. Степанська, буд. 9, код ЄДРПОУ 32358806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ВУД МД" (92602, Луганська обл., Сватівський район, м. Сватове, вул. Свободи, буд. 1, код ЄДРПОУ 40591705) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн (вісімдесят тисяч грн 00 коп.).

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Провадження у справі 918/816/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ВУД МД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД" про стягнення заборгованості в частині стягнення основного боргу в розмірі 552 000,00 грн.- закрити.

6. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ВУД МД" про повернення судового збору - задоволити.

7. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ВУД МД" (92602, Луганська обл., Сватівський район, м. Сватове, вул. Свободи, буд. 1, код ЄДРПОУ 40591705) 8328,94 грн (вісім тисяч триста двадцять вісім грн 94 коп.) судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №93 від 10.08.2020, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №918/816/20.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.12.2020

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Суддя А.М. Горплюк