Рішення

від 18.11.2020 по справі 922/2395/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2395/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків до Садівничого товариства "Спецстроевец", м. Харків про та зустрічним позовом до про скасування рішення Садівничого товариства "Спецстроевец", м. Харків Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів за участю представників:

позивача за первісним позовом - Бєляєвої О.В., довіреність № 959 від 08.07.2020р.;

відповідача за первісним позовом - Салія Д.В., ордер № 058945 від 31.08.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Садівничого товариства "Спецстроевец" в особі ОСОБА_2 , в якій просить:

- визнати недійсними загальні збори членів Садівничого товариства "Спецстроевец" від 17 серпня 2019 року та рішення, прийняте за результатами зборів: обрання нового голови правління, звільнення з посади голови правління ОСОБА_1 ;

- скасувати запис від 05.11.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гнилицькою Тетяною Вікторовною, яким були внесені зміни до відомостей про юридичну особу - зміну керівника.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням процедури скликання загальних зборів.

Ухвалою господарського суду Харківської області суду від 04.08.2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та позивачу наданий п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

05.08.2020 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 17980).

Разом із заявою про усунення недоліків, позивачем до суду була подана заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій останній виклав свої позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати недійсними загальні збори членів Садівничого товариства "Спецстроевец" від 17 серпня 2019 року та рішення, прийняте за результатами зборів: обрання нового голови правління, звільнення з посади голови правління ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2020 року на 12:50 год.

У судовому засіданні 31.08.2020 року оголошено перерву до 15.09.2020 року на 11:25 год.

01.09.2020 року відповідач за первісним позовом подав відзив (вх.№ 19934), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що загальні збори членів Садівничого товариства "Спецстроевец" (далі - Товариство), оформлені протоколом від 17.08.2019 року, відбулися у відповідності до Статуту Товариства та чинного на той час законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

11.09.2020 року Товариство подало зустрічну позовну заяву (вх.21058), в якій просило визнати недійсним та скасувати протокол загальних зборів Товариства № 6 від 19.05.2018 року, щодо призначення ОСОБА_1 на посаду виконуючою обов`язки голови Товариства. Позовні вимог обґрунтовані тим, що обрання ОСОБА_1 на посаду Голови Товариства суперечить вимогам чинного законодавства та Статуту Товариства, оскільки остання на той час не була членом Товариства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2020 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства до Фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів (вх.№ 21058 від 11.09.2020 року); підготовче засідання відкладено на 29.09.2020 року на 11:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 04.11.2020 року, підготовче засідання у справі відкладено на 13.10.2020 року на 12:30 год.

16.10.2020 року відповідач за зустрічним позовом подаа відзив (вх.№ 24093), в якому проти задоволення зустрічного позову заперечувала, посилаючись на те, що вона з 20 грудня 1988 року є членом Товариства, згідно з рішенням членів Товариства №68 від 22.07.1988 року, підстав та фактів виключення її з членів Товариства не було.

21.10.2020 року позивач за первісним позовом подав відповідь на відзив (вх.№24494), в якій зазначив, що рішення прийняті за результатами загальних зборів від 17.08.2019 року є незаконними, оскільки були прийняті за відсутності кворуму Товариства.

23.10.2020 року позивач за зустрічним позовом подав відповідь на відзив (вх.№24668), в якій вказав, що первинна реєстрація Товариства, як громадської організації, відбулася тільки 02.09.1988 року, а тому прийняття 22.07.2020 року ОСОБА_1 до складу членів Товариства було неможливим. Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначив, що на даний час жодної земельної ділянки у Товаристві за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2020 року витребувано у Золочівської РДА Харківської області належним чином засвідчені копії документів, які містяться в реєстраційній справі Садівничого товариства "Спецстроевец" (код ЄДРПОУ 23148544); підготовче засідання у справі відкладено на 03.11.2020 року на 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2020 року на 11:00 год.

