Ухвала від 10.11.2020 по справі 921/634/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/634/19

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянувши скаргу ТОВ "Магістр-Д" (вх.№5327 від 10.08.2020) на бездіяльність державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів) Сидій О.В.

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Д» , 46006, м.Тернопіль, вул.Острозького, 47а /представник позивача Шкварок Тарас Романович, 46400, м.Тернопіль, вул.Тролейбусна, 9Б/176

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агротранс", 47400, Тернопільська область м. Ланівці, вул.Загребельна,5

про стягнення 4 610 244,07 грн.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися

Суть справи: Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2020 у справі №921/634/19 позов задоволено та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агротранс", 47400, Тернопільська область м. Ланівці, вул.Загребельна,5, ідентифікаційний код 38422892 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Д» , 46006, м.Тернопіль, вул.Острозького, 47а, ідентифікаційний код 21141124 - 4 236 476,53 грн. боргу; 193 193,76 грн процентів, нарахованих на суму простроченого платежу; 180 573,78 грн пені; 69 153,68 грн судового збору та 4 050,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

10.08.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою №б/н від 10.08.2020 (вх.№5237 від 10.08.2020) на бездіяльність державного виконавця державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів) Сидій О.В. щодо виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову, а саме:

- Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів) Сидій О.В., що виразилась у не виконанні ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову.;

- Визнати неправомірним рішення головного державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів) Сидій О.В. - постанови про закінчення виконавчого провадження №62162510 від 15.06.2020 року.

- Зобов`язати начальника Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів), якому підпорядковується головний державний виконавець Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів) Сидій О.В. скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №62162510 від 15.06.2020 року.

- Зобов`язати головного державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів) Сидій О.В. виконати у виконавчому провадженні дії які б забезпечили фактичне виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема встановити та накласти арешт у межах ціни позову 4 236 476,53 грн.: - на грошові кошти ТОВ «Захід-Агротранс» , що належать вказаному товариству; - на грошові кошти, що підлягають передачі або сплаті ТОВ «Захід- Агротранс» ; - на грошові кошти ТОВ «Захід-Агротранс» , що знаходяться в інших осіб.

18.09.2020 року на адресу суду від скаржника (ТОВ "Магістр-Д") надійшло клопотання (вх.№ 6431 від 18.09.2020 року) про долучення копій документів, а саме постанови Верховного суду України від 07.09.2020 року у справі 921/634/19.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.10.2020 прийнято до розгляду скаргу ТОВ "Магістр-Д" (вх.№5327 від 10.08.2020) на бездіяльність державного виконавця державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) Сидій О.В. у справі №921/634/19; призначено судове засідання по розгляду скарги ТОВ "Магістр-Д" (вх.№5327 від 10.08.2020) на 15 жовтня 2020 року; ухвалою суду від 15.10.2020 було відкладено судове засідання по розгляду скарги на 27 жовтня 2020 року та 10 листопада 2020 року.

Личаківським відділом Державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) 13.10.2020 року на електронну адресу суду надіслано клопотання № 35907/3 від 13.10.2020 року (вх.№7238 від 13.10.2020) про відкладення розгляду справи та продовження строку для надання заперечень за скаргою ТОВ "Магістр-Д" на бездіяльність державного виконавця.

Представники сторін в судове засідання 10 листопада 2020 року не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали скарги, судом встановлено:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2020 року позов задоволено, стягнуто на користь ТОВ «Магістр-Д" з «Захід-Агротранс": 4 236 476,53грн - боргу; 180 573, 78 грн. - пені; 193 193, 76 грн. - процентів.

13.05.2020 року ТОВ «Магістр-Д» звернулось до Західного апеляційного господарського суду із заявою, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ТОВ «Захід-Агротранс» (код ЄДРПОУ 38422892, 79067, м.Львів, вул. Богданівська, 15А) і знаходяться у нього чи в інших осіб, в розмірі співмірному розміру боргу (ціни позову) - 4 236 476, 53 грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 року накладено арешт у межах ціни позову 4 236 476,53 грн. на грошові кошти ТОВ «Захід-Агротранс» , що належать або підлягають передачі або сплаті вказаному товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб.

21.05.2020 року ТОВ «Магістр-Д» звернулось до Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів) із заявою про примусове виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 року

22.05.2020 року головним державним виконавцем Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів) Сидій О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62162510 та постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до відповідних банківських установ для виконання.

23.07.2020року на адресу державного виконавця надіслано клопотання про арешт коштів боржника. Підставою для звернення стала отримана ТОВ "Магістр-Д" інформація щодо відкритих боржником нових рахунків, зокрема в AT «РВС Банк» , МФО 339072.

Однак, з отриманого від державного виконавця листа стало відомо, що накласти арешт на грошові кошти Боржника неможливо так як виконавче провадження є закінченим на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" (внаслідок фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), а постанова про закінчення виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документу скерована на адресу Західного апеляційного господарського суду.

Постанову про закінчення виконавчого провадження скаржником отримано 07.08.2020 року.

Скаржник вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2020 року винесена державним виконавцем передчасно, без фактичного виконання в повному обсязі ухвали Західною апеляційного господарського суду від 15.05.2020року, та підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець обмежився лише частковим виконанням ухвали Західного апеляційного господарського суду шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Захід-Агротранс» , що належать вказаному товариству та знаходяться на його банківських рахунках в сумі нижчою ціни позову, що підтверджує надана банківськими установами інформація.

