Ухвала

від 10.12.2020 по справі 910/7663/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7663/19

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Міщенко І. С.

перевіривши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства Арна

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2020 року (головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді: Дідиченко М. А., Калатай Н. Ф.) у справі

за позовом: 1. Фермерського господарства Дінекс-Агро , 2. Фермерського господарства Арна , 3. Приватного підприємства Дінекс-Трейд

до: 1. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Мегелан Плюс ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державного підприємства Сетам ,

про визнання недійсними результатів аукціонів та договорів,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2020 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фермерського господарства Арна на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2020 року (повний текст складено 28 жовтня 2020 року) у справі № 910/7663/19, подана 14 листопада 2020 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд вважає за необхідне залишити її без руху, з огляду на таке.

Виходячи з приписів частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України).

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обгрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності , що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

У касаційній скарзі Фермерське господарство Арна зазначило, що її подано відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, однак належні обґрунтування наведеної підстави для подання цієї скарги із урахуванням вищеперелічених вимог закону відсутні.

Натомість у касаційній скарзі зазначено, що судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосовано висновки щодо застосування статей 15, 16, 184, 386 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, прийнятій у правовідносинах, що не є подібними.

Обґрунтування касаційної скарги зводяться не до відступлення від застосованого апеляційним господарським судом висновку Верховного Суду, а до обґрунтування позиції скаржника про неподібність правовідносин у цих справах, що не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження, передбаченою пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тому відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу Фермерського господарства Арна слід залишити без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Також, згідно з пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 4 статті 6 наведеного Закону передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Фермерське господарство Арна не погоджується із оскарженими судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні 2 немайнових позовних вимог..

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на день звернення з позовом, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви не майнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У частині 1 статті 4 цього ж Закону зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позов подано у 2019 році. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 921,00 грн.

Отже, за подання касаційної скарги на рішення суду у справі № 910/7663/19 необхідно сплатити 200 % * 1 921,00 грн * 2 = 7 684,00 грн.

Натомість, скаржником додано до касаційної скарги платіжне доручення, яке підтверджує сплату 2 562,00 грн судового збору.

Таким чином, скаржнику необхідно доплатити судовий збір та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату 5 122,00 грн за наведеними нижче реквізитами.

отримувач коштів:УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897 банк отримувача:Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 код банку отримувача (МФО): 899998 код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055 ) призначення платежу *;101 ;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа) При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані. За таких обставин, Суд дійшов висновку про залишення без руху касаційної скарги Фермерського господарства Арна з підстав, що визначені частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (недотримання вимог статті 290 цього ж Кодексу).

Зважаючи на наведене, способом усунення недоліків касаційної скарги Фермерського господарства Арна на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 910/7663/19 є:

1. викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства;

2. надання Суду оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 5 122,00 грн.

При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

За таких обставин, керуючись статтями 174, 234, 290, 292, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства Арна на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 910/7663/19 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.

(Докази виконання вимог цієї ухвали надсилати/подавати на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. С. Міщенко