06.11.2020 року надійшла копія реєстраційної справи Садівничого товариства "Спецстроевец" (вх.№ 25924).

13.11.2020 року позивач за зустрічним позовом подав пояснення (вх.№ 26514), в яких вказав, що дії відповідача за зустрічним позовом свідчать про введення суду в оману, оскільки останній надає до адреси суду документи, які суттєво різняться від оригіналів (фактичних), чим фактично спотворює докази та намагається підмінити фактичні обставини справи.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 18.11.2020 року підтримав свій позов, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 18.11.2020 року проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.

З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, убачається, що 02.09.1988 року відбулася державна реєстрація Садівничого товариства "Спецстроевец".

Рішенням загальних зборів Товариства, оформленим протоколом № 5 від 22.10.2016 року, затверджено нову редакцію Статуту Товариства (далі - Статут), яка була чинна під час прийняття загальними зборами спірних рішень.

Відповідно до п. 1.2. Статуту головним завданням Товариства є організація колективного садівництва, ефективного використання його членами виділених земельних ділянок для вирощування фруктів, ягід, овочів іншої сільськогосподарської продукції, створення умов для оздоровлення та відпочинку членів Товариства та їх родин , забезпечення гарантії прав та захист інтересів його членів.

Товариство є організацією добровільно об`єднаних громадян - землекористувачів, землевласників (орендарів) і їх земельних ділянок, приватних чи наданих в користування в єдину територію із збереженням меж відокремленості їх ділянок на основі договірного, фіксованого членства для спільного ведення садівництва, в подальшому "Садівники", при цьому виконання Статутних вимог Товариства - обов`язкове для всіх членів, та не членів Товариства, які знаходиться на цій єдиній загальній території. Садівниче товариство - це непідприємницька організація на правах юридичної особи, що створена громадянами на добровільних засадах для ведення ко лективного садівництва та є незалежною, самоврядною, неприбутковою організацією. (п. 1.3.1., 1.3.2. Статуту).

Вищим органом управління садівницького Товариства є загальні збори членів садівничого товариства. Загальні збори членів садівничого Товариства є легітимними, якщо на них присутні ні менше 50%+1 голос садівників (п. 4.2. Статуту).

Загальні збори (збори уповноважених представників членів Товариства) зокрема обирають на 3 роки голову Товариства, як гаранта та відповідального за кошти та майно Товариства, затверджують йому посадовий оклад (п. 4.2.2. Статуту).

Рішенням загальних зборів Товариства, оформленим протоколом № 6 від 19.05.2018 року, на посаду голови Товариства призначено ОСОБА_1 (позивача), що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с. 43) та не заперечується сторонами.

17.08.2019 року відбулися загальні збори членів Товариства, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом від 17.08.2019 року (том 1 а.с. 38). Зокрема було звільнено голову Товариства ОСОБА_1 та обрано нову голову Товариства - ОСОБА_2 .

Позивач за первісним позовом зазначає, що про загальні збори членів Товариства від 17.08.2019 року вона не знала та не була присутня під час їх проведення, як і більшість членів Товариства, що, на її думку, свідчить про порушення процедури скликання загальних зборів та наявність підстав для скасування прийнятих на них рішень.

Водночас відповідач за первісним позовом вважає, що скасуванню підлягає протокол загальних зборів Товариства № 6 від 19.05.2018 року щодо призначення ОСОБА_1 на посаду голови СТ "Спецстроевец", оскільки остання на той час не була членом Товариства, а тому відповідно вона не могла бути обраною на посаду голови.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 року у справі №509/577/18 про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу, зроблено правовий висновок, який застосовується судом.

Так, за змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію" в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 904/2796/17 (провадження № 12-26гс18).

Позивач за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_1 не є членом Товариства, оскільки вона відсутня у списках членів Товариства та не є власником жодної земельної ділянки, розташованої на території Товариства; а тому не могла бути обраною на посаду голови Товариства.