З вказаної дати по дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (15.06.2020 року), володіючи інформацію про недостатність коштів на рахунках боржника для виконання постанови про накладення арешту, державний виконавець не витребував повторно від Державної податкової служби України інформації про відкриті нові рахунки боржника, не вчинив дій щодо визначених судом умов, за яких можливо б було фактично виконати ухвалу Західного апеляційного господарського суду щодо накладення арешту на грошові кошти, що підлягають стягненню з ТОВ «Захід-Агротранс» та на грошові кошти товариства, що знаходяться в інших осіб.

З огляду на наведене скаржник (ТОВ "Магістр Д") стверджує, що такі дії державного виконавця щодо передчасного винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2020 року, та невжиття достатніх заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документа - ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 року про забезпечення позову, можуть унеможливити в подальшому виконання рішення суду.

Суд, надавши оцінку поданим доказам, прийшов до висновку, що скарга підлягає до задоволення. При цьому, суд виходив із наступного:

Конституцією України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 55, п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Відтак, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що однією із засад виконавчого провадження є обов`язковість виконання рішень.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Зокрема, ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено заходами примусового виконання рішень якими є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Також виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. При цьому частина 3 зазначеної статті передбачає, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Реалізація учасниками виконавчого провадження своїх повноважень, а також залучення інших осіб до участі у проведенні виконавчих дій та реалізації ними своїх повноважень здійснюються відповідно до розділу ІІІ Закону. Виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення (п. 8 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 р. №2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за №489/20802) (далі - Інструкція).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» , п. 6 р. Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012р. суд повторює, що п.1 ст.6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Невиконання державою винесеного на користь заявника рішення становить порушення п.1 ст.6 Конвенції, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010р.).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997р. у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-III).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява №35382/97, п.23, ECHR 2000-IV).

Таким чином, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 341 ГПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Цією ж статтею визначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

За приписами ст.343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Суд встановив, що головним державним виконавцем Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) Сидій О.В. у виконавчому провадженні № 62162510 при примусовому виконанні ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 921/634/19 належних та допустимих виконавчих дій, в порушення ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", не вжито, винесено постанову від 15.06.2020 про закінчення виконавчого провадження № 621625107.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" на рішення, дію або бездіяльність головного державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) Сидій О.В про скасування постанови від 15.06.2020 про закінчення виконавчого провадження № 62162510.

Скаржником, серед іншого, заявлено вимогу про зобов`язання начальника Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів), якому підпорядковується головний державний виконавець Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) Сидій О.В. скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 62162510 від 15.06.2020 року

Суд, проаналізувавши норми чинного законодавства дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне:

- Згідно ч. 1 ст. 41 Закону у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

- Частиною третьою ст. 74 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

- Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

- Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов"язує державного виконавця або іншу посадову особу органу держаної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, в розумінні ст. 343 ГПК України порушення прав стягувача (скаржника) полягає у діях та бездіяльності державного виконавця, щодо передчасного закінчення виконавчого провадження №62162510 в ході виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 921/634/19, та невжиття всіх достатніх та ефективних заходів для своєчасного примусового виконання ухвали про забезпечення позову.

Щодо вимоги про зобов`язання головного державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів) Сидій О.В. виконати у виконавчому провадженні дії які б забезпечили фактичне виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема встановити та накласти арешт у межах ціни позову 4 236 476,53 грн.: - на грошові кошти ТОВ «Захід-Агротранс» , що належать вказаному товариству; - на грошові кошти, що підлягають передачі або сплаті ТОВ «Захід- Агротранс» ; - на грошові кошти ТОВ «Захід-Агротранс» , що знаходяться в інших осіб, суд виходить з такого.

Згідно положень статті 18 Закону "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії

Виконавець, зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (частина 7 статті 18 Закону "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26).

Згідно з частиною 7 цієї статті Закону "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Вирішуючи скаргу на дії державного виконавця суд може зобов`язати останнього здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

У даному випадку зобов`язання державного виконавця накласти арешт на кошти боржника у банківських та інших фінансових установах буде передчасним, оскільки ці дії мають бути вчинені ним у межах відновленого виконавчого провадження в порядку і строки, встановлені Законом "Про виконавче провадження".

З указаних підстав суд доходить до висновку про відмову у скарзі в частині вимоги зобов`язати державного виконавця накласти арешт на кошти боржника.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ТОВ "Магістр-Д" (вх.№5327 від 10.08.2020) на бездіяльність державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) Сидій О.В. задовольнити частково .

2. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) Сидій О.В., що полягає у невиконанні ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову.

3. Визнати неправомірним рішення головного державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) Сидій О.В. - постанови про закінчення виконавчого провадження №62162510 від 15.06.2020 року.

4. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №62162510 від 15.06.2020 року.

5. Зобов`язати начальника Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Юстиції (м.Львів), якому підпорядковується головний державний виконавець Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) Сидій О.В. скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №62162510 від 15.06.2020 року.

6. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

8. Ухвалу надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «Магістр-Д» , 46006, м.Тернопіль, вул.Острозького, 47а; представнику позивача Шкварок Тарасу Романовичу, 46400, м.Тернопіль, вул.Тролейбусна, 9Б/176; Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід-Агротранс", 47400, Тернопільська область м. Ланівці, вул.Загребельна,5; Личаківському відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції, 79058, м.Львів, вул.Чорновола,39.

Повний текст ухвали підписано 11.12.2020.

Суддя А.М. Сидорук