Втім, суд не погоджується з твердженням позивача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_1 , станом на 19.05.2018 року, не була членом Товариства, виходячи з такого.

Згідно з ст. 10 Закону членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Частиною 1 ст. 8 Закону встановлено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут містить відомості про порядок скликання загальних зборів, порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах.

Відповідно до п. 2.1. Статуту садівником - членом Товариства може бути кожний громадянин України, що досяг 16-річного віку, який виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань Товариства.

Таким чином, членом Товариства може бути кожний громадянин України, що досяг 16-річного віку, який виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань Товариства. При цьому такої вимоги як необхідність бути власником земельної ділянки ані Статут, ані Закон не містять.

Попередня редакція статуту Товариства від 20.12.2003 року також передбачала (п. 12), що членом Товариства може бути будь-який громадянин України, що досяг 18-річного віку, який виявив бажання і є здатним брати участь у здійсненні цілей та завдань Товариства, а також його статуту.

Так, матеріали справи містять належним чином засвідчену копію членської книжки ОСОБА_1 , оригінал якої було досліджено в судовому засіданні, з якої вбачається, що з 20 грудня 1988 року ОСОБА_1 є членом Товариства, згідно з рішенням №68 від 22.07.1988 року.

Щодо тверджень позивача за зустрічним позовом про те, що реєстрація Товариства відбулась 02.09.1988 року, а тому рішенням №68 від 22.07.1988 року не могло бути прийнято, суд зазначає, що відповідно до п. 1.3.3. Статуту Товариство здійснює свою діяльність на земельній ділянці, наданій в постійне користування Товариству для організації колективного садівництва рішенням № 225-1 від "21" червня 1988 року, виданим рішенням Виконавчого комітету Золочівської районної Ради народних депутатів загальною площею 23,1 га.

Отже, Товариство з 21.06.1988 року вже мало можливість здійснювати свою діяльність.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 було прийнято до членів Товариства 20.12.1988 року, тобто вже після державної реєстрації Товариства.

За таких обставин, суд вважає вказану членську книжку, яка містить підпис голови та печатку Товариства, належним та допустимим доказом того, що 20.12.1988 року ОСОБА_1 стала членом Товариства.

Статут передбачає випадки, коли садівник - член Товариства може бути виключений із Товариства зокрема у разі добровільного виходу з Товариства на підставі поданої заяви (п. 2.5.1.).

Відповідно до п. 2.6. Статуту виключення з членів Товариства припиняє право користування наданою йому земельною ділянкою до заключення додаткових угод з Товариством та здійснюється за рішенням загальними зборами Товариства або зборів уповноважених представників членів Товариства, з попереднім повідомленням члена Товариства про дату, час засідання правління, загальних зборів та порядок денний. Відсутність члена Товариства на засідання правління або зборах уповноважених осіб без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення (поважними причинами є хвороба, перебування відрядженні тощо). Рішення загальних зборів про виключення особи з членів Товариства та розбіжності майнового характеру можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, Статутом передбачено певний порядок виключення осіб з членів Товариства.

Проте, матеріали справи не містять, а позивачем за зустрічним позовом не подано доказів того, що ОСОБА_1 було виключено з членів Товариства, відсутні такі дані і в реєстраційній справі Товариства.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що, станом на момент прийняття загальними зборами Товариства рішення від 19.05.2018 року щодо призначення ОСОБА_1 на посаду голови Товариства, остання була членом Товариства та могла бути обраною головою Товариства, а тому відсутні підстави для визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів Товариства №6 від 19.05.2018 року щодо призначення ОСОБА_1 на посаду виконуючою обов`язки голови Товариства, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Щодо вимог первісного позову про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Товариства, оформлене протоколом від 17 серпня 2019 року, в частині звільнення з посади голови правління ОСОБА_1 та обрання нового голови правління, суд зазначає таке.

Так, позивач за первісним позовом обґрунтовує свої вимоги порушенням процедури скликання загальних зборів Товариства від 17 серпня 2019 року, а саме тим, що її, як члена Товариства, не було запрошено взяти участь у вказаних зборах.

Статтею 12 Закону передбачено, що серед інших прав основними правами члена кооперативу є участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Статтею 15 Закону встановлено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови Правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення Правління або голови Правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються Правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Суд відзначає, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 28.01.2020 року у справі №924/641/17.

Наведена норма законодавства вказує на те, що обов`язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів (пункт 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Пунктом 4.3. Статуту передбачено, що загальні збори членів Товариства правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутні 50% + 1 голос усіх членів Товариства. Загальні збори членів Товариства збираються правлінням не рідше одного разу на рік. Позачергові збори, або збори уповноважених представників членів Товариства можливо бути зібрані за вимогою не менш 50%+1 голос ревізійною комісією або Правлінням. Про скликання зборів члени Товариства сповіщаються не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів.

При цьому положення Статуту не визначають конкретного механізму повідомлення члена кооперативу про проведення загальних зборів. Відтак суд зауважує, що особа, яка скликає загальні збори учасників, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направлення такого повідомлення.

Зазначений висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.05.2018 року у справі №906/592/17.

У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Дана правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 05.05.2020 року у справі №916/1996/19 та від 06.02.2020 року у справі №906/307/19.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем за первісним позовом до суду не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження повідомлення позивача за первісним позовом про дату, час і місце проведення, а також порядок денний загальних зборів членів Товариства, які відбулися 17.08.2019 року та на яких було вирішено, зокрема, питання про звільнення з посади голови правління ОСОБА_1 та обрання нового голови правління. Не подано відповідачем за первісним позовом і самого повідомлення, яке відображало б відомості про дату, час, місце проведення зборів, зміст порядку денного тощо.

У пункті 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4 зазначено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання. Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повідомлення позивача за первісним позовом про час та місце проведення 17.08.2019 року загальних зборів членів Товариства відповідно до пункту 4.3 Статуту, що свідчить про порушення процедури скликання загальних зборів. Внаслідок зазначених порушень закону позивача за первісним позовом, як учасника Товариства, було позбавлено можливості взяти участь у загальних зборах членів кооперативу, які відбулися 17.08.2019 року, чим порушено його корпоративні права.

При цьому судом враховується, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 02.09.2014 року у справі №5017/1221/2012, неповідомлення учасника юридичної особи про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням його корпоративних прав.

Враховуючи викладене, суд приходить до неспростовного висновку про порушення корпоративних прав позивача за первісним позовом та наявність підстав для задоволення первісного позову та визнання недійсним рішення загальних зборів членів Садівничого товариства "Спецстроевец", оформлене протоколом від 17 серпня 2019 року, в частині звільнення з посади голови правління ОСОБА_1 та обрання нового голови правління.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника юридичної особи. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для визнання незаконним та скасування зазначеного вище рішення загальних зборів членів Товариства в іншій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи відповідача за первісним позовом, викладені в відзиві та додаткових поясненнях, не спростовують викладених вище висновків суду.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення первісного позову, судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача за первісним позовом у розмірі 2102,00 грн. У зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову, судові витрати позивача за зустрічним позовом не відшкодовуються.

На підставі ст.ст. 15, 16, 20, 116, 117, 145 ЦК України, ст.ст. 89, 167 ГК України, ст.ст. 2, 6,8, 9, 23 ЗУ "Про кооперацію", постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", керуючись статтями 4, 13-15, 41-46, 55, 80, 86, 129, 233, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення загальних зборів членів Садівничого товариства "Спецстроевец", оформлене протоколом від 17 серпня 2019 року, в частині звільнення з посади голови правління ОСОБА_1 та обрання нового голови правління.

Стягнути з Садівничого товариства "Спецстроевец" (адреса: вул. Центральна 20, с. Світличне, Золочівський район, Харківська область, 62221; код ЄДРПОУ 23148544) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.11.